Рішення

від 03.10.2024 по справі 200/4958/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року Справа№200/4958/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славкомтранс» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

18 липня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Славкомтранс» (далі ТОВ «Славкомтранс») через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просило скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 червня 2024 року № 095819 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позов обґрунтовувало тим, що оскаржена постанова про застосування ад міністративно-господарського штрафу, на його думку, є необґрунтованою та такою, що складена всупереч вимогам законодавства, оскільки:

- відповідачем не доведено достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування автомобіля позивача марки SINOTRUK, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні навантажень на вісі, та його загальної ваги, оскільки з акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та з довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю неможливо встановити на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування цього автомобіля;

- вимірювання автомобіля здійснено з порушенням пунктів 12, 13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, а тому отримані за наслідками такої перевірки докази, а саме: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю (оскільки відсутній талон про зважування), не можуть бути належними та допустимими доказами, які підтверджують факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка перебувала у робочому стані та має свідоцтво про державну метрологічну атестацію;

- при винесенні оскарженої постанови не враховано те, що позивач перевозив подільний вантаж - пісок, який є сипучим вантажем і при завантаженні може бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених зако нодавством габаритно-вагових норм п. 22.5 Правил дорожнього руху заборо нено, що виключає можливість отримання позивачем відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. В такому випадку може бути застосована лише відповідальність у виді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. Тому правові підстави для застосування штрафу за порушення абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» були відсутні;

- результати вимірювання автомобіля позивача, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу із сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі. Так, єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, що розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України та затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Ця Методика не поширюється на транспорті засоби з рідким вантажем або з вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (як у позивача). Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів при зважуванні сипучого вантажу;

- відповідно до п. 3 розд. III Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 28 липня 2016 року № 255 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за № 1171/29301, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Однак з наданого акту про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів вбачається, що зважування проводилося не автомобіля в цілому і не окремо осей, які відповідач вважає здвоєними, а кожної напівосі окремо, які в подальшому сумувалися, а потім сумувалися показники другої та третьої осі. Окрім того, що відповідач вважає другу та третю осі автомобіля здвоєними, визначення загального навантаження на здвоєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну окрему вісь є незаконним. При такій конструкції кожна із осей автомобіля повинна зважуватися шляхом одночасного зважування двох осей, які враховуються як одна здвоєна вісь. Таким чином, вагове обладнання не забезпечило поосьове зважування, а визначення ваги осі відбувалося шляхом сумування напівосей, а потім шляхом сумування другої та третьої осі, що становлять одну здвоєну вісь, що є незаконним та суперечить п. 3 розд. III Вимог. Тому акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16 квітня 2024 року № 000428 (складений без талону зважування) не може вважатися належним та допустимим доказом перевантаження в розумінні ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він одержаний з порушенням встановленого законом порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року залучено до участі в справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті - подав відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких зазначав, зокрема, що 16 квітня 2024 року уповноваженими особами Укртрансбезпеки, під час здійснення рейдової перевірки, був зупинений транспортний засіб марки SINOTRUK, номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 16 квітня 2024 року.

За результатами габаритно-вагового контролю цього транспортного засобу встановлено, що його загальна маса становила 42850 т при нормативно допустимій 38 т.

Складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю, в розділі 5 якої виділено позначкою «+» тип транспортного засобу « 5» - здвоєні осі при спарених колесах. Відповідно, були застосовані положення пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, згідно з якими рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують максимальне значення навантаження на здвоєні осі для автомобільних доріг державного значення: якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони, 19 т.

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам - встановлено порушення пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306; складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення вагових параметрів, а саме встановлено, що перевищення визначених законодавством вагових норм на здвоєну вісь при спарених колесах склало 33,1%, а саме 25,3 т при допустимих 19 т. Відповідальність за це порушення передбачена ч. 1 абз. 17 ст. 60 зазначеного Закону (за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу).

Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення.

Крім того, така інформація як час здійснення габаритно-вагового контролю та навантаження на кожну вісь відображена в талоні зважування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» скасовано п. 19 Порядку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, без визначення необхідності застосування Методики, що затверджена Мінекономрозвитку, або іншої методики.

Таким чином, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Відповідно до п. 12.5 гл. 12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху.

Законодавством не передбачено звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Жодними українським чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних вантажів.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Також, переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №814/1460/16.

30 травня 2024 року позивачу направлено рекомендований лист, яким повідомлено про те, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 18 червня 2024 року. Дане відправлення позивачем отримано 14 червня 2024 року, а тому у нього була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази з моменту вчинення правопорушення до моменту винесення оскарженої постанови.

Вважав, що оскаржена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті відзив на позовну заяву подано не було.

Судом встановлено, що 16 квітня 2024 року уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, яке є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті без статусу юридичної особи) на підставі відповідного щотижневого графіку на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та направлення на перевірку від 12 квітня 2024 року № 000134, на відповідній автодорозі проводилася рейдова перевірка.

В цей день проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що використовувався позивачем як автомобільним перевізником.

Вказані обставини не є спірними.

За результатами такої перевірки складено акт від 16 квітня 2024 року № 039053, яким встановлено, що 16 квітня 2024 року о 15 год. 00 хв. під час перевірки автомобілю SINOTRUK спеціалізований вантажний самоскид, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Славспецтех», автомобільний перевізник - ТОВ «Славкомтранс», що проведена на автомобільній дорозі « 949 км + 826 м автодороги М30 Стрий Умань Дніпро Ізварине», встановлено:

- пору шення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевізник не забезпечив безпеку дорожнього руху, а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм на здвоєну вісь склало 33,1 %, а саме 25,3 т (при допустимих 19 т), чим порушені вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (пп. «в» п. 22.5 Правил);

- порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу.

Акт перевірки міститься посилання на товарно-транспортну накладну від 16 квітня 2024 року без номеру, згідно з якою позивачем як перевізником перевозився подільний вантаж.

Акт перевірки підписаний водієм транспортного засобу (без зауважень).

Під час перевірки (до складання акту перевірки) також були складені наступні документи:

- акт від 16 квітня 2024 року про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу, яким відповідно до абз. 4 ч. 19 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийнято рішення про блокування автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 км) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборону подальшого руху транспортного засобу. В акті відображено відмову водія транспортного засобу привести вагові або габаритні параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормами в зоні габаритно-вагового контролю після встановлення порушення вагових або габаритних параметрів;

- талон зважування від 16 квітня 2024 року, в якому відображений час здійснення габаритно-вагового контролю та навантаження на кожну вісь;

- довідка від 16 квітня 2024 року № 0073276 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій відображено, що транспортний засіб є вантажний (в розділі 5 даної довідки виділено позначкою «+» тип транспортного засобу - «5»); навантаження на осі наступне: 7,8 т, 9,75 т, 12,35 т, 12,950 т; повна маса вказаного транспортного засобу - 42,850 т. Вказані дані відповідають даним, що відображені в талоні зважування;

- акт від 16 квітня 2024 року № 000428 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким встановлено, що при проведенні на автомобільній дорозі « 949 км + 826 м автодороги М30 Стрий Умань Дніпро Ізварине» (зазначені дані пересувного пункту) габаритно-вагового контролю автомобілю SINOTRUK спеціалізований вантажний самоскид, номерний знак НОМЕР_1 , автомобільний перевізник - ТОВ «Славкомтранс»; водій транспортного засобу ОСОБА_1 ; найменування та вид вантажу: подільний вантаж - пісок; встановлено, що при перевезенні вантажу на маршруті руху (зазначений маршрут руху), пройдена відстань дорогами загального користування - 138 км; повна маса автомобілю: нормативно допустима 38 т, а фактична 42,850 т; відстань між осями: 1,95, 3,2, 1,35; осьові навантаження: нормативно допустимі 11,5 т, 11,5 т, 19 т (19 т це щодо фактичних 12,35 т та 12,950 т), фактичні 7,8 т, 9,75 т, 12,35 т та 12,950 т (де 12,35 т + 12,950 т = 25,3 т). Акт про перевищення підписаний водієм транспортного засобу (без зауважень).

Листом Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 травня 2024 року позивача запрошено на розгляд справи про порушення на 18 червня 2024 року з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. (рекомендоване повідомлення АТ «Укрпошта», трекінг № 0600925746743).

Зазначений лист-запрошення позивачем отриманий 14 червня 2024 року (підтверджується підписом про одержання на рекомендованому повідомленні АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення).

18 червня 2024 року без участі представника позивача відбувся розгляд справи про порушення, і в цей же день заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті (який є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті без статусу юридичної особи) винесено постанову від 18 червня 2024 року № 095819 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, на позивача накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 51 000 грн.

Вказана постанова підписана заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті.

Судом також встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної від 16 квітня 2024 року без номеру позивач як автомобільний перевізник перевозив подільний вантаж пісок з населеного пункту Дніпропетровської області в населений пункт Донецької області.

Судом також встановлено, що щодо транспортного засобу, на якому позивачем перевозився вантаж, нормативні вагові параметри вимірювалися та габаритно-ваговий контроль проводився із застосуванням приладів:

- рулетка вимірювальна з фібергласовою стрічкою S-Line 30 M, заводський № Р/054, Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 07 серпня 2023 року № П/922/Щ, чинне до 07 серпня 2024 року, видане державним підприємством «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Житомирстандартметрологія»);

- прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA; № приладу 444; №№ платформ 875, 876; Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 06 грудня 2023 року № ПМ064604923, чинне до 05 грудня 2024 року, видане державним підприємством «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Киїоблстандартметрологія»). В Свідоцтві зазначено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування».

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно з ч. 12 ст. 6 вказаного Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону визначено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється, зокрема через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (п. 1 Положення).

Одним з основних завдань Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті (пп. 3 п. 4 Положення).

Згідно з пп. 29 та 62 п. 5 вказаного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення).

Відповідно до ч.ч. 14 та 21 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (п. 4 Порядку).

Пунктами 12, 14, 19 вказаного Порядку визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Пунктом 15 Порядку визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 16 Порядку рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Відповідно до п.п. 20, 21 Порядку виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктами 25 - 27 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Верховний Суд, аналізуючи питання щодо повідомлення суб`єкта господарювання, в постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 зазначив наступне:

« 48. З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017.

49. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

50. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався…

52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.».

Відповідно до п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів; забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно п. 12.5 гл. 12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху.

Щодо здійснення габаритно-вагового контролю

Відповідно до абз. 4 ч. 19 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 18 та 20 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Посилання позивача на те, що зважування транспортного засобу відбулося невідомим прибором (вагами), є неприйнятними, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 12 та 13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Для реалізації п. 14 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року №255 затверджені Вимоги до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 3 розд. ІІ цих Вимог пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен бути укомплектований, зокрема, документом про відповідність та/або свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Згідно з п. 2 розд. ІІІ цих Вимог стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати, зокрема документ про відповідність та/або свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 3 розд. ІІІ цих Вимог вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

16 квітня 2024 року в пункті габаритно-вагового контролю відповідачем використовувалися:

- рулетка вимірювальна з фібергласовою стрічкою S-Line 30 M, заводський № Р/054;

- прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA; № приладу 444; №№ платформ 875, 876.

На вказану вимірювальну техніку відповідачем надані: Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 07 серпня 2023 року № П/922/Щ, чинне до 07 серпня 2024 року, видане державним підприємством «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Житомирстандартметрологія»), та, відповідно Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 06 грудня 2023 року № ПМ064604923, чинне до 05 грудня 2024 року, видане державним підприємством «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Киїоблстандартметрологія»), які були чинними на час перевірки та здійснення габаритно-вагового контролю автомобілю перевізника (позивача).

Отже, застосована відповідачем вимірювальна техніка пройшла періодичну повірку, як того вимагає Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

Надання водію перевізника свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а також відображення цих даних в складених відповідачем документах законодавством не передбачено.

Так, форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю встановлена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, що затверджений спільним Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2013 року № 1007/1207.

Форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів встановлена Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422.

Вказані документи заповнені службовими особами Укртрансбезпеки у відповідності до наведених форм, які не передбачають внесення даних про вагове обладнання, яким проводиться зважування, та режим його роботи.

Отже, порушення відповідачем пунктів 12, 13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, в ході розгляду справи підтвердження не знайшло.

Посадовими особами Укртрансбезпеки зважування автомобіля позивача проведено ваговим обладнання, яке забезпечує поосьове зважування в русі, що відповідало положенням Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року №255. Дані такого зважування правильно відображені в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобілю із зазначення даних щодо всіх осей.

Посилання позивача на те, що при для визначення навантаження на здвоєну вісь такі дві осі відповідно до цих Вимог повинні зважуватися разом, є неприйнятними, оскільки вказані Вимоги не містять таких понять як «здвоєні» або «строєні» осі. Такі поняття застосовуються виключно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та п. 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, який визначає формулу для обчислення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Отже і довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобілю, і акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені у відповідності до встановлених форм.

Посилання позивача на відсутність талону зважування в ході розгляду справи підтвердження не знайшло, адже такий талон суб`єктом владних повноважень оформлений.

Посилання позивача на те, що методика, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу, затверджена не була, є безпідставними з огляду на наступне.

Дійсно, на час виникнення спірних правовідносин, відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, затверджена не була.

Проте, визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, яким правильно керувалися посадові особи Укртрансбезпеки.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме із скасуванням постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 пункту 19 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (який визначав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку) без визначення необхідності застосування методики.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція щодо методики неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17, від 21 вересня 2018 року у справі №804/5296/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21, від 08 серпня 2023 року у справі № П/320/513/20; від 03 квітня 2024 року у справі №300/3504/21.

Отже, суб`єктом владних повноважень правомірно та з урахуванням всіх обставин справи (в тому числі і виду вантажу) застосовані наведені положення законодавства.

Всі зазначені у позові посилання позивача не спростовують такий висновок суду.

Щодо оскарженої постанови від 18 червня 2024 року № 095819 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 51 000 грн.

Підставою для її винесення щодо автомобільного перевізника стало перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Аналогічні положення містяться в ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якою у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (п. 3 вказаних Правил проїзду).

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню на час проведення рейдової перевірки позивача та виникнення спірних правовідносин (і діє натепер), визначено, що дозволене максимальне навантаження на вісь - максимальне навантаження на вісь транспортного засобу, зазначене у підпункті в пункту 22.5 цих Правил.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

а) зовнішніх габаритів (зовнішній габарит; максимальне значення параметра):

ширина - 2,6 м: сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху 3,75 м;

висота від поверхні дороги 4 м: транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою, Національною поліцією 4,35 м;

довжина: вантажного автомобіля 12 м; автопоїзда 22 м; автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75 м; маршрутного транспортного засобу 18,75 м;

виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу 2 м;

б) фактичної маси, зокрема для вантажних автомобілів:

двовісний автомобіль: максимальне значення для автомобільних доріг державного значення 18 т, місцевого значення 14 т;

трьохвісний автомобіль: максимальне значення для автомобільних доріг державного значення - 25 (26) т, місцевого значення 21 т;

чотирьохвісний автомобіль: максимальне значення для автомобільних доріг державного значення - 32 т, місцевого значення 24 т;

чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами: максимальне значення для автомобільних доріг державного значення - 38 т, місцевого значення 24 т;

в) навантаження на вісь (кількість осей; максимальне значення для автомобільних доріг: державного значення і місцевого значення):

- на одинарну вісь 11,5 т і, відповідно, 7 т;

- на здвоєні осі, якщо відстань між осями:

менш як 1 метр 11,5 т і, відповідно, 7 т;

від 1 до 1,3 метра 16 т і, відповідно, 10 т;

від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 т і, відповідно, 10,5 т;

від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони, 19 т і, відповідно, 11,5 т;

від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тони 23 т і, відповідно, 11,5 т;

від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 т і, відповідно, 11,5 т;

- на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями:

1,3 метра або менше 21 т і, відповідно, 13 т;

понад 1,3 до 1,4 метра 24 т і, відповідно, 14 т.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України також визначено, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів б та в абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).

Транспортний засіб, на якому позивач здійснював перевезення подільного вантажу, до транспортних засіб, які містять виключення, про які йдеться в зазначених абзацах п. 22.5 Правил дорожнього руху України, не належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку.

Отже, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами здійснюється за спеціальними правилами (за наявності спеціального дозволу або плати за проїзд).

При цьому у разі перевезення такими транспортними засобами подільних вантажів, якщо фактична маса та навантаження на вісь таких транспортних засобів перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, рух таких транспортних засобів забороняється.

Це свідчить про те, що дозвіл на проїзд таких транспортних засобів з подільними вантажами не видається, плата за проїзд перевізниками не справляється через повну заборону руху таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Як вже зазначалося, відповідно п. 12.5 гл. 12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху.

Отже, здійснюючи перевезення подільного вантажу, перевізник повинен враховувати, що під час руху по дорозі можливе пересування вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватися технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати не тільки загального, а і осьового перевантаження транспортного засобу.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 60 вказаного Закону визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу (що повністю заборонено) застосовується штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Застосовуючи до позивача штраф на підставі абз. 17 ч. 1 ст. 60 цього Закону суб`єкт владних повноважень виходив з того, що перевищення встановлених законодавством вагових норм на здвоєну вісь склало 33,1 %, а саме 25,3 т (при допустимих 19 т), чим порушені вимоги пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Ці обставини щодо позивача зафіксовані в акті перевірки на підставі даних, що відображені в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зазначено, що осьові навантаження: нормативно допустимі 11,5 т, 11,5 т, 19 т (щодо фактичних 12,35 т та 12,950 т), фактичні 7,8 т, 9,75 т, 12,35 т та 12,950 т (де 12,35 т + 12,950 т = 25,3 т).

Згідно з цими актами фактичні показники осьових навантажень перевищують нормативні на понад 30 % (перевищення встановлених законодавством вагових норм на здвоєну вісь склало 33,1 %, а саме 25,3 т (при допустимих 19 т)), і, відповідно, в цій частині порушення є.

Як пояснив представник відповідача у письмових поясненнях, транспортний засіб, що перевірявся, є таким, що відноситься до наступного типу - має здвоєні осі при спарених колесах, що виділено позначкою «+» в розділі 5 довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Відповідно, були застосовані положення пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, згідно з якими рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують максимальне значення навантаження на здвоєні осі для автомобільних доріг державного значення: якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони, 19 т.

Разом з тим, суд вважає такі посилання відповідача помилковими.

Так, в розділі 5 довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю позначкою «+» виділено малюнок транспортного засобу (п. 5 розд. 5 довідки), який відповідає зовсім іншому типу транспортного засобу (автомобіль SINOTRUK спеціалізований вантажний самоскид), - це автомобіль, що має здвоєні осі, чотирьохвісний з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами (а не такий, що зазначений представником відповідача).

Для транспортного засобу такого типу нормативно допустимий максимальний показник фактичної маси для автомобільних доріг державного значення - « 38 т» (пп. «б» п. 22.5 Правил дорожнього руху України). І цей показник суб`єктом владних повноважень застосований правильно. (В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відображено, що повна маса автомобілю даного типу: нормативно допустима 38 т, а фактична 42,850 т. Фактичні показники не перевищують нормативні на понад 30 %, а тому, відповідно, порушення в цій частині немає.)

Для транспортного засобу такого типу нормативно допустимий максимальний показник навантаження на вісь (здвоєні осі) для автомобільних доріг державного значення (пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України) такий: якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тони, 23 т.

Таким чином, фактичні показники осьових навантажень 12,35 т + 12,950 т = 25,3 т (про які йдеться в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) не перевищують нормативні (23 т) на понад 30 % (адже перевищення встановлених законодавством вагових норм на здвоєну вісь склало лише 10 %). Відповідно, порушення в цій частині (в частині пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України) немає.

Отже, щодо транспортного засобу, на якому позивач здійснював перевезення подільного вантажу, мали бути застосовані показники «38 т» (пп. «б» п. 22.5 Правил дорожнього руху України) та « 23 т» (а не « 19 т», який застосований помилково; пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України).

Таким чином, в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та в акті перевірки суб`єктом владних повноважень помилково застосовані положення пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Помилкове застосування наведених положень законодавства призвело до неправильного висновку про порушення позивачем ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм (а саме навантаження) понад 30 відсотків на здвоєну вісь при спарених колесах вантажного транспортного засобу при перевезенні подільного вантажу), та до винесення неправомірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на наведене така постанова підлягає визнанню неправомірною та скасуванню (ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, позов підлягає задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які оплачені позивачем в сумі 2422,40 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Решта судового збору в сумі 605,60 грн. такому стягненню не підлягає, оскільки вона зайве сплачена за подання даного позову в електронній формі. Разом з тим такий судовий збір може бути повернутий позивачу з бюджету за його заявою (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

При обчисленні розміру судового збору судом враховані положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Славкомтранс» (84180, Донецька обл., Слов`янський р-н, м. Миколаївка (пн), вул. Коцюбинського, 7А; код ЄДРПОУ 41833220) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті (01113, м. Київ, пр-т Берестейський, 57; email: kyiv@dsbt.gov.ua) про скасування постанови задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову від 18 червня 2024 року № 095819, що винесена заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Славкомтранс» (84180, Донецька обл., Слов`янський р-н, м. Миколаївка (пн), вул. Коцюбинського, 7А; код ЄДРПОУ 41833220) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 03 жовтня 2024 року.

Суддя Т.В. Логойда