Рішення

від 02.10.2024 по справі 380/15676/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

02 жовтня 2024 рокусправа № 380/15676/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (далі позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці з такими вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 та №UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2024/000049 та UA209140/2024/000051.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Kapek Kagit Ambalaj Uretim Ithalat Ihracat TIC.LTD.STI» як продавцем, укладено Контракт купівлі-продажу № 202301 від 03.08.2023. Відповідно до п. 1.1 Договору Протягом терміну дії Контракту Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари, відповідно до викладених нижче умов. Згідно з п. 3.2 Договору умови поставки товару: FCA Izmit, якщо інше не зазначено в Специфікації та Проформі Інвойс відповідно до ІНКОТЕРМС-2020. У п. 4.1, 4.2 Договору зазначено, що оплата здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця згідно з Специфікацією та Проформою Інвойс на кожну партію Товарів. Валюта платежу долари США. У специфікації № 6 від 28.12.2023 продавець визначив характеристики товару, які постачатимуться вагою 44 тони вартістю 53680 доларів США. Вартість 1 метричної тони товару дорівнює 1220 доларів США. У рахунку-проформі № 2812202312 від 28.12.2023 зазначено, що вартість 44 тон товару становить 53680 доларів США. Також у проформі визначено, що 1 метрична тонна коштує 1220 доларів США. Позивач здійснив передоплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 на підставі платіжного доручення № 4 на суму 27846,35 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 22.01.2024 ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140001856U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Митна вартість товару, визначена позивачем, становить 1113226,53 грн.

Однак, 22.01.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2. Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000049.

Позивач здійснив доплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 на суму 25833,65 доларів США.

З метою митного оформлення вказаного товару 22.01.2024 ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140001924U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Митна вартість товару, визначена позивачем, становить 1103886,86 грн.

Однак, 22.01.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400022/4. Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000051.

Підсумковий асортимент товару, його ціна та умови поставки і оплати відображені у комерційних інвойсах (рахунках-фактурах). Декларантом до митного контролю разом з митними деклараціями як підстави для застосування основного методу було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації та відомості про які внесено до карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця здійснювала коригування митної вартості товарів. Зі змісту оскаржуваних позивачем рішень не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим. У зв`язку з наведеним, позивач вважає що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою від 25.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

12.08.2024 представник відповідача подав клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14.08.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

12.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, представник відповідача зазначив, що Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах, відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення всіх складових митної вартості, визначеної за основним методом, та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. За результатами встановлених розбіжностей декларанту у всіх випадках відповідно до статті 53 Митного кодексу України надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: 1. (МД № 24UA209140001856U0 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг; 2. (МД № 24UA209140001924U5 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів за рішеннями становить: 1. № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 53145,97 грн; 2. № UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024 52459,09 грн.

Зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

15.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наводить аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також наголошує, що ні у вимогах, ні у рішеннях не визначено, які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості; які ознаки підробки наявні у цих документах, і з чого це вбачається; яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З аналізу декларації МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.23, на підставі якої було здійснено коригування митної вартості товарів, вбачається, що митна вартість товарів визначена за 6, а не за основним методом; характеристики товару, визначені у графі 31 митних декларацій відрізняються.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 42402050), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Kapek Kagit Ambalaj Uretim Ithalat Ihracat TIC.LTD.STI» як продавцем, укладено Контракт купівлі-продажу № 202301 від 03.08.2023 (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту протягом терміну дії Контракту Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари, які тут і далі називаються «Товари», відповідно до викладених нижче умов.

У п.п. 2.1, 2.2 Контракту визначено, що ціни на товари встановлені у Доларах США і включають вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей у країні Продавця.

Загальна вартість товару, що поставляється за цим Контрактом, складається із сум всіх комерційних Інвойсів Продавця.

Згідно з п. 3.2 Контракту умови поставки товару: FCA Izmit, якщо інше не зазначено в Специфікації та Проформі Інвойс відповідно до ІНКОТЕРМС-2020.

Пунктами 4.1, 4.2 Контракту визначено, що оплата здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця згідно з Специфікацією та Проформою Інвойс на кожну партію Товарів. Валюта платежу долари США.

У комерційній пропозиції № 28/12-1 від 28.12.2023 продавець запропонував ціну 1220 доларів США за 1 тону товару.

Згідно з специфікацією № 6 від 28.12.2023 продавець визначив характеристики товару, які постачатимуться вагою 44 тони вартістю 53680 доларів США. Вартість 1 метричної тони товару дорівнює 1220 доларів США.

Відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 вартість 44 тон товару становить 53680 доларів США. Також у проформі визначено, що 1 метрична тонна коштує 1220 доларів США.

Комерційним інвойсом № KKF2024000000004 від 15.01.2024 визначено, що вартість 22022 кг товару становить 26866,84 доларів США. Вартість 1 кг товару становить 1,22 долари США. Умови поставки: FCA IZMIT. Завод Hayat Kimya. На цю частину партії товару було видано сертифікат походження А1224439.

Позивач здійснив передоплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 на підставі платіжного доручення № 4 на суму 27846,35 доларів США.

Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023 року. Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000019 від 16.01.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 105000,00 грн.

Вказані документи були надані позивачем митному органу. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 22.01.2024 ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140001856U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Митна вартість товару, визначена позивачем, становить 1113226,53 грн.

Позивач визначив митну вартість товару згідно основного методу із врахуванням всіх складових митної вартості: в сумі 26866,84 доларів США (курс валюти на момент декларування - 37,5268), та транспортних витрат в сумі 105000,00 грн, що разом становило 1113226,53 грн.

22.01.2024 о 10:03:17 год в результаті опрацювання наданих позивачем документів відповідач надіслав позивачу повідомлення: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, ще містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідне до вимог ст. 254 МНУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.»

Позивач надав відповідь на вказане повідомлення відповідача, у якій зазначалося, що позивачем було приєднано до декларації: експортну декларацію, платіжки за товар (по оплаті за попередню поставку), прайс-лист, лист пояснення, бухгалтерську документацію, проформу-рахунок. Інших додаткових документів надати не може, просив визначити митну вартість на підставі поданих документів.

22.01.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2. Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п. 26 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 товаром, що декларувався в межах митної декларації № 24UA209140001856U0, є папір у рулонах шириною 21-23 см, одно шаровий, який представляє собою не крейдований, без друку, неароматизований, крепований, папір машинного виготовлення. Паперова маса виготовлена з хімічно обробленої целюлози переважно з листяних порід деревини. Маса 1м2 кожного шару становить 15 г. Одношаровий папір. Папір не є готовою продукцією, розфасований у рулони діаметром понад 105 см, є основою для виготовлення серветок, туалетного паперу, не призначений для роздрібної торгівлі.

У п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 (МД № 24UA209140001856U0 від 22.01.2024) визначено такі підстави для коригування митної вартості товарів:

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.22 23 CMR зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У поданій до митного оформлення CMR дані графи не містять підписів відправника товару та перевізника;

- у гр. 20 МД задекларовано умови поставки EXW Іzmit. Проте, у гр.4 ЦМР зазначено місце завантаження товару BASISKELE-KOCAELI-TURKIYE та у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що перевезення здійснювалось за маршрутом м.Коджаелі (Туреччина) Порубне Пустомити. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано експортну МД країни відправлення, у якій умови поставки зазначено EXW Istanbul;

- до митного оформлення надано договір на транспортування № 09/06-1 від 09.06.2023, у п.1 вказано, що послуги транспортного експедирування надаються на підставі заявок, узгоджена сторонами заявка є невід`ємною частиною договору. Такі заявки до митного оформлення не надано;

- у розділі 4 «умови оплати» контракту купівлі-продажу № 202301 від 03.08.2023 зазначено, що оплата здійснюється (…) згідно із специфікацією та проформою інвойсом на кожну партію товару. До митного оформлення надано специфікацію № 2, у специфікації зазначено термін поставки вересень 2023. Стосунок до даної поставки не з`ясовано;

- до митного оформлення надано рахунок проформу на суму 53680 (не відповідає сумі інвойсу), у рахунку зазначено -100% попередня оплата, платіжні документи до митного оформлення не надано.

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, державний інспектор Львівської митниці прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2024/000049) з підстави прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024.

Відповідно до комерційного інвойсу № KKF2024000000005 від 16.01.2024 вартість 21818 кг товару становить 26617,96 доларів США. Вартість 1 кг товару становить 1,22 долари США. Умови поставки: FCA IZMIT. Завод Hayat Kimya. На цю частину партії товару було видано сертифікат походження А1415996.

Позивач здійснив доплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 на підставі платіжного доручення № 6 на суму 25833,65 доларів США.

Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000021 від 18.01.2024 року вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 105000,00 грн.

Вказані документи були надані позивачем митному органу. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 22.01.2024 року ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140001924U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Митна вартість товару, визначена позивачем, становить 1103886,86 грн.

Позивач визначив митну вартість товару згідно основного методу із врахуванням всіх складових митної вартості: в сумі 26617,96 доларів США (курс валюти на момент декларування - 37,5268), та транспортних витрат в сумі 105000,00 грн, що разом становило 1103886,86 грн.

22.01.2024 о 11:51:38 год в результаті опрацювання наданих позивачем документів відповідач надіслав позивачу повідомлення: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. З статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення.»

Позивач надав відповідь на вказане повідомлення відповідача, у якій зазначалося, що позивачем було приєднано до декларації: експортну декларацію, платіжки за товар (по оплаті за попередню поставку), прайс-лист, лист пояснення, бухгалтерську документацію, проформу-рахунок. Інших додаткових документів надати не може, просив визначити митну вартість на підставі поданих документів.

22.01.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400022/4.

Відповідно до п. 26 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024 товаром, що декларувався в межах митної декларації № 24UA209140001924U5, є папір у рулонах шириною 21 см, одно шаровий, який представляє собою не крейдований, без друку, неароматизований, крепований, папір машинного виготовлення. Паперова маса виготовлена з хімічно обробленої целюлози переважно з листяних порід деревини. Маса 1м2 кожного шару становить 15г. Одношаровий папір. Папір не є готовою продукцією, розфасований у рулони діаметром понад 105 см, є основою для виготовлення серветок, туалетного паперу, не призначений для роздрібної торгівлі.

У п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024 (МД № 24UA209140001924U5 від 22.01.2024) визначено такі підстави для коригування митної вартості товарів:

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр.22 23 CMR зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У поданій до митного оформлення CMR у гр.22 відсутній підпис відправника, гр.23 не заповнена;

- у гр. 20 МД задекларовано умови поставки -EXW Іzmit. Проте, у гр.4 ЦМР зазначено місце завантаження товару BASISKELE-KOCAELI-TURKIYE та у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що перевезення здійснювалось за маршрутом м.Коджаелі (Туреччина) Порубне Пустомити. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано експортну МД країни відправлення, у якій умови поставки зазначено EXW Istanbul;

- до митного оформлення надано договір на транспортування № 09/06-1 від 09.06.2023, у п.1 вказано, що послуги транспортного експедирування надаються на підставі заявок, узгоджена сторонами заявка є невід`ємною частиною договору. Такі заявки до митного оформлення не надано;

- у розділі 4 «умови оплати» контракту купівлі-продажу №202301 від 03.08.2023 зазначено, що оплата здійснюється (…) згідно із специфікацією та проформою-інвойсом на кожну партію товару. До митного оформлення надано специфікацію №2, у специфікації зазначено термін поставки вересень 2023. Стосунок до даної поставки не з`ясовано;

- до митного оформлення надано рахунок проформу 28.12.2023 № 2812202312 на суму 53680 (не відповідає сумі інвойсу), у рахунку зазначено -100% попередня оплата;

- надано платіжну інструкцію на суму 25833$, У розділі «призначення платежу» міститься посилання на проформу від 28.12.2023 № 2812202312, у проформі зазначено умови платежу -100% попередня оплата, проте сума платіжного документу не відповідає сумі рахунку. На вимогу митного органу декларантом повторно надано документи, що вже подавались до митного оформлення.

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, державний інспектор Львівської митниці прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2024/000051) з підстави прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024.

Також у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості було зазначено:

«За результатами встановлених розбіжностей декларанту відповідно до статті 53 Митного кодексу України надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівліпродажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Про надані додаткові документи зазначено вище. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: (МД № 24UA209140001856U0 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, в якій вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг; (МД № 24UA209140001924U5 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, в якій вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг.

Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Сума донарахованих митних платежів за рішеннями митного органу становить: № UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 53145,97 грн; № UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024 52459,09 грн.

Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є прийняття митними органами рішення про коригування митної вартості товарів.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч.ч. 5, 7 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 ст. 53 МК України передбачає, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.ч. 4, 5 ст. 55 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною 2 ст. 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Частиною 4 ст. 64 МК України передбачено, що у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила).

У пункті 2.1 Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо застосування норм права:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст. 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в Рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) ККF2024000000004 від 15.01.2024 (на суму 26866, 84 доларів США) та Рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) ККF2024000000005 від 16.01.2024 (на суму 26617, 96 доларів США) до Контракту № 202301 від 03.08.2023.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією 24UA209140001856U0 22.01.2024 документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: Рахунок-проформа (Proforma invoice) 2812202312 від 28.12.2023; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ККF2024000000004 від 15.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 0086 від 15.01.2024; Сертифікат про походження товару (Certificate of оrigin) А1224439 від 15.01.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору контракту) про транспортно-експедиційні послуги СФ-0000019 від 16.01.2024; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару 28/12-1 від 28.12.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 202301 від 03.08.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 26.09.2023; Договір (контракт) про перевезення 09/06-1 від 09.06.2023; Копія митної декларації країни відправлення 24341300ЕХ00032434 від 15.01.2024; інші документи.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією 24UA209140001924U5 від 22.01.2024 документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: Рахунок-проформа (Proforma invoice) 2812202312 від 28.12.2023; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ККF2024000000005 від 16.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 0060 від 17.01.2024; Сертифікат про походження товару (Certificate of оrigin) А1415996 від 17.01.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору контракту) про транспортно-експедиційні послуги СФ-0000021 від 18.01.2024; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару 28/12-1 від 28.12.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 202301 від 03.08.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 26.09.2023; Договір (контракт) про перевезення 09/06-1 від 09.06.2023; Копія митної декларації країни відправлення 24341300ЕХ00036391 від 17.01.2024; інші документи.

Суд бере до уваги, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що надані декларантом документи містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Позивач здійснив передоплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 на підставі платіжного доручення № 4 на суму 27846,35 доларів США.

Позивач здійснив доплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 на підставі платіжного доручення № 6 на суму 25833,65 доларів США.

Тобто перед здійсненням поставки позивач оплатив всю вартість товару, який постачався відповідно до рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу визначені ч. 2 ст. 53 МК України документи. З матеріалів справи вбачається, що відповідач на стадії консультацій витребував усі визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, проте не надав суду достатніх доказів того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Водночас відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення тим, що декларант не подав всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, не має реальної можливості усунути такі недоліки на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Аргументи відповідача, викладені ним, зокрема, у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 та №UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024, на думку суду спростовуються таким.

Суд не бере до уваги аргумент відповідача, про те, що «відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр.22 23 CMR зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У поданій до митного оформлення CMR дані графи не містять підписів відправника товару та перевізника».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Отже, відповідно до наведених вище положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов`язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи.

Таким чином, відправником та перевізником товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR).

При цьому, факт проставлення або непроставлення підпису та/або штампу відправника та перевізника товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару.

Стосовно доводів відповідача про те, що «у гр. 20 мд задекларовано умови поставки -EXW Іzmit. Проте, у гр.4 ЦМР зазначено місце завантаження товару BASISKELE-KOCAELI-TURKIYE та у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що перевезення здійснювалось за маршрутом м.Коджаелі (Туреччина) Порубне Пустомити. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості» суд зазначає таке.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що завантаження відбувається у районі BASISKELE Провінції КОСАЕLI - місті IZMIT країна TURKIYE. Тому в документах, а саме заявці та рахунку на транспортні витрати вказано BASISKELE КОСАЕLI IZMIT TURKIYE, так як все знаходиться в одній територіальній громаді. Тому поставка товару відбувалась відповідно до умов Контракту.

Щодо доводів відповідача про те, що «до митного оформлення надано експортну мд країни відправлення, у якій умови поставки зазначено-EXW Istanbul» суд вказує таке. Експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару, - в Туреччина відповідно до законодавства Туреччини, без застосувань норм українського законодавства, а тому правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Суд не бере до уваги аргумент відповідача, про те, що «до митного оформлення надано договір на транспортування № 09/06-1 від 09.06.2023, у п.1 вказано, що послуги транспортного експедирування надаються на підставі заявок, узгоджена сторонами заявка є невід`ємною частиною договору. Такі заявки до митного оформлення не надано», оскільки на підставі заявки виставляється рахунок - фактура, під час митного оформлення позивач надав копію рахунку-фактури №СФ-0000019 від 16.01.2024. Отже, у відповідача була можливість встановити повну інформацію про поставку товару, зокрема його вартість послуг транспортного експедирування.

Стосовно доводів відповідача про те, що «у розділі 4 «умови оплати» контракту купівлі-продажу № 202301 від 03.08.2023 зазначено, що оплата здійснюється (…) згідно із специфікацією та проформою інвойсом на кожну партію товару. До митного оформлення надано специфікацію № 2, у специфікації зазначено термін поставки вересень 2023. Стосунок до даної поставки не з`ясовано» суд зазначає таке. У Специфікації від 28.12.2013 до Договору купівлі-продажу №202301 від 03.08.2023 термін поставки, визначений сторонами договору січень 2023. Крім того, вказане застереження митного органу до оформлення документів не впливає на визначення ціни товару.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що «- до митного оформлення надано рахунок проформу на суму 53680 (не відповідає сумі інвойсу), у рахунку зазначено -100% попередня оплата, платіжні документи до митного оформлення не надано», оскільки позивач здійснив передоплату за товар на підставі платіжного доручення № 4 на суму 27846,35 доларів США, яке надане митному органу для митного оформлення.

Також суд критично оцінює доводи відповідача про те, що «- до митного оформлення надано рахунок проформу 28.12.2023 № 2812202312 на суму 53680 (не відповідає сумі інвойсу), у рахунку зазначено -100% попередня оплата», оскільки у рахунку-проформі визначено вартість усього товару, який поставлявся двома партіями. У зв`язку з цим продавець товару виставляв на підставі рахунку-проформи також комерційні інвойси, в яких вказувалась ціна того товару, який поставлявся.

Суд не бере до уваги аргумент відповідача про те, що «надано платіжну інструкцію на суму 25833 доларів США, у розділі «призначення платежу» міститься посилання на проформу від 28.12.2023 № 2812202312, у проформі зазначено умови платежу -100% попередня оплата, проте сума платіжного документу не відповідає сумі рахунку», оскільки оплата за товар здійснена на підставі рахунку-проформи № 2812202312 від 28.12.2023 на підставі платіжного доручення № 6 на суму 25833,65 доларів США від 16.01.2024 року, який наданий митному органу для митного оформлення. Оскільки на підставі проформи від 28.12.2023 № 2812202312 було проведено дві попередні оплати за товар, який поставлявся та пред`являвся до митного оформлення, то позивач повністю здійснив передоплату за товар.

Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості декларованого товару за основним методом.

Оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке. Письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: (МД № 24UA209140001856U0 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, в якій вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг; (МД № 24UA209140001924U5 від 22.01.2024) - МД № UA408020/2023/072901 від 03.12.2023, в якій вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,6686 USD/ кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Таким чином, митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості товару.

Щодо загальних посилань відповідача на норми МК України, то такі зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень та відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності своїх рішень про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності та обґрунтованості, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 та №UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) № UA209140/2024/000049 та № UA209140/2024/000051 є прийняття протиправних рішень про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування карток відмови № UA209140/2024/000049 та № UA209140/2024/000051 також підлягають задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд керується таким. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

16.09.2024 від представника позивача надійшла заява, у якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 7600,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 01/29/11 від 29.11.2023 року (далі - Договір). Вартість роботи по оскарженню одного пакета документів в суді першої інстанції за умови розгляду справи без виклику сторін складає 3 800 гривень. У Додатку № 10 від 19.07.2024 року сторони визначили перелік рішень та карток відмови, які оскаржуються. 11.09.2024 року АО «Мицик, Кравчук і Партнери» сформувало рахунок на оплату. Враховуючи, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то остаточний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 7600,00 грн. Вказаний розмір не перевищує попереднього розрахунку розміру судових витрат, зазначеного у позовній заяві.

20.09.2024 подав заперечення проти заяви про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 600 грн., вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката не відповідає критеріям, визначеним ч. 5 ст. 134 КАС України, є значно завищеним. На розгляді у суді знаходиться справи за позовом ТЗОВ Лео Трейдінг до Львівської митниці. Текст позовної заяви у даній справі містить однакові положення із іншими позовними заявами, що подані представником позивача в частині нормативно-правового регулювання спірних правовідносин. Тобто, наявність на супроводженні представника ТЗОВ Лео Трейдінг справ за позовом до того ж самого відповідача значно спрощує процес підготовки позовної заяви та вимагає значно меншого часу. По-друге, значний обсяг позовної заяви складають реквізити позивача, прохальна частина, перелік документів та доказів, що подаються до заяви, виклад обставин справи та нормативно-правове регулювання. В той же час, у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, потрібно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Суд встановив, що між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 01/29/11 від 29.11.2023 року (далі - Договір).

Ордер про надання правової допомоги у справі виданий Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери».

Згідно з Актом наданих послуг від 11.09.2024 виконавцем в інтересах Клієнта, згідно Договору, у повному обсязі виконано такі зобов?язання у справі № 380/15676/24:

- надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, прийняті Львівською митницею Державної митної служби України та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення; аналіз документів, які надавалися до митних декларацій, щодо яких прийнято рішення про коригування митної вартості; моніторинг судової практики і правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ, аналіз документів;

- написання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, прийняті Львівською митницею Державної митної служби України та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, визначені в Додатку № 10 від 19.07.2024 до Договору;

- написання відповіді на відзив у справі № 380/15676/24.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору вартість роботи по оскарженню одного пакета документів в суді першої інстанції за умови розгляду справи без виклику сторін складає 3800 гривень.

Вартість правової допомоги відповідно до п. 3.1.2 Договору, Додатку № 10 становить (2 пакети х 3800 грн) 7600,00 гривень.

Відповідно до п. 3.1.4 Договору правова допомога оплачується шляхом авансування роботи в розмірі, передбаченому п. 3.1.2 Договору. У випадку розгляду справи з викликом сторін Клієнт доплачує різницю вартості роботи, розрахованої з правилами п. 3.1.3. Договору, після винесення рішення по суті справи судом першої інстанції.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 7600,00 грн по цій справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У цьому випадку суд зазначає, що ця справа згідно з положеннями ст.ст. 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Вказаний обсяг наданих послуг адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки ця справа незначної складності та не потребує значної затрати часу на вказані послуги.

Також судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких оприлюднено численні судові рішення судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що наведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці адміністративного позову.

Отже, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, суд стягує на користь позивача суму сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400020/2 від 22.01.2024 та №UA209000/2024/400022/4 від 22.01.2024.

3. Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000049 та № UA209140/2024/000051.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати на сплату судового збору в сумі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 копійок.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

6. У задоволенні інших вимог про стягнення судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (81100, пров. Тихий-1, буд. 11, кв. 21, м. Пустомити, Львівська область; ЄДРПОУ 42402050).

Відповідач: Львівська митниця (79000, вул. Костюшка, буд. 1, Львівська обл., місто Львів; код ЄДРПОУ 43971343).

Повне рішення суду складено 02.10.2024.

СуддяКондратюк Юлія Степанівна