ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
02 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5950/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» про розподіл витрат на правничу (правову) допомогу у справі №280/5950/19 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі №280/5950/19 залишено без змін
До апеляційного суду надійшла заява ТОВ «Торговий дім «Запоріжпідшипник» про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (ч. 7 ст. 139 КАС України)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн, за представництво його інтересів в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача до заяви надано копії наступних документів:
Рахунку № 14/03 від 23.03.2021 року на суму 2500 грн;
Акту приймання-передачі послуг від 23.03.2021 року, згідно з яким вартість наданих послуг в Третьому апеляційному адміністративному суді (представництво інтересів клієнта у судовому засіданні) у справі № 280/5950/19 складає 2500 грн;
Платіжного доручення № 3176 від 24.03.2021 року.
Крім того, матеріали справи містять копію Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2019 року.
Колегія суддів, ознайомившись з наданими доказами, відзивом на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, враховуючи предмет спору, складність та категорію справи, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та вирішується з урахуванням єдиної сталої практики Верховного Суду, вважає неспівмірними обсяг наданих послуг щодо складання відзиву на апеляційну скаргу та розмір заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Крім того, заявником не підтверджено, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу були необхідними та вплинули на результат розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Недоведеність доцільності витрат на правову допомогу свідчить про відсутність підстав для покриття таких витрат за рахунок коштів державного бюджету, з якого фінансується відповідач.
Відтак, наданими доказами в їх сукупності не підтверджено обґрунтованість та доцільність витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі.
За викладених обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» про розподіл витрат на правничу допомогу є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 139, 252, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» про розподіл витрат на правничу (правову) допомогу у справі №280/5950/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий - суддяС.В. Чабаненко
суддяС.В. Білак
суддяІ.В. Юрко
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.10.2024 |
Оприлюднено | 07.10.2024 |
Номер документу | 122065877 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо погашення податкового боргу, з них застосування адміністративного арешту коштів та/або майна |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Чабаненко С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні