Постанова

від 02.10.2024 по справі 120/3428/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3428/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

02 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001174-2411-0227-UA05080110000056824 від 15.01.2024, №0001178-2411-0227-UA05080110000056824 від 15.01.2024, №0001182-2411-0227-UA05080110000056824 від 15.01.2024, №0001181-2411-0227-UA05080110000056824 від 15.01.2024, №0001175-2411-0227-UA05080110000056824 від 15.01.2024, №0001172-2411-0227-UA05080010000038400 від 15.01.2024, №0001177-2411-0227-UA05080010000038400 від 15.01.2024, № 0001180-2411-0227-UA05080110000056824 від 15.01.2024, №0001179-2411-0227-UA05080110000056824 від 15.01.2024.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.05.2024 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником, директором Приватного-орендного підприємства «Рідний край» (ЄДРПОУ 03729612) .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 належать на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна:

- нежитлова будівля (м`ясопереробний цех) загальною площею 963 кв.м., Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Тростянець, вулиця Польова, будинок 45;

- нежитлове приміщення (млин, зерносклад) загальною площею 4514,1 кв.м., АДРЕСА_1 ;

- будівлі офісні (адмінбудівля, контора) загальною площею 745,8 кв.м., АДРЕСА_1 ;

- нежиле приміщення (будинок механізатора) загальною площею 2157,4 кв.м., АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення (зерносклад) загальною площею 879,4 кв.м., АДРЕСА_1 ;

- нежитлова будівля (зерносклад) загальною площею 352,3 кв.м., АДРЕСА_2 ;

- нежитлова будівля (корівник) загальною площею 2941,1 кв.м., АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення (нежитлові приміщення комлексу РВХ) загальною площею 12168,8 кв.м., АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення ( автогараж ) загальною площею 963 кв.м. Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Тростянець, вулиця Польова, будинок 5.

На підставі статті 266 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік та сформовано податкові повідомлення рішення від 15.01.2024: №0001172-2411-0227-11А05080010000038400 на суму 2360 грн. 41 коп.; №0001174-2411-0227-11А05080110000056824 на суму 30244 грн. 47 коп.; №0001175-2411-0227-11А05080110000056824 на суму 5891 грн. 98 коп.; №0001177-2411-0227-ЦА05080010000038400 на суму 19705 грн. 37 коп.; №0001178-2411-0227-11А05080110000056824 на суму 6452 грн. 10 коп.; №0001179-2411-0227-11А05080110000056824 на суму 6452 грн. 10 коп.; №0001180-2411-0227-ІІА05080110000056824 на суму 81530 грн. 96 коп.; №0001181-2411-0227-11А05080110000056824 на суму 24984 грн. 30 коп.; №0001182-2411-0227-11А05080110000056824 на суму 14454 грн. 58 коп.

Вважаючи зазначені рішення про нарахування податку на нерухоме майно протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абзаці «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, які використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з абзацом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

В розумінні абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником, директором приватного-орендного підприємства «Рідний край» (ЄДРПОУ 03729612), видами економічної діяльності якого є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих 01.46 Розведення свиней 01.49 Розведення інших тварин 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві 01.64 Оброблення насіння для відтворення 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) 10.11 Виробництво м`яса 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання 10.81 Виробництво цукру 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання, належать до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, які використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Об`єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, що позивач використовував належні на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності, спосіб. Відповідачем не надано суду доказів того, що такі об`єкти здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином, враховуючи, що основними видами діяльності ПОП «Рідний Край» є сільськогосподарське виробництво, а зазначені об`єкти нерухомості призначені та використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, то вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, у спірних правовідносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні, адже позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо спірних об`єктів нерухомого майна, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 15.01.2024 №0001174-2411-0227-UA05080110000056824, №0001178-2411-0227-UA05080110000056824, №0001182-2411-0227-UA05080110000056824, №0001181-2411-0227-UA05080110000056824, №0001175-2411-0227-UA05080110000056824, №0001172-2411-0227-UA05080010000038400, №0001177-2411-0227-UA05080010000038400, №0001180-2411-0227-UA05080110000056824, №0001179-2411-0227-UA05080110000056824 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

В силу приписів підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України врегульовано, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України регламентовано, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Крім того, згідно з абзацом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що не є об`єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Положеннями підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пунктом 266.5.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Колегія суддів звертає увагу, що до об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належать будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі одночасного існування трьох умов, а саме якщо власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, третя - об`єкти не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до групи 125 «Будівлі промислові та склади» (розділ 1 «Будівлі», підрозділ 12 «Будівлі нежитлові») належить клас 1251 «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу 1252 «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема: склади спеціальні товарні, складські майданчики, склади універсальні, склади та сховища інші.

Отже, аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати з 01.01.2019 є правовий статус будівлі.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивачу належить на праві власності (приватної власності) об`єкти нерухомого майна:

- нежитлова будівля (м`ясопереробний цех) загальною площею 963 кв.м., Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Тростянець, вулиця Польова, будинок 45;

- нежитлове приміщення (млин, зерносклад) загальною площею 4514,1 кв.м., Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Тростянець, вулиця Польова, будинок 7;

- будівлі офісні (адмінбудівля, контора) загальною площею 745,8 кв.м., Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Тростянець, вулиця Центральна, будинок 49;

- нежиле приміщення (будинок механізатора) загальною площею 2157,4 кв.м., Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Тростянець, вулиця Польова, будинок 47;

- нежитлове приміщення (зерносклад) загальною площею 879,4 кв.м., Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Тростянець, вулиця Польова, будинок 1;

- нежитлова будівля (зерносклад) загальною площею 352,3 кв.м., Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Вітрівка, вулиця Миру, будинок 10;

- нежитлова будівля (корівник) загальною площею 2941,1 кв.м., Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Вітрівка, вулиця Миру, будинок 6;

- нежитлове приміщення (нежитлові приміщення комлексу РВХ) загальною площею 12168,8 кв.м., Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Тростянець, вулиця Польова, будинок 9;

- нежитлове приміщення (автогараж) загальною площею 963 кв.м. Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Тростянець, вулиця Польова, будинок 5.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є засновником та кінцевим бенефіціарним власником, директором приватного-орендного підприємства «Рідний край», видами економічної діяльності якого є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур, 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих, 01.46 Розведення свиней, 01.49 Розведення інших тварин, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві, 01.64 Оброблення насіння для відтворення, 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура), 10.11 Виробництво м`яса, 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів, 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, 10.81 Виробництво цукру, 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується довідкою з ЄДР.

Зазначені об`єкти нерухомості, які належать засновнику, кінцевому бенефіціарному власнику, директору приватного-орендного підприємства «Рідний край» використовувались в господарській діяльності, а саме сільськогосподарській діяльності (дана обставина апелянтом не заперечується).

Відомості про те, що об`єкти нерухомості здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку матеріали справи не містять.

З урахуванням вказаного вище, використання приміщень, які є об`єктами нерухомості (будівля, споруда) призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, позивач, як засновник і директор ПОП "Рідний край", обрав та здійснює певну форму підприємницької діяльності, яка пов`язана з сільськогосподарським товаровиробництвом, тобто позивач є сільськогосподарським товаровиробником через утворену юридичну особу, а тому доводи апелянта, що згідно з даними ІКС "Податковий блок" та інших даних, ОСОБА_1 не перебуває не обліку як фізична особа підприємець, колегія суддів не приймає до уваги, а спірні нежитлові будівлі не є належними "об`єктами оподаткування" у розумінні вимог підпункту "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

При цьому, інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.