Справа № 946/7646/24
Провадження № 2-н/946/1007/24
УХВАЛА
02 жовтня 2024 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Повітрофлотський сервіс» до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послугу управління та житлово-комунальні послуги, -
ВСТАНОВИВ:
20вересня 2024року представниктовариства зобмеженою відповідальністю«Повітрофлотський сервіс»звернувся досуду ззаявою провидачу судовогонаказу простягнення з ОСОБА_1 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ,про видачусудового наказупро стягненнязаборгованості запослугу управліннята житлово-комунальніпослуги врозмірі 10440грн.31коп. Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 .
Розглянувши надані матеріали, прихожу до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Частиною 3 статті 19 ЦПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справи за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.
За правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Отже, заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання нерухомого майна має подаватись за місцем знаходження цього майна, тобто за правилами виключної підсудності.
Судом встановлено, що предметом заяви про видачу судового наказу у даній справі є зобов`язання, що виникли з надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва.
Аналогічна позиція зазначена в постанові Одеського апеляційного суду від 24.09.2024 року (справа № 521/20459/23).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу.
Керуючись ч.9 ст.165, ст.167 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
У видачі судового наказу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Повітрофлотський сервіс» до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послугу управління та житлово-комунальні послуги в розмірі 10440 грн. 31 коп. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15 ти денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.
Суддя: О.Я.Присакар
Суд | Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 02.10.2024 |
Оприлюднено | 07.10.2024 |
Номер документу | 122066982 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи наказного провадження Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості |
Цивільне
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
Присакар О. Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні