Рішення

від 03.10.2024 по справі 710/1065/24

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1065/24

Провадження № 2/710/458/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2024 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

Головуючого -судді Побережної Н.П.,

секретаря судового засідання Гегельської І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» про стягнення заробітної плати, інших сум, які підлягають виплаті в день звільнення та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

23.07.2024 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла згадана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» заборгованість по заробітній платі в тому числі грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 29808,83 грн., визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку по заробітній платі у розмірі 8604,00 грн, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів, за кожен місяць затримки розрахунку, починаючи із 25.03.2024 і до дня винесення судового рішення у справі, але не більше ніж за шість місяців.

Аргументи сторін.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що починаючи з 17.07.2006 позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді начальника служби безпеки. Позивач був звільнений із займаної посади 25.03.2024 на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. На момент звільнення відповідач заборгував позивачу заробітну плату за відпрацьований період: лютий і березень 2024 року, що в сумі становить 29808, 83 грн. Нарахована відповідачем сума заробітної плати за березень 2024 року в розмірі 17744,63 грн, яка включає в себе компенсацію за невикористану позивачем відпустки за період 2022-2024 років. Також при звільненні відповідач не надав позивачу інформації про нараховані суми заробітної плати. Отже при звільненні позивача, відповідачем були порушені вимоги ст. 116 КЗпП України.

04.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою вимогою про зарахування до 20.07.2024 на банківський рахунок заборгованості зі сплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та одночасно просив видати довідку про нараховані і не виплачені належні суми при звільненні. Оскільки кошти не були виплачені, позивач змушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку і стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплат розрахунку по заробітній платі

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 24.07.2024 було відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 03.10.2024 було вирішено розглянути справу заочно у відсутність відповідача.

Позивач до суду не з`явився, подав заяву у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач до суду не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки не повідомила.

Відповідач у встановлений строк до суду відзив на позов не надав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу занаявнимиматеріалами.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно запису № 18 від 17.07.2006 в трудовій книжці серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника служби безпеки до ТОВ «Шполянської кондитерської фабрики» . Запис зроблено на підставі наказу №47-К від 14.07.2006. Відповідно до запису №19 від 25.03.2024 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за згодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України. Запис зроблено на підставі наказу № 9 від 25.03.2024 (а.с.8).

Відповідно до копії наказу № Ш0000000009-0000000010 від 25.03.2024 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнений на підставі заяви, згідно п.1 ст. 36 КЗпП. (а.с.9).

Згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку за військовий збір від 05.07.2024, фактична сума заробітку доходу, яка була нарахована ТОВ «Шполянська кондитерська фабрика», код (32854125), ОСОБА_1 за 2024 рік становить 32144,63 грн. За січень 2024 7200,00 грн; за лютий 2024 7200,00 грн; за березень 2024 17744,63 грн.(а.с.10).

Відповідно до заяви від 04.07.2024, яка адресована ТОВ «Шполянська кондитерська фабрика», ОСОБА_1 просив у строк до 20.07.2024 зарахувати на його банківський рахунок заборгованість із заробітної сплати і не використаної відпустки, та надати довідку про нараховані і не виплачені суми належні від ТОВ «Шполянська кондитерська фабрика». (а.с.11).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст.43 Конституції України).

Згідно зі ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно зі ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст.94 КЗпП України,).

Згідно з ч.1 ст. 47 КЗпП України, у редакції станом на 24.12.2023, яка була чинною на дату звільнення позивача, тобто на 25.03.2024, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Такий висновок зробив Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", справа № 1-13/2013 від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013.

Позивач серед іншого просить стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 30.01.2019.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/12623/19 від 08.02.2022 зробила висновок про те, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієїстатті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, провадження № 61-5845св19 та від 03.10.2022р. у справі №204/1724/20, провадження №67-18714св20.

Суд встановив, що ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади начальника служби безпеки ТОВ «Шполянська кондитерська фабрика» 25.03.2024 на підставі наказу генерального директора ТОВ «Шполянська кондитерська фабрика» від 25.03.2024 № 9, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Про звільнення позивача був зроблений запис №19 у його трудовій книжці. (а.с 8).

Зазначений факт сторонами не заперечується та підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах цієї цивільної справи. Із позовом до Шполянського районного суду Черкаської області позивач звернувся 23.07.2024. Тобто з моменту звільнення позивача до моменту звернення до суду минуло більше одного місяця. Оскільки позивач звернувся із позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, відповідно строк звернення до суду дотриманий.

Сума нарахованого доходу позивача за 2024 рік, зокрема за січень становить 7200,00 грн., за лютий 7200,00 грн., за березень 17744, 63 грн., суми нарахованого податку за січень становить 1296,00 грн., за лютий 1296,00 грн., за березень 3194,03 грн., сума нарахованого військового збору за січень становить 108,00 грн., за лютий 108,00 грн., за березень 266,17 грн., що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку за військовий збір від 05.07.2024 (а.с.10).

Отже, суд вважає, що роботодавець, у нашому випадку керівник ТОВ «Шполянська кондитерська фабрика», на час звільнення ОСОБА_1 , не вручив розрахунковий лист позивачу у день його звільнення, та не провів розрахунок всіх сум, які належить виплатити позивачу при звільненні, що є порушенням вимог ст. 47, 116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Пунктом 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої Наказом Держкомстату України 13.01.2004 №5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 передбачено, що до фонду додаткової заробітної плати належить в тому числі і суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток.

Позивач вказав, що у березні місяці йому відповідачем нарахована компенсація за щорічні відпустки за 2022-2024 роки.

Правила визначення компенсації за невикористані відпустки передбачені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Відповідно до п.7 цього Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про оплату праці» суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Статтею 70 Податкового кодексу України передбачено, що до інформаційної бази Державного реєстру включаються дані про фізичних осіб, зокрема про джерела отримання доходів, суми нарахованих та/або отриманих доходів, суми нарахованих та/або сплачених податків.

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку за військовий збір надані на підставі додатку 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556 зі змінами) в графі «Сума нарахованого доходу» зазначаються суми нарахованого доходу з графи «3а» ф.4ДФ, в графі «Сума виплаченого доходу» зазначаються суми виплаченого доходу з графи 3 ф.4ДФ, у графі «Сума нарахованого податку/утриманого» зазначається сума утриманого (нарахованого) податку з графи «4а» ф.4ДФ; у графі «Сума нарахованого податку/перерахованого» зазначається сума утриманого (перерахованого) податку з графи «4» ф.4ДФ, про що зазначено в самому документі (а.с.10).

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі Порядок).

За змістом з п.п. 2 п. 4 розд. IV Порядку у розд. І «Персоніфіковані дані про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі розд. І) додатка 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі додаток 4ДФ) до Розрахунку, передбачений рядок 06, де, зокрема, відображаються:

- у графі 3а «Сума нарахованого доходу» дохід (за звітний період місяць), який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, наведеній у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» (далі Довідник ознак доходів) (додаток 2 до Порядку).

У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов`язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).

Отже, суд критично оцінює твердження позивача про отриманні доходи в січні 2024 року в розмірі 8604,00 грн., в лютому 2024 року в розмірі 8604,00 грн. та в березні 2024 року в розмірі 21204,83 грн., оскільки згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку за військовий збір від 05.07.2024 сума нарахованого доходу позивача без вирахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору становить, зокрема за січень 7200,00 грн, за лютий 7200,00 грн, за березень 17744, 63 грн. (а.с.10)

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.12.2021 зробила правовий висновок про те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Як вказано в ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 29808,83 грн, у тому числі грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за лютий-березень 2024 року, належить до часткового задоволення в розмірі 24944,63 грн. (без віднімання сум податків і зборів).

Щодо позовноївимоги простягнення середньогозаробітку зачас затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першоюцієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 30.01.2019.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/12623/19 від 08.02.2022 зробила висновок про те, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Суд зазначає, що згідно зі ст.5 Закону України «Про оплату праці» суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правила визначення середнього заробітку працівника передбачені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8604 грн 00 коп. за кожен місяць затримки розрахунку починаючи з 25.03.2024 до дня винесення судового рішення.

Однак судом встановлено, що позивач помилково визначив суму 8604,00 грн. як середній розмір заробітної плати за січень 2024 року та лютий 2024 року, тоді як правильним є розмір - 7200,00 грн.

Згідно п.5 розділу IV зазначеного порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 даного розділу передбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У постанові Верховного Суду у справі №643/14838/16-ц від 06.11.2019 міститься висновок в якому вказано, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку. Подібний правовий висновок мітиться у постанові Верховного Суду у справі № 646/3282/17 від 19.10.2021.

Відповідно доч.5,6ст.13Закону України«Про судоустрійі статуссуддів»,висновки щодозастосування нормправа,викладені упостановах ВерховногоСуду,є обов`язковимидля всіхсуб`єктів владнихповноважень,які застосовуютьу своїйдіяльності нормативно-правовийакт,що міститьвідповідну нормуправа. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно зі ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 - 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» п`ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем. У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".

Отже, у січні 2024 року при п`ятиденному робочому тижні було 23 робочих дні, а у лютому 2024 року 21 день. Загальна кількість робочих днів 44 дні.

Тобто, середньоденна заробітна плата позивача становить 7200,00 грн. + 7200,00 грн. = 14400,00 грн / 44 робочі дні = 327,27 грн.

Період затримки виплати середньої заробітної плати з наступного дня після дня звільнення - 26.03.2024 по день постановлення рішення суду - 03.10.2024 становить: 4 робочих днів за березень 2024 року +22 робочих дні за квітень 2024 року +23 робочих дні за травень 2024 року +20 робочий днів за червень 2024 +23 робочі дні за липень 2024 року + 22 робочі днів за серпень 2024 року + 21 робочий день за вересень 2024 року + 3 робочі днів за жовтень 2024 року = 138 робочих днів.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 26.03.2024 по 03.10.2024 становить 327,27 грн. х 138 робочих днів = 45163,26 грн.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц від 26.06.2019 виснувала про те, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Ураховуючи, що позивач тривалий час не отримував нараховану заробітну плату, в тому числі через процесуальну поведінку відповідача суд вважає за необхідне задовільнити позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

Згідно зі ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання заяви у справах позовного провадження сплачується судовий збір фізичними особами у розмір 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024рік», у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений: на 1 січня 2024 року 3028,00 гривень. Тобто, мінімальний розмір судового збору за подання заяви у справах позовного провадження має становити 3028,00 грн. х 0,4 = 1211,20 гривень.

За позовні вимоги про стягнення заборгованості по заборгованості по заробітній платі та компенсації за не використану відпустку, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 .ч1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку позивач звільнений на підставі від сплати судового збору на підставі п.9 .ч1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» . Тому, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (1211,20 грн. х 2).

Згідно п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі вище викладено, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 47, 75, 83, 94, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.1, 2, 5, 6 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. 4,5 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. 12, 13, 60, 76-81, 89,141, 263-265, 274-279, ч.1 ст. 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» на користь ОСОБА_1 заборговану заробітну плату за період лютий березень 2024 року, в тому числі грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, в розмірі 24944,63 грн. ( двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок чотири гривні 63 копійки), з якої слід утримати суми встановлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути ізТовариства зобмеженою відповідальністю«Шполянська кондитерськафабрика» накористь ОСОБА_1 середню заробітнуплату зачас затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45163,26 грн. (сорок п`ять тисяч сто шістдесят три гривень 26 копійок).

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика» на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допустити до негайного виконання, в іншій частині рішення підлягає виконанню після набрання ним законної сили.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянська кондитерська фабрика», код ЄДРПОУ 32854125, юридична адреса: вул. Чигиринська, буд. 11, м.Черкаси, Черкаська область.

Суддя Н.П. Побережна