Ухвала

від 04.10.2024 по справі 949/1817/24

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1817/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 жовтня 2024 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Агро Трейд" про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Агро Трейд" та просить розірвати договір оренди землі №8/2017 від 16 червня 2017 року, кадастровий номер земельної ділянки 5621887700:04:009:0143, площею 2,37 га, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 26 червня 2017 року (номер запису: 21145565).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175 - 177 ЦПК України, а також вимогам ст. 95 цього Кодексу.

У роз`ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" зазначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК (діюча ст. 175 ЦПК). При цьому, в позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Отже, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає в повному обсязі зазначеним вимогам, а тому підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач звертається з вимогою про розірвання договору оренди землі.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 917/1369/17, від 16 березня 2020 року у справі № 910/16651/19, від 12 вересня 2018 року у справі № 922/3655/16: "майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці".

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 917/1369/17).

З урахування наведеного вбачається, що майновим позовом (позовна вимога майнового характеру) - є позов, що містить вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо (майно) та за наслідком задоволення якої змінюється обсяг прав учасників спору стосовно відповідного блага. Фактично, за своїм змістом, майновим є позов, який містить вимогу про зміну титулів володіння, користування та розпорядження майном або права вимоги стосовно певного майна, чи в інший спосіб змінює розподіл прав осіб - учасників процесу стосовно майнового блага, яке є предметом спору. На противагу зазначеному, позови, які містять вимоги, які за наслідком їх задоволення не призводять до зміни майнового становища позивача (та інших учасників судового розгляду) є немайновими.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Отже, у порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві не зазначена ціна позову та її обґрунтований розрахунок.

Слід зауважити, що від визначеної ціни позову залежить і розмір судового збору.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

На виконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивачем, при зверненні до суду, подано документ про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., що відповідає ставці судового збору, яка справляється за подання позовної заяви немайнового характеру, як визначено п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

При цьому, ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що позовна заява не містить ціни позову, то, відповідно, неможливо визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання позовної заяви.

Тому, позивачу слід вказати ціну позову та сплатити судовий збір у відповідному співвідношенні до ціни позову.

Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, позивач не виконав визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду, позивачем не дотримано вимоги ст. 95 ЦПК України, а саме: долучені до позовної заяви письмові докази не засвідчені належним чином.

Згідно ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Така вимога висувається до кожного документу окремо.

Відповідність копії документа оригіналу засвідчується шляхом проставляння відмітки про засвідчення копії документа, яка складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади (за наявності), особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч наведеним положенням процесуального закону, позивачем до позовної заяви на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги додано копії документів, які не засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.

Згідно з ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

За таких обставин, враховуючи те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, приходжу до переконання, що вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановивши спосіб усунення недоліків шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви та доданих до неї документів, а також подання такої копії позовної заяви з додатками для відповідача.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Агро Трейд" про розірвання договору оренди земельної ділянки та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.