Постанова

від 03.10.2024 по справі 160/21455/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21455/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» до Головного управління Держспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» звернулося до суду з позовом до Головного управління Держспоживслужби в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 12.07.2024 №000013 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив:

- зупинити дію постанови про накладання стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 12.07.2024 №000013 на суму 30000,00 грн, прийняту Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вказував, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» не надано суду доказів на підтвердження того, що у випадку стягнення грошових коштів за спірною постановою, це призведе до незворотних наслідків для позивача або їх повернення (грошових коштів) буде неможливим або ускладненим. Крім того, позивачем не зазначено, яким чином пред`явлення до виконання спірної постанови може вплинути на здійснення господарської діяльності позивача.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким заяву товариства про забезпечення позову задовольнити. Зазначає, що оскаржувана постанова відповідно до приписів є виконавчим документом, оскарження такої постанови в судовому порядку не зупиняє її дію, а тому, якщо оскаржувана постанова буде пред`явлена до примусового виконання, це буде мати істотний вплив на права та інтереси позивача та ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є скасування постанови про накладання стягнення, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», прийнятої Головним управлінням Держспоживслужби в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» у разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскаржувана постанова є виконавчими документами в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» та на її підставі може бути відкрите виконавче провадження з їх примусового виконання у разі їх невиконання в добровільному порядку.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди, також належать до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» дає можливість дійти висновку, що сам факт можливого звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання матиме негативний вплив на права та інтереси позивача, адже одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець автоматично стягує виконавчий збір, а також вчиняє інші заходи примусового виконання постанови, які матимуть вплив на майнові права позивача.

Суд апеляційної інстанції встановив існування небезпеки ускладнення забезпечення ефективного захисту оспорюваних прав та інтересів позивача, адже внаслідок відкриття провадження та вчинення виконавчих дій виникають додаткові юридичні правовідносини між позивачем та державним виконавцем, наслідки яких, в разі задоволення позову в цій справі, потребуватимуть додаткового вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись статтями 151, 241-245, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію постанови про накладання стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 12.07.2024 №000013 на суму 30000,00 грн, прийняту Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко