Ухвала

від 03.10.2024 по справі 522/17315/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/17315/24

Провадження №1-кс/522/5565/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого у ТОВ «РУЖ ЄВА», підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, -

УСТАНОВИВ:

СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024160000000438 від 02.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.

Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України постановлено введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на всій території України. Також указом, серед іншого, постановлено: призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами; місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому законом порядку, серед іншого, своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду міститься у Законі України "Про оборону України", згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 1 якого, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, враховуючи введення в Україні у встановленому законом порядку правового режиму воєнного стану, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період у розумінні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і Закону України "Про оборону".

Статтею Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено поняття воєнного стану. Так, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оборону України", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно з законодавством. Громадяни України проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Ч. 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, серед іншого, районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний і персональний.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центра комплектування та соціальної підтримки.

Ч. 3 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що зміст мобілізаційної підготовки, серед іншого, становить: військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Згідно з ч. 3 цієї статті, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Згідно з ч. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", до структури Збройних Сил України відносяться, серед іншого, органи військового управління.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України", до органів військового управління, серед іншого, відносяться територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки і мобілізації.

Правовий статус і повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі за текстом - Положення про ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Так, згідно з пунктом 1 Положення про ТЦК та СП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізуються Міноборони.

Пунктом 8 Положення про ТЦК та СП визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, містах Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження військової служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, тощо.

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені пунктом 9 Положення про ТЦК та СП. Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інших категорій військовослужбовців; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Досудовим розслідуванням встановлено, що близько 08 год. 30 хв. 02.10.2024 громадянин України ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Mazda3»н/з НОМЕР_1 був зупиненийспівробітниками Управлінняпатрульної поліціїв Одеськійобласті ДППНПУ натимчасовому мобільномублок-пості,розташованому заадресою: АДРЕСА_2 (координати: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ),для проведенняспівробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 дляпроведення мобілізаційнихзаходів вумовах воєнногостану,зокрема заходівз оповіщеннялюдських мобілізаційнихресурсів.В цейже час у ОСОБА_8 усвідомлюючи, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом самовільного відмови від отримання повістки про прибуття до ТЦК і на залишення блок-посту, з метою ухилення від виконання визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" обов`язку з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

На виконання свого злочинного умислу, о 08 год. 43 хв. 02.10.2024 ОСОБА_8 , діючи умисно, реалізуючи власний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, знаходячись на тимчасовому мобільному блок-посту, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , керуючи автомобілем марки «Mazda 3» н/з НОМЕР_1 різко почав рух та спричинив наїзд на співробітника ІНФОРМАЦІЯ_4 , який виконував свій службовий обов`язок, в результаті чого один із них опинився на капоті вказаного автомобіля та отримав тілесні ушкодження,.

ОСОБА_8 при цьому не зупиняючи авто марки «Mazda 3» н/з НОМЕР_1 , яким керував і не дозволяючи таким чином співробітнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , який виконував свої службові обов`язки, безпечно зійти з капота автомобіля, продовжив рух до Привокзальної площі м. Одеса.

02.10.2024 ОСОБА_8 затримано в порядку ст.ст.208, 615 КПК України.

03.10.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, а саме: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

Слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з тим, що останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують його доводи, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що стосовно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, який карається позбавленням волі на строк до восьми років позбавленням волі.

Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зрішенням ЄСПЛу справах«Фокс,Камбел іХарлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_8 із вчиненням кримінального правопорушення та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.

Наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання, а саме: протоколом огляду місця події від 02.10.2024, в ході якого встановлено, що о 08:43 02.10.2024 Шевчук керуючи авто «Mazda 3» н/з НОМЕР_1 відмовився від отримання повістки від представників ІНФОРМАЦІЯ_4 і здійснив наїзд на одного з військовослужбовців, провізши його на капоті, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 02.10.2024, який повідомив, що є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 і виконував 02.10.2024 свої службові обов`язки на підставі Наказу керівництва щодо оповіщення населення з приводу мобілізаційних заходів та був збитий авто «Mazda 3» н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , так як останній відмовився від отримання повістки; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які були залучені в якості понятих під час огляду місця події; протоколами допитів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є військовослужбовцями і виконували свої службові обов`язки на рухомому блок-пості 02.10.2024; за сукупністю іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази наявні в матеріалах кримінального провадження є вагомими та такими, що об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином.

ОСОБА_8 є громадянином України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює у ТОВ «РУЖ ЄВА», підозрюється у скоєнні злочину в умовах воєнного стану.

Наведені обставини щодо особи підозрюваного, його поведінка, тяжкість покарання, яке йому загрожує, суспільна небезпека інкримінованого злочину, свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу ставиться необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам зважаючи на обставини справи та дані про особу підозрюваного.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним ризикам.

Враховуючи положення ч.6 ст.176, абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, вважаю за необхідне не визначати розмір застави, оскільки під час воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити.

Застосувати стосовнопідозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 30.11.2024 включно.

Розмір застави не визначати.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто з 02.10.2024.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 30.11.2024 включно.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя:

03.10.2024