Постанова

від 03.10.2024 по справі 580/3902/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3902/24 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Кузьменка В.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до Приватного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім», в якому просило: стягнути з рахунків у банках та за рахунок готівки ПрАТ «Звенигородкаагрохім» податковий борг в сумі 179243,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач порушив вимоги Податкового кодексу України внаслідок чого має непогашений податковий борг перед бюджетом, а станом на день звернення до суду вказана заборгованість добровільно непогашена, а тому є необхідність її стягнення в судовому порядку.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих ПрАТ «Звенигородкаагрохім» (код ЄДРПОУ 5491511) в дохід бюджету через Головне управління ДПС у Черкаській області податковий борг в розмірі 179243 (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті сорок три) грн. 87 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки податковий борг відповідно до податкової вимоги форми «Ю» від 01.08.2013 №110-19 апелянтом був сплачений повністю задовго до виникнення податкового боргу, стягнення якого є предметом позову у даній справі, тому така податкова вимога вважається відкликаною, тому право на звернення до суду з цим позовом у позивача не виникло.

Окрім того, скаржник звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 серпня 2023 року по справі №925/883/23 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Звенигородкаагрохім», відтак вимоги позивача, які є предметом позову у даній справі, є поточним вимогами до апелянта, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство однак ще не визнано банкрутом, тому такі вимоги мають розглядатися у позовному провадженні господарським судом.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідачем зазначено про те, що оскільки 27.08.2023 було відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Звенигородкаагрохім» на підставі відповідної ухвали господарського суду, а грошові вимоги контролюючого органу, що ґрунтуються на самостійно узгодженому платником податковому зобов`язанні виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, ГУ ДПС у Черкаській області у відповідності до абзацу третього частини восьомої статті 45 КУзПБ повинно було звертатися саме до господарського суду із позовом до боржника (ПАТ «Звенигородкаагрохім»), який вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Відтак, скаржник вважає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 580/3902/24 винесено з порушенням правил юрисдикції, наслідком чого повинно бути його скасування із направленням справи для розгляду до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство ПАТ «Звенигородкаагрохім».

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем відзначено, що податкова вимога №110-19 від 01.08.2013 не відкликалася контролюючим органом у зв`язку із наявністю (безперервністю) податкового боргу ПАТ «Звенигородкаагрохім» за різними видами податків/

Крім того, позивач звертає увагу на те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, втім не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ПрАТ «Звенигородкаагрохім» виникла на суму 179243,87 грн., а саме:

1) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 76381,67 грн., що виник на підставі:

- декларації на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2023 №9029392585 по строку сплати 30.10.2023, 29.01.2024 на суму 72978,07 грн.;

- декларації на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2023 №9029392605 по строку сплати 30.10.2023, 29.01.2024 на суму 3403,60 грн.;

2) орендна плата з юридичних осіб на суму 102 862,20 грн. що виник на підставі:

- розрахунку земельного податку від 20.02.2023 №9029269945 по строку сплати 30.08.2023 - 30.01.2024 на суму 75531,72 грн.;

- розрахунку земельного податку від 19.02.2024 №9033549151 по строку сплати 01.03.2024 - 01.04.2024 на суму 26461,30 грн.;

- розрахунку земельного податку від 20.02.2023 №9029323903 по строку сплати 30.08.2023 - 30.01.2024 на суму 643,68 грн.;

- розрахунку земельного податку від 19.02.2024 №9033583173 по строку сплати 01.03.2024 - 01.04.2024 на суму 225,50 грн.

Станом на день звернення до суду вказана заборгованість є непогашеною.

Однак, оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання позивачем сформована вимога про сплату боргу форми «Ю» №110-19 від 01.08.2013, тому наявні підстави для стягнуння з рахунків у банках, обслуговуючих ПрАТ «Звенигородкаагрохім» в дохід бюджету через Головне управління ДПС у Черкаській області податковий борг в розмірі 179243,87 грн.

Разом з тим, оскільки контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, тому вимоги щодо стягнення податкового боргу за рахунок готівки задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, шо у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У силу вимог пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З положень зазначених норм закону випливає, що обов`язок зі сплати грошового зобов`язання у платника податків виникає з наступного дня за днем узгодження такого зобов`язання і має бути виконаний протягом десяти днів. У разі оскарження до суду податкового повідомлення-рішення днем узгодження грошового зобов`язання є день набрання законної сили судовим рішенням.

Несплачені грошові зобов`язання у встановлений законом строк - протягом 10 календарних днів, наступних за днем їх узгодження, яке відбувається в день набрання законної сили судовим рішенням, є податковим боргом платника податків, з виникненням якого контролюючий орган має вжити заходів для його погашення, зокрема надіслати платникові податкову вимогу щодо погашення суми податкового боргу.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 810/272/16.

Пунктами 88.1 та 88.2 ст. 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання позивачем сформована вимога про сплату боргу форми «Ю» №110-19 від 01.08.2013.

При цьому, колегія суддів враховує, що у силу вимог п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Вказані норми чинного законодавства спростовують доводи апелянта про те, що право на звернення до суду з цим позовом у позивача не виникло, оскільки податковий борг відповідно до податкової вимоги форми «Ю» від 01.08.2013 №110-19 апелянтом був сплачений повністю задовго до виникнення податкового боргу, стягнення якого є предметом позову у даній справі, враховуючи, що сума заборгованості змінювалась, відповідно нова податкова вимога на адресу відповідача не надсилалась.

У даному випадку, скаржником не спростовано, що заборгованість ПрАТ «Звенигородкаагрохім» виникла на суму 179243,87 грн., а саме:

1) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 76381,67 грн., що виник на підставі:

- декларації на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2023 №9029392585 по строку сплати 30.10.2023, 29.01.2024 на суму 72978,07 грн.;

- декларації на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2023 №9029392605 по строку сплати 30.10.2023, 29.01.2024 на суму 3403,60 грн.;

2) орендна плата з юридичних осіб на суму 102 862,20 грн. що виник на підставі:

- розрахунку земельного податку від 20.02.2023 №9029269945 по строку сплати 30.08.2023 - 30.01.2024 на суму 75531,72 грн.;

- розрахунку земельного податку від 19.02.2024 №9033549151 по строку сплати 01.03.2024 - 01.04.2024 на суму 26461,30 грн.;

- розрахунку земельного податку від 20.02.2023 №9029323903 по строку сплати 30.08.2023 - 30.01.2024 на суму 643,68 грн.;

- розрахунку земельного податку від 19.02.2024 №9033583173 по строку сплати 01.03.2024 - 01.04.2024 на суму 225,50 грн.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази сплати нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань з земельного податку податку на на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки..

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки узгоджене податкове зобов`язання не було сплачене відповідачем у встановлені строки, таке зобов`язання визнається податковим боргом, який підлягає стягненню у судовому порядку.

Отже, наявні підстави для стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих ПрАТ «Звенигородкаагрохім» (код ЄДРПОУ 5491511) в дохід бюджету через Головне управління ДПС у Черкаській області податкового боргу в розмірі 179243 (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті сорок три) грн. 87 коп.

При цьому, позовна вимога в частині стягнення податкового боргу за рахунок готівкових коштів не підлягає до задоволення, оскільки готівкові кошти стягуються за рішенням суду і лише після того, як податковий борг не був погашений за результатами реалізації рішення суду про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Посилання скаржника на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 серпня 2023 року по справі №925/883/23 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Звенигородкаагрохім», тому дана справа має бути розглянута Господарським судом Черкаської області, колегія суддів оцнює критично, враховуючи наступне.

Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

При цьому, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову є стягнення податкового боргу, який входить до виключень встановлених ГПК України щодо юрисдикції господарських судів, а саме за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку про те, що провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 Кодексу України з питань банкрутства як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 908/129/22, вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому такі спори віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Отже, питання визначення відповідачу необхідності сплати узгоджених грошових зобов`язань позивачем при здійснені ним функцій, передбачених ПК України, не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері податкових правовідносин, тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 810/1842/17.

Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.В. Кузьменко

Є.І. Мєзєнцев