Рішення

від 02.10.2024 по справі 420/26539/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26539/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та виклад позицій учасників справи.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Борисенко О.Ю., до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 21.05.2024 ВП №75082720, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом про стягнення з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) виконавчого збору у розмірі 1543706,06грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 14.08.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України Іванютою І.М. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у рамках ВП №39094845 у розмірі 1544554,06 грн. 17.05.2024 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України Величком Р.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ТОВ «СТАР-МЕТ» за його заявою на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Надалі 21.05.2024 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України Величком Р.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у рамках ВП №75082720, відповідно до якої стягувачем є Держава в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України, а боржником ОСОБА_1 , яка і оскаржується позивачем.

Вважаючи таку постанову про відкриття виконавчого провадження в рамках ВП №75082720 протиправною, позивач посилається на те, що постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, що були винесені в рамках ВП №39094845 він не отримував, а отже у нього не було можливості надати підтвердження самостійного виконання рішення до відкриття виконавчого провадження чи після, а у державного виконавця не було достатньо підстав вважати, що рішення не виконано самостійно, а тому не було і підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Також самостійною підставою для скасування постанови від 21.05.2024 у рамках ВП №75082720 позивач вважає її винесення з порушенням строку, визначеного ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просить залишити позовну заяву без розгляду, а за відсутності для цього підстав - відмовити в задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначає, що 29.07.2013 державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №39094845 із виконання виконавчого листа №522/5636/13-ц, виданого 08.07.2013 Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «РАФ-ПЛЮС» на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитом 1 932 383,42 доларів США, що за курсом НБУ складає 15 445 540,67 грн. Постановою було надано строк на добровільне виконання рішення суду та її копію було надіслано сторонам на адреси, зазначені у виконавчому листі. Враховуючи те, що рішення не було виконано у строк, наданий для добровільного виконання, була винесена постанова про стягнення виконавчого збору, яку також було надіслано сторонам.

Відповідач стверджує, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», є чинною та не оскаржується позивачем.

Також у відзиві відповідач зазначає, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», порушення строку прийняття рішення не є підставою для його скасування, та звертає увагу на те, що «Прикінцевими та перехідними положеннями» вказаного Закону строки вчинення виконавчих дій перериваються до припинення або скасування воєнного стану

Окрім того, відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогами про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору та вбачає підстави для залишення позову без розгляду.

II. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судове засідання з`явився представник відповідача Білик Р.В. Позивач та його представник не з`явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у порядку передбаченому ч.1 ст.268 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

В ході судового засідання, що відбулося 26.09.2024, протокольною ухвалою від 26.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

08.07.2013 Приморським районним судом м. Одеси був виданий виконавчий лист №522/5636/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «РАФ-ПЛЮС» на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Одеська регіональна дирекція ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитом №13.26.-12/07-СК від 27.11.2007 склала 1 932 383,42 доларів США, що за курсом НБУ складає 15 445 540,67 грн, що включає в себе заборгованість за кредитом -1 859 520,88 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 72 862,54 доларів США.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву відповідача та не заперечується позивачем, 29.07.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України (далі - Відділ) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №39094845 із виконання вищезазначеного виконавчого листа.

14.08.2015 головним державним виконавцем Відділу Іванютою І.М. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №39094845 із боржника ОСОБА_1 у розмірі 1543706,06 грн.

Постановою державного виконавця Відділу Берегових В.С. 26.03.2021 у виконавчому провадженні №39094845 була винесена постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесені зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження в частині адреси боржника, а саме замість АДРЕСА_1 зазначено: АДРЕСА_2 .

Із інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2024 у справі №522/5636/13-ц замінено стягувача ТОВ «Готспід Україна» у виконавчому провадженні №39095230 щодо виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 червня 2013 року у справі № 522/5636/13 на його правонаступника ТОВ «Стар-мет» (ЄДРПОУ: 42109730).

17.05.2024 старшим державним виконавцем Відділу Величком Р.С. було винесено постанову ВП №39094845 про повернення виконавчого документу стягувачу ТОВ «СТАР-МЕТ» за його заявою на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Надалі 21.05.2024 старшим державним виконавцем Відділу Величком Р.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75082720, із виконання постанови №39094845 винесеної 14.08.2015 відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1543706,06 грн.

Також, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №75082720, в його рамках старшим державним виконавцем Відділу Величком Р.С. 21.05.2024 були винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт майна боржника.

Звертаючись до суду із позовом, позивачем сформульовано позовну вимогу наступним чином: «визнати протиправною та скасувати постанову від 21.05.2024 ВП №75082720, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом про стягнення з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) виконавчого збору у розмірі 1543706,06грн».

Виходячи із змісту та обґрунтування позову, а також враховуючи те, що позивачем точно зазначено дату винесення постанови, номер виконавчого провадження у якому вона винесена та посадову особу відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України, якою вона винесена, суд виснував, що позивачем оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75082720, винесена 21.05.2024 старшим державним виконавцем Відділу Величком Р.С. із виконання постанови №39094845 від 14.08.2015 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1543706,06 грн.

IV. Норми права, які застосував суд. Оцінка та висновки суду.

Вимогами ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною другою та п`ятою статті 25 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Отже з наведено вище вбачається, що виконавчий збір це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, в разі її невиконання самостійно, виконується примусово в порядку визначеному Законом «Про виконавче провадження». Постанова про стягнення виконавчого збору є рішенням державного виконавця, прийнятим в межах конкретного виконавчого провадження та вважається виконавчим документом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли в період дії Закону №606-XIV.

Обидві постанови, які були винесені державним виконавцем в порядку, передбаченому Законом №606-XIV у рамках виконавчого провадження №39094845, а саме, постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2013 із виконання виконавчого листа, виданого 08.07.2013 Приморським районним судом м. Одеси №522/5636/13-ц та постанова про стягнення виконавчого збору від 14.08.2015 не були оскаржені позивачем та не є предметом оскарження у даній справі, а відтак є чинними.

Посилання позивача на неотримання зазначених вище постанов як на підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №75082720 від 21.05.2024 суд відхиляє як необґрунтовані, адже не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови без окремого скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 14.08.2015, на виконання якої вона винесена.

Як стверджує позивач, не надсилання йому постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, винесених у рамках виконавчого провадження №39094845, призвело до того що у боржника не було можливості надати підтвердження самостійного виконання рішення до відкриття виконавчого провадження чи після, а у державного виконавця не було достатньо підстав вважати, що рішення не виконано самостійно.

В той же час, позивач у позові не посилається на наявність такої обставини як самостійне виконання ним рішення до відкриття виконавчого провадження чи після у строк для його добровільного виконання, та не надає на її підтвердження відповідних доказів. Відтак у суду відсутні підстави для сумнівів у правомірності, винесених державним виконавцем у рамках виконавчого провадження №39094845, постанов про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2013 та про стягнення виконавчого збору від 14.08.2015.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до п.1.ч1 та ч.4 ст.37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII, відповідно до якою, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Позивач стверджує що відповідачем був порушений термін винесення оскаржуваної постанови, визначений вказаним положенням.

Проте, суд зауважує, що оскаржувана постанова не є постановою про стягнення виконавчого збору, а є постановою про відкриття виконавчого провадження із виконання постанови про стягнення виконавчого збору, відтак посилання на зазначений вище строк винесення постанови є хибним.

Згідно з пунктом 6 та 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 14.08.2015 була винесена у період дії Закону №606-XIV, частиною шостою статті 28 якого було передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.47 (повернення виконавчого документу за заявою стягувача) цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Аналогічним чином у ч.5 ст. 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу була винесення державним виконавцем 17.05.2024, наступним робочим днем (враховуючи вихідні дні) відповідно є 20.05.2024.

Оскаржувана позивачем постанова про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору винесена 21.05.2024.

Проте, відповідно до абз.3 ч.5 ст.13 Закону №1404-VIII, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Більше того, відповідно до п.10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Відтак твердження позивача про порушення державним виконавцем строку винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2024 є необґрунтованим та не свідчить по її протиправність.

На переконання суду, строком, дотримання якого визначає правомірність оскаржуваної постанови, - є строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до статті 23 Закону №606-XIV та статті 12 Закону №1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ураховуючи, що до набрання чинності Законом №1404-VIII постанова про стягнення виконавчого збору приймалася одночасно з початком примусового виконання рішення і підлягала виконанню за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача в межах основного виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору від 14 серпня 2015 року є такою, що автоматично пред`явлена до виконання з дати її прийняття.

Отже, строк її пред`явлення до виконання був перерваний, у зв`язку з чим його початок після переривання у спірних правовідносинах необхідно обчислювати з моменту завершення виконавчого провадження у межах якого вона виконувалася ВП №39094845 та повернення виконавчого документу стягувачу постановою від 17.05.2024.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №320/6360/18, від 26.08.2020 у справі №360/4369/19, від 29.05.2020 у справі №826/7708/17, від 27.05.2021 у справі №640/18626/20, яку суд, керуючись ч.5 ст. 242 КАС України, враховує при розгляді цієї справи.

Таким чином, відповідачем, шляхом винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2024, були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 14.08.2015 у відповідності до вимог Закону №1404-VIII.

Суд зауважує, що позивач, обґрунтовуючи заявлену вимогу про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2024, фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 14.08.2015, яка у цій справі не оскаржується.

Враховуючи відсутність порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, та факт не оскарження позивачем постанови про стягнення виконавчого збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича від 21.05.2024 про відкриття виконавчого провадження №75082720 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

З приводу клопотання відповідача, заявлено у відзиві на позов, про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач посилається на ч.2 ст.287 КАС України, якою визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, та вказує, що термін оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 14.08.2015 закінчився 25.08.2015.

Як судом зазначалося вище, незважаючи на нечітке формулювання позовної вимоги, виходячи із змісту та обґрунтування позову, суд дійшов висновку, що позивачем оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75082720 від 21.05.2024 із виконання постанови №39094845 від 14.08.2015 про стягнення виконавчого збору.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалася позивачу державний виконавцем на адресу його реєстрації, проте повернулася відправнику за закінченням терміну зберігання.

Про винесення оскаржуваної постанови позивач дізнався 09.08.2024 отримавши її копію електронним листом у відповідь на адвокатський запит. Із позов до суду позивач звернувся 19.08.2024.

Відтак строк звернення до суду із позовом про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2024 не пропущений, а тому суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

В той же час, як зазначалося вище, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2024, у зв`язку із чим у задоволені позову слід відмовити.

З огляду на те, що суд за результатом розгляду справи зробив висновок про відмову у задоволенні позову, судові витрати не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 21.05.2024 ВП №75082720 - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, адреса: вул. Городецького, 13 м. Київ, 01001.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА

.