Рішення

від 26.09.2024 по справі 729/694/24

БОБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 729/694/24

2/729/271/24 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :

головуючої судді Булиги Н.О.

секретаря Романченко С.С.

з участю позивача в режимі відеоконференції ОСОБА_1

представниці позивача в режимі відеоконференції адвоката Сербіної А. В.

відповідачки ОСОБА_2

представниці відповідачки адвоката Зазимко Є. Г.

представниці третьої особи ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Бобровиці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , треті особи служба у справах дітей Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області, орган опіки та піклування Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визначення місця проживання дитини з батьком,

В С Т А Н О В И В :

Позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до відповідачки у якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ним.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її матір`ю є ОСОБА_2 . Шлюбні відносини між сторонами не реєструвалися.

Зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією рф, через постійні повітряні тривоги та обстріли території України, до серпня 2023 року донька разом з матір`ю проживали за кордоном. Після повернення в Україну, дитина фактично проживала в м. Бобровиця Чернігівської області, та опікувалася бабусею, матір`ю відповідачки ОСОБА_2 . Мати належним чином не доглядала за донькою. Основною ціллю поверненя в Україну відповідачки у серпні 2023 року було проходження ОСОБА_2 обстеження через постійну тривожність. Наразі відповідачка проходить лікування у КНП Обласна психіатрична лікарня м.Берегово. Позивач зазначає, що фізико-емоційний стан відповідачки робить небезпечним спільне проживання доньки з мамою. Так, 31 серпня 2023 року після консультації відповідачки лікарем - невропатологом було сформовано висновок, де зазначається, що пацієнтка має скарги на виражений тривожний депресивний стан. Даним висновком встановлено, що з лютого 2023 року стан ОСОБА_2 став поступово погіршуватися і вже у травні набув вираженого характеру, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернулася до лікаря, яким у неї було діагностовано «тривожно - депресивний розлад».

Наприкінці вересня 2023 року ОСОБА_2 разом з донькою приїздили до ОСОБА_1 у ОСОБА_6 та планували, що до грудня 2023 року ОСОБА_1 облаштує квартиру в м. Кишинів та забезпечить належні умови для проживання дитини, що останній і зробив. Однак, ОСОБА_2 на початку грудня 2023 року приїхала одна, пообіцявши, що після ретрит-туру на гірськолижний курорт, приїде разом з донькою до батька дитини ОСОБА_1 в ОСОБА_6 .

18.12.2023 року ОСОБА_2 з дитиною приїхали на гірськолижний курорт Драгобрат і 30.12.2023 року психологічний стан відповідачки почав значно погіршуватися, вона почала становити загрозу для дитини та оточуючих, а саме дивно поводилася, псувала майно готелю, спалювала речі мешканців готелю, вступала в конфлікт з працівниками готелю, не реагувала на зауваження, постійно кричала, погрожувала, залазила на дерева та звідти через вікно заходила у кімнату, називала себе ОСОБА_7 , перші дні постійно плакала. На дитину ОСОБА_2 не реагувала, не доглядала за нею, кричала та словесно її ображала. Після покращення стану донька знаходилася разом з матір`ю, а у період загострення - з працівниками готелю. При цьому відповідачка не визнавала свого стану, відмовлялася годувати дитину та не давала працівникам готелю дитячий одяг.

Для того, щоб забезпечити безпеку дитини, позивач постійно був на зв`язку з працівниками готелю, намагався знайти няню, неодноразово бронював квитки, щоб ОСОБА_2 разом з донькою приїхали до нього у ОСОБА_6 , де він проживає. Однак, відповідачка відмовлялася їхати до позивача, до того ж поїздка наодинці з дитиною могла бути небезпечною, а тому по дитину приїхала бабуся, мати відповідачки, після чого вони разом зі Златою поїхали в ОСОБА_8 до ОСОБА_1 .

02.01.2024 року ОСОБА_2 у супроводі поліції було доставлено до «Рахівської РЛ» та встановлено їй попередній діагноз «гострий псих. розлад з істеричним станом». Після чого, її було прийнято на стаціонарне лікування до КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради.

Цього ж дня ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП, а саме перебувала у АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп`яніння, про що було винесено постанову та призначено стягнення у виді попередження.

23.01.2024 року ОСОБА_2 виписали з лікарні, однак, вже ввечері о 22 год. 01 хв. вона вибила вікно в електричці, у зв`язку з чим була знята з потяга на станції Батьово (смт. Батьово Берегівський р-н). та повернута назад до КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова».

Позивач зазначає, що з 06.01.2024 року і по теперішній час дочка проживає разом з ним у м. Кишинів (Республіка Молдова). Відповідачка у період з 20.02.2024 по 06.03.2024 була в гостях у позивача та спілкувалася з дитиною, проте в Україну повернулася одна.

На переконання позивача, проживання малолітньої Злати з матір`ю, відповідачкою, може негативно вплинути на моральне та фізичне здоров`я дитини через психічні порушення у матері та можливість її неадекватної поведінки. Разом з тим, перебування доньки в Україні становить небезпеку для її життя у зв`язку із постійними обстрілами.

Враховуючи вищевикладене, те що стан відповідачки може загрожувати дитині, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити. Зазначає, що він як батько дитини має можливість і матеріально і за станом здоров`я піклуватися та забезпечувати усім необхідним доньку.

29.04.2024 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, де у задоволенні позовних вимог вона просить відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що викладені у позовній заяві обставини в більшій мірі є надуманими, викривленими та підлаштованими на користь позивача, оскільки ОСОБА_1 намагається уникнути мобілізації в Україні. Позивач навмисно організував і підготував всі телефонні записи, виклики, оплатив їй відпочинок, який закінчився у психіатричній лікарні. Відповідачка зазначає, що вона ніколи не хворіла на психічні розлади і в її родині немає психічно хворих. Після того, як вона дізналася про даний позов, то зрозуміла, що її так звані друзі навмисно напоїли невідомою речовиною, після якої вона опинилася у психіатричній лікарні.

Також зазначає, що під час повномасштабного вторгнення рф в Україну вони з дочкою у вересні 2022 року виїхали у ОСОБА_9 . Повернувшись у вересні 2023 року у м. Бобровиця, за домовленістю з батьком дитини, вона залишила дочку у бабусі, а сама поїхала з позивачем (цивільним чоловіком ОСОБА_10 ) у Норвегію. У грудні 2023 року вони з дочкою поїхали на відпочинок у Карпати, після чого планували переїхати жити до батька дитини у ОСОБА_6 . Однак, «друзі», які були з нею на відпочинку, допомогли здійснити плани позивача, щоб дитина приїхала до нього без неї. Крім того, позивач вмовив матір відповідачки, щоб та привезла дочку до нього, поки ОСОБА_2 перебувала на лікуванні.

У лютому 2024 року ОСОБА_2 поїхала у ОСОБА_6 , проте відносини з чоловіком не склалися і вони домовилися, що до квітня 2024 року ОСОБА_11 буде проживати з батьком, а потім з нею, матір`ю, але як виявилося цей час позивач використав для підготовки позову до суду.

На даний час позивач не надає можливості відповідачці спілкуватися з дитиною. Після того, як він вчиняв відносно відповідачки фізичне насильство, вона не наважується поїхати до нього.

Зауважує, що ОСОБА_1 надав до позовної заяви докази свого працевлаштування, з яких вбачається, що він згідно контракту зобов`язаний їздити у закордонні відрядження, проте з ким у цей час буде дитина, невідомо. Також, позивач додав фотокопії орендованої квартири, однак доказів того, що батько з дитиною проживає в задовільних умовах немає. Ніяких документів соціальних служб, інших органів, які б здійснювали нагляд за дотриманням санітарних норм, умов проживання, місця перебування дитини також немає.

Відповідачка зазначає, що позивач намагається виставити її психічно хворою, однак вона надає докази, що не перебуває на обліку у психіатра, характеристику з місця проживання та акт обстеження умов проживання квартири, у якій вони з дочкою проживали раніше і планують надалі проживати з нею у цьому помешканні.

06.05.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, де зазначено, що вказані у відзиві твердження відповідачки є неправдивими та не відповідають дійсним обставинами справи. Так, у відповіді на відзив зазначено, що ОСОБА_1 до 09.09.2022 року постійно проживав в Україні та офіційно за наявності нормативно передбачених підстав виїхав до Молдови, де наразі проживає постійно. Він жодним чином не уникає мобілізації, а його проживання за кордоном пов`язане з офіційним працевлаштуванням бренд-шефом у мережі «Чорноморка», яка функціонує в Україні та Європі. За час повномасштабного вторгнення позивач надавав допомогу захисникам, лікарям, евакуйованим та іншим людям, що й досі продовжує робити. Звернення до суду позивача, обумовлене потребою узаконити проживання дитини з батьком та забезпечити дитині можливість без будь-яких обмежень проживати за кордоном. Враховуючи поведінку матері, її неналежний догляд за донькою, а також безпекову ситуацію в Україні, вважає що найкращим варіантом для дочки буде проживання з батьком.

Зазначає, що документи відповідачки додані до відзиву не спростовують факту нервового зриву, проходження лікування в психіатричній лікарні, залишення малолітньої дитини у зв`язку з цим фактом у небезпеці. Щодо твердження відповідачки, про те що позивач навмисно організував всі телефонні записи, виклики, перебуваючи за кордоном, оплатив їй відпочинок, який закінчився у психіатричній лікарні, то дана думка є нісенітницею, оскільки відпочинок ОСОБА_2 був виключно її ініціативою. Позивач жодним чином не намагався підлаштовувати будь - які ситуації та розмови, крім того, він не знайомий з іншими учасниками туру та ні з ким не контактував, окрім працівників готелю та тренерки. Представниця позивача додала до відповіді на відзив скріншоти з офіційних сторінок ретрит туру, де серед інших повідомлень, щонайменше 5 присвячені пошуку матері дитини та опису, що донька плаче та не може знайти маму.

У відповіді на відзив також зазначено, що ОСОБА_1 дійсно орендує квартиру, в якій проживає з дочкою, яка забезпечена всім необхідним. У час коли батько працює дитина відвідує дитячий садок, де вона навчається та грається з дітьми. Щодо відряджень, то представник зазначає, що позивач може забирати дитину з собою. У відзиві відповідачка наголошує, що на обліку у психіатра не перебуває, однак це не є достеменним доказом відсутності психічних порушень і тільки висновок лікаря може це підтвердити. Результати аналізів на вміст наркотичних речовин від 19.04.2024 року можуть свідчити лише про відсутність наркотичного сп`яніння на момент здачі аналізів, таке ніяк не підтверджує, що ОСОБА_2 ніби напоїли невідомою речовиною на ретрит-турі, після чого вона опинилася у психіатричній лікарні.

Представниця позивача також ставить під сумнів довідку щодо працевлаштування відповідачки та зазначає, що згідно даної довідки від 18.04.2024, ОСОБА_2 прийнята на роботу з 18.04.2024, хоча Наказ про прийняття датований 16.02.2024 (тобто фактично через 2 місяці). До того, місцем роботи є м.Бровари, а тому не відомо з ким у цей час перебуватиме дитина.

Актом обстеження підтверджується, що у квартирі проживають відповідачка та її мати, умови проживання визнано задовільними. Проте, додаткових доказів на підтвердження кращих умов проживання ніж у батька, відповідачкою не надано. Як слідує з акта, батьки спільно домовилися, що дитина проживатиме з батьком за кордоном.

Твердження ОСОБА_2 про вчинене щодо неї насильство позивачем ОСОБА_1 . представник позивача також вважає не підтвердженим належними доказами. Наголошує, що у разі визначення місця проживання дитини з батьком, мати не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною та участі у її вихованні, проте наразі в інтересах дитини буде доцільно проживати з батьком.

У судовому засіданні позивач та його представниця підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити посилаючись на викладені у позові обставини. Позивач зазначив, що із відповідачкою вони знайомі із 2017 року, він інколи помічав у останньої депресивні розлади. Також позивач пояснив, що коли дитину привезла бабуся до Молдови 3 січня 2024 року, то вона була хвора і позивач самотужки її лікував. З лютого 2024 року позивач майже не спілкується з відповідачкою, а тому йому не відомо про її психічний стан.

Відповідачка та її представниця у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Просили у позові відмовити у повному обсязі. Відповідачка пояснила, що позивач не хотів народження цієї дитини і після її народження та досягнення донькою 4,5 років майже не брав участі у її вихованні, оскільки працював та часто перебував у відрядженнях. Перебуваючи у ретрит-турі у грудні 2023 року з донькою, вона дійсно залишала на деякий час останню погратися із іншими дітьми. Після розриву стосунків у них з позивачем була домовленість, що донька по черзі буде проживати з кожним з них. Під час відвідування доньки у ОСОБА_6 після її дня народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач дозволив спілкуватися з дитиною лише у його присутності. Також зазначає, що спосіб роботи та відпочинку позивача, який є бренд-шефом ресторану та блогером, не можуть позитивно вплинути на розвиток дитини. Донька часто перебуває під наглядом няні. Вважає, що подавши позов до суду, позивач намагається таким чином принизити її та зіпсувати їй життя.

Представник третьої особи, служби у справах дітей Бобровицької міської ради та органу опіки і піклування вважає, що підстав, які б перешкоджали дитині проживати з матір`ю на даний час ними не встановлено. Зазначає, що орган опіки висновку щодо місця проживання дитини не надавав, оскільки дитина проживає в іншій країні, вони лише провели обстеження житлово-побутових умов проживання відповідачки, матері дитини, та склали відповідний акт. За час проживання на території м.Бобровиця ніяких скарг на поведінку ОСОБА_2 ні до служби у справах дітей, ні до органу опіки і піклування не надходило. На обліку у центрі соціальних послуг вона не перебувала. Також представник звернула увагу на те що, під час перебування у ретрит-турі у грудні 2023-січні 2024 року, якщо виникла така ситуація щодо виявлення неналежного догляду матір`ю за дитиною, на що посилається позивач, при виклику представника служби у справах дітей не було складено акту оцінки рівня небезпеки для дитини.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона є матір`ю позивача. Її син та ОСОБА_13 познайомилися у 2017 році та в подальшому проживали разом у м.Києві і інколи приїздили до неї. До досягнення їх донькою 4 років, яка народилася у 2019 році, позивач приймав участь у вихованні дитини. У липні 2023 року зателефонував син та попрохав, щоб вона знайшла психіатра для ОСОБА_14 (відповідачки). Коли ОСОБА_15 приїхала разом з донькою до свідка в гості 25 грудня 2023 року, то в неї був неадекватний стан і вигляд (дивна зачіска та агресивний погляд). Ввечері ОСОБА_15 злізла на дах прибудови та танцювала дивні ритуальні танці, після чого зайшла в будинок і почала вимагати у агресивній формі у свідка гроші, які начебто залишив ОСОБА_10 . Свідок, злякавшись такої її поведінки, зателефонувала до сусідки ОСОБА_16 , та попрохала ту прийти і виміряти їй тиск. В подальшому ОСОБА_17 заспокоїлася, проте її стан був неадекватний. ОСОБА_15 пояснювала також, що мати вигнала її з будинку. В кінці грудня 2023 року відповідачка разом з донькою поїхали в ретрит-тур до Драгобрату, де перебували до 02 січня 2024 року і, як потім повідомив син, там у ОСОБА_14 стався нервовий зрив та її забрали у психіатричну лікарню. Дитину з курорту забрала її бабуся, мати ОСОБА_14 , та потім відвезла її до батька в ОСОБА_6 . Батько, позивач, належним чином здійснює догляд за донькою, забезпечує їй належні умови проживання, виховання та розвитку. На думку свідка, зважаючи на стан здоров`я відповідачки, який був на початку 2024 року, вона не зможе забезпечити нормальні умови проживання дитини з нею.

Допитана усудовому засіданнісвідок ОСОБА_16 пояснила,що проживаєу сусідньомубудинку зісвідком ОСОБА_12 і ввечері 25 грудня 2023 року вона бачила як ОСОБА_15 злізла на дах прибудови та танцювала. Через деякий час до неї зателефонувала ОСОБА_12 та попрохала прийти і виміряти їй тиск, при цьому остання пояснила, що ОСОБА_15 у неї вимагала гроші.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона була ведучою фестивалю у Драгобраті, який проходив з 30.12.2023 по 03.01.2024. Увечері 30 грудня вона вперше побачила ОСОБА_19 в готелі і її поведінка здалася дивною (вона виконувала дивні рухи і кричала), а ОСОБА_11 білага майже без одягу і плакала. Наступного ранку ОСОБА_17 , закрившись в туалеті з дівчинкою, обливала її холодною водою і ОСОБА_11 дуже кричала. Також ОСОБА_17 підпалювала та пошкоджувала майно готелю. Дівчинка в період з 30.12.2023 і по 02.01.2024 майже увесь час перебувала під наглядом чужих людей, які її годували та одягали, а її мати в цей час неадекватно себе поводила. Адміністратор готелю ОСОБА_20 телефоном викликав психіатричну швидку допомогу та представника органу опіки та піклування, проте вони ОСОБА_19 не госпіталізували посилаючись на те, що відсутні близькі родичі Злати які б могли доглянути за нею. Після чого, 02 січня 2024 було викликано бабусю дівчинки, яка по приїзду забрала ОСОБА_11 , а ОСОБА_19 госпіталізували до психіатричної лікарні. При цьому, мати відповідачки, ОСОБА_21 , пояснювала, що до цього часу її донька належним чином здійснювала догляд за Златою та не мала ніяких психічних захворювань.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що вона є матір`ю відповідачки. Її донька проживала з ОСОБА_22 близько 7 років. У них народилася донька ОСОБА_11 , якою до досягнення нею 4-х річного віку опікувалася лише відповідачка. Свідок вказала, що донька немає ніяких психологічних захворювань і ніколи не мала. До січня 2024 року ніяких психічних розладів у ОСОБА_14 не було. Нервовий зрив, який стався у ОСОБА_14 під час перебування з донькою в ретрит-турі був спровокований самим позивачем. 02 січня 2024 року ОСОБА_10 зателефонував та повідомив, що ОСОБА_15 захворіла і попрохав забрати ОСОБА_11 з готелю, де вони проживали. По приїзду свідка в готель працівники готелю пояснили, що ОСОБА_15 вчинила хуліганські дії і тому її відвезли до лікарні. Свідок забрала дитину, та за усною домовленістю з позивачем доки ОСОБА_17 перебуватиме на лікуванні донька проживатиме з батьком у ОСОБА_6 , 05 січня 2024 року відвезла її у супроводі адвоката Люлька до Молдови. Ніяких питань щодо визначення місця проживання дитини в подальшому не виникало, до моменту отримання позову. Крім цього, свідок зазначила, що при спілкуванні з адміністратором готелю ОСОБА_20 , вона зрозуміла, що він добре знайомий з ОСОБА_22 та допомагав йому організувати поїздку ОСОБА_14 з дитиною до Драгобрату. Також повідомила, що ОСОБА_23 чинить перешкоди у її спілкуванні з онучкою.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши учасників провадження, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд доходить такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29.06.2022 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.20).

Згідно довідки ТОВ «Київський пекарний дім» від 18.04.2024 № 13/вуп, ОСОБА_2 прийнята на роботу укладальником хлібобулочних виробів 3 розряду бригади №18 цеху № 2 ТОВ «Київський пекарний дім» з 18.04.2024 (наказ від 16.04.2024 № 182/п) (а.с.134).

З характеристики ТОВ «Київський пекарний дім» № 21/ВУП від 21.06.2024 видно, що ОСОБА_2 працює у ТОВ «Київський пекарний дім» з 18.04.2024. Починала роботу на посаді укладальника хлібобулочних виробів 3 розряду, підвищила свою кваліфікацію, пройшовши навчання на робочому місці та з 14.06.2024 перейшла на посаду тістороба 4 розряду. За час роботи зарекомендовала себе як відповідальна і дисциплінована працівниця. Дисциплінарних стягнень не має, якісно виконує свої посадові обов`язки (а.с.219).

Відповідно до індивідуального трудового договору від 01.01.2024 року укладеного між ТОВ «Ресто - Чіка» та ОСОБА_24 , останній прийнятий на роботу на посаду кухаря у ТОВ «Ресто - Чіка», що розташований по АДРЕСА_2 (а.с.39-41).

На виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10.04.2024 року, Бобровицька міська рада Чернігівської області надала до суду акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 16.04.2024, також повідомляє, що службою у справах дітей Бобровицької міської ради проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 пояснила, що малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час за вказаною адресою не проживає, а перебуває з батьком за межами України, у Молдові. У ході бесіди ОСОБА_2 зазначила, що між нею та ОСОБА_1 існує домовленість щодо проживання малолітньої дитини почергово з кожним із батьків.

На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини від 22.04.2024 року (протокол № 4), прийнятого згідно з вимогами пункту 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини з урахуванням неможливості відвідати дитину за місцем проживання та скласти акт обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю дитини на підвідомчій території, Бобровицька міська рада як орган опіки та піклування звертається з проханням вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини за наявними у справі матеріалами (а.с.125-127).

На виконання листа Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02.07.2024, 09.07.2024 Бобровицька міська рада повідомляє, що відповідно до акту оцінки потреб, складеного центром надання соціальних послуг міської ради, ОСОБА_2 може забезпечувати потреби малолітньої доньки за місцем свого проживання (а.с.226).

Відповідно до характеристики № 03-29/1294 від 18.04.2024 виданої Бобровицькою міською радою, ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_3 . Компрометуючих матеріалів на неї у міську раду в 2024 році не надходило (а.с.135).

Управлінням з питань захисту прав дітей Кишинівської муніципальної ради надано інформацію від 10.05.2024 року з якої вбачається, що органом опіки та піклування, після обстеження соціально-побутових умов, було встановлено, що дитина ОСОБА_25 проживає разом з батьком ОСОБА_22 АДРЕСА_4 . Житлові умови та санітарно гігієнічні умови хороші. Дитина має окрему кімнату облаштовану усім необхідним та іграшками. Злата відвідує приватний дитячий садок «Еліта Академія» протягом 5 місяців. Дохід сім`ї становить 13700 леїв, ОСОБА_24 працює в ТОВ «Ресто-Чіка» кухарем. Департамент у справах дітей м. Рашкань встановив, що за вказаною адресою створені сприятливі умови для виховання дитини (а.с.196-197).

Згідно консультаційного висновку невропатолога клініки сучасної неврології «АКСІМЕД» від 31.08.2023 року, у пацієнтки ОСОБА_2 встановлено діагноз «тривожно - депресивний розлад» (а.с.21-22).

З довідки виданої лікарем психіатром КНП «Бобровицької опорної лікарні» від 22.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 на обліку у психіатра КНП «Бобровицька опорна лікарня» не перебуває, за допомогою не зверталася (а.с.137).

На виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10.04.2024 року, КНП «Обласним закладом з надання психіатричної допомоги м.Берегова» Закарпатської обласної ради, до суду надано виписки із медичних карт стаціонарного хворого № 9 та № 222 з яких вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.01.2024 по 19.01.2024, а також з 24.01.2024 по 02.02.2024 з діагнозом «манія без психотичних симптомів» (а.с.185-186).

Також, на виконання зазначеної ухвали, Берегівський районний відділ поліції ГУНП в Закарпатській області від 30.04.2024 року, повідомляє, що 23.01.2024 року до Берегівського РВП не надходив виклик про необхідність супроводу ОСОБА_2 до КНП «ОЗНПД м. Берегова» Закарпатської обласної ради (а.с.188).

Згідно висновку про стан здоров`я ОСОБА_2 виданого Бобровицькою опорною лікарнею від 01.07.2014 року, вбачається, що остання пройшла медичне обстеження та згідно висновку лікарів є здоровою (а.с.217).

З консультативного висновку спеціаліста КНП «Бобровицької опорної лікарні» від 05.07.2024 видно, що на момент огляду ОСОБА_2 психічних розладів у неї виявлено (т.2 а.с.4). Також, згідно заключення психолога КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» від 03.07.2024, за результатами дослідження, порушень інтелектуальної та емоційно-вольової сфери у ОСОБА_2 не виявлено (т. 2 а.с.5).

Відповідно до характеристики здобувача мистецької освіти Бобровицької школи мистецтв Люлько Злати від 28.06.2024, Злата відвідує підготовчу групу раннього мистецького розвитку «Паростки» Бобровицької школи мистецтв з вересня 2023 року. Має достатній рівень навчальної діяльності, бере активну участь у навчальному процесі. Поведінка спокійна, адекватна. На уроки Злату приводили мама та бабуся, які співпрацювали з предметними викладачами (т.2 а.с.6).

Згідно характеристики на вихованку Бобровицького ЗДО ясла - садка «Веселка» групи «Капітошка» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Злата відвідувала Бобровицький ЗДО ясла - садок «Веселка» з 01.09.2023 по 29.12.2023. Дитина відповідає віковій нормі, соціально-побутові навички сформовані достатньо. Дитина належним чином забезпечена всім необхідним, мама з бабусею багато уваги приділяють розвитку та вихованню дівчинки (т. 2 а.с.7).

Законодавство України і міжнародне право виходить із необхідності дотримання принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Цей принцип закріплений в статті 3 Конвенції про права дитини та статті 155 Сімейного кодексу України. Найкращі інтереси дитини мають бути предметом основного піклування батьків та пріоритетом для будь-яких органів установ, організацій та судів в усіх діях щодо дітей.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьоюстатті 5 СК Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятоюстатті 7 СК України,сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга та третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зістаттею 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зістаттею 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно достатті 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Виходячи зі змісту частини шостоїстатті 29 ЦК Українифізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню:(1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 (справа № № 465/6496/19).

При розгляді позовів у цій справі, суд аналізує та оцінює обставини справи через призму у найкращих інтересах дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: "питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства". У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На переконання суду, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт перебування відповідачки у депресивному стані на час розгляду справи, а також будь-якому іншому незадовільному стані, який би унеможливлював проживання дитини з матір`ю. Розлад здоров`я ОСОБА_2 , на що посилався позивач у своєму позові, був короткотривалим (період січень 2024 -лютий 2024), інших доказів порушення стану психічного здоров`я відповідачки в інші періоди її життя позивачем не надано. Посилання представниці позивача, адвоката Сербіної А.В., на можливий рецидив захворювання у ОСОБА_2 , не підтверджується жодними медичними документами дослідженими у судовому засіданні, а тому таку позицію адвоката суд розцінює як її особисту думку. Судом не встановлено обставин неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків за час проживання її з донькою, оскільки як підтвердила у судовому засідання представниця третьої особи, за час проживання на території м.Бобровиця ніяких скарг на поведінку ОСОБА_2 ні до служби у справах дітей, ні до органу опіки і піклування не надходило. На обліку у центрі соціальних послуг вона не перебувала. Суд також бере до уваги той факт, що малолітня Злата до 4,5 років, хоча і проживала з обома батьками, проте її постійним доглядом і вихованням займалася мати, відповідачка у справі.

Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустмими доказами факт того, що перебування малолітньої Злати в учбовому дошкільно-освітньому закладі Республіка Молдова позитивно впливає на її психоемоційний стан, натомість, як видно із характеристики виданої Бобровицьким ЗДО ясла-садка «Веселка» від 28.06.2024, наданої відповідачкою, Злата відвідувала Бобровицький ЗДО ясла-садка «Веселка» з 01.09.2023 по 29.12.2023. Дівчинка відповідає віковій номі, комунікабельна, життєрадісна, належним чином забезпечена всім необхідним.

З досліджених у судовому засіданні доказів, можна зробити висновок, що і позивач і відповідачка, будучи батьками Злати, спроможні піклуватися про дитину та забезпечувати їй достатній рівень життя.

Проте, проаналізувавши всі докази у справі у їх сукупності, взявши до уваги стосунки між батьками і дитиною в минулому, Суд зазначає, що враховуючи вік та стать дитини, проживання із матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дівчинки. ОСОБА_2 як мати має можливість створити дитині умови для її проживання, виховання і розвитку і протилежне позивачем не доведено.

Разом з тим, оцінюючи покази свідка ОСОБА_12 , яка є матір`ю позивача, суд вважає такі покази її суб`єктивною думкою, яка грунтується на її власному досвіді та баченні виховання дітей і не повністю відображає факти, які мають значення для вирішення даного спору.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком, буде мати більш позитивний вплив на неї.

Також судом не встановлено, що на даний час мати дитини веде себе аморально та своєю поведінкою може зашкодити розвитку дитини.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право спілкуватися та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким вона буде проживати. При цьому варто зазначити, що у цій справі не вирішується питання про розлучення батька з донькою, оскільки він не обмежується у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у її вихованні. Більше того, виходячи з положень статей 157, 181 СК України, той з батьків, хто проживає окремо, зобов`язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той, хто проживає з дитиною, останній до того ж не має права перешкоджати у такому спілкуванні.

Беручи до уваги обставини справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, суд доходить висновку про те, що на даному етапі життя малолітньої Злати визначення її місця проживання із батьком не буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Судом встановлено обставини, які дають підстави для висновку, що проживання дитини з матір`ю матиме більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом з батьком в іншій країні, де, зокрема, він не має у власності житла.

Отже, позивачем не надано суду переконливих доказів на підтвердження того, що на даний час стан здоров`я відповідачки унеможливлює проживання доньки з нею і, що таке проживання дитини з матір`ю буде суперечити найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи те, що інтереси дитини за будь-яких умов переважають інтереси батьків, у даному спорі не встановлено, що вимоги позивача заявлені цілком в інтересах дитини, а тому суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.6,7,19,141,161 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст.2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 212,258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи служба у справах дітей Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області, орган опіки та піклування Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання м.Кишинів Молдова.

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Треті особи: Служба у справах дітей Бобровицької міської ради, м. Бобровиця, Чернігівської області вул. Незалежності, 46, код ЄДРПОУ 04061990;

орган опіки та піклування Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області, м. Бобровиця, Чернігівської області вул. Незалежності, 46, код ЄДРПОУ 04061990.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2024 року.

Суддя Н. О. Булига