Рішення

від 03.10.2024 по справі 420/28773/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28773/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Військова частина НОМЕР_1 (далі позивач, ВЧ НОМЕР_1 , боржник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач, Білгород-Дністровський ВДВС), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вікторії Орлової №ВП75965305 від 06.09.2024 про стягнення виконавчого збору.

Протиправність оскаржуваної постанови позивач мотивує тим, що ВЧ НОМЕР_1 є державною установою, що фінансується виключно за рахунок державного бюджету, а тому виконавчий збір з неї не стягується в силу приписів пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ухвалою від 18.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України. Судове засідання призначено на 11:00 год 27.09.2024, відповідача зобов`язано надати до суду у строк до 25.09.2024 в якості доказів засвідчені належним чином копії усіх матеріалів виконавчого провадження №75965305.

Відповідачем 23.09.2024 поданий відзив та витребовані судом докази.

У відзиві просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що державним виконавцем при винесенні постанови додержані всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Також у відзиві просить розглянути справу без участі представника відповідача.

Призначене на 27.09.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, наступною датою розгляду справи визначено 03.10.2024 об 11:00 год.

В судове засідання учасники справи не з`явились, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду згідно з правилами, установленими статтею 268 КАС України, подавши заяви про розгляд справи без їх участі.

Згідно із частиною 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 420/37153/23, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024, задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, матеріальну допомогу на оздоровлення та грошову компенсацію за 2 доби щорічної основної відпустки за 2022 рік, за період з 15.11.2021 по 23.02.2022 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахування виплачених сум.

Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист №420/37153/23 від 28.08.2024 в частині зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 вчинити дії.

Стягувачем 04.09.2024 звернуто виконавчий лист до примусового виконання.

Постановою від 06.09.2024, винесеною державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС Орловою Вікторією Русланівною, відкрито виконавче провадження №75965305 з виконання виданого Одеським окружним адміністративним судом виконавчого листа №420/37153/23 від 28.08.2024. У постанові зазначено про обов`язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а також про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн.

Також державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС винесена постанова від 06.09.2024, якою на підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32000 грн - за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Уважаючи цю постанову протиправною, позивач оскаржив її до суду.

При вирішенні цього спору суд враховує наступні приписи законодавства у взаємозв`язку з обставинами справи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частинами 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII унормовано, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначені випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Зокрема, пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

У цьому контексті суд звертає увагу на приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI).

Частиною 1 статті 2 цього Закону установлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Статтею 3 Закону № 4901-VI визначені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, відповідно до яких, зокрема, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Крім того, статтею 7 Закону № 4901-VI установлені особливості виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна.

Так, виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Також, підпунктом 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України визначено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, списання коштів за відповідним рішенням суду на користь працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських бюджетної установи, які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, здійснюється Казначейством України з рахунків відповідного розпорядника бюджетних коштів в межах його бюджетних асигнувань.

Рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Ураховуючи викладене, пункт 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає увільнення від стягнення виконавчого збору виключно тоді, коли виконується рішення про стягнення коштів з державного органу.

При цьому сам по собі статус боржника як державного органу не є визначальним, на відміну від характеру виконуваного рішення.

В даному ж випадку виконується рішення немайнового характеру, порядок виконання яких визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII та який не передбачає стягнення коштів.

Зрозуміло, що немайновий характер рішення не передбачає безпосередньо здійснення його виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Особливості виконання рішень немайнового характеру, тобто рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені Розділом VIII Закону №1404-VIII.

Зокрема, частинами 1, 2, 3 статті 63 Закону №1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктами 1 та 10 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) установлено, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

За змістом пункту 13 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

У свою чергу, пункт 8 розділу ІІІ та пункт 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначають, що постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після їх винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи вищенаведені правові норми слід дійти висновку, що виконавчий документ з переліку, зазначеного у статті 3 Закону №1404-VIII, є підставою для початку примусового виконання рішення.

Обов`язком виконавця є вжиття заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

За умови відсутності підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у державного виконавця виникає безальтернативний обов`язок винести постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій він зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, а також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII (у випадку примусового виконання рішення немайнового характеру).

Стягнення з боржника виконавчого збору виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження також є обов`язком державного виконавця та пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Як видно з матеріалів справи, відповідач відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа, яким боржника зобов`язано вчинити дії. При цьому одночасно з відкриттям виконавчого провадження відповідач виніс оскаржену у цій справі постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, визначеному частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII - за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Ураховуючи наведене й те, що виконання рішень немайнового характеру не увільняє від стягнення виконавчого збору відповідно до пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII, постанова державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС від 06.09.2024 у виконавчому провадженні №75965305, якою з ВЧ НОМЕР_1 стягнуто виконавчий збір, є правомірною і скасуванню не підлягає.

Інших доводів в обґрунтування протиправності оскарженої постанови позивач не наводить.

Відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється згідно з приписами статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову позовом Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний