Постанова

від 02.10.2024 по справі 918/347/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Справа № 918/347/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року та апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2024 року по справі №918/347/24 (суддя Політика Н.А.)

час та місце ухвалення рішення: 15 липня 2024 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, повний текст рішення складено 25 липня 2024 року

час та місце ухвалення додаткового рішення: 29 липня 2024 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, повний текст рішення складено 1 серпня 2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна"

до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 2 671 140 грн 55 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Коткова О.А.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вюрт-Україна" (надалі Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (надалі Відповідач) про стягнення 2 081 440 грн 17 коп. основного боргу, 473 394 грн 52 коп пені, 58 526 грн 09 коп. 3% річних та 57 779 грн 77 коп. інфляційних втрат.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати. В позовній заяві Позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікував понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 40 067 грн 11 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп.

В обгрунтування позовної заяви Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем умов Договору поставки від 27 серпня 2018 року № 10-52 (надалі - Договір; том 1, а.с. 23-24), а саме зобов`язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар в сумі 2 081 440 грн 17 коп. в строки, встановлені умовами Договору, внаслідок чого Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Крім того у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем свого грошового зобов`язання Позивачем з посиланням на пункт 7.5 Договору заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені в розмірі 473 394 грн 52 коп.. Також Позивачем з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 58 526 грн 09 коп. та інфляційних втрат в розмірі 57 779 грн 77 коп..

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року позов задоволено (том 1, а.с. 149-153). Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 981 256 грн 00 коп. основного боргу, 473394 грн 52 коп. пені, 58526 грн 09 коп. 3% річних, 57 779 грн 77 коп. інфляційних втрат. Також судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 851 грн 48 коп..

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконав та заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 2 081 440 грн 17 коп. Судом першої інстанції було встановлено, що після звернення Позивача до суду з цим позовом, Відповідачем перераховано на користь Позивача 100 184 грн 17 коп., тому ухвалою Господарського суду Рівненської області суду від 15 липня 2024 року провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 100 184 грн 17 коп. закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції виснував, що матеріали справи не містять жодних доказів оплати вартості поставленого товару на суму 1 981 256 грн 00 коп., з огляду на що задоволив позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу за Договором у розмірі 1 981 256 грн 00 коп..

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що здійснивши перевірку правильності нарахування належної до оплати суми пені відповідно до пункту 7.5 Договору, дійшов висновку про правомірність заявленого позову щодо стягнення 473394 грн 52 коп. пені.

Також розглянувши вимогу Позивача про стягнення 3% річних в розмірі 58 526 грн 09 коп. та інфляційних втрат в розмірі 57 779 грн 77 коп., місцевий господарський суд дійшов висновків, що саме факт прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання, свідчать про правомірність нарахування Відповідачеві пені, 3% річних та інфляційних витрат. При цьому, перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції виснував, що надані розрахунки є арифметично вірними.

Додатковим рішенням від 29 липня 2024 року заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №918/347/24 задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені, то суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника Позивача про ухвалення додаткового рішення та в порядку статті 244 ГПК України, а саме стягнуто з Відповідача витрати Позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 40 000 грн 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Відповідачем здійснюються всі залежні від нього дії на мирне врегулювання спору, шляхом укладення мирової угоди, та вважає, що Відповідач правомірно розраховував на добросовісну поведінку Позивача. Водночас на думку апелянта, заяви представника Позивача про можливість розгляду справи та підтриманні позовних вимог, без задоволення клопотання про відкладення розгляду справи для підписання і подання на затвердження суду мирової угоди, є зловживанням правом зі сторони Позивача. Крім того, скаржник вказав, що укладення мирової угоди між сторонами, що саме собою є мирним врегулюванням спору, який виник, в силу статті 192 ГПКУ можливе лише на стадії судового процесу, зазначаючи, що в даному випадку у справі № 918/347/24, можливе або на стадії примусового виконання рішення суду першої інстанції, що за собою тягне виникнення додаткових витрат на послуги виконавця, або під час розгляду справи в суді другої інстанції.

Окрім того, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове додаткове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до суми 1 000 грн.

Скаржник вказав, що витрати на правничу допомогу в розмірі 40000 грн є необґрунтованими і надмірними. Жодних доказів своїх аргументів представником Позивача до заяви не було додано. На думку апелянта процесуальних заяв по суті справи Позивачем підготовано лише позовну заяву, розрахунки штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат котрі не займали багато часу, через вже створені спеціальні калькулятори, для спрощення процесу обрахунків штрафних санкцій чи процентів річних/інфляційних втрат. Скаржник за вказаного вважає, що реальні адвокатські витрати, які були необхідні та відповідають критерію розумності мають становити - 1 000 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 серпня 2024 року справу №918/347/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на додаткове рішення від 29 липня 2024 року та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року по справі №918/347/24. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року та апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2024 року по справі №918/347/24 для спільного розгляду.

5 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача в якому Позивач просив відмовити у задоволені апеляційної скарги Відповідача, а рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі № 918/347/24 залишити без змін. Вказавши, що Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений Позивачем Товар в розмірі 42470 грн. Констатував, що вартість поставленого Товару у розмірі 2081440 грн 17 коп. Відповідач так і не сплатив Позивачу на момент подання позовної заяви. Вказує, що при цьому Відповідач визнав наявний борг перед Позивачем по Договору та надіслав Позивачу лист від 14 липня 2023 року за вих. № 1407-1 із зазначенням строків здійснення повної оплати згідно Договору - до 31 грудня 2023 року, але так і не виконав зобов`язання по оплаті в строки, вказані у листі. Позивач вказав, що 15 грудня 2023 року Відповідач надіслав Позивачу повторний гарантійний лист в якому визнав наявність кредиторської заборгованості по Договору поставки в розмірі 2081440 грн 17 коп. та самостійно, без погодження із Позивачем, встановив строк погашення вказаної заборгованості до 29 лютого 2024 року. Вважає, що Позивач не мав та не має наміру укладати мирову угоду у справі № 918/347/24, не надсилав жодних пропозицій мирного врегулювання або проєкту мирової угоди Відповідачу, не вів перемовин з Відповідачем щодо мирного врегулювання спору, не вчиняв будь-яких інших дій, що можуть свідчити про згоду на укладення мирової угоди.

5 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача щодо додаткового рішення в якому Позивач просив відмовити у задоволені апеляційної скарги Відповідача, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2024 року всправі № 918/347/24 залишити без змін. Вказавши, що представник Позивача, адвокат Коткова Ольга Анатоліївна, здійснює індивідуальну адвокатську діяльність та надає послуги у сфері права у вигляді правничої допомоги та що між Позивачем та адвокатом Котковою О.А. 13 березня 2024 року укладено договір про надання правничої допомоги (копія Договору міститься в матеріалах справи). Позивач зауважує, що сторонами Договору є Позивач та адвокат Коткова Ольга Анатоліївна, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю№9502/10 від 18 вересня 2020 року, виданого Радою адвокатів Київської області. Констатував, що у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару, зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не є обов`язковим. Поряд з тим, Позивач вважав за необхідне надати суду детальний опис наданої правничої допомоги (виконаних робіт, наданих послуг) по Договору №13/03/2024 про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від 13 березня 2024 року за період: 13 березня 2024 року 15 липня 2024 року з метою підтвердження обсягу та витраченого часу адвокатом на надання таких послуг, їх розміру.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2024 року в справі №918/347/24 проведення підготовчих дій закінчено та розгляд апеляційної скарги призначено на 2 жовтня 2024 року об 15:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2024 року задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 2 жовтня 2024 року представник Відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 9 вересня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на неявку представника Відповідача, закінчення шістдесятиденного строку розгляду апеляційної скарги, колегія апеляційного господарського суду вбачає можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Позивача та Відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на те що в апеляційній скарзі, висвітлена позиція Відповідача з приводу позовної заяви, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні від 2 жовтня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача просив відмовити у задоволені апеляційної скарги Відповідача, а рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі № 918/347/24 залишити без змін. Представник Відповідача вказав, що Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений Позивачем Товар, а вартість поставленого Товару у розмірі 2081440 грн 17 коп. Відповідач так і не сплатив Позивачу на момент подання позовної заяви. Наголосив, що Відповідач визнав наявний борг перед Позивачем по Договору та надіслав Позивачу лист від 14 липня 2023 року за вих. № 1407-1 із зазначенням строків здійснення повної оплати згідно Договору - до 31 грудня 2023 року, але так і не виконав зобов`язання по оплаті в строки, вказані у листі. Представник вказав, що Позивач не мав та не має наміру укладати мирову угоду у справі № 918/347/24, не надсилав жодних пропозицій мирного врегулювання або проєкту мирової угоди Відповідачу, не вів перемовин з Відповідачем щодо мирного врегулювання спору, не вчиняв будь-яких інших дій, що можуть свідчити про згоду на укладення мирової угоди. Також представник просив відмовити у задоволені апеляційної скарги Відповідача, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2024 року в справі № 918/347/24 залишити без змін. Водночас представник Позивача вказав, що вона здійснює індивідуальну адвокатську діяльність та надає послуги у сфері права у вигляді правничої допомоги і що між Позивачем та нею як адвокатом 13 березня 2024 року укладено договір про надання правничої допомоги. Зауважила, що сторонами Договору є Позивач та адвокат Коткова Ольга Анатоліївна, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю№9502/10. Представник вказала, що в випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару, зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не є обов`язковим. Поряд з тим, констатував, що Позивач за необхідне надати суду детальний опис наданої правничої допомоги з метою підтвердження обсягу та витраченого часу адвокатом на надання таких послуг, їх розміру.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення та відзиву на апеляційні скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржувані рішення та додаткове рішення слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 27 серпня 2018 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір (том 1, а.с. 23-24).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Позивач зобов`язався постачати та передавати у власність Відповідача, а Позивач зобов`язався своєчасно оплачувати та приймати продукцію Wurth на умовах даного Договору.

Згідно з пункту 1.2 Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, асортимент, кількість та вартість (ціна) товару на поставку кожної окремої партії товару визначається сторонами в специфікаціях (додатках до Договору, які є його невід`ємними частинами).

У відповідності до пункту 1.3 Договору, за згодою сторін одноразова поставка товару на суму, що не перевищує 30 000 грн з ПДВ може здійснюватися без укладення Специфікації. В такому випадку найменування, асортимент, кількість та вартість (ціна) товару в гривнях визначається сторонами в погоджених рахунках, які є невід`ємною частиною Договору. Погодження рахунку зі сторони Відповідача здійснюється шляхом його повної або часткової оплати та/або надання доручення Відповідачем на отримання товару згідно рахунку і отримання товару по видатковій накладній.

В силу дії пункту 1.4 Договору найменування, асортимент, кількість та вартість (ціна) товару, що передається згідно видаткової накладної (видаткових накладних) повинні повністю відповідати найменуванню, асортименту, кількості та вартості (ціні) товару, що визначені у рахунку на замовлений товар. Підписання повноважним представником Відповідача видаткової накладної вважається погодженням між сторонами усіх істотних умов купівлі-продажу товару, крім випадків отримання товару, що не передбачений у рахунку.

За пунктом 2.1 Договору, поставка та передача партії товару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту затвердження замовлення Позивачем і підписання сторонами Специфікації, якщо інший строк не узгоджено сторонами у Специфікації.

Пунктом 2.3 Договору обумовлено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP склад Відповідача (далі - місце призначення) відповідно до Інкотермс 2010. Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару Відповідачу та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару до місця призначення і підписання сторонами видаткової накладної.

Як визначено пунктом 5.4 Договору, платежі здійснюються на рахунок Позивача, вказаний в Договорі. Обов`язки Відповідача по сплаті відповідної суми грошових коштів вважаються виконаними з моменту зарахування такої суми на рахунок Позивача.

У відповідності до пункту 7.5 Договору, у випадку порушення встановлених Договором та Специфікаціями строків оплати товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

Як визначено пунктом 11.2 Договору, у випадку, якщо за 15 календарних днів до закінчення чергового строку дії цього Договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання (намір) припинити дію цього Договору, цей Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

17 вересня 2019 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони дійшли згоди про зміну порядку розрахунків, у зв`язку з чим погодили нову редакцію пункту 5.1 Договору: "Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару до місця призначення і підписання сторонами видаткової накладної.".

30 грудня 2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду, відповідно до якої пункт 11.1 Договору викладено в наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором".

15 липня 2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторони дійшли згоди про зміну порядку розрахунків, у зв`язку з чим погодили нову редакцію пункту 5.1 Договору: "Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару до місця призначення і підписання сторонами видаткової накладної".

На виконання умов Договору Позивачем у період з 12 жовтня 2022 року по 28 квітня 2023 року поставлено Відповідачу товар на загальну суму 2 123 910 грн 48 коп. з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений Позивачем товар в розмірі 42 470 грн 31 коп., вартість поставленого товару в розмірі 2 081 440 грн 17 коп. залишилась не оплаченою, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення з Відповідача суми основного боргу, а також нарахованих на суму боргу пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу дії статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, зважаючи на заперечення Відповідача наведені в апеляційній скарзі (щодо того, що ним вчиняються дії по врегулюванню спору шляхом укладення мирової угоди) колегія суду зазначає, що факт належного виконання Позивачем свого зобов`язання щодо передачі Товару для Відповідача підтверджується первинними документами, котрі відповідають вимогам «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та статті 9 Закону України «Про бухгалтерським облік та фінансову звітність».

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

При цьому, колегія суддів констатує, що відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року), в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином із системного аналізу законодавчих актів котрі регулюють господарську діяльність вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, при розгляді даної справи належало б дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

При цьому у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Дана позиція стосовно дослідження всіх доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції в сукупності (в тому числі й податкові накладні) наведена у Постанові Верховного Суду від 4 листопада 2019 року по справі № 905/49/15, Постанові Верховного Суду від 5 грудня 2018 року по справі № 915/878/16.

На виконання умов Договору Позивачем передано, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 123 910 грн 48 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (том 1, а.с. 28-78).

Умовами пункту 5.1 Договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару до місця призначення і підписання сторонами видаткової накладної.

В той же час як встановлено судом, Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений Позивачем товар в розмірі 42 470 грн 31 коп..

В матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували, що Відповідач виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг по Договору, що свідчить про те, що на момент звернення Позивача з даним позовом до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 2 081 440 грн 17 коп..

Після звернення Позивача до місцевого господарського суду з цим позовом, Відповідачем перераховано на користь Позивача 100 184 грн 17 коп., що підтверджується платіжними інструкціями від 1 травня 2024 року № 2506 на суму 50 184 грн 17 коп. та від 3 травня 2024 року № 2508 на суму 50 000 грн 00 коп.

З огляду на вказане ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 100 184 грн 17 коп. закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, за Відповідачем станом на день винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення обліковувався заборгованість за Договором в розмірі 1 981 256 грн 00 коп..

Матеріали справи не містять жодних доказів оплати вартості поставленого товару на суму 1 981 256 грн 00 коп. (з розрахунку 2 081 440 грн 17 коп. -100 184 грн 17 коп.).

Окрім того, дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції наголошує на факті відсутності будь-яких доказів, котрі б вказували на існування між Позивачем та Відповідачем будь-яких переговорів з приводу врегулювання спору мирним шляхом, зокрема, шляхом укладення мирової угоди (проект мирової угоди, переписка сторін щодо пропонування умов мирової угоди). Між тим, представник Позивача в судовому засіданні від 2 жовтня 2024 року вказала, що відсутні будь-які переддоговірні переговори між сторонами щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Дане в свою чергу вказує на бездіяльність та надуманість тверджень апелянта щодо наявності гіпотетичного (за встановлених обставин) права на укладення мирової угоди, адже апелянтом а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не доведено вчинення дій з цього приводу зі стоорни апелянта.

В той же час суд звертає увагу скаржника і на те, що навіть гіпотетичне бажання боржника укласти мирову угоду apriori не можливе без бажання кредитора, а бажання однієї сторони укласти таку угоду не є зобов`язальним фактором з цього приводу для іншої сторони, адже мирова угода може укладитася сторонами виключно за вказаною угодою та за наявності взаємодоговірних відносин між такими сторонами (чого, з огляду на заперечення Позивача з цього приводу в даній справи не існує).

Відтак, зважаючи на усе вищевстановлене колегія суду доходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу за Договором у розмірі 1 981 256 грн 00 коп..

Дане було вчинено місцевим господарським судом, відповідно, колегія суддів залишає оспорюване рішення без змін в цій частині.

Що ж до позовних вимог щодо стягнення з Відповідача пені в розмірі 473 394 грн 52 коп., то колегія суду зауважує таке.

У відповідності до вимог частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пеня за порушення строку виконання зобов`язання встановлена пунктом 7.5 Договору, відповідно до якого у випадку порушення встановлених Договором та Специфікаціями строків оплати товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.

Дослідивши, долучені до матеріалів справи докази, судом апеляційної інстанції встанолено, що ним підтверджено порушення зобов`язань Відповідачем, що є підставою для застосування до нього відповідальності на підставі пункту 7.5 Договору.

Здійснивши перевірку правильності здійснених Позивачем нарахувань пені, колегія суду прийшла до висновку про правомірність та арифметичну вірність заявленого позову щодо стягнення пені в розмірі 473394 грн 52 коп..

Відтак, враховуючи усе вищеописане судова колегія задовольняє позов в частинні стягнення 473394 грн 52 коп. пені.

Дане було вчинено місцевим господарським судом, відповідно, колегія суддів залишає оспорюване рішення без змін в цій частині.

Що ж до позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 58 526 грн 09 коп. та інфляційних втрат в розмірі 57 779 грн 77 коп., то колегія суду зауважує таке наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Детально досліджуючи наданий Позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат (том 1, а.с. 15-21), колегія суддів враховує приписи частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно колегія суддів приходить до висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 57 779 грн 77 коп та 3% річних в розмірі 58 526 грн 09 коп..

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.

Що ж стосується апеляційної скарги Відповідача поданої на додаткове рішення від 29 липня 2024 року щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн, то колегія суддів зауважує наступне.

У позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача судові витрати. Зокрема в позовній заяві Позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп.

22 липня 2024 року від представника Позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява від 20 липня 2024 року про ухвалення додаткового рішення, в якій Позивач просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року заяву представника Позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/347/24 прийнято до розгляду та розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 29 липня 2024 року на 13:00 год.

29 липня 2024 року від Відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до суми 1 000 грн 00 коп..

Додатковим рішенням від 29 липня 2024 року заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №918/347/24 задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що підготовка процесуальних документів Позивачем не потребувала значного часу чи необхідності вивчення певних нормативних актів. Крім того, апелянт зауважив, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними з розглянутою справою.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

На підтвердження понесених витрат в сумі 50 000 грн 00 коп. представник Позивача надав: Договір про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від 13 березня 2024 року № 13/03/2024, укладений між адвокатом Котковою Ольгою Анатоліївною та Позивачем; Додаток 1 від 13 березня 2024 року "Вартість наданих послуг та порядок розрахунків" за Договором про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від 13 березня 2024 року № 13/03/2024, Акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 на суму 50 000 грн 00 коп., Детальний опис виконаних робіт/витраченого часу за період: 13 березня 2024 року - 15 липня 2024 року, Рахунок від 14 березня 2024 року № 1/13/03/24 на суму 25 000 грн 00 коп., Рахунок від 3 квітня 2024 року № 2/13/03/24 на суму 25 000 грн 00 коп., платіжне доручення від 15 березня 2024 року № 644 на суму 25 000 грн 00 коп. та платіжне доручення від 4 квітня 2024 року № 794 на суму 25 000 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від 13 березня 2024 року № 13/03/2024, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позивач доручив Адвокату, а Адвокатприймає на себе зобов`язання надати Позивачу за плату послуги у сфері права.

Згідно пункту 1.2. Договору про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від № 13/03/2024 під послугами у сфері права у вигляді правничої допомога Сторони розуміють надання Клієнту наступних послуг:

1.2.1) консультаційні послуги, аналіз необхідних документів та інших матеріалів і підготовка проектів позовних заяв, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, клопотань, письмових заяв, пояснень та інших документів, необхідних для розгляду у судах справ за участю Позивача;

1.2.2) представництво інтересів Позивача в усіх судах загальної юрисдикції України з усіма процесуальними правами та обов`язками, які надано законом позивачу, заявнику, відповідачу, заінтересованій особі, треті особі, учаснику справи про банкрутство, зокрема, але не виключно підписувати та подавати від імені Позивача позовні заяви інші заяви по суті справи, заяви про забезпечення позову, заяви про забезпечення доказів, заяви та клопотання з процесуальних питань, а також заперечення проти заяв і клопотань, апеляційні та касаційні скарга, скарги в порядку статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, а також інші процесуальні документи; знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються інтересів Клієнта; ознайомлюватися з матеріалами справ, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; брати участь в судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; ставити питання учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; заявляти відводи; визнавати позови, відмовлятися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, змінювати підстави або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятися від вимог апеляційної або касаційної скарги; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках та іншими процесуальними правами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним процесуальним кодексом України.

В пункті 2.1 Договору про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від 13 березня 2024 року № 13/03/2024 сторони погодили, що оплата послуг за цим Договором здійснюється у розмірі та порядку, що встановлюється окремою домовленістю Сторін у Додатку № 1 до цього Договору.

Позивач відшкодовує Адвокату понесені Адвокатом підтверджені витрати, які прямо пов`язані із наданням Послуг за дорученням, а саме витрати на відрядження, поштові втрати, тощо.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з 13 березня 2024 року і діє включно до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання фінансових зобов`язань дія Договору не припиняється до повного виконання Сторонами таких зобов`язань.

В Додатку 1 від 13 березня 2024 року "Вартість наданих послуг та порядок розрахунків" за Договором про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від 13 березня 2024 року № 13/03/2024 сторони Договору про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги 13/03/2024, на виконання пункту 2.1 Договору домовились, що вартість наданих Виконавцем послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги (включаючи будь-які види правових (юридичних) послуг та робіт) у межах господарської справи за позовом Позивача про стягнення заборгованості за договором поставки № 10-52 від 27 серпня 2018 року до Відповідача, незалежно від обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та кількості часу, витраченого Виконавцем, становить: за попередній аналіз наданих Позивачем документів, підготовку та подання позову, супровід розгляду справи під час провадження в суді першої інстанції - 50 000 грн.

Договір та Додаток 1 підписано повноважними представниками сторін та зі сторони Позивача скріплено печаткою юридичної особи.

В Акті прийому-передачі виконаних робіт № 1 сторони підтвердили, що в період з 13 березня 2024 року по 15 липня 2024 року відповідно до Договору про надання послуг у сфері права у вигляді правничої допомоги від 13 березня 2024 року № 13/03/2024 Позивач надав, а Адвокат прийняв наступну правничу допомогу: проведено попередній аналіз наданих Позивачем документів; здійснено розрахунок заборгованості за договором поставки; підготовлено та подано до суду позов від імені Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки № 10-52 від 27 серпня 2018 року; здійснено супровід розгляду справи № 918/347/24 під час провадження в суді Господарському суді Рівненської області; забезпечено представництво Позивача у всіх судових засіданнях у справі № 918/347/24 вартістю 50 000 грн.

Розмір винагороди за надану правничу допомогу відповідно до укладеного між сторонами договору складає 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ.

Послуги надано в повному об`ємі відповідно до звернень Позивача.

Позивач не має претензій до характеру, якості та строків надання послуг.

Акт складено відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно Детального опису виконаних робіт/витраченого часу за період з 13 березня 2024 року по 15 липня 2024 року Позивачу надано наступні послуги: аналіз документів, отриманих від клієнта; обговорення з клієнтом порядку дій та стратегій; пошук та аналіз релевантної судової практики щодо належного способу захисту та розрахунку штрафних санкцій; підготовка проекту позову (опис фактичних обставин справи, нормативно-правове регулювання); проведення зустрічі з клієнтом; виготовлення копій документів з оригіналів клієнта, необхідних для позову; здійснення розрахунку суми заборгованості відповідача по 54 платежах; продовження підготовки проекту позовної заяви (щодо розрахунку суми заборгованості, щодо позовної давності, підсудності); вичитування позовної заяви та перевірка розрахунку заборгованості. Підготовка додатків до позову. Формування позовної заяви та надсилання відповідачу та до суду засобами Електронного суду; моніторинг стану справи щодо поданого позову до Господарського суду Рівненської області (Електронний суд, Судова влада України); Моніторинг стану справи, підготовка та подання клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через підсистему Електронний суд; Підготовка до судового засідання, призначеного на 07.05.2024 року об 11:20 год.; моніторинг стану справи № 918/347/24 Господарського суду Рівненської області (Електронний суд, Судова влада України), Комунікація телефоном із канцелярією Господарського суду Рівненської області щодо руху справи № 918/347/24 та щодо призначення дати наступного судового засідання; підготовка до судового засідання по суті, участь в засіданні у справі № 918/347/24.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Дослідивши акт наданих послуг в розрізі детального опису виконаних робіт, колегією суддів враховується, що більшість робіт, виконаних Адвокатом пов`язаних саме із складанням та написанням позовної заяви та сканування первинних документів Позивача без створення нових доказів, що вказує про поглинання робіт пов`язаних із підготовкою позовної заяви самим же написанням позовної заяви.

Відтак виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи вищезазначене та всі аспекти і складність даної справи, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 щодо можливості зменшення фіксованохї суми гонорару, враховуючи заперечення Відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зважаючи на задоволення позову Позивача в повному обсязі, суд апеляційної інстанції доходить висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 40000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, адже саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також таким, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат. В задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.

Приймаючи відповідне судове рішення суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта щодо неспівмірності позову з сумою гонорару, котру хотів стягнути Позивач (50000), адже сума стягнення за даним позовом (2081440 грн 17 коп.) не є а ні малозначною, а ні незначною. При цьому сума адвокатських послуг, котру первинною просив стягнути Позивач складає лише 2%, що аж ніяк не підпадає під поняття неспівмірності.

Судове рішення в цій частині щодо стягнення 40000 грн витрат і було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд залишає і додаткове рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Олюджіч проти Хорватії від 5 лютого 2009 року зазначає, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27 вересня 2001 року). Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційних скаргах, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляє їх з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року в справі №918/347/24 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2024 року по справі №918/347/24 - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року в справі №918/347/24 - залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2024 року по справі №918/347/24 - залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Справу № 918/347/24 повернути Господарському судуРівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 4 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.