Ухвала

від 04.10.2024 по справі 141/613/24

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/613/24

Провадження №2-з/141/2/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 року с-ще Оратів

Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Климчук С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 01.10.2024 про забезпечення позову у цивільній справі № 141/613/24 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро-Сенс» про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками та розірвання договорів суборенди земельних ділянок,

У С Т А Н О В И В:

02.10.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро-Сенс» про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками та розірвання договорів суборенди земельних ділянок.

Також 02.10.2024до судучерез систему«Електронний суд»одночасно ізпозовною заявоюподано заявувід 01.10.2024про забезпеченняпозову,в якій ОСОБА_1 проситьсуд вжитизаходи забезпеченняпозову шляхом накладення арешту на нерухоме майно нежитлові будівлі, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , а саме: склад літ. А-1 загальною площею 571,5 кв.м., ангар літ.Б-1 загальною площею 747,0 кв.м., вбиральня літ В, огорожа літ. №1,2, замощення літ. №3, та які належать ФГ «Агро-Сенс» на праві власності і зареєстровані в реєстрі ДРРП за реєстраційним № 215511953107.

Поряд з цим, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати державних реєстраторів прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав, нотаріусів та інших спеціальних суб`єктів, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, внести відповідні зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що відповідач не виконує зобов`язань по сплаті суборендної плати у відповідності до умов договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ним та ФГ «Агро-Сенс» 13.01.2020, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 0523187900:02:001:0048 площею 27,0673 га та земельної ділянки з кадастровим номером 0523187900:02:001:0047 площею 27,9327 га.

Зокрема, з моменту укладення договорів суборенди (з 13.01.2020) по даний час позивач жодного разу не отримав від відповідача суборендну плату за відповідними договорами, загальний розмір заборгованості складає 1737653, 64 грн, з яких: 1005257,13 грн (сума боргу), 611765,65 грн (інфляційне збільшення) та 120630,86 грн (3% річних).

Відтак заявник вважає, що відповідач своїми діями вже завдав та завдає йому істотних фінансових збитків. При цьому, на думку заявника, накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу, жодним чином не вплине на господарську діяльність ФГ «Агро-Сенс».

Суд, розглянувши матеріали заяви від 01.10.2024 про забезпечення позову та матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро-Сенс» про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками та розірвання договорів суборенди земельних ділянок у справі № 141/613/24, доходить наступних висновків.

Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 396178825, сформованої 24.09.2024 (далі по тесту інформація з Державного реєстру речових прав), 16.01.2020 державним реєстратором зареєстровано між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агро-Сенс» право суборенди земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 0523187900:02:001:0048 площею 27,0673 га та земельної ділянки з кадастровим номером 0523187900:02:001:0047 площею 27,9327 га. Строк дії права суборенди земельних ділянок до 23.01.2058.

Окрім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на праві власності ФГ «Агро-Сенс» (розмір частки 1) перебувають нежитлові будівлі, а саме: склад А-1 загальною площею 571,5 кв.м. (згідно інформаційної довідки ПП «Бюро послуг та консультацій» загальна площа в складі «А-1» змінилась з 571,5 кв.м. на 556, 9 кв.м., у зв`язку зі спорудженням перегородок та не відноситься до самочинного будівництва), ангар Б-1, загальною площею 747, кв.м., вбиральня В, огорожа №1,2, замощення №3, які що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Так,при зверненнідо судуіз позовноюзаявою позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості по несплаченій суборендній платі у розмірі 1737653,64 грн, з яких 1005257,13 грн (сума боргу), 611765,65 грн (інфляційне збільшення) та 120630,86 грн (3% річних), а також розірвати договори суборенди спірних земельних ділянок, укладених 13.01.2020 з відповідачем.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.06.2021 по справі № 308/8567/20, законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

За наслідком викладеного, розгляд заяви про забезпечення позову підлягає негайному розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, без повідомлення учасників справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 3 ст.150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішення питання про забезпечення позову потребує зваженого підходу, оскільки забезпечення позову має відповідати тій цілі, для якої такий захід слугує, а не бути інструментом зловживання процесуальними правами.

Аналіз наведених норм діючого законодавства дає підстави стверджувати, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи в суді.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19 роз`яснив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Накладання судом арешту на майно особи безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 заява №22774\93).

З урахуванням фактичних обставин справи, приймаючи доуваги,що предметомспору усправі №141/613/24є стягнення заборгованості по несплаченій суборендній платі та розірвання договорів суборенди від 13.01.2020 земельної ділянки з кадастровим номером 0523187900:02:001:0048 площею 27,0673 га та земельної ділянки з кадастровим номером 0523187900:02:001:0047 площею 27,9327 га, а не нерухоме майно, належне відповідачу, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, зазначене у заяві про забезпечення позову від 01.10.2024, не відповідає заявленимпозовним вимогам та призведе до порушення прав власника об`єкта нерухомості щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном.

Поряд з цим, суд враховує й те, що доказів співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, зокрема, документу, що підтверджує вартість нерухомого майна, належного відповідачу, та на яке заявник просить суд накласти арешт, суду не надано та матеріали заяви про забезпечення позову від 01.10.2024 не містять.

Окрім того, у поданій заяві про забезпечення позову від 01.10.2024 заявником належним чином не обґрунтувано необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту саме на такевизначене нимнерухоме майно нежитловібудівлі,які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а не на будь-яке інше майно та/або грошові кошти, інші доходи тощо, належні Фермерському господарству «Агро-Сенс» на праві власності.

Принагідно суд зазначає, що позивач, у випадку задоволення позову, не позбавлений можливості відповідно до положень Закону України«Про виконавчепровадження» отримати задоволення своїх вимог за рахунок коштів (доходів) та нерухомого (рухомого) майна, яке буде виявлене в процесі примусового виконання.

При цьому доказів того, що на сьогоднішній день відповідачем вчиняються дії щодо відчуження належного йому майна з метою уникнення в подальшому відповідальності (у разі задоволення позову) суду також не надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявником не обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, а також не наведено переконливих аргументів, які свідчили б про те, що не вжиття заходу забезпечення позову у запропонований ним спосіб може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі за умови задоволення позову.

З огляду на установлені фактичні обставини, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення заяви від 01.10.2024 про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд

П О С ТА Н О В И В:

1. Заяву ОСОБА_1 від 01.10.2024 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно нежитлові будівлі, які належать Фермерському господарству «Агро-Сенс» на праві власності, а саме: склад А-1 загальною площею 571,5 кв.м. (згідно інформаційної довідки ПП «Бюро послуг та консультацій» загальна площа в складі «А-1» змінилась з 571,5 кв.м. на 556, 9 кв.м., у зв`язку зі спорудженням перегородок та не відноситься до самочинного будівництва), ангар Б-1, загальною площею 747, кв.м., вбиральня В, огорожа №1,2, замощення №3, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати державних реєстраторів прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав, нотаріусів та інших спеціальних суб`єктів, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, внести відповідні зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, залишити без задоволення.

2. Копію ухвали суду направити сторонам.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.В. Климчук