Постанова

від 03.10.2024 по справі 498/170/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4775/24

Справа № 498/170/24

Головуючий у першій інстанції Чернецька Н.С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Новосьолова Ольга Валеріївна , на ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року про повернення заяви по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ соціального захисту населення Великомихайлівської громади, ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Новосьолова Ольга Валеріївна звернувся до Великомихайлівського районного суду Одеської області з заявою про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересована особа: заінтересовані особи: Відділ соціального захисту населення Великомихайлівської громади, ОСОБА_3 .

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 02 лютого 2024 року представника Новосьолової Ольги Валеріївни , яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ соціального захисту населення Великомихайлівської громади, ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - залишено без руху. у зв`язку з не долученнням доказів, що він є членом сім`ї чи близьким родичем заінтересованої особи ОСОБА_3 , доказів на підтвердження того, що він може бути призначений опікуном (довідка про психічний стан, відсутній також акт обстеження матеріально-побутових умов заявника тощо), відсутні посилання на обставину того чи наявні близькі родичі ОСОБА_3 , які можуть бути залучені як заінтересовані особи, в заяві відсутні посилання на докази того, що ОСОБА_1 постійно здійснює догляд за ОСОБА_3 , доказів звернення заявника до органу опіки та піклування з клопотанням про призначення його опікуном над недієздатною фізичною особою, в заяві не зазначено підтвердження про те, що заявником не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.

01 березня 2024 року від представника заявника - адвоката Новосьолової О.В. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року у зв`язку з не виправленням недоліків зазначених в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 22.05.2023 року, позовну заяву ОСОБА_4 визнано неподаною та повернено заявнику.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Новосьолова Ольга Валеріївна подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом з рубими порушеннями норм процесуального права, а таож призвела до обмеження заявника у праві доступу до правосуддя. У вказаній увхалі, взагалі не надав оцінку заяві про усунення недоліків, яка була подана на виконання ухвали про залишення заяви без руху. Зазначає, що питання що стосується викладу обставин справи, з`ясування предмету позову/заяви (що конкретно вимагає почивач/заявник) та підставу позову/заяви (чим він обгрнтовує свї вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх обіб суд може вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження. Тобто, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не має права давати оцінку обраному способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставинам, якими обгрнтовуються вимоги. Заявник до заяви додав докази, які вважав за потрібне надати суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 п.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процессуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Визнаючи заяву ОСОБА_1 неподаною і повертаючи її заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви не долучено доказів, що він є членом сім`ї чи близьким родичем заінтересованої особи ОСОБА_3 , не було долучено до його заяви доказів на підтвердження того, що він може бути призначений опікуном (довідка про психічний стан, відсутній також акт обстеження матеріально-побутових умов заявника тощо), відсутні посилання на обставину того чи наявні близькі родичі ОСОБА_3 , які можуть бути залучені як заінтересовані особи. відсутні посилання на докази того, що ОСОБА_1 постійно здійснює догляд за ОСОБА_3 , не додано доказів звернення заявника до органу опіки та піклування з клопотанням про призначення його опікуном над недієздатною фізичною особою, не зазначено підтвердження про те, що заявником не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За приписами статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року в справі № 372/2474/21 викладено правовий висновок, згідно якого близькими родичами є особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Апеляційний суд враховує та погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Новосьолова Ольга Валеріївна про те, що встановлення обставин сумісного проживання заявника та особи, яку він просить визнати недієздатною, а також, що встановлення їх сімейних відносин можливо лише в судовому засіданні шляхом дослідження обставини справи та доказів на їх підтвердження.

Висновки місцевого суду про відсутність доказів, що заявник та заінтересована особа спільно проживають, мають спільний побут і взаємні права та обов`язки, тому відсутні підстави вважати, що вони є членами однієї сім`ї, є передчасними.

Судом першої інстанції не перевірено доводів заявника викладених у заяві, що останній доглядає за дядьком та піклується про нього.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи або постановлення ухвали про залишення заяви без розгляду, а не на стадії відкриття провадження у справі.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 на підставі статті 185 ЦПК України є передчасним, так як заявником вчасно виправлено недоліки зазначені в ухвалі про залишення заяви без руху.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд з`ясовує, зокрема, чи відповідає заява за формою та змістом вимогам статей 175, 177 ЦПК України, встановлює наявність чи відсутність підстав, визначених статтями 185-186 ЦПК України, для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

Процесуальні вимоги до змісту заяви про визнання особи недієздатною визначені ч. 3 ст. 297 ЦПК України. Зокрема, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

З матеріалів справи, зокрема зі змісту поданої до суду першої інстанції заяви вбачається, що заявник зазначив особу, яку просив визнати недієздатною ОСОБА_3 , вказав її реєстраційні дані та адресу проживання. Також у поданій заяві заявник просив провести судову психіатричну експертизу, додав необхідні докази, на підставі яких можливо вирішити питання про відкриття провадження.

Колеггія суддів зауважує, що надання відповідних доказів та встановлення вищевказаних обставин має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення за наслідками вирішення заяви про визнання особи недієздатною та встановлення опіки над особою, проте не може бути визнано підставою для залишення такої заяви без руху і її повернення, у випадку не зазначення таких, відповідно до вищенаведених норм ЦПК України, натомість може бути підставою для відмови у задоволенні заяви по суті з підстав недоведеності таких вимог або залишення заяви без розгляду у випадку наявності підстав для застосування положень частини 6 ст. 294 ЦПК України.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18.

При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання заяви неподаною та повернення заяви, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала про визнання заяви неподаною та про повернення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, ч.1 п.6 ст. 374, 379 , 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Новосьолова Ольга Валеріївна - задовольнити частково.

Ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова