Постанова

від 03.10.2024 по справі 260/4353/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4353/24 пров. № А/857/20264/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівКурильця А.Р., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (постановлену головуючим суддею Дору Ю.Ю. у м. Ужгород) у справі № 260/4353/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 пільгового стажу 06 років 06 місяців 12 днів до календарної вислуги (вислуги років) та не надіслання відповідного подання до Управління пенсійного фонду України в Закарпатській області;

зобов`язати Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 пільговий стаж 06 років 06 місяців 12 днів до календарної вислуги та надіслати відповідне подання до Управління пенсійного фонду України в Закарпатській області.

05.07.2024 ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху, та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.

Вказана ухвала отримана представником позивача 08.07.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до його електронного кабінету.

17.07.2024 до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Згідно поданої заяви представник позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду вказує, що з поданням про призначення пенсії № 85 від 25.05.2020 позивач не була ознайомлена та у даних спірних правовідносинах має місце бездіяльність, тому просить поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання - повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що про порушення свого права позивач повинна була дізнатися ще у травня 2020 року, разом з тим даний адміністративний позов було подано тільки 03.07.2024 до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Окрім цього, суд зазначив, що у поданій заяві представником позивача не наведено жодних підстав в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що невиконання обов`язку щодо внесення відповідного подання і в результаті не призначення пенсії, на яку особа має право з 09.05.2020 року може свідчити про триваюче порушення прав.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції передбачену в ч. 2 ст. 312 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями цієї статті.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 2 статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, строком для звернення до суду у цій справі становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду, чи, відповідно, повернути.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є оскарження бездіяльності відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 пільгового стажу 06 років 06 місяців 12 днів до календарної вислуги (вислуги років) та не надіслання відповідного подання до Управління пенсійного фонду України в Закарпатській області

Однак, відповідно до витягу з наказу начальника управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Донецькій області від 15.04.2020 №45-ос капітана ОСОБА_1 звільнено зі служби з 09.05.2020 року. У вказаному наказі наведено відомості про вислугу років, з яким позивач ознайомлена та не заперечує щодо такого. Окрім цього, як вказує представник позивача, 09.05.2020 року позивачу призначено пенсію, відтак про подання про призначення пенсії №85 від 25.05.2020 позивачу повинно було бути відомо.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що про порушення свого права позивач повинна була дізнатися ще у травня 2020 року, разом з тим даний адміністративний позов було подано тільки 03.07.2024 до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ознайомлення позивача з поданням № 85 від 25.05.2020 в матеріалах пенсійної справи в лютому 2024 року не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.

Таким чином, позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами.

Колегія суддів зазначає, що при пропуску строку звернення до суду такий строк може бути поновлений лише за наявності поважних причин. При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять.

За таких обставин, не доведення суду обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що позивач в апеляційній скарзі не вказав інших причин поважності пропуску строку звернення до суду.

За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого ст. 122 КАС України, і поважних причин пропуску строку позивач не навела.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі № 260/4353/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді А. Р. Курилець М. А. Пліш