Рішення

від 02.10.2024 по справі 214/4116/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4116/24

2/214/3105/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Пугача Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, при заочномурозгляді, цивільну справу №214/4116/24 за позовною заявою (в уточненій редакції) ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Кафтасьєва Ганна Володимирівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

Представники: від позивача адвокат Кафтасьєва Г.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення засобами поштового зв`язку 30.04.2024 (надійшла до суду 02.05.2024), у подальшому уточнив пред`явлені вимоги шляхом подання позову в уточненій редакції від 22.07.2024, просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 13.10.2000, укладений між ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , щодо квартири загальною площею 64,25 кв.м., житловою площею 39 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на ТОВАРНІЙ БІРЖІ «БЛАГОВІСТ» за №08; судові витрати у справі залишити за позивачем.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 13.10.2000 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка на той момент діяла від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 набув у приватну власність квартиру загальною площею 64,25 кв.м., житловою площею 39 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Договір було укладено між сторонами на виконання біржової угоди та зареєстровано та ТОВАРНІЙ БІРЖІ «БЛАГОВІСТ» 13.10.2000 за №08. Нотаріальне посвідчення договору не здійснювалось з огляду на реєстрацію його на товарній біржі відповідно до ст.15 Закону України Про товарну біржу. Права та інтереси сторін правочин не порушував, сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов, відбулося його повне виконання, нотаріальне посвідчення його не вимагалось, відтак дійсність договору ніким не оспорювалась. Право власності на придбаний об`єкт нерухомості зареєстроване за ОСОБА_1 у КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації, запис в реєстровій книзі №140П, ст.161, №161, після чого на законних підставах він став власником квартири. З моменту набуття квартири у власність, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання та мешкає там зі своє родиною, несе тягар утримання майна щодо оплати житлово-комунальних послуг та належного технічного утримання квартири. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з приводу отримання консультації щодо оформлення правочину з відчуження належної йому квартири в майбутньому, однак дізнався, що відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2000 як правовстановлюючого документу ставить під сумнів його дійсність та виключає можливість відчуження майна. Оскільки товарна біржа, яка здійснювала реєстрацію договору, припинила свою діяльність, однак під час укладення договору сторони погодили усі істотні умови, продавець отримав гроші за квартиру, а покупець квартиру, тому за захистом прав як власника та забезпечення можливості їх реалізації, підтвердження дійсності правочину, адвокат Кафтасьєва Г.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звертається до суду.

Ухвалою суду від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Правом на участь в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кафтасьєва Г.В. не скористались, остання подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялися у встановленому законом порядку, однак не з`явилися без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подали. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду будь-якими засобами зв`язку не подавали.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи не заявлення учасниками справи про свою участь в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справи за їх відсутності з постановленням заочного рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/поновлення провадження не вживались.

Суд, дослідивши зміст та вимоги позовної заяви, письмові матеріали справи, встановивши предмет спору та визначивши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в сукупності, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Підстави для ухвалення такого рішення обумовлені наступним.

Судом встановлено, що 13.10.2000 між ОСОБА_2 , яка на той момент діяла від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 , як продавцем з одного боку, та ОСОБА_1 як покупцем з іншого, було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 набув у приватну власність квартиру загальною площею 64,25 кв.м., житловою площею 39 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Як слідує з п.9 договору, правочин укладено на виконання біржової угоди, зареєстрованої на ТОВАРНІЙ БІРЖІ «БЛАГОВІСТ» за №08 від 13.10.2000. На підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» та відповідно до прикінцевих положень договору, договір нотаріальному посвідченню не підлягав.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення має загальну площу 64,25 кв.м., житлову площу 39,0 кв.м., знаходиться на 4 поверсі 5-поверхового будинку, складається з 3-х кімнат (І кімната площею 9,6 кв.м., ІІ 12,6 кв.м., ІІІ 16,8 кв.м.), кухні площею 8,8 кв.м., ванної кімнати 2,5 кв.м., вбиральні 0,9 кв.м., коридору - 5,5 кв.м., передпокою 3,4 кв.м., вбудованої шафи 0,7 кв.м. Квартира обладнана 2 лоджіями площею 3,45 кв.м.

Право приватної власності на зазначене житлове приміщення зареєстроване за ОСОБА_1 у КП Криворізьке бюро технічної інвентаризації 24.10.2000 із внесенням запису в реєстрову книгу 140П, ст.161, запис №161, про що є відповідна відмітка на зворотному боці договору купівлі-продажу. Факт наявності реєстрації права власності на квартиру за позивачем також підтверджується архівною довідкою від 08.07.2024 №211450, виданою КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР.

При цьому, суд зауважує, що відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про реєстрацію права власності на спірну квартиру не спростовує факт реєстрації за позивачем права власності КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», яке є розпорядником архівних даних по об`єктам нерухомості до 31.12.2012 згідно з даними з реєстрових книг та Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку із запровадженням з 01.01.2013 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За данимиЄдиного державногодемографічного реєстру, ОСОБА_1 з 08.12.2000та дотепермає зареєстрованемісце проживанняза адресою: АДРЕСА_1 (дійсна назва АДРЕСА_2 , де й фактично мешкає з родиною, про що останній вказує у пред`явленому позові.

Як вказувала представник позивача адвокат Кафтасьєва Г.В., причиною звернення до суду став захист прав ОСОБА_1 як власника нерухомого майна, набутого за договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі та не посвідченим нотаріально, що з огляду на наявні розбіжності в законодавстві впливає на дійсність правочину як правовстановлюючого документу, та як наслідок на вільну реалізацію позивачем своїх прав як власником спірного житлового приміщення, у тому числі щодо відчуження на користь інших осіб.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність пред`явлених ОСОБА_1 вимог, суд виходить з наступного.

Встановленим в судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини з порядку належного оформлення та форми договору купівлі продажу нерухомого майна, передбаченіст.227 ЦК УРСР 1963 року, норми якого діяли на момент укладення угоди 13.10.2000.

За змістом ст.ст.128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язуєтьсяприйняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.

Відповідно до ч. 1 Закону України від 10.12.1991 №1956-ХІІ «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі-продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб-підприємців, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Відповідно до абз.3 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009, у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що визначали вимоги до форми угоди щодо відчуження нерухомого майна ст.15 Закону України "Про товарну біржу" та ст.277 ЦК УРСР 1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочину ст.15 Закону України "Про товарну біржу" (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 13.10.2000 дійсно підлягав нотаріальному посвідченню, однак не був нотаріально оформлений з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 (в редакції, чинній на момент укладення договору). Так, під час укладення вказаної угоди сторони не посвідчили його нотаріально, вважаючи достатньою його реєстрацію на товарній біржі та в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації».

Згідно з ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Аналогічні приписи містять положення ч.2 ст.220 ЦК України в діючій редакції.

Матеріали цивільної справи свідчать про те, що на момент укладення правочину сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов, продавець ОСОБА_2 , яка на той момент діяла від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 , передала ОСОБА_1 як покупцеві правовстановлюючі документи на відчужуване майно, а останній сплатив вартість цього майна. До того ж наявність реєстрації права власності на спірне житлове приміщення за ОСОБА_1 , проведена КП Криворізьке бюро технічної інвентаризації 24.10.2000, внесення змін до технічної документації на квартиру щодо власника, зареєстрованих в КП Криворізьке бюро технічної інвентаризації, у сукупності в черговий раз свідчать про дійсність та правомірність набуття квартири у власність позивачем за наслідками фактичного виконання умов угоди обома сторонами. Докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу відповідачами не спростовані та свідчать про те, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами угоди відбулося повне її виконання, всі істотні умови погоджені, загальних договірних засад та прав і свобод сторін договору не порушено, угода купівлі-продажу фактично відбулася з передачею оплати за майном продавцеві, а самого майна покупцеві, право власності на нерухоме майно належним чином зареєстроване за покупцем. Однак, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу як правовстановлюючого документу ставить під сумнів його дійсність не дивлячись на наявність реєстрації права власності за позивачем, що визначає необхідність визнання його дійсним в судовому порядку.

Предмет та характер спору у даній справі свідчать про те, що пред`явлений ОСОБА_1 позов є негаторним, оскільки фактично стосується усунення позивачеві перешкод у реалізації ним прав як власником з огляду на тривалість порушення таких прав відсутність нотаріального посвідчення оспорюваного правочину як правовстановлюючого документу за наявності зареєстрованого за позивачем права власності на нерухоме майно, що виключає можливість розпорядження ним.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог із застосуванням визначеного позивачем способу захисту відповідно до мотивів, наведених у позові, який не суперечить закону та відповідає критеріям ефективності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача та не пред`явлення вимог про компенсацію понесених судових витрат по справі, а тому суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору за пред`явлення даного позову залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги (в уточненій редакції) ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Кафтасьєва Ганна Володимирівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 провизнання договорукупівлі-продажунерухомого майнадійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 13.10.2000, укладений між ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 , як «продавцем», та ОСОБА_1 , як «покупцем», зареєстрований на ТОВАРНІЙ БІРЖІ «БЛАГОВІСТ» 13.10.2000 за №08, за яким ОСОБА_1 (рос. ОСОБА_4 ) набув у власність об`єкт нерухомості квартиру загальною площею 64,25 кв.м., житловою площею 39 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та його представник мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Адвокат Кафтасьєва Ганна Володимирівна, інн НОМЕР_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4018, видане 23.11.2108 Радою адвокатів Дніпропетровської області, адреса робочого місця: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, просп. Миру, буд.50, прим.32.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інн НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України заочне рішення у справі складено 04.10.2024.

Суддя О.І. Євтушенко