Постанова

від 18.09.2024 по справі 300/2286/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2286/23 пров. № А/857/11264/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,

представника позивача Балабка А. В.,

представника відповідача Пирогова С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року(прийняте в м. Івано-Франківську суддею Боброва Ю. О.,; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 300/2286/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (далі позивач, ТОВ «Запорізький завод кольорових металів», Товариство) через свого представника звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач) від 05 квітня 2023 року № 244/32-00-07-04-19.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що підставою для винесення вказаного податкове повідомлення-рішення були висновки контролюючого органу про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2050 грн. Позивач вважає, що Товариство має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), позаяк за наслідками господарської операції була складена податкова накладна та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Право позивача на податковий кредит в сумі 2050 грн підтверджене також первинними бухгалтерськими документами та не суперечить нормам податкового законодавства. Вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача персоналу, виробничих потужностей, основних засобів, обладнання та механізмів, оскільки відповідно до судової практики зазначене не виключає можливість реального виконання господарської операції. Водночас, господарська операція, яка є предметом розгляду, не потребує залучення великої чисельності працівників, виробничої бази або складських приміщень. Наявність зазначеного спірного товару та факту реальності господарської операції підтверджується інвентаризаційним описом, складеним Товариством.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що право на податковий кредит мають підприємства, які вчиняють реальні господарській операції, які підтверджені належними документами. Вказує на неповноту наданих до перевірки документів, зокрема паспорт виробника товару, докази про перевезення товару. Також вказує, що договір поставки обов`язково повинен бути укладений в письмовій формі. Крім того, вважає безпідставними твердження позивача стосовно обов`язку ініціювання проведення відповідних звірок, позаяк контролюючий орган має право, а не обов`язок щодо проведення зустрічної звірки. Вказує, що платник податків повинен бути обачним при виборі контрагента, а принцип свободи договору не абсолютним та зазнає певних законодавчих обмежень.

Товариство подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду - законним та обґрунтованим. Тому просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

З приводу реальності господарської операції покликалося на те, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних є достатньою підставою для податкового кредиту, при тому, що в контролюючого органу є всі підстави для зупинення реєстрації податкових накладних. Також факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, а товар використано в господарській діяльності Товариства. Натомість, апелянтом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій. Щодо форми правочину вказало, що укладений між сторонами договір відповідав вимогам законодавства; такий був спрямований на зміну цивільних прав та обов`язків, а за формою це був обмін відповідними документами. Щодо товарно-транспортних накладних, сертифіката якості та наявності відповідних засобів для перевезення вказало, що контрагент здійснив доставку товару самостійно; також товарно-транспортна накладна та сертифікат якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання товару, при тому, що недоліки окремих документів, або ж їх відсутність не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність певних господарських операцій. Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагента власного чи орендованого технологічного транспорту, недостатності трудових ресурсів, зазначає, що зазначені висновки контролюючого органу були зроблені на підставі аналізу інформаційних баз контролюючих органів, проте така інформація носить виключного інформативний характер та не може бути належним доказом у справі. При цьому, контрагент на час здійснення поставки товару був зареєстрованим як юридична особа та платник податку на додану вартість; його установчі документи недійними в судовому порядку не визнані. Податковим органом також не надано достатніх підтверджень, які б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, при тому, що останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надало додаткові пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в якому вказало, що з метою проведення зустрічної звірки ним було надано запит до ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Також факт реєстрації податкових накладних не є беззаперечним фактом підтвердження здійснення господарських операцій. Крім того, на підтвердження здійснення господарської операції позивачем не було надано відповідні підтверджуючі документи в повному обсязі. Вказує також на недодержанні форми правочину. Відтак, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, який відмовити Товариству в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» 13 січня 2010 року зареєстроване як суб`єкт господарювання юридична особа, код в ЄДРПОУ 36911851 (а. с. 153 - 166, т.1).

У період 11 січня 2023 року по 14 лютого 2023 року, згідно із наказами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20 грудня 2022 року за № 157-п та від 31 січня 2023 року № 27-п Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провело документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» з питань законності декларування від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тисяч гривень, по декларації з ПДВ за жовтень 2022 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку. За результатами перевірки складено акт від 17.02.2022 № 95/32-00-07-04-06/36911851 (а. с. 90 - 91, 163, 167 - 186 т. 1).

Відповідно до цього акта контролюючим органом встановлені такі порушення податкового законодавства: порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21, внаслідок чого Товариством завищено податковий кредит з ПДВ та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по задекларованим фінансово-господарським операціям з ТОВ «Спецелектропостач Івано-Франківськ» (код за ЄДРПОУ 44395652) за жовтень 2022 року на суму ПДВ 2050 грн (по задекларованим фінансово-господарським операціям з постачання Siemens 6ES7131-6BH01-0BA0) (а.с. 185 - 186, т.1).

14 березня 2023 року Товариство подало на адресу відповідача заперечення на акт перевірки, відповідно до яких, посилаючись на фактичні обставини та норми податкового законодавства, просило переглянути акт перевірки та скасувати висновок, яким встановити відсутність порушень податкового законодавства (а. с. 147 - 152 т. 1).

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 05.04.2023 прийняло податкове повідомлення-рішення № 244/32-00-07-04-19, яким встановило суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 2050 грн (а. с. 121 т. 1).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, Товариство оскаржило його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що господарська операція позивача з його контрагентом ТОВ «Спецелектропостач Івано-Франківськ» підтверджена дослідженими судом бухгалтерськими документами, а тому позивач правомірно нарахував податковий кредит за цією операцією на суму 2050 грн. Відтак, відповідачем неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у зв`язку з чим його необхідно скасувати.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг;

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Разом з тим, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди...

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України...

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункт 201.7).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (пункт 201.10).

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 11 Закону № 996-XIV підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені цією статтею.

Отже господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Відповідно до встановлених судом обставин ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» придбало у ТОВ «Спецелектропостач Івано-Франківськ» модуль Siemens 6ES7131-6BH01-0BA0 за ціною 12 300 грн, в тому числі ПДВ 2050 грн.

Реальність цієї господарської операції з придбання товару підтверджується зокрема дослідженими судом: видатковою накладною № РП-0000067 від 25.10.2022, рахунком фактурою № СФ-0000099 (а. с. 118, 146 т. 1).

Факт оплати за цей модуль підтверджено платіжною інструкцією № 7733 від 25.10.2022, копія якої є в матеріалах справи (а. с. 141 т. 1), а факт отримання та використання позивачем у своїй господарській діяльності підтверджується прибутковим ордером № ЗМ000000003960 від 25.10.2022 (а. с. 120 т. 1)

Також, на підставі наказу підприємства № 28 від 02.03.2023 проведено інвентаризацію, що підтверджується протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 02.03.2023, відповідно до якої модуль Siemens 6ES7131-6BH01-0BA0 є на лінії ізолювання приводу типу EEL 20-349 (а. с. 119, 143 - 145 т. 1).

За результатами вказаної господарської операції ТОВ «Спецелектропостач Івано-Франківськ» сформувало податкову накладну № 6 від 15.10.2022 на суму 12 300 грн, в т.ч. ПДВ - 2050 грн, яка була зареєстрована в податковому органі (а. с. 124, 139, т. 1).

А на підставі вказаної податкової накладної позивач суму податку в розмірі 2050 грн зарахував до складу податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що позивачем правомірно сформований податковий кредит з ПДВ у податковій декларації за жовтень 2022 року на суму 2050 грн.

Також як пояснив у судовому засіданні представник Товариства, пошук товару (модулю) здійснювався менеджером із придбання; надалі товар був доставлений представником ТОВ «Спецелектропостач Івано-Франківськ» до Товариства своїм транспортом. Товар використано у господарській діяльності позивача встановлено на лінії ізолювання приводу типу EEL 20-349, що підтверджено матеріалами інвентаризації. При цьому, контрагентом Товариства сплачено до державного бюджету суму податкового зобов`язання за спірною операцією.

З приводу ненадання матеріалів інвентаризації під час перевірки вказав, що перевірка була об`ємною і посадові особи Товариства наперед не могли знати про висновки перевірки та виявлені під час неї порушення. Заперечення на акт Товариство не подавало, обрало шлях судового оскарження податкового повідомлення-рішення.

З приводу місцезнаходження контрагента вказало, що на цей час Товариство здійснює релокацію до м. Івано-Франківська.

З приводу покликань апелянта на те, що договір поставки обов`язково повинен бути укладений в письмовій формі, колегія суддів зазначає таке.

За приписами пункту 1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того пунктом 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що правовідносини між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» та ТОВ «Спецелектропостач Івано-Франківськ» здійснювалися усно у спрощений спосіб, без укладання письмового договору, у порядку та спосіб, що передбачений вищевказаною нормою Господарського кодексу України, тобто шляхом виписки прибуткового ордера і податкових накладних.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 12 листопада 2020 року в справі № 804/15951/15.

З приводу того, що до перевірки не надано товарно-транспортну накладну, сертифікат якості/паспорт виробника колегія суддів зауважує, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, позаяк її обов`язковість передбачена лише у випадку надання послуг з перевезення; а тому наявність або відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції. Також сертифікат якості/паспорт виробника не є тими документами, що підтверджують реальність господарських операцій.

Також Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 810/2202/16 сформулював правову позицію, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, в ході судового розгляду встановлено, що Товариство само не транспортувало товар, а його своїм транспортом доставив до Товариства представник ТОВ «Спецелектропостач Івано-Франківськ», про що уже було заначено вище.

Щодо покликань апелянта на те, що проведеним аналізом встановлено, що ТОВ «Спецелектропостач Івано-Франківськ» не є виробником товару (відсутні власний чи орендований технологічний транспорт, працівники, обрив ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей), колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 19 березня 2021 року в справі № 460/143/19 висловив правову позицію, згідно з якою норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт).

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

А можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, що не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод.

Крім того, як зауважив представник позивача в судовому засіданні, контрагентом позивача суми податкового зобов`язання за результатами спірної операції сплачені ним до державного бюджету в повному обсязі.

А факт використання придбаного товару в господарській діяльності позивача підтверджено актом інвентаризації.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які сукупно з установленими обставинами у справі свідчать про факт вчинення господарської операції, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, а отже контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентом не мали реального характеру, проте таких доказів надано не було.

Контролюючий орган, зі свого боку, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт вчинення господарської операції, засвідченої вказаними вище документами, як і не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначив про здійснення платником такої операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 рокув адміністративній справі № 300/2286/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин У зв`язку з перебуванням судді Ільчишин Н. В. у відрядженні 19 та 20 вересня 2024 року, а також перебуванням головуючого судді Коваля Р. Й. у черговій щорічній оплачуваній відпустці в період з 23 вересня 2024 року по 01 жовтня 2024 року постанову складено в повному обсязі 02 жовтня 2024 року.