Рішення

від 01.10.2024 по справі 280/7721/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Справа № 280/7721/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соболєвої Н.М.,

представника позивача: Тягушева Д.О.,

представника відповідача: Плахтій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд.14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926)

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Олександра Поля, буд.57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079)

про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»(далі позивач, ПАТ «Запоріжжяобленерго») до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 462/32-00-51-04-03/00130926 від 17.05.2024 на суму 821 390,98 грн (штраф 10 % за порушення граничного терміну сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету), прийняте відповідачем;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 856,69 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2024 відкрито провадження у справі №280/7721/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19.09.2024.

Протокольною ухвалою суду від 19.04.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.10.2024.

Ухвалою суду від 23.09.2024 забезпечено участь представника відповідача у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 01.10.2024, на підставі статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалась аудіо фіксація судового засідання за допомогою системи «vkz.court.gov.ua».

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№38678 від 19.08.2024) та додаткових письмових поясненнях (вх.№31507 від 05.07.2024). Зокрема зазначено, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку ПАТ «Запоріжжяобленерго» за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» № 185-V від 21.09.2006 (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон 185-V), підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), а саме порушення граничного терміну сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку на частку держави при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання у розмірі 8 213 909,80 грн. На підставі акту камеральної перевірки № 402/32-00-51-04-03/00130926 від 23.04.2024 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №462/32-00-51-04-03/00130926 від 17.05.2024, яким відповідно до пункту 124.1. статті 124 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, що складає 821 390,98 грн. Зауважено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, що є обставиною непереборної сили (форс-мажором) загальними зборами акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго» з об`єктивної, незалежної від позивача причини до 01.05.2022 не було прийнято рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку за підсумками 2021 року на виплату дивідендів, як того вимагають приписи Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 та частини 5 статті 11 Закону 185-V. У зв`язку з не прийняттям загальними зборами акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго» до 01.05.2022 рішення про нарахування дивідендів за 2021 рік, позивачем 28.06.2022 був поданий до органу ДПС «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку» за 2021 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 4 від 12.01.2021. Водночас, на виконання приписів частини 2 статті 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ (далі Закон №1928-ІХ) ПАТ «Запоріжжяобленерго» платіжним дорученням №6252 від 29.06.2022 було сплачено до Державного бюджету України 90% чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» в сумі 73925188,20грн. Разом з тим, залишок коштів в сумі 8213909,80грн, яка становить 10% від чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» за 2021 було сплачено одразу після прийнятого загальними зборами ПАТ «Запоріжжяобленерго» відповідного рішення. Додатково відзначено, що відповідачем протиправно застосовано штрафні санкції, оскільки пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено мораторій (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СOVID-19). Під час розгляду справи представник позивача підтримав адміністративний позов з наведених вище підстав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№40216 від 29.08.2024). Зокрема вказано, що на підставі акту камеральної перевірки №402/32-00-51-04-03/00130926 від 23.04.2024 було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №462/32-00-51-04-03/00130926 від 17.05.2024 щодо застосування до ПАТ «Запоріжжяобленерго» штрафних санкцій у сумі 821 390,98 грн, передбачених пунктом 124.1 статті 124 ПК України, яке направлено позивачу засобами поштового зв`язку та відповідно до рекомендованого поштового повідомлення про вручення отримано платником податків 20.05.2024. Зауважено, що частиною 5 статті 11 Закону 185-V встановлено термін сплати господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави до Державного бюджету України дивідендів, а саме не пізніше 1 липня року, що настає за звітним. Крім того, абзацом другим статті 20 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. Водночас вказано, що підпунктом 69.1 пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, зокрема, щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), І квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року). Таким чином, 01.08.2022 (включно) є остаточним граничним строком сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік платниками, що мають можливість виконувати свої податкові обов`язки. В термін передбачений податковим законодавством, а саме 01.08.2022 ПАТ «Запоріжжяобленерго» вказане грошове зобов`язання в повному обсязі сплачено не було, у зв`язку із чим в інтегрованій картці платника податків обліковувалась недоїмка у сумі 8 213 909,8грн, яка була погашена позивачем 26.06.2023. Таким чином, в порушення вимог частини 5 статті 11 Закону 185-V, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, ПАТ «Запоріжжяобленерго» несвоєчасно сплачено частину чистого прибутку на частку держави у сумі 8 213 909,80 грн, відповідальність за що передбачена статтею 124 глави 11 розділу II ПК України. Додатково відзначено, що тимчасово, на період дії воєнного стану, починаючи з 27.05.2022, привілюють норми в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання платником податків податкових обов`язків у випадках та за умов, передбачених пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Під час розгляду справи представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Не погодившись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву представник позивача подав до суду відповідь на відзив (вх.№40723 від 02.09.2024) у якій, окрім іншого зазначено, що через те, що загальними зборами акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго» не було прийнято рішення про нарахування дивідендів, позивачем у відповідності до Закону № 1928-ІХ було сплачено до державного бюджету не дивіденди, а частину (90%) чистого прибутку за 2021 рік. Водночас зауважено, що ані частина друга статті 20 Закону № 1928-ІХ, ані частина 5 статті 11 Закону 185-V, ані Податковий кодекс України не містять граничних термінів сплати до Державного бюджету інших 10% чистого прибутку. Також, вказано, що 26.04.2023 на річних загальних зборах акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго», зокрема, було затверджено чистий прибуток у розмірі 272 671 442,00 грн, отриманий за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» у 2021 році та розподілено його з урахуванням Закону №185-V та Закону № 1928-ІХ на виплату дивідендів акціонерам ПАТ «Запоріжжяобленерго» - відповідно до статті 20 Закону № 1928-ІХ, врахувавши при цьому сплачену до Державного бюджету України частину чистого прибутку, отриманого Товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2021 році у розмірі 73 925 188,20 грн. Таким чином, тільки на підставі зазначеного рішення загальних зборах акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго» 26.06.2023, відповідно до частини другої статті 20 Закону № 1928-ІХ, платіжною інструкцією №5112 від 26.06.2023 були сплачені до Державного бюджету України інші 10% чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» за 2021 рік у суму 8 213 909,80 грн. На підставі викладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Запоріжжяобленерго» зареєстроване юридичною особою - 17.05.2000 (номер запису: 11031200000001469). Видами діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» є: 35.13 Розподілення електроенергії (основний); 85.32 Професійно-технічна освіта; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку (а.с.41-52).

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків провело камеральну перевірку ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо порушення термінів сплати (перерахування) суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону за результатами фінансово - господарської діяльності в 2021 році.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 23.04.2024 №402/32-00-51-04-03/00130926 (далі акт перевірки №402/32-00-51-04-03/00130926), яким окрім іншого, встановлено порушення вимог частини 5 статті 11 Закону №185-V, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», а саме: порушення граничного терміну сплати угодженої суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку на частку держави при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання у розмірі 8 213 909,8 грн (а.с.53-56).

На підставі матеріалів перевірки та висновків, викладених у акті перевірки №402/32-00-51-04-03/00130926 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Ш» від 17.05.2024 № 462/3200-51-04-03/00130926, яким за порушення вимог частини 5 статті 11 Закону №185-V, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» та на підставі статті 124 ПК України до ПАТ «Запоріжжяобленерго» застосовано штрафні санкції у сумі 821 390,98 грн (а.с.57-58).

Не погодившись із правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення ПАТ «Запоріжжяобленерго» 03.06.2024 направило до Державної податкової служби України скаргу, яка була зареєстрована за вх.№22726/6 від 06.06.2024 (а.с.59-64).

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 02.08.2024 №23546/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 462/3200-51-04-03/00130926 без змін (а.с.65-66).

Вважаючи протиправним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №462/3200-51-04-03/00130926 від 17.05.2024, ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося з даним адміністративним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Особливості управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави встановлені Законом України «Про управління об`єктами державної власності», Податковим кодексом України та іншими підзаконними нормативними актами.

Статтею 1 Закону №185-V передбачено, що управління об`єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 2 Закону №185-V законодавство про управління об`єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об`єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності.

За змістом статті 3 Закону №185-V об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Відповідно до статті 4 Закону №185-V суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що до 30.10.2023 власником 60,247548 % акцій у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» була Держава Україна в особі суб`єкта управління об`єктами державної власності - Міністерства енергетики України.

З 30.10.2023 власником пакету акцій ПАТ «Запоріжжяобленерго» у кількості 108 060 003 штук простих іменних акцій, що становить 60,247548 % статутного капіталу є акціонерне товариство «Українські розподільні мережі» на підставі договору купівлі - продажу акцій №1/9-УРМ-23 від 26.10.2023, який укладений для реалізації наказу Міністерства енергетики України від 28.07.2023 №229 «Про збільшення статутного капіталу та здійснення додаткової емісії акцій акціонерного товариства "Українські розподільні мережі».

Акціонерне товариство «Українські розподільні мережі»" утворено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1336 «Про утворення акціонерного товариства "Українські розподільні мережі"», відповідно до пункту 1 якої 100 відсотків акцій АТ «Українські розподільні мережі» належить державі, повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі якого здійснює Міністерство енергетики України.

Відтак, до 30.10.2023 у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» більше 50 відсотків акцій прямо належало державі в особі Міністерства енергетики України, а з 30.10.2023 вказана частка належить державі в особі Міністерства енергетики України опосередковано (через акціонерне товариство «Українські розподільні мережі»).

Наведені вище обставини підтверджуються особливою інформацією (інформацією про іпотечні цінні папери, сертифікати фонду операцій з нерухомістю) емітента №22/2023 від 01.11.2023 (а.с.70-71).

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 11 Закону №185-V господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацами 4, 5 частини 5 статті 11 Закону №185-V господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів, якщо інше не встановлено законом.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Отже, відповідно до зазначених законодавчих норм зобов`язання з виплати дивідендів виникає з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів. Крім того, з моменту формування передбаченого законом переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, у конкретної особи, що включена до такого переліку, виникає право отримати дивіденди, а у акціонерного товариства виникає зобов`язання їх сплатити.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 (який був чинним до 01.01.2023) (далі - Закон №514-VI) дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Частиною третьою статті 30 Закону №514-VI встановлено, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 32 Закону №514-VI загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Акціонерне товариство зобов`язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить, зокрема, затвердження розміру річних дивідендів (пункт 15 частини 2 статті 33 Закону №514-VI).

Відтак, відповідно до наведених приписів Закону №185-V та Закону №514-VI ПАТ «Запоріжжяобленерго» було зобов`язано у строк не пізніше 30 квітня наступного за звітним року провести річні загальні збори товариства та у строк до 01.05.2022 прийняти рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку за підсумками 2021 року на виплату дивідендів за 2021 рік, які мають бути сплачені до Державного бюджету України не пізніше 01.07.2022.

Досліджуючи питання поважності причин не проведення таких зборів, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність для цього надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин, пов`язаних з введенням воєнного стану.

Зокрема, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку прийняла рішення від 16.03.2022 №177 «Щодо особливостей функціонування органів управління акціонерів акціонерного товариства на період дії воєнного стану» та рішення від 04.04.2022 №250 «Про внесення змін до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 177 від 16.03.2022 р.» в яких установила, що у період дії воєнного стану загальні збори акціонерів акціонерного товариства можуть бути проведенні виключно шляхом дистанційного проведення відповідно до Тимчасового порядку скликання та дистанційного проведення загальних зборів акціонерів та загальних зборів учасників корпоративного інвестиційного фонду (далі - Тимчасовий порядок).

У разі неможливості проведення загальних зборів акціонерів акціонерного товариства або учасників корпоративного інвестиційного фонду у зв`язку з розташуванням акціонерних товариств або корпоративних інвестиційних фондів на тимчасово окупованих територіях, загальні збори акціонерів акціонерних товариства або учасників корпоративних інвестиційних фондів мають бути проведені протягом 90 днів після завершення дії воєнного стану.

Відтак, відповідно до вищезазначених рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та у зв`язку з воєнним станом в Україні, введеним Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, позивачем у визначений законодавством термін (до 30.04.2022) річні загальні збори акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго», в тому числі щодо питання розподілу прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» в 2021 році не скликались та не проводились та відповідно до 01.05.2022 рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку за підсумками 2021 року на виплату дивідендів, як того вимагають вищенаведені приписи Закону №514-VI та частини 5 статті 11 Закону №185-V прийнято не було.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 20 Закону №1928-ІХ господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Відтак, оскільки ПАТ «Запоріжжяобленерго» до 1 травня року, що настає за звітним 2021 роком, не прийняло рішення про нарахування дивідендів, у позивача відповідно до приписів частини 2 статті 21 Закону №1928-ІХ виник обов`язок сплатити до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Суд зазначає, що станом на дату проведення перевірки за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та станом на дату вирішення даної справи, приписи частини 2 статті 20 Закону № 1928-ІХ є чинними та не були визнані неконституційними, а тому підлягають застосуванню в спірних правовідносинах.

Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 230 від 08.03.2022 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2021 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» (далі - Постанова № 230 від 08.03.2022).

Пунктом 1 Постанови № 230 від 08.03.2022 був затверджений базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2021 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, у розмірі 50 відсотків.

Відповідно до пункту 46.2. статті 46 ПК України для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Платники частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом України "Про управління об`єктами державної власності", подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.

Згідно з пунктом 49.19. статті 49 ПК України для платників дивідендів на державну частку (господарські товариства, корпоративні права яких частково належать державі, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків), податковими (звітними) періодами є календарний рік. При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю до 1 липня року, що настає за звітним.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, подають один раз на рік до 1 липня року, шо настає за звітним, розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, складений за підсумками звітного року.

З матеріалів справи встановлено, у зв`язку із не прийняттям загальними зборами акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго» рішення про нарахування дивідендів за 2021 рік до 01.05.2022, у відповідності до вищенаведених приписів Податкового кодексу України ПАТ «Запоріжжяобленерго» 28.06.2022 був поданий до податкового органу «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку» за 2021 рік (а.с.68), згідно з яким:

- Чистий прибуток за 2021 рік склав суму 272 672 000 грн.

-Доля державної частки у статутному капіталі - 60,247549 %

-Норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу)/дивідендів на державну частку (згідно Постанови № 230 від 08.03.2022) - 50 %.

-Частина чистого прибутку (доходу)/дивіденди на державну частку, що відраховуються до бюджету за звітний податковий період - 82 139 098 грн. (272 672 000 грн х 50% х 60,247549%).

На виконання вищенаведеного припису частини другої статті 20 Закону № 1928-ІХ, платіжним дорученням № 6252 від 29.06.2022 ПАТ «Запоріжжяобленерго» було сплачено до Державного бюджету України частину чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» за 2021 рік в сумі 73 925 188,20 грн (82 139 098 грн х 90 % = 73 925 188,20 грн).

Відтак, ПАТ «Запоріжжяобленерго» були повністю виконані вимоги частини другої статті 20 Закону № 1928-ІХ, а саме сплачено до державного бюджету пропорційно розміру акцій (частки) Держави у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» частина чистого прибутку в розмірі не менше 90 відсотків від базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленого Кабінетом Міністрів України на 2021 рік (50%) до 01.07.2022.

До того ж, суд зазначає, що сплачена до державного бюджету частина чистого прибутку в розмірі 90 відсотків від базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів в розмірі 50 відсотків (73 925 188, 20 грн), фактично складає 45 % частини чистого прибутку ПАТ «Запоріжжяобленерго» за 2021 рік, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» (272 672 000 грн х 45% х 60,247549%).

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що з наданої до матеріалів справи копії протоколу річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго» №30 від 26.04.2023 вбачається, що по сьомому питанню «Затвердження результатів фінансово-господарської діяльності Товариства за 2021 рік та розподіл прибутку Товариства, отриманого за результатами діяльності Товариства у 2021 році. Прийняття рішення про виплату дивідендів, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2021 році, та способу їх виплати» загальними зборами акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго», прийнято наступне рішення:

«1. Затвердити чистий прибуток у розмірі 272 671 442,00 грн., отриманий Товариством за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2021 році.

2. Розподілити чистий прибуток, отриманий Товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2021 році, з урахуванням законів України «Про управління об`єктами державної власності» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», таким чином:

-на виплату дивідендів акціонерам Товариства - відповідно до статті 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», врахувавши при цьому сплачену до Державного бюджету України частину чистого прибутку, отриманого Товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2021 році, у розмірі 73 925 188,20 грн. (платіжне доручення N 6252 від 29.06.2022);

-на поповнення резервного капіталу Товариства - 5 %;

-залишок коштів направити на здійснення витрат, передбачених Фінансовим планом Товариства на 2022 рік.

3. Прийняти рішення про виплату дивідендів за простими акціями Товариства та здійснити виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2021 році безпосередньо акціонерам».

На виконання зазначеного рішення та у відповідності до частини другої статті 20 Закону №1928-ІХ, платіжною інструкцією №5112 від 26.06.2023 ПАТ «Запоріжжяобленерго» було сплачено до Державного бюджету України решта 10% частини чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» за 2021 рік в сумі 8 213 909,80 грн (82 139 098 грн - 73 925 188,20 грн).

При цьому, з наданих до матеріалів справи копій акту перевірки №402/32-00-51-04-03/00130926 та податкового повідомлення-рішення форми «Ш» № 462/3200-51-04-03/00130926 від 17.05.2024 судом встановлено, що відповідачем притягнуто до відповідальності позивача за несвоєчасну сплату решти 10 % від частини чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» за 2021 рік в сумі 8 213 909,80 грн (82 139 098 грн - 73 925 188,20 грн).

Водночас, суд зазначає, що ані частина друга статті 20 Закону № 1928-ІХ, ані частина 5 статті 11 Закону №185-V, ані ПК України не містять конкретних термінів сплати до Державного бюджету України відповідних коштів в розмірі 10 % від частини чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі.

Наведене вказує, що законодавець не створив умов, за яких платник податку міг у передбачені чинним законодавством України строки сплатити інші 10% від частини чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго», за попередньо передбаченого підходу.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

За своєю суттю принцип правової визначеності в аспекті податкових правовідносин вимагає, аби законодавчі норми, якими визначаються загальнообов`язкові правила поведінки відповідних суб`єктів, були чіткими та зрозумілими, стабільними й несуперечними, а також передбачуваними.

За своєю сутністю передбачуваність в контексті права означає можливість передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності на основі чітких та зрозумілих законодавчо сформованих правил. Суб`єкти права на підставі аналізу відповідних норм повинні розуміти заздалегідь, які їхні дії або бездіяльність є передумовою застосування відповідальності, зокрема шляхом накладення штрафних санкцій.

За змістом пункту 170 Рішення Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у справі «Олександр Волков проти України» формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява №1365/07, п.39).

Щодо «якості закону» ЄСПЛ у пункті 169 вищенаведеного рішення зауважує, зокрема, що закон має бути доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).

За змістом рішення ЄСПЛ у справі «Кантоні проти Франції» (CANTONI v. FRANCE) від 11 листопада 1996 року обсяг поняття «передбачуваність» значною мірою залежить від змісту правової норми, сфери, на яку він розрахований, а також кількості та статусу тих, кому він адресований.

Окрім того, за змістом рішень ЄСПЛ у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції» відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить в тому числі й на судових органах, які застосовують та тлумачать закони. Роль судового рішення, покладена на суди, полягає саме в тому, щоб розвіяти такі сумніви щодо тлумачення, які залишаються, беручи до уваги зміни в повсякденній практиці.

Превентивним засобом недотримання законодавцем верховенства права є впровадження та існування в Україні принципу презумпції правомірності рішень платника податку («in dubio pro tributario»).

Саме порушення наведеного принципу слугувало неодноразовою підставою для ухвалення Європейським судом з прав людини рішень, якими констатувалась обставина наявності в українського податкового законодавства неузгодженостей та помилкового тлумачення такого законодавства на користь держави (зокрема див. справи «Сєрков проти України» «Щокін проти України», «Довбишев проти України»).

Отже, мова йде не стільки про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні, скільки про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Таким чином, вирішуючи питання застосування відповідальності за несвоєчасну сплату решти 10 % від частини чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» необхідно враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 та пункту 56.12. статті 56 ПК України.

Принцип in dubio pro tributario (презумпція правомірності рішень платника податків) закріплений в підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, згідно з яким, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На цьому принципі засноване і закріплене в пункті 56.21 статті 56 ПК України правило. Так, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення ухвалюють на користь платника податків.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. До того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Враховуючи характер принципу in dubio pro tributario у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого - істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа №1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Аналізуючи наявність легітимної мети втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, суд бере до уваги те, що держава не створила такого правового регулювання і фактичних умов, за яких позивач міг завчасно передбачити відповідні наслідки своєї поведінки.

Щодо тверджень представника відповідача стосовно того, що у відповідності до підпункту 69.1 пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України 01.08.2022 (включно) є остаточним граничним строком сплати частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2021 рік суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків зокрема щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

Суд зауважує, що змістовний аналіз положень підпункту 69.1 пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України дає змогу дійти висновку, що таким передбачено продовження раніше встановлених строків сплати податків та зборів та відповідальність за їх порушення.

Водночас, як вже було зазначено вище ані частина друга статті 20 Закону № 1928-ІХ, ані частина 5 статті 11 Закону №185-V, ані ПК України не містять конкретних термінів сплати до Державного бюджету України решти відповідних коштів в розмірі 10 % від частини чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго», а тому доводи відповідача про порушення позивачем приписів підпункту 69.1 пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми права суд констатує, що платник не може зазнавати негативних наслідків у вигляді відповідальності за несвоєчасну сплату решти 10% від частини чистого прибутку, що припадає на державну частку у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго», а отже спірне податкове повідомлення рішення відповідача №462/32-00-51-04-03/00130926 від 17.05.2024, яким до ПАТ «Запоріжжяобленерго» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 821 390,98грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 9 856,69грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4978 від 24.07.2024 (а.с.10).

Зважаючи на вищевикладене, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 856,69грн підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято спірне рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд.14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Олександра Поля, буд.57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 462/32-00-51-04-03/00130926 від 17.05.2024, яким до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 821 390,98грн (вісімсот двадцять одна тисяча триста дев`яносто гривень 98 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Олександра Поля, буд.57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд.14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 856,69грн (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 69 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03.10.2024.

Суддя І.В.Садовий