Ухвала

від 04.10.2024 по справі 447/1767/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №447/1767/24

Провадження №2/443/785/24

УХВАЛА

04 жовтня 2024 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» звернулося в Миколаївський районний суд Львівської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.08.2024 року у справі №447/1767/24 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Жидачівського районного суду Львівської області.

03.10.2024 року матеріали справи №447/1767/24 надійшли на адресу Жидачівського районного суду Львівської області.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Як вбачається з ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 28.08.2024 року у справі №447/1767/24 про передачу справи за територіальною підсудністю до Жидачівського районного суду Львівської області, така мотивована тим, що згідно відповіді на запит встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а відтак дана справа не підсудна Миколаївському районному суду Львівської області, а тому її необхідно передати за підсудністю до Жидачівського районного суду Львівської області за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

При визначенні підсудності справи Миколаївський районний суд Львівської області керувався положеннями ч. 1 ст.27та п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України.

За загальним правилом позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст.27 ЦПК України).

Одночасно, статтею 30 ЦПК України встановлено правила виключної підсудності справ.

Так, зокрема позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. (ч.1 ст.30 ЦПК України).

Згідно з положеннямистатті 181 ЦК Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов`язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

За наведених обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Крім цього, у своїй постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третійстатті 30 ГПК Українинеобхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьоїстатті 30 ГПК України.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені устаттях 27 - 29 ЦПК України.

При цьому, як видно із змісту позовної заяви, предметом спору у цій справі є заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, які подаються до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції Миколаївського районного суду Львівської області.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що звертається до Миколаївського районного суду Львівської області в порядку ч.1 ст.30 ЦПК України за місцем знаходження нерухомого майна.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Тобто, лише у випадку, якщо буде встановлено, що справа територіально не підсудна суду до якого подана позовна заяву, суд вправі направити таку справу до іншого суду з дотриманням правил територіальної підсудності.

За наведених обставин, враховуючи, що предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, які подаються до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції Миколаївського районного суду Львівської області, прихожу до висновку, що направлення справи до Жидачівського районного суду Львівської області за підсудністю не відповідає приписам ст.30, 31 ЦПК України, тобто така направлена з порушенням п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, а тому таку слід повернути до Миколаївського районного суду Львівської області.

При цьому, слід зазначити, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами.

Так,Конституцією Українизакріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") .

Відповідно до ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст. 378 ЦПК України). Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.30,31,258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали цивільної справи №447/1767/24 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води - повернути до Миколаївського районного суду Львівської області (81600, м.Миколаїв, вул.І.Мазепи, 29, Стрийський район, Львівська область) для розгляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно доп.2ч.2ст.354ЦПК України,учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.І. Сливка