Рішення

від 02.10.2024 по справі 420/23614/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23614/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та м.Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Богдана Хмельницького,34, м.Одеса, 65007), за участю третьої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та м.Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи ОСОБА_2 , за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусовоговиконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та містіСевастополі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), щодо невчинення дій по зняттю арешту з майна ОСОБА_1 ;

зобов`язати управління забезпечення примусового виконання рішень уХерсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 та вилучити обтяження № 8711512 від13.05.2009 зареєстроване на підставі постанови № АВ 249551 від 06.05.2009Київським ВДВС МУЮ, зареєстрований в системі Кримською філією ДП«Інформаційний центр».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що представник позивача звертався до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 та вилучити обтяження № 8711512зареєстроване на підставі постанови № АВ 249551 від 06.05.2009 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в системі Кримською філією ДП «Інформаційний центр». Проте відповідачем безпідставно не вчинено передбачених законом дій.

Ухвалою суду від 31 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову вказавши на його безпідставність. Зокрема зазначивши, що управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, вАвтономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Відділ примусового виконання рішеньУправління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, вАвтономній Республіці Крим та місті Севастополі не є правонаступником органів ДВСАР Крим та м. Севастополь.Обтяжувачем у ВП 8711512 є Київський відділ державної виконавчоїслужби Сімферопольського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 35052796)та який є діючою юридичною особою згідно інформації з ЄДР.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

11 червня 2024 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Міністерстваюстиції України, в якому просив:

1. Надати інформацію про стан виконавчого провадження, яке було відкритовідносно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , при виконанніякого 06.05.2009 Київським відділом ДВС Сімферопольського МУЮ винесенопостанову НОМЕР_2 та зареєстровано обтяження № 8711512.

2. Надати інформацію про те, чи відбуте ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

У відповіді на адвокатський запит відповідачем повідомлено, первинні документи виконавчих проваджень органів державної виконавчої службиАвтономної Республіки Крим та міста Севастополя на паперових носіях, залишилисьперебувати у відповідних територіальних органах державної виконавчої службиАвтономної Республіки Крим та міста Севастополя, тому Департаменту державноївиконавчої служби Міністерства юстиції України можливо здійснити пошукзапитуваної інформації лише шляхом використання пошукової бази автоматизованоїсистеми виконавчого провадження (далі Система).

Згідно даних Системи (ВП-Спецрозділ), на виконанні у Київському відділі державноївиконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції значаться зареєстрованими виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_1 (без зазначення РНОКПП), а саме:

- виконавче провадження № 10406851 з примусового виконання виконавчоголиста Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2008 № 1-6, стягувачем за яким є «Держююджет». Стан виконавчого провадження «невстановлено»;

- виконавче провадження № 11787257 з примусового виконання виконавчоголиста Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2008 № 1-6/2008 простягнення на користь «РКБ ім.Семашко» коштів у сумі 110,07 гривень. Стан виконавчого провадження «помилковий»;

- виконавче провадження № 11787307 з примусового виконання виконавчоголиста Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2008 № 1-6 про стягнення на користь «Республиканской больницы им.Семашко» коштів у сумі110,07 гривень. Стан виконавчого провадження «не встановлено»;

- виконавче провадження № 11787285 з примусового виконання виконавчоголиста Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2008 № 1-6/2008 простягнення на користь « 6-й Городской больницы г. Симферополя» коштів у сумі 616,25 гривень. Стан виконавчого провадження «не встановлено».

Крім того зазначено, що згідно даних Системи, відомості щодо винесення державними виконавцями постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах зазначених виконавчих провадженнях в Системі ВІДСУТНІ.

З огляду на викладене, наразі надати інформацію про виконавчепровадження, в ході примусового виконання якого постановою державноговиконавця Київського відділу ДВС Сімферопольського МУЮ від 14.06.2007№ АВ 249551 накладено арешт на майно ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), не виявляється можливим.

17 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідовича Андрія Миколайовича, для вчинення правочину з належною йому земельною ділянкою площею 0,1990 га., за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322481701:01:010:0420.

В свою чергу приватний нотаріус Спірідович А.М. виніс постанову про відмову увчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ним встановлено наявність арешту щодо усього належного нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме:

-запис від 13.05.2009, реєстраційний № 8711512, арешт нерухомого майназареєстрований на підставі постанови № АВ 249551 від 06.05.2009 Київським ВДВСМУЮ, зареєстрований в системі Кримською філією ДП «Інформаційний центр».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, наявні відомості про обтяження: невизначене майно, на все нерухоме майно, тип обтяження: арешт нерухомого майна Реєстраційний номер обтяження: 8711512 Зареєстровано: 13.05.2009 15:11:05 за № 8711512 реєстратором: Кримська філія Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса/ вул.Желябова, 28/10, (0652) 24-89-00, факс (0652) 24-88-66 Підстава обтяження:постанова, АВ 249551, 06.05.2009, Київський ВДВС МУЮ, Івашов М.С.

04 липня 2024 року представником позивача було направлено адвокатський запит на адресу Управліннязабезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з проханням:

1. Надати інформацію щодо правомірності існування, станом на час подання даного запиту, арешту накладеного на майно ОСОБА_1 , згідно постанови № АВ 249551 від 06.05.2009, яка винесена Київським відділом ДВС Сімферопольського МУЮ та зареєстровано обтяження № 8711512.

2. Надати чітку, розгорнуту відповідь про можливість чи неможливість, наданий час, відділом забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 та вилучити обтяження № 8711512 зареєстроване на підставі постанови № АВ 249551 від 06.05.2009 Київським ВДВС МУЮ, зареєстрований в системі Кримською філією ДП«Інформаційний центр».

У відповідь на адвокатський запит відповідачем 05 липня 2024 року повідомлено позивача, що фактично матеріали виконавчих проваджень, які перебували на території АР Крим там. Севастополь, в тому числі, виконавче провадження, яке було відкрито відносно ОСОБА_1 , при виконанні якого винесено постанову АВ249551, 06.05.2009, Київським ВДВС МУЮ та зареєстровано обтяження № 8711512 до Відділу не передавались, а також у Відділі на примусовому виконанні неперебували.

Враховуючи викладене, неможливо ідентифікувати згідно данихавтоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), в якомувиконавчому провадженні (при виконанні яких виконавчих документів)винесено постанову про арешт майна боржника АВ 249551 (без наявності оригіналу або копії), яку зазначено як підставу обтяження № 8711512, оскільки не зазначено номеру виконавчого провадження у АСВП.

Також зазначено, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються як нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ від 02.06.2016 року, так і нормами Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ від 21.04.1999 року, який діяв на час накладення арешту на майно позивача.

За змістом статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до статті 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до статті 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, відповідно до статті 40-1 цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.

Частина п`ята цієї статті передбачає, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

За правилами статті 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 38 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №606-XIV, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Разом із тим, відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-ХІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках, як передбачено у ч.5 ст.59 зазначеного вище Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.

За правилами ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-Х-ІІ, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. В свою чергу, за вимогами пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналіз викладених норм дає суду підстави вважати, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані державним виконавцем лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав за певних умов.

Аналогічна правова оцінка викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 р. у справі № 826/20120/14.

Судом встановлено, що 17 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідовича Андрія Миколайовича, для вчинення правочину з належною йому земельною ділянкою площею 0,1990 га., за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322481701:01:010:0420.

В свою чергу приватний нотаріус Спірідович А.М. виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ним встановлено наявність арешту щодо усього належного нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме:

-запис від 13.05.2009, реєстраційний № 8711512, арешт нерухомого майна зареєстрований на підставі постанови № АВ 249551 від 06.05.2009 Київським ВДВС МУЮ, зареєстрований в системі Кримською філією ДП «Інформаційний центр».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, наявні відомості про обтяження: невизначене майно, на все нерухоме майно, тип обтяження: арешт нерухомого майна Реєстраційний номер обтяження: 8711512 Зареєстровано: 13.05.2009 15:11:05 за № 8711512 реєстратором: Кримська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса/ вул. Желябова, 28/10, (0652) 24-89-00, факс (0652) 24-88-66 Підстава обтяження: постанова, АВ 249551, 06.05.2009, Київський ВДВС МУЮ, Івашов М.С.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово продовжувався та діє на момент прийняття рішення.

Судом встановлено, що Міністерство юстиції України наказом від 27.04.2023 №1499/5 «Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень» визначило, що під час дії воєнного стану примусове виконання рішень, місцем виконання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь здійснює відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини які виникли у зв`язку з арештом нерухомого майна позивача зареєстрованим на підставі постанови №АВ 249551 від 06.05.2009 Київським ВДВС МУЮ, зареєстрованим в системі Кримською філією ДП «Інформаційний центр».

В свою чергу юрисдикцію КИЇВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО МІСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ передано Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

Судом встановлено, що У відповідь на адвокатський запит відповідачем 05 липня 2024 року повідомлено позивача, що фактично матеріали виконавчих проваджень, які перебували на території АР Крим та м. Севастополь, в тому числі, виконавче провадження, яке було відкрито відносно ОСОБА_1 , при виконанні якого винесено постанову АВ 249551, 06.05.2009, Київським ВДВС МУЮ та зареєстровано обтяження № 8711512, до Відділу не передавались, а також у Відділі на примусовому виконанні не перебували.

Враховуючи викладене, неможливо ідентифікувати згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), в якому виконавчому провадженні (при виконанні яких виконавчих документів) винесено постанову про арешт майна боржника АВ 249551 (без наявності оригіналу або копії), яку зазначено як підставу обтяження №8711512, оскільки не зазначено номеру виконавчого провадження у АСВП.

В свою чергу, частиною 1 ст.319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно із ч.1 ст.321 ЦК України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 391 ЦК України, зазначено, що власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Суд зазначає, що невизначеність та відсутність інформації щодо накладення арешту на все нерухоме майно позивача позбавляє його права розпоряджатися власним майном.

Судом встановлено, що згідно даних Системи (ВП-Спецрозділ), на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції значаться зареєстрованими виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_1 (без зазначення РНОКПП), а саме:

- виконавче провадження № 10406851 з примусового виконання виконавчого листа Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2008 № 1-6, стягувачем за яким є «Держбюджет». Стан виконавчого провадження «не встановлено»;

- виконавче провадження № 11787257 з примусового виконання виконавчого листа Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2008 № 1-6/2008 про стягнення на користь «РКБ им. Семашко» коштів у сумі 110,07 гривень. Стан виконавчого провадження «помилковий»;

- виконавче провадження № 11787307 з примусового виконання виконавчого листа Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2008 № 1-6 про стягнення на користь «Республиканской больницы им.Семашко» коштів у сумі 110,07 гривень. Стан виконавчого провадження «не встановлено»;

- виконавче провадження № 11787285 з примусового виконання виконавчого листа Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2008 № 1-6/2008 про стягнення на користь « 6-й Городской больницы г.Симферополя» коштів у сумі 616,25 гривень. Стан виконавчого провадження «не встановлено».

Крім того зазначено, що згідно даних Системи, відомості щодо винесення державними виконавцями постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах зазначених виконавчих провадженнях в Системі ВІДСУТНІ.

З огляду на викладене суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо невчинення дій по зняттю арешту з майна ОСОБА_1 і зобов`язати управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 та вилучити обтяження № 8711512 від 13.05.2009 зареєстроване на підставі постанови № АВ 249551 від 06.05.2009 Київським ВДВС МУЮ, зареєстрований в системі Кримською філією ДП «Інформаційний центр».

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подано та про причини не подання відзиву суд не повідомив, а тому у відповідності до приписів ч.4 ст.159 КАС України судом ці дії кваліфіковано як фактичне визнання позову.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та м.Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Богдана Хмельницького,34, м.Одеса, 65007), за участю третьої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо невчинення дій по зняттю арешту з майна ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса 65007, м. Одеса, вул.Богдана Хмельницького, 34, ЄДРПОУ 43315529) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та вилучити обтяження № 8711512 від 13.05.2009 зареєстроване на підставі постанови № АВ 249551 від 06.05.2009 Київським ВДВС МУЮ, зареєстрований в системі Кримською філією ДП «Інформаційний центр».

Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса 65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34, ЄДРПОУ 43315529) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко