Ухвала

від 01.10.2024 по справі 759/20181/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/6738/24

ун. № 759/20181/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100080003094 від 01.10.2024, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсунь- Шевченківський Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч.1 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 до слідчого судді надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Святошинської окуржної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100080003094 від 01.10.2024.

В обґрунтування клопотання зазначено, щослідчим відділом Святошинського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024100080003094 від 01.10.2024 року, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи про військову агресію збройних сил російської федерації проти України та впровадження на території України воєнного стану, 30.09.2024, приблизно о 20 годині 20 хвилин, в умовах воєнного стану, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , в приміщенні аптеки №75 «КП Фармація», шляхом пошкодження вітрини, вчинив відкрите заволодіння монітором «Philips», чорного кольору, який належить «КП Фармація», код 05415852, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим завдав комунальному підприємству матеріальної шкоди.

Так, ОСОБА_4 , не маючи постійного місця роботи та інших джерел заробітку, 30.09.2024 року, близько 20.20 год. перебуваючи за адресою м. Київ, проспект Берестейський, 104, з корисливих мотивів, вирішив відкрито заволодіти майном, а саме у приміщенні аптеки №75 «КП Фармація», монітором «Philips», чорного кольору, шляхом пошкодження скляної вітрини за якою і знаходився монітор.

З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на відкрите заволодіння чужим майном ОСОБА_4 , увійшовши до приміщення зазначеної аптеки, де перебувала касир ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де кулаком пошкодив скляну вітрину каси та почав виривати монітор «Philips», чорного кольору, який слугував для відображення товарів та каси.

В подальшому ОСОБА_4 пошкодив шнури електроживлення вказаного монітору, який намагалась втримати та забрати ОСОБА_7 , однак останній із застосуванням сили вирвав вказаний монітор та вибіг з приміщення аптеки у невідомому напрямку, чим завдав Комунальному підприємству «КП Фармація», код 05415852, матеріальної шкоди.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні грабежу - відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 30.09.2024 року, близько 20.50 год., перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Львівська, 12 поблизу магазину «Делві», в громадському місці, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинив хуліганські дії.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу магазину «Делві», що по вул. Львівська, 12 у м. Києві, близько 20.50 год., в громадському місці, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, поводив себе зухвало, виражаючись нецензурною лайкою в присутності інших людей.

В цей час ОСОБА_4 увірвався до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якому перебував продавець ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , де ОСОБА_4 , перебуваючи частково роздягненим, почав вчиняти інші хуліганські дії та пошкоджувати майно кулаками, виражатись нецензурно та зухвало себе поводити по відношенню до інших людей, внаслідок чого та своїх хуліганських дій пошкодив скло вхідних дверей вказаного магазину, чим завдав матеріальної шкоди магазину.

Після чого останнього було затримано працівниками охорони, яких було викликано для припинення хуліганських дій.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні хуліганства - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Враховуючи обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з огляду на відомості про його особу (неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працевлаштований, раніше судимий, а саме: 04.07.2024 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік), метою застосування відносно останнього запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Захисник, думку якого підтримав підозрюваний ОСОБА_4 , просив відмовити у задоволенні клопотання з підстав недоведеності прокурором того, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Просив обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Як вбачається з матеріалів клопотання, 01.10.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України.

Обставини, викладені у повідомленні про підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень обґрунтовано підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; протоколами огляду місця події; протоколами допиту свідків; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, зокрема з пункту 36 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними, в скоєнні злочинів, в яких вони обвинувачуються, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості підозрюваним вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 не одружений, утриманців не має, не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Також слідчий суддя бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України, та можливість призначення судом покарання, пов`язаного з позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 , з метою уникнення покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Окрім цього, існує ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, який обґрунтовується тим, що останній не працює, тобто не має постійного джерела доходу, раніше судимий.

Наявність ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні зі сторони підозрюваного обґрунтовується тим, що останній має реальну можливість здійснювати вплив на таких осіб, зокрема, шляхом вмовлянь, погроз, з метою надання ними завідомо неправдивих показів задля уникнення кримінальної відповідальності, зміни ними викривальних по відношенню до підозрюваного показів чи відмови від них. При цьому, оцінюючи наявність вказаного ризику слідчий суддя, виходячи із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, приходить до висновку, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Враховуючи сукупність обставин на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскльки вважає, що більш м`який запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а відтак клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( ч.5 ст. 182 КПК України).

Враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та особу підозрюваного, його вік, майновий стан, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., яка будедостатньою для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, та покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178,182, 183, 193, 194, 196, 309,395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 01 жовтня 2024 року по 29 листопада 2024 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави строком до 29 листопада 2024 року наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.

Запобіжний захід у виді застави, у разі внесення застави, діє до його припинення.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Строк дії ухвали визначити до 29 листопада 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Cлідчий суддя ОСОБА_1