Рішення

від 02.10.2024 по справі 140/5953/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5953/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньфур до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньфур (далі - позивач, ТзОВ Волиньфур) звернулося з позовом Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2024 № 003340703.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №957/07-03/42986558 від 16.01.2024. У висновках даного акту встановлено порушення позивачем абз. «г» п.п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на суму 217723 грн, що в свою чергу призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за жовтень 2023 року на суму 217723 грн.

На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Волинській області прийнято ППР від 20.02.2024 № 003340703, яким зменшено від`ємне значення за жовтень 2023 року на суму 217723 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та зазначає, що виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Вказує на те, що в ході проведення перевірки позивач належними первинними документами підтвердив факт придбання паливо-мастильних матеріалів на суму 1088616,75 грн за період вересень 2022 року та жовтень 2023 року, та використання його у своїй господарській діяльності.

Звертає увагу на те, що певні недоліки в оформленні первинних документі, які ведуться у товаристві не спростовують факту здійснення господарських операцій по придбанню ПММ у цей період та використанню їх у своїй діяльності.

Вказує на те, що можливі допущення порушень вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України в частині методів вимірювання залишків, норм природніх втрат, обліку годин роботи основних засобів, не свідчить про використання придбаного пального поза межами господарської діяльності. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що за наслідками проведеної перевірки складено акт №957/07-03/42986558 від 16.01.2024. У висновках даного акту встановлено порушення позивачем абз. «г» п.п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на суму 217723 грн, що в свою чергу призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за жовтень 2023 року на суму 217723 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2024 № 003340703, яким зменшено від`ємне значення за жовтень 2023 року на суму 217723 грн.

Вказує на те, що позивачем порушуються вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі Інструкція №281/171/578/155) в частині обліку і документування операцій із зберігання та використання, проведення інвентаризації дизельного палива.

Також ним не дотримуються вимоги Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» (далі Наказ №43), а саме, що не встановлені норми списання ПММ відповідно до часу роботи та технічних характеристик агрегатів, що використовуються в господарській діяльності, не ведеться облік годин роботи спеціального обладнання, відсутні документи, що підтверджують використання дизельного палива на виробничі потреби.

У зв`язку з відсутністю документального підтвердження списання дизельного палива відповідно до використання ТМЦ вважаються такими, що використані поза межами господарської діяльності. Вважає, що висновок акту перевірки є обґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. З цих підстав просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача з підстав, наведених у позовній заяві та зазначив, що останній не довів жодними належними, допустимими доказами обґрунтованість своєї правової позиції.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Волиньфур» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 16.01.2024 №957/07-03/42986558 (а.с.11-20).

У висновку зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення товариством вимог абз. «г» п.п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на суму 217723 грн, що в свою чергу призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за жовтень 2023 року на суму 217723 грн.

На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Волинській області 20.02.2024 прийняло податкове повідомлення-рішення № 003340703, яким зменшило суму від`ємного значення з ПДВ за жовтень 2023 року на суму 217723 грн. (а.с.29-30).

Товариство, не погодившись із зазначеним рішенням, в порядку адміністративного оскарження подало скаргу (а.с.33-36) до ДПС України, яка своїм рішенням від 08.05.2024 №13390/6/99-00-06-01-04-06 залишила оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення (а.с.40-43).

ТзОВ «Волиньфур не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається із абзацу 5 пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених.

Абзацами 6-7, 10 п.198.5 ст. 198 ПК України визначено, що у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно доЗакону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК Українипередбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів /послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (п 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача, судом при розгляді справи підлягали з`ясуванню обставини щодо використання придбаного товариством пального у своїй господарській діяльності.

Зокрема, висновки контролюючого органу ґрунтуються на недотриманні товариством вимог Інструкції №281/171/578/155 в частині обліку і документування операцій із зберігання та використання, проведення інвентаризації дизельного палива та Наказу №43, а саме, що не встановлені норми списання ПММ відповідно до часу роботи та технічних характеристик агрегатів, що використовуються в господарській діяльності, не ведеться облік годин роботи спеціального обладнання, відсутні документи, що підтверджують використання дизельного палива на виробничі потреби.

З даними висновками суд не погоджується, враховуючи наступне.

Основним видом господарської діяльностіТзОВ «Волиньфур» є розведення інших тварин (звіроферма).

З метою здійснення господарської діяльності позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 05.03.2020 реєстраційний номер 03130414202000947 за адресою зберігання пального: Волинська обл., Рожищенський р-н, с. Підгірне, вул. Польова, 1, загальна місткість резервуара, що використовується для зберігання пального 3000 л, термін дії ліцензії з 22.03.2020 до 22.03.2025.

Вказане описано у акті перевірки та під сумнів відповідачем не ставиться.

На підставі укладених договорів оренди, операційної оренди позивач для обслуговування звіроферми користується відповідними транспортними засобами (зокрема, тракторами ISEKI, NEW HOLANL, вантажним пікапом Fiat Fullback), генераторами, обладнанням для нагріву води, погружчиками кормів для тварин та їх годування, прибиральними машинами, які працюють на дизельному пальному (а.с.45-52,78-79).

Про наявність даних механізмів для обслуговування ферми не заперечується і відповідачем.

З метою обслуговування ферми та необхідністю забезпечення роботи механізмів товариством на протязі вересня 2022 року - жовтня 2023 року придбано у ПП «Укрпалетсистем» ПММ на загальну суму 984380,12 грн, з них ПДВ - 196868,02 грн.

Придбання вказаного пального підтверджується первинними документам, зокрема накладними на відпуск ПММ, ТНТ на відпуск товару, акцизними накладними (а.с. 53-60 зворот).

При цьому відповідачем не заперечується той факт, що податкові накладні на придбання ДП відповідають вимогам чинного законодавства та є зареєстрованими в реєстрі та належним чином відображені товариством в податковому та бухгалтерському обліку.

Щодо списання позивачем пального за вересень 2022 року - жовтень 2023 року за даними рахунку 203 «Паливно-мастильні матеріали» 26596,6 л. вартістю 108861675 грн, в тому числі ПДВ 217723,35 грн, то суд вказує на наступне.

Як вже зазначалося, придбане пальне за вказаний період ним було використано в господарській діяльності, що підтверджується книгою обліку палива та мастильних матеріалів за період з 01.10.2022, де зазначено об`єм використаного пального (а.с.63-77), відображення операцій по рахунку 203 за період з вересня 2022 року по жовтень 2023 року (т.1 а.с.236).

Зміст акту документальної позапланової перевірки від 16.01.2024 не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які отримувалися відповідні ліцензії, а також дослідження придбання позивачем пального у 2022 -2023 роках з перевищенням 3000 л.

Також під час проведення перевірки не було встановлено факту продажу, чи зберігання пального позивачем іншим особам.

Більш того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що послуг із зберігання пального чи продажу пального іншим особам за період, що охоплювався перевіркою позивач не надавав та не здійснював.

Відтак, враховуючи наявні в справі документи слід дійти висновку про те, що придбане позивачем пальне в період вересень 2022 року - жовтень 2023 року було використано ним саме при здійсненні своєї господарської діяльності.

Зазначені операції були належним чином товариством відображено у податковому та бухгалтерському обліку.

Позивач суму ПДВ 217723 грн по операціях за даним контрагентом задекларував до бюджетного відшкодування у жовтні 2023 року, як це визначено правилами ПК України.

Щодо недотримання товариством певних вимог Наказу №43, то суд вказує на наступне.

Як вже зазначалося вище, у позивача ведеться книга обліку палива та мастильних матеріалів за період з 01.10.2022, де зазначено об`єм використаного пального по кожному механізму, яке ним використовується. Крім того, на підприємстві наказами №0310/22 від 03.10.2022 та №0102/23 від 01.02.2023 введені норми витрат ПММ по кожному механізму (транспортному засобу), який ним використовується (а.с.61-62).

Суд звертає увагу, що при проведенні перевірки контролюючим органом не було встановлено та не зафіксовано актом перевірки перевищення встановлених даними наказами норм витрат палива товариством.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Чинним законодавством не встановлено перелік первинних документів, які оформлюються при здійсненні тих чи інших операцій. А відтак господарська операція може опосередковуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить зазначені обов`язкові реквізити та\або відповідає законодавчо установленим вимогам щодо його складення (у разі наявності таких вимог).

З урахуванням викладеного відповідач безпідставно відхилив як підтверджувальний обліковий документ складені позивачем документи, на підставі яких позивачем здійснювався облік та списання палива використаного для господарської діяльності.

Не можна визнати правильним і посилання відповідача на Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженінаказом Міністерства транспорту Українивід 10.02.1998 № 43, адже цей галузевий нормативний акт призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Крім того, зазначений нормативно - правовий акт не може визначати прав та обов`язків позивача, оскільки не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України та фактично носить не обов`язковий, а рекомендаційний характер.

У той же час витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов`язково мають дорівнювати цим нормативам. Авідтак відповідні витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II Податкового кодексу України(як того вимагає пункт138.2статті138цьогоКодексу).

За таким самим принципом повинні бути підтверджені використання придбаних товарів підприємством у своїй господарській діяльності.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах використання придбаних позивачем ПММ у своїй господарській діяльності; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами; відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про протилежне.

Також слід звернути увагу на ту обставину, що даний Наказ втратив свою чинність 02.11.2023 згідно Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №1011 і на даний час питання норм витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті не є врегульованим.

Суд зауважує, що ст.198 ПК України чітко визначено правила формування податкового кредиту, податкових зобов`язань, операції з яких вони обраховуються.

При цьому однією із таких умов формування податкового кредиту є використання придбаних товарів, в даному випадку ПММ, у своїй господарській діяльності, що і було доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Інструкції №281/171/578/155 в частині обліку і документування операцій із зберігання та використання проведення інвентаризації дизельного палива та Наказу №43, які описані в акті перевірки не є підставою для висновку, що придбані позивачем ПММ використані поза межами його господарської діяльності.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає його висновки про завищення позивачем суми від`ємного значення, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, внаслідок порушення товариством вимог абз. «г» п.п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ у декларації за жовтень 2023 на суму 217723 грн., що в свою чергу призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 217723 грн. за результатами документальної позапланової виїзної перевірки безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах ПК України.

Відтак винесення податкового повідомлення-рішення від 20.02.2024 № 003340703 про зменшення від`ємного значення на суму 217723 грн є протиправним та не ґрунтується на вимогах закону, а тому позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення від 20.02.2024 № 003340703, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач сплатив судовий збір у сумі 2612,68 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.06.2024 №3326 (а.с.7 а).

З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 2612,68 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 242, 243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Волинській області від 20.02.2024 № 003340703.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньфур за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір 2612,68 грн (дві тисячі шістсот дванадцять гривень 68 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньфур (45144, Волинська обл., Луцький р-н, с. Підгірне, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 42986558).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

СуддяР.С. Денисюк