Постанова

від 03.10.2024 по справі 480/11520/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 р. Справа № 480/11520/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 (ухвалене суддею Гелета С.М.) по справі № 480/11520/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (в подальшому ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив: визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн. за прийняття безпосередньої участі позивача у бойових діях та/або заходах за періоди з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2023 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням вже проведених виплат; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу у повному обсязі додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн. за прийняття безпосередньої участі позивача у бойових діях та/або заходах за періоди з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2023 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням вже проведених виплат; визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 грн. за здійснення бойових (спеціальних) завдань в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за періоди з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023 виходячи з розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 грн. за здійснення бойових (спеціальних) завдань в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за періоди з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, виходячи з розрахунку 30000 грн. на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття відповідного наказу з питань нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 у розмірі до 30000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та командира 11 об, а саме завдання у складі діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період з 01.06.2023 по 31.08.2023, про виконання яких зазначено у довідках ВЧ НОМЕР_1 № 40/51-4-1243, № 40/51/4-1244, № 40/51/4-1245; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та командира 11 об, а саме завдання у складі діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (про що зазначено у довідках ВЧ НОМЕР_1 від 13.10.2023 №40/51-4-1243, №40/51/4-1244, № 40/51/4-1245) за період з 01.06.2023 по 31.08.2023 у розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку за місяць, з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено йому в повному обсязі додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн. за прийняття безпосередньої участі позивача у бойових діях та/або заходах за періоди з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2023 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України Про Національну гвардію України, Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, та зазначає, що позивач в період з 01.06.2022 по 31.12.2022 та з 01.06.2023 по 31.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, проте довідки від 13.10.2023 за підписом першого заступника командира Військової частини НОМЕР_1 не надають будь-яких правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. та 30000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг позивача та відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є військовослужбовцем Національної гвардії України у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України

Згідно із відповіді відповідача від 25.09.2023 № 40/51/12-1120, наданої за результатами розгляду адвокатського запиту, та архівної відомості про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , позивач отримав збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду за березень - квітень 2022 року, проте за період з травня 2022 року по січень 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень не отримав, а також не отримав додаткову винагороду у розмірі 30000 грн за періоди з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023.

Позивач не погодився з вищезазначеною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та виплати йому в повному обсязі додаткової винагороди та звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 01.06.2023 по 31.08.2023 виконував бойові (спеціальні) завдання, згідно з бойовими розпорядженнями командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та командира 11 об, а саме завдання у складі діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв`язку з чим відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено, в зазначений період додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. Проте позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачеві додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. у період з червня по грудень 2022 року не підлягають задоволенню, оскільки лише факт виконання позивачем обов`язків військової служби (несення військової служби), не є підставою для видачі відповідачем наказу про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн., оскільки необхідною умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. є саме прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У Рішенні від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про Національну гвардію України, Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України Про Національну гвардію України, Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Статтею 21 Закону України Про Національну гвардію України визначено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в подальшому - Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із ст.1 Закону 2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та якій неодноразово продовжувався та діє до цього часу.

Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в подальшому - Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 271, від 22.06.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Як зазначено Верховним Судом у зразковій справі №640/13029/22, додаткова винагорода, яка передбачена Постановою № 168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 793 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, та застосовується з 24 лютого 2022 року) внесено зміни до Постанови № 168, зокрема у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінив словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; крім того, Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1 такого змісту: Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Із урахуванням вищевикладеного, саме керівниками відповідних міністерств та державних органів визначаються порядок і умови виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць в розрахунку пропорційно часу участі військовослужбовців у бойових діях або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІ Про оборону України (в подальшому - Закон № 1932-ХІІ) ( в редакції чинній на 01.08.2021), зокрема визначено, що бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні і № 69 Про загальну мобілізацію та Постанови № 168, Наказом № 89 від 29.03.2022 року командувачем Національної гвардії України затверджено Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (в подальшому - Інструкція № 89) та Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (в подальшому - Порядок № 89).

Також Міністерством внутрішніх справ України прийнятий наказ від 18.08.2022 року № 504, Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (в подальшому - Порядок № 504), який Наказом Міністерства внутрішніх справ № 602 від 21.09.2022.

У подальшому наказом МВС від 26.01.2023 №37 затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 р. за № 194/39250 (в подальшому - Порядок № 37).

Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 зазначив, що наказ командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 року № 89 (як і затверджені ним нормативні акти) не був опублікований, зате, як написано в цьому наказі, мав бути оголошений особовому складу Національної гвардії України в частині, що його стосується. Також зазначає, що Наказ № 89 виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац другий) Постанови № 168 (на дату видання Наказу № 89) передбачала, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Після того, як набрала чинність Постанова № 793, якою, Постанова №168 була доповнена пунктом 2-1, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відтак, мали бути визначені відповідним міністерством і такі спроби - протягом спірного в цій справі періоду - були.

На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 18.08.2022 року № 504 Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (в подальшому - Наказ/Порядок № 504), який набрав чинності 21.10.2022.

Водночас, 21.10.2022 набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2022 № 602 Про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.08.2022 № 504.

Таким чином, Порядок № 504 фактично не набрав чинності, тому не має підстав для того, щоб застосовувати цей нормативний акт до спірних правовідносин. Поза тим, Наказ № 89 (до якого згодом вносилися також зміни, зокрема згідно з наказом командувача від 19.12.2022 № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди) залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що з 29.03.2022 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів підлягають застосуванню норми Інструкції № 89 та Порядку № 89, а з 01.02.2023 норми Порядку № 37.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду 22.11.2023 у справі № 520/690/23.

Відповідно до п. 1 Порядку № 89, під терміном безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів), в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (в т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (в т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника;

- виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних;

- здійснення польотів у районі ведення воєнних дій;

- ведення повітряного бою;

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (в т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях.

Пунктом 2 Порядку № 89 визначено, що для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах;

рапорт (донесення) командира підрозділу про у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучаються список особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

Крім того, можуть використовуватись такі документи:

витяг з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно тактичного) угрупування в смузі відповідальності, начальника територіального управління, командира військової частини на виконання завдання з розмінування, у якому зазначається місце, час та поіменно особовий склад, який залучається до складу групи розмінування (знищення);

акт (витяг з формуляру загороджень) виконаних робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях;

інші документи, які можуть підтверджувати безпосередню участь у бойових діях та заходах.

Із урахуванням вищевикладених норм законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткова винагорода підвищена виплачується військовослужбовцям при особистому виконанні ними певних бойових завдань, які визначені чинним законодавством як бойові дії.

Чітке визначення бойових дій в чинному законодавстві відсутнє, але зміст цього визначення можна з`ясувати на підставі наказу командувача Національною гвардією України від 29.03.2022 року № 89 Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37.

Для безпосередньої участі в бойових діях та/або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії військовослужбовцю недостатньо проходити службу у військовій частині, військовослужбовці якої приймають безпосередню участь в бойових діях, для цього необхідно особисто приймати участь у виконанні певних бойових завдань.

Таким чином, розмір виплати додаткової винагороди до 30000 грн. та 100 000 грн. залежить від кількості часу участі у таких діях та заходах.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем здійснено нарахування та виплата позивачу суми додаткової винагороди, згідно Постанови № 168, а саме за червень-серпень 2022 року в розмірі 30000 грн., за вересень 2022 року в сумі 34516,13 грн., за жовтень-листопад 2022 року в розмірі 30000 грн., за грудень 2022 року в розмірі 60000 грн., що підтверджується довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з червня 2022 року по грудень 2022 року.

Відповідно до архівної відомості № 1 про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, згідно Постанови № 168 позивачеві виплачена: за червень-серпень 2022 року в розмірі 30000 грн.; за вересень 2022 року в сумі 34516,13 грн.; за жовтень-листопад 2022 року в розмірі 30000 грн.; за грудень 2022 року в розмірі 60000 грн.; з червня 2023 року по серпень 2023 року - « 0 грн.»

Згідно із довідок за підписом першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника штабу майора ОСОБА_2 від 13.10.2023 №40/51/4-1231 за період з 01 по 30 червня 2022 року (а.с. 20); від 13.10.2023 №40/51/4-1232 за період з 01 по 31 липня 2022 року (а.с. 21); від 13.10.2023 №40/51/4-1233 за період з 01 по 13, з 16 по 31 серпня 2022 року (а.с. 22); від 13.10.2023 №40/51/4-1234 за період з 01 по 08, з 16 по 30 вересня 2022 року (а.с. 23); від 13.10.2023 №40/51/4-1235 за період з 01 по 09, з 17 по 31 жовтня 2022 року (а.с. 24); від 13.10.2023 №40/51/4-1236 за період з 01 по 30 листопада 2022 року (а.с. 25); від 13.10.2023 №40/51/4-1237 за період з 01 по 14 грудня 2022 року, позивач позивач брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 про витребування документів та доказів, які стосуються відомостей про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірний період, відповідач надав пояснення, що документи (бойові розпорядження, донесення, журнал бойових дій, витяги з бойових наказів тощо) щодо позивача були знищені, в тому числі і бойові розпорядження командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за спірний період, що є форс-мажорними обставинами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що ні позивачем в адміністративному позові ні позивачем та відповідачем в апеляційних скаргах не зазначено, а також не надано до суду жодних доказів, на підтвердження конкретних дат (подій, тощо) в межах спірного періоду, саме безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів, а надані довідки не є підставою для нарахування додаткової винагороди в розмірі, збільшеної до 100000 грн., оскільки не містить жодної інформації, ні про те які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував військовослужбовець ОСОБА_1 упродовж всього спірного періоду, ні про те, що саме позивач брав участь чи був залучений до участі у бойових діях у спірний період, у зв`язку з чим доводи позивача, що надані довідки містять інформації про залучення позивача до участі саме у бойових діях необґрунтовані та безпідставні.

Щодо доводів позивача, що територія Сумської області входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій, що визначалася Головнокомандувачем ЗСУ до 01.01.2023, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені доводи не можуть бути підставою для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі, збільшеної до 100000 грн., оскільки перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями, а сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою № 168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн., оскільки необхідною умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, а й прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судом першої інстанції, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачеві додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. у період з червня по грудень 2022 року не підлягають задоволенню, оскільки необхідною умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. є саме прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги позивача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню

Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо нарахуванні та виплаті в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 грн. за період з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 729 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.01.2023 року за № 194/39250. Пунктом 4 даного наказу зазначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.06.2023.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що в спірний період з 01.06.2023 до 31.08.2023 правовідносини врегульовані не тільки Наказом МВС України від 01.09.2023 № 729, а і наказом МВС від 26.01.2023 № 37, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України. зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 р. за № 194/39250 (в подальшому - Порядок № 37), а з 01.09.2023 зазначено, що з 01.06.2023 також застосовується Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 729 (в подальшому - Наказ № 729).

Відповідно до п.п. 3 п. 2 Наказу № 729, на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі 30 000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до Наказу № 729, до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:

1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора: на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки; з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей противника, у тому числі у складі підрозділу (засобу) артилерії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються Національною гвардією України, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польоти, пов`язаних з вогневим ураженням противника; з ліквідації наслідків застосування зброї масового ураження, а також руйнування (аварій) радіаційно, хімічно небезпечних об`єктів; з усебічного забезпечення військових частин Національної гвардії України або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

2) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії, повітряних, морських цілей в районах здійснення заходу, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій.

До бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються військовослужбовцями:

1) включеними до складу діючих угрупувань військ (сил), які виконують бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командувачів (командирів (начальників): безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій: з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; з виявлення та закриття каналів витоку секретної інформації та інструментального контролю захищеності об`єктів інформаційної діяльності; поза районами ведення воєнних (бойових) дій: у складі розгорнутих пунктів управління діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (оперативно-стратегічні угруповання військ, оперативно-тактичні угруповання військ, оперативні угруповання військ, угруповання військ), які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил); з утримання у складі підрозділу визначених ротних (взводних) опорних пунктів у складі підрозділу; з контрдиверсійної боротьби, посилення охорони державного кордону України, ведення дій, спрямованих на введення противника в оману, антитерористичних заходів у складі нарядів або призначених підрозділів за межами пунктів постійної дислокації військових частин; з бойової служби на постах спостереження у складі військового наряду (або призначеного підрозділу); з авіаперевезення особового складу, матеріальних засобів, аеромедичної евакуації; з охорони та оборони військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, станцій (місць) навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів), у складі внутрішньої варти, чергового підрозділу охорони та оборони, оперативно-чергової служби, патрульного наряду, що виконується в межах областей, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря та з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення; із забезпечення безперебійного функціонування систем зв`язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформацією в системі управління військами; з бойової служби на блокпостах у складі військового наряду (або призначеного підрозділу), що виконується в межах областей, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря та з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення; з протиповітряного прикриття важливих державних об`єктів, органів державної влади, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, станцій (місць) навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів), спеціальних вантажів та інших об`єктів, що підлягають протиповітряному прикриттю Національною гвардією України, у тому числі у складі мобільних (стаціонарних) вогневих груп; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів; з охорони та оборони спеціальних вантажів, у тому числі ядерних матеріалів, під час їх перевезення територією України; із забезпечення громадської безпеки і порядку, у тому числі під час дотримання встановленої комендантської години, а також участі в забезпеченні проведення масових, профілактичних та пошукових заходів, інших заходів під час запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану в областях України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій; з охорони та оборони важливих державних об`єктів, органів державної влади, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, аеропортів (аеродромів) та інших об`єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в областях України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря, а на іншій території України - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення; з охорони та оборони важливих державних об`єктів, визначених розділом «Державний концерн «Укроборонпром» Переліку важливих державних об`єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 685-011, об`єктів, визначених пунктами 1, 6, 8, 12-15 Переліку ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об`єктів, що підлягають охороні Національною гвардією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 628, а також об`єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1129-рс-ОП «Про затвердження переліку об`єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника»;

2) без обов`язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, які виконують бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командувачів (командирів (начальників) з перевезення військовополонених ворогів;

3) без обов`язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та наявності бойових наказів (розпоряджень) командувачів (командирів (начальників) з гасіння (локалізації, ліквідації) пожеж, які виникли внаслідок збройного нападу або вогневого ураження противника, у складі пожежних підрозділів.

Вирішуючи ці питання, обов`язково необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, а також аналізувати рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та вже сформовану практику Верховного Суду із зазначеного питання.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з 01.02.2023 правовідносини щодо виплати додаткової винагороди врегульовані наказом МВС від 26.01.2023 № 37, яким затверджено Порядок № 37, таким чином на час проходження військової служби позивачем, в спірний період з 01.06.2023 до 31.08.2023, діяла редакція Порядку № 37, пункт 2 якої передбачав, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується:

1) у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ;

у складі розгорнутих пунктів управління органів військового управління Національної гвардії України, що здійснюють безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами), які залучаються до виконання завдань у межах операційних зон діючих угруповань військ (сил);

в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

з охорони та оборони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;

з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів.

Судовим розглядом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, за підписом першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 - начальником штабу майором ОСОБА_3 , видано позивачу довідки від 13.10.2023 № 40/51/4-1243 за період з 01 по 30 червня 2023 року; від 13.10.2023 №40/51/4-1244 за період з 01 по 08, з 11 по 31 липня 2023 року; від 13.10.2023 №40/51/4-1244 за період з 01 по 31 серпня 2023 року виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та командира 11 об, а саме завдання у складі діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Вищезазначені довідки складені на підставі: бойового розпорядження командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.09.2022 № 116/ОТУ Суми/4627дск; бойового розпорядження командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.09.2022 № 116/ОТУ Суми/4627дскОКП-Суми; бойового розпорядження командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.02.2023 № 313/28/275т/с; бойового розпорядження командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 16.05.2022 № 313/28/143 Іт/с.

Відповідно до архівної відомості № 1, ОСОБА_1 , додаткову винагороду за період з червень по серпень 2023 року в розмірі до 30000 грн. не нараховано та не виплачено.

Таким чином, суд апелційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджено , що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно із бойовими розпорядженнями командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та командира 11 об, а саме завдання у складі діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » також і в період з 01 по 06, з 19 по 28.02.2023, що відображено також у довідці ВЧ НОМЕР_1 від 13.10.2023 № 40/51/4-1239, проте жодних рішень, прийнятих за результатами виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та командира 11 об, а саме завдання у складі діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконання та перебування в яких, відповідно до абз.2 п.п. 1п. 2 Порядку № 37 (що діяв на час проходження служби, був чинним) надавало право позивачу на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, відповідачем прийнято не було, у зв`язку з чим допущено протиправну бездіяльність.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що документи (бойові розпорядження, донесення, журнал бойових дій, витяги з бойових наказів тощо) щодо позивача були знищені, а позивачем не надано належних документів та доказів на підтвердження права на отримання додаткової допомоги у розмірі 30000 за період з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки довідки про виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, в яких зазначено і періоди участі позивача у бойових (спеціальних ) завдань, зазначені підстави такої участі, видані Військовою частиною НОМЕР_1 23.10.2023, тобто вже після 07.09.2023 дати знищення, яку зазначає відповідач.

Ткож суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи відповідача, що позивачем не надавалося будь-яких рапортів (донесень) у виконанні ним бойових або спеціальних завдань, як визначено п. 4 Наказу № 729 для нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, оскільки позивач перебуває на посаді заступника командира частини з озброєння начальника технічної частини, як зазначає позивач у відповіді на відзив, безпосереднім командиром позивача є саме командир Військової частини НОМЕР_1 . Тобто, перекладання на позивача обов`язку складання рапортів (донесень) у виконанні ним бойових або спеціальних завдань не відповідає вимогам та нормам діючого на час проходження служби з червня 2023 року по серпень 2023 року як Порядку № 37, так і Наказу № 729, оскільки такі документи повинні складатися командирами підрозділів/групи, а не самими військовослужбовцями відносно них самих.

Крім того, відповідно до п. 9 Наказу № 729, облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах та здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та підготовка проектів наказів про виплату додаткової винагороди здійснюються штабами військових частин.

До обрахунку часу при добовому графіку виконання завдань до обліку застосовується календарний день початку виконання таких завдань відповідно до добового наказу командира (начальника) військової частини.

Тобто, саме відповідач зобов`язаний обліковувати проходження служби позивачем. Крім того, як зазначено вище відповідач обізнаний та має в наявності документи, на підставі яких самим відповідачем у довідках зазначено про виконання позивачем саме бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та командира 11 об, а саме завдання у складі діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконання яких в редакції Порядку № 37 надавало право позивачу на нарахування додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку за місяць.

Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття відповідного наказу з питань нарахування додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та командира 11 об, а саме завдання у складі діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період з 01.06.2023 по 31.08.2023, про виконання яких зазначено у довідках Військової частини НОМЕР_1 № 40/51-4-1243, № 40/51/4-1244, № 40/51/4-1245, та зобов`язння відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями командира ОТУ «Суми» та командира 11 об, а саме завдання у складі діючих у групувань військ (сил) Сил оборони держави ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період з 01.06.2023 по 31.08.2023 у розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку за місяць, з урахуванням раніше виплачених сум, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 480/11520/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін