Рішення

від 26.09.2024 по справі 936/716/24

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/716/24

Провадження №2/936/173/2024

26.09.2024 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Дзямко А.А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в селищі Воловець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна,

В С Т А Н О В И В:

01.07.2024 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна.

Позов мотивовано тим, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.10.2004 року. Під час шлюбу сторонами по справі набуто у власність житловий будинок загальною площею 238,73 кв.м., житловою площею 126, 46 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0014 та земельну ділянку площею 0,0277 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0045. Право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за відповідачем. 11.07.2023 рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області №936/669/23, що набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано. У зв`язку з наведеним, у позивачки виникла необхідність у поділі майна, яке належить на праві спільної сумісної власності їй та відповідачу. Таким чином, ОСОБА_2 просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 238,73 кв.м., житловою площею 126, 46 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0014; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0277 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0045; стягнути на її користь судові витрати по справі.

02.07.2024 ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

09.08.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивачки адвокат Савченко С.А. у судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у такому.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву не подавав.

За умов, встановлених вище, суд вважає можливим провести розгляд справи без участі належним чином повідомленого відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.10.2004 року по 11.07.2023, що підтверджено рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 11.07.2023 у справі №936/669/23. Рішення суду набрало законної сили 11.08.2023 (а.с.17).

Під час шлюбу сторонами по справі набуто у власність нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 238,73 кв.м., житловою площею 126, 46 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією Свідцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 41307829 від 28.07.2015; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 41308134 від 28.07.2015 року; земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0014, розташованої в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; що підтверджено копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №430538 від 10.03.2009 року, виданого на підставі Договору купівлі - продажу ВМВ №564949 від 12.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Заяць С.А. та земельну ділянку площею 0,0277 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0045, розташованої в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 19060877 від 17.03.2014 року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 19061632 від 17.03.2014.

Право власності на все вищезазначене нерухоме майно було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

Згідно з Висновком з експертної грошової оцінки про ринкову вартість земельної ділянки оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок ОСОБА_4 від 28.03.2024, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0277 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0045- 5224,00 гривень; земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0014- 10785, 00 гривень; житлового будинку загальною площею 238,73 кв.м., житловою площею 126, 46 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 - 1 197 462 гривень (а.с.25).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Стаття 163 СК України декларує, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 70 СК України , у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Згідно з ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Поділ майна подружжя здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності - присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Сімейного кодексу України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (стаття 368 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Фактичні обставини справи на предмет їх відповідності приписам статей 60, 63, 69 Сімейного кодексу України та статей 328, 331, 368, 372 Цивільного кодексу України дають підстави для висновку про те, що житловий будинок загальною площею 238,73 кв.м., житловою площею 126, 46 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0700 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0014 та земельна ділянка площею 0,0277 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0045;набуті сторонами за час шлюбу, тому відносяться до спільної сумісної власності подружжя. Вказані обставини, зокрема, не заперечуються відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належність та допустимість доказів, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду із позовною заявою, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 гривень.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суду надано копію ордера адвоката Савченко С.А. на надання правничої (правової допомоги) від 24.06.2024 року, копію договору про надання юридичних послуг від 24.06.2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Савченко С.А. та квитанцію до прибуткового касового ордеру №24/06/2024 про прийняття адвокатом Савченко С.А. від ОСОБА_2 10 000 гривень на підставі договору від 24.06.2024 р.

Суд констатує, що всупереч вимогам ч.3 ст.137 ЦПК України, позивачкою для можливості визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що унеможливлює визначення співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката ізскладністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг),часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), їхобсягом.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні на її користь з відповідача 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, на підставіст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у сумі 6067 гривень 40 копійок.

Керуючись статтями137, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна- задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 238,73 кв.м., житловою площею 126, 46 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0014.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0277 га, кадастровий номер 2121555100:01:002:0045.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 6067 гривень 40 копійок.

У стягненні з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень 00 копійок- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення буде складено 04.10.2024.

Суддя Софілканич О.А.