Ухвала

від 02.10.2024 по справі 420/26840/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26840/24

У Х В А Л А

02 жовтня 2024 рокум. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Буніна, 41; код ЄДРПОУ 39010880) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, у якій позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 включно;

зобов`язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 17.04.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення 4064,18 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 18.01.2024 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4064,18 грн за період з 01.03.2018 по 18.01.2024 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Позов мотивований тим, що позивачка - ОСОБА_1 проходила службу в ГУ ДСНС України в Одеській області. 18.01.2024 року виключена зі списків особового складу; після звільнення перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області як військовий пенсіонер. 08.07.2024 року позивачка звернулася до 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017-2018 рік та індексації-різниці з 01.03.2018 по день звільнення. Однак, листом від 25.07.2024 року відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, судом було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ч. 4 ст. 161 КАС України, ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу роз`яснено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги з примірниками для відповідача; надання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази цьому.

09.09.2024 року позивачкою подано заяву про усунення недоліків, до якої додано заяву про поновлення строку звернення до суду з додатками.

Заява про поновлення строку звернення до суду обґрунтована тим, що причиною звільнення зі служби слугував стан здоров`я позивачки. У подальшому їй встановлено інвалідність ІІ групи. Після звільнення і досі більша частина часу займає проходження лікування і реабілітації у лікувальних закладах, виписки від 23.03.2024, від 18.07.2024, 16.06.2024, 04.07.2024 року додаються. Враховуючи стан здоров`я, обстріли, велику кількість повітряних тривог, тривалі відключення світла, не було змоги займатися питанням порушених прав у найкоротші строки.

З огляду на викладене позивачка просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

Розглядаючи заяву про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 рр., а також за період з 01.03.2018 по 18.01.2024 рр. є трудовим спором, оскільки їх необхідно розцінювати як вимоги про виплати грошового забезпечення у належному розмірі, яке охоплюється поняттями заробітна плата і оплата праці.

Таким чином, в аспекті спірних правовідносин, поняття грошове забезпечення та заробітна плата, які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому позовні вимоги в межах у цій частині охоплюються застосованим статті 233 КЗпП України визначенням законодавство про оплату праці.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)..

Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строком звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, строки, визначені статтею 233 КЗпП України, підлягають застосуванню з 01.07.2023 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 по справі № 990/139/23.

Разом з цим, суд враховує постанову Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, в якій суд касаційної інстанції висновував про таке: …на момент звільнення позивача з військової служби, 14 липня 2021 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, тобто у таких справах (звільнення до 19.07.2022 року) строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати не обмежується.

Згідно Витягу з наказу Т.В.О. начальника 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 18.01.2024 року №20-нк/6033, головного майстер-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_2 , радіотелефоніста 3 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області, яка наказом ГУ ДСНС України в Одеській області від 18 січня 2024 року № 51 о/с звільнена із ДСНС України за пунктом 176 підпунктом « 3» (за станом здоров`я), 18 січня 2024 року виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення.

Отже, станом на момент виключення позивачки зі списків особового складу загону, стаття 233 КЗпП України діяла в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, відтак строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, визначений частиною першою цієї статті, складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, з моменту виключення зі списків особового складу позивачка дізналась або повинна була дізнатися про порушення права на виплату їй всіх належних сум.

Як встановлено судом, станом на момент звернення до суду (22.08.2024 року), тримісячний строк з моменту виключення позивачки зі списків особового складу загону (18.01.2024 року) сплинув, а отже і строк для звернення з позовними вимогами про стягнення належного грошового забезпечення завершився.

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивачка цей факт не заперечувала, однак посилалась на поважність причин пропуску строку звернення до суду, зокрема тривале лікування.

Разом із заявою про поновлення строку звернення до суду надано Довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №884879, згідно якої 20.02.2024 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з причин захворювання, пов`язаного з проходженням служби; консультативний висновок лікаря від 23.03.2024 року; консультативний висновок лікаря від 06.06.2024 року; Виписку №24/2090 із медичної карти, згідно якої з 08.07 по 17.07.2024 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні; консультативний висновок лікаря від 04.07.2024 року; консультативний висновок лікаря від 15.07.2024 року.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає можливим визнати поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до суду із цим позовом, тривалість якого (пропуску) порівняно не є надмірною.

Так, згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, суд вважає за доцільне заяву позивачки про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом, який встановлений ст. 233 КЗпП України.

Отже, позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.

Адміністративний позов підсудний Одеському окружному адміністративному суду, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно зі ст. 170 КАС України не встановлено.

З наведених підстав суддя вважає за можливе прийняти даний адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 2, 6 ст. 12 КАС України та з урахуванням зазначених у ч. 3 ст. 257 КАС України критеріїв, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності з ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч.ч. 6-9 ст. 80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

З огляду на зазначене, з метою повного та всебічного з`ясування обставин у справі, суд вважає необхідним витребувати від 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області належним чином засвідчені копії наказів про прийняття ОСОБА_1 на службу до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, її проходження та звільнення; а також інформацію, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 рр. та за період з 01.03.2018 по 18.01.2024 рр.; інші наявні докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 80, 121-123, 160, 161, 171, 248, 257-261 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

Поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом.

Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Буніна, 41; код ЄДРПОУ 39010880) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, та відкрити провадження у справі.

Повідомити сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву та пояснень третьої особи для подання відповіді на відзив та відповіді на пояснення третьої особи, копії яких одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Витребувати від 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області належним чином засвідчені копії наказів про прийняття ОСОБА_1 на службу до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, її проходження та звільнення; а також інформацію, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 рр. та за період з 01.03.2018 по 18.01.2024 рр.; інші наявні докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.

Зобов`язати відповідача надати до Одеського окружного адміністративного суду витребувані докази протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Справа розглядатиметься суддею одноособово.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяА.А. Радчук