Рішення

від 19.09.2024 по справі 478/864/22

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/864/22 Провадження № 2/478/8/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кореновської В.О.,

представника відповідача, адвоката Примакової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 мала у власності земельну ділянку, площею 8,4658 га з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145, яка за життя надавала її в оренду ТОВ «Ватутіна». Після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2014 року він успадкував 1/4 частку спадкового майна, а саме, 1/4 частки земельної ділянки з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145, загальною площею 8.4658 га та перебуває у спільній часковій власності з іншими спадкоємцями. Право спільно часткової власності за спадкоємцем ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване 26.02.2014 року.

Пізніше, на підставі нотаріально засвідченої згоди співвласників, на проведення поділу майна, що перебуває у спільній власності, внаслідок поділу успадкованого майна, відбулось формування трьох нових земельних ділянок яким були присвоєні нові кадастрові номери, в тому числі земельної ділянки загальною площею 2.1165 з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189, яка внаслідок поділу відійшла до позивача. Право власності на сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189, площею 2.1165 га (1/4 частка), яка утворилася внаслідок поділу в Державному реєстрі речових прав за позивачем було зареєстровано 29.10.2020 року.

В 2021 році, з метою отримання інформації він звернувся до Державного реєстру речових прав та отримав інформаційну довідку, з якої довідався, що 13.05.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору оренди, укладеному між ним ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна» з другої сторони строком на 10 років (до 2026 року) зареєстроване право оренди, успадкованої земельної ділянки площею 2.1165 га з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189.

Посилаючись на те, що вказаний договір земельної ділянки договір з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189 укладений без його згоди як власника земельної ділянки та волевиявлення, вказаного договору він не підписував, підпис йому не належить а вчинений (здійснено) іншою, невідомою йому особою, просив визнати його недійсним.

30.09.2022 року ухвалою суду відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду 10.01.2023 року закрито підготовче провадження по справі, задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

17.07.2023 року ухвалою суду за клопотанням експертної установи відновлено провадження по справі.

19.10.2023 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про уточнення позовної заяви (без зміни підстав та предмета позову). Вказану заяву позивач аргументував тим фактом, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189, площею 2.1165 га, була сформованавнаслідок поділу успадкованого майназгідно нотаріально засвідченої згоди співвласників на проведення поділу майна, що перебуває у спільній власності, внаслідок чого сформованій земельній ділянці було присвоєно новий кадастровий номер. Вказана спірна земельна ділянка до її поділу, входила до складу земельної ділянки з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145, площею відповідно 8.4658 га (1/4 частки спільно-часткової власності), яка згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору оренди укладеному від 13.05.2016 року між ним та ТОВ «Ватутіна», перебувала в оренді ТОВ «Ватутіна».

Позивач стверджує, що вказаний договір укладений без його згоди як власника земельної ділянки та волевиявлення, вказаного договору він також не підписував та не знав про його існування, підпис йому не належить а вчинений іншою особою. На підставі викладеного просив визнати недійсним договір оренди 1/4 частки земельної ділянки, загальною площею 8,4658 га з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна», б/н, виданий 13.05.2016 року та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою суду від 19.10.2023 року задоволено клопотання позивача та призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

05.08.2024 року від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок № СЕ-19/115-24/7561-ПЧ від 27.05.2024 року судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи.

05.08.2024 року ухвалою суду відновлено провадження по справі.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням висновків судово-почеркознавчої експертизи просить їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Примакова Д.В. проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила не враховувати висновок експертної установи у справі оскільки позивач уклав договір оренди ще у 2016 році за успадкованою земельною ділянкою з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145. Вважає, що позивач після укладення з відповідачем договору оренди землі. щороку отримує в строки встановлені договором оренди земельної ділянки орендну плату за неї, відповідач договір оренди землі не порушує, тому просила суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, оцінивши надані докази, суд приходить до такого висновку.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що у власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії I-МК № 018884 знаходилась земельна ділянка, площею 8,4658 га з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2014 року позивач успадкував 1/4 частку спадкового майна. Спадщина, на яке було видане свідоцтво складається із земельної ділянки з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145, площею 8.4658 га та перебуває у спільній власності (без її поділу та виділення чосток земельної ділянки в натурі, на місцевості) з іншими спадкоємцями: ОСОБА_3 (1/4 частка) та ОСОБА_4 (1/2 частки).

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 26.02.2014 року право спільної часткової власності за спадкоємцями на земельну ділянку з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145 загальною площею 8.4658 га в державному реєстрі приватним нотаріусом було зареєстроване 26.02.2014 року.

Як вбачається з оригінала Договору оренди землі, 13.05.2016 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, та ТОВ «Ватутіна» з другої сторони строком на 10 років було укладено договір оренди на 1/4 частки успадкованої земельної ділянки спільно часткової власності, загальною площею 8.4658 га з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145.

Згідно з наявних в матеріалах справи Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованих 08.02.2021 року та 16.08.2022 року вбачається, що право оренди за орендарем - ТОВ «Ватутіна» на 1/4 частки успадкованої земельної ділянки спільно часткової власності, загальною площею 8.4658 га з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145, орендодавцем якої виступає ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване 13.05.2016 року. Номер запису 39043660 (Розділ: «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права»).

Згідно з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованих 08.02.2021 року та 16.08.2022 року вбачається, що згідно нотаріально засвідченої згоди співвласників, на проведення поділу майна, що перебуває у спільній власності серія/№ 1328 від 01.06.2019 року, серії/№ 1533, 1534 від 27.07.2020 року внаслідок поділу успадкованого майна, відбулось формування трьох нових земельних ділянок (відповідно до узгодженого співвласниками розподілу), яким як сформованим об`єктам цивільних прав в результаті поділу, були присвоєні нові кадастрові номери, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189, площею 2.1165 га (1/4 частка). (Розділ: «Актуальна інформація про право власності»).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 06.11.2020 року та Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованих 08.02.2021 року та 16.08.2022 року вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189, площею 2.1165 га (1/4 частка), яка утворилася внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145 та площею відповідно 8.4658 га, в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_1 було зареєстровано 29.10.2020 року. Номер запису 39043631 (Розділ: «Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна», «Актуальна інформація про право власності»).

Згідно з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованих 08.02.2021 року та 16.08.2022 року вбачається, що одночасно з реєстрацією права власності на сформовану внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189 (яка була обмежена договірними відносинами), було проведено реєстрацію (перенесення) існуючого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди 1/4 частки земельної ділянки від 13.05.2016 року (номер запису 39043660), але за реквізитами сформованої нової земельної ділянки площею площею 2.1165 га та з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189 (Розділ: «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права»).

За висновком експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/115-24/7561-ПЧ від 27 травня 2024 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди землі 1/4 частки земельної длянки, загальною площею 8,4658 га, з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ватутіна», б/н, виданого та зареєстрованого 13.05.23016 року - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд оцінивши наявні у справі докази, як кожен окремо так і в сукупності доходить висновку, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1165 га з кадастровим номером 4823681100:02:000:0189, яка є власністю позивача, перебуває у користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Однак у постанові від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц, провадження №14-499цс19 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

При розгляді аналогічних справ Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від вказаного вище висновку та зокрема у постанові від 26 жовтня 2022 року по справі 227/3760-19-ц, провадження №14-79цс21, у п.6.49-6.51 зазначила, що у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення, земельної ділянки позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав).

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

З огляд у викладене вище суд доходить висновку, що користування відповідачем, без належних правових підстав, земельною ділянкою належною на праві власності позивачеві, не позбавляє його як власника права володіння нерухомим майном, не створює перешкоди у розпорядженні ним, однак перешкоджає користуванню позивачем земельною ділянкою. Відповідно у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нерухомого майна вважає порушеним, буде усунення перешкод у користуванні належним йому майно, тобто негаторний позов, про що неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду у викладених нею постановах при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Таким чином, суд доходить висновку, що у позові про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного 13.05.2016 року (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823681100:02:000:0145) слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Натомість відмова у задоволенні вказаного позову не позбавляє позивача права заявити позов про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Керуючись ст. ст. 10, 13, 258, 263-265,268, 280-283 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товаристтва з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватутіна», місцезнаходження юридичної особи : 56001, Миколаївська область ,Баштанський район,селище Казанка, вул. Гагаріна, буд. № 86, ЄДРПОУ 40126377.

Повний текст рішення складено 27.09.2024 року.

Суддя Х.В. Іщенко