Рішення

від 03.10.2024 по справі 485/1549/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1549/24

Провадження № 2/485/405/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бусахіна О.С.,

представника третьої особи - Гриненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

У позові зазначив, що з 2009 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою, та ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_4 . В подальшому сторони проживали разом без реєстрації шлюбу. В серпні 2022 року в період окупації м.Снігурівка Баштанського району Миколаївської області відповідачка ОСОБА_2 виїхала до росії разом з військовослужбовцем рф. Дитина фактично залишилась проживати з батьком ОСОБА_1 . Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; взагалі не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з викладених у позові підстав просив про їх задоволення. Зазначив, що відповідачка покинула дитину не пояснюючи причин, з серпня 2022 року життям сина не цікавиться. Як йому стало відомо із соціальних мереж відповідачка створила іншу сім`ю. Без згоди матері дитини він не може вирішити питання щодо отримання паспортних документів на сина, зміни реєстрації місця проживання.

Представник третьої особи у судовому засіданні з посиланням на висновок органу опіки та піклування позбавлення відповідачки батьківських прав вважала таким, що буде в інтересах дитини, позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання не з`явилась. Про розгляд справи повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання, поштові повідомлення поверталися з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Виклик відповідача здійснено через оголошення опубліковане на сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки відповідача суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов до таких висновків.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними записів про батьків в копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданому повторно 03 жовтня 2023 року за актовим записом №73, місце державної реєстрації: Снігурівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та копією актового запису про народження №73, складеного 08 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Снігурівського районного управління юстиції у Миколаївській області, до якого внесено зміни на підставі рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2023 року (а.с.6, 29).

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2023 року, ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого ОСОБА_2 (а.с.31-33).

Дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження матеріально побутових умов. Під час відвідування сім`ї ОСОБА_6 за вищевказаною адресою представниками Служби у справах дітей Снігурівської міської ради було з`ясовано, що для дитини створені належні умови для повноцінного розвитку, навчання та виховання. Разом з тим, було встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 не проживає з дитиною та позивачем, речі відсутні (а.с.44).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем 8 класу Снігурівського ліцею №3 Снігурівської міської ради. Мати ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини з серпня 2022 року, зокрема не виходить на контакт з класним керівником. Батько, ОСОБА_1 , одноосібно виховує дитину, що посвідчено характеристикою здобувача освіти від 10 липня 2024 року за підписом директора ОСОБА_7 та класного керівника ОСОБА_8 . За даними вказаної характеристики ОСОБА_4 навчається в ліцеї з першого класу, за час навчання зарекомендував себе як старанний, працелюбний, уважний учень. Має добрий загальний розвиток та навчальні досягнення достатнього рівня. Бере активну участь в громадському житті ліцею (а.с.9).

За даними довідки від 10 квітня 2024 року, виданої начальником ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Заєць С., ОСОБА_1 звертався до відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області з приводу факта, що його колишня співмешканка ОСОБА_2 в серпні 2022 року під час окупації міста Снігурівка військовими рф добровільно, за власним бажанням виїхала до російської федерації, чим перестала виконувати батьківські обов`язки у відношені їх спільної дитини - ОСОБА_9 зв`язку з невстановленням ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, за результатами проведеної перевірки було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду даного звернення (а.с.7).

За даними інформаційного листа Центру надання соціальних послуг Снігурівської міської ради від 25 липня 2024 року №196/06-03, ОСОБА_2 у відділення соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Снігурівської міської ради станом на 25 липня 2024 року за отриманням соціальних послуг не зверталась, під соціальним супроводом не перебувала (а.с.23).

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суду показали, що знають сім`ю ОСОБА_13 . Він співмешкав із ОСОБА_14 та двома спільними дітьми. Після деокупації м.Снігурівка ОСОБА_15 проживає із сином вдвох. Зі слів ОСОБА_16 їм відомо, що дружина забрала меншу дитину та покинула сім`ю, виїхавши до росії під час окупації м.Снігурівка.

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Кожен із зазначених факторів має місце по відношення до сина відповідачки. Вона самоусунулась від виховання та утримання дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Така поведінка матері є винною по відношенню до дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідачка в серпні 2022 року покинула сина на позивача та змінила місце проживання, тим самим свідомо, без будь-яких перешкод, з вказаного періоду не виконує свої батьківські обов`язки відносно сина, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. В результаті неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком ОСОБА_1 , який утримує та виховує дитину, зокрема останнім створено належні умови для повноцінного розвитку, навчання та виховання дитини.

Орган опіки та піклування Снігурівської міської ради враховуючи інтереси дитини вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 .

Заслуханий судом у присутності психолога ОСОБА_4 своє відношення до матері охарактеризував як негативне. Пояснив, що мати покинула його та тривалий час з ним не спілкується, жодного разу не телефонувала, не намагалася зв`язатися у соцмережах. Бажає позбавлення матері батьківських прав.

Психолог пояснила, що у спілкуванні з нею та надаючи пояснення суду дитина вільно висловила свою думку, ознак психолічного впливу та навіювання не вбачається.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

З огляду на наведені обставини, суд визнає її поведінку ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Вказаний захід є крайнім, однак необхідним на захист інтересів дитини на повноцінний психологічний розвиток у сім`ї та буде пропорційним втручанням з огляду на встановлені у справі обставини, які свідчать про тривале та свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Оцінивши в сукупності надані докази по справі, враховуючи інтереси дитини, суд вважає, що є правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 142, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211, 20 грн. (тисяча двісті одиннадцять грн. 20 к.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Повне рішення складено - 03.10.2024 року.