Рішення

від 24.09.2024 по справі 902/244/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2024 р.Cправа № 902/244/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

прокурора - Ярмощука В.П.,

представників відповідача - Залокоцької В.Д., Мельника М.І.,

у відсутності інших учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі Барської міської ради (вул. Героїв Майдану, 6, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000)

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Б. Претвича, буд. 39, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп" (вул. Зарічна, буд. 12, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23222)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

В С Т А Н О В И В :

Першим заступником керівника Вінницької обласної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Барської міської ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Ухвалою суду від 11.03.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/244/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.04.2024 о 10:30 год.

Під час підготовчого провадження, строк якого протокольною ухвалою від 02.05.2024 продовжено на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, вчинено ряд процесуальних дій, зокрема:

- за результатами слухання справи 02.05.2024, внаслідок задоволення поданого з відзивом на позовну заяву клопотання представника відповідача, залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

- учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №01-34/4373/24 від 25.04.2024); прокурором - відповідь на відзив (вх. №01-34/4902/24 від 10.05.2024); третьою особою - пояснення по суті спору (а.с. 6-12, т. 2).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2024, про що постановлено відповідну ухвалу від 13.06.2024 у протокольній формі. Поряд з цим в межах розгляду справи по суті двічі оголошувалася перерва, а за результатами слухання справи 02.09.2024, внаслідок задоволення заяви прокурора про відкладення розгляду справи (вх. №01-34/8592/24 від 02.09.2024), розгляд справи по суті відкладено на 24.09.2024 о 12:00 год, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 24.09.2024 з`явилися прокурор та представники відповідача, повідомлені належним чином позивач та третя особа (шляхом доставки ухвали від 04.09.2024 до Електронних кабінетів ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористалися. Водночас третьою особою у поясненні по суті спору заявлено про розгляд справи без участі представника Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп".

Прокурор заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача на позовну заяву.

Представники відповідача щодо позову заперечили в повному обсязі, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву.

В обґрунтування заявленого позову Перший заступник керівника прокуратури вказав, що відповідач чинить перешкоди у здійсненні права користування водним об`єктом та земельною ділянкою під ним його власнику - територіальній громаді в особі Барської міської ради, що є підставою для подання негаторного позову.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до такого.

Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" надано у постійне користування спірну земельну ділянку згідно з державним актом серії І-ВН від 02.04.1996 № 001602, виданим Барською міською радою народних депутатів на земельну ділянку площею 462,4 га.

Відповідно до наказу Міністерства рибного господарства України від 31.07.1995 № 120 на базі господарств об`єднання "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Вінницької, Уланівської та Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПМК-4 створено Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство.

Відповідач, посилаючись на викладені у постановах Верховного Суду висновки у справах №906/620/19, 902/930/21, 902/9/23, 906/706/19, акцентує увагу, що реорганізація державного підприємства шляхом перетворення в ході проведення приватизації не мала наслідком припинення діяльності такого підприємства, а мала наслідком перетворення, що передбачає відповідно до умов законодавства, як в чинній редакції, так і в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин, повне правонаступництво останнім всього майна, прав та обов`язків реорганізованої юридичної особи.

Право постійного користування СТОВ "Прогрес" зареєстровано на підставі Державного акту на право постійного користування землею.

Як слідує зі змісту ч. 5 Статуту Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" (об`єднання "Вінницярибгосп"), зареєстрованого Вінницьким виконкомом районної Ради народних депутатів 20.12.1991, реєстраційний №322, до складу об`єднання "Вінницярибгосп" входило ряд структурних підрозділів, в т.ч. Барський виробничий рибцех.

Відповідно до наказу Міністерства рибного господарства України №120 від 31.07.1995 на базі господарств об`єднання "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Вінницької, Уланівської та Тиврівської рибо-водно-меліоративних станцій та ПМК-4 створено Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство.

Як підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №23/2313 від 30.07.1996 Вінницьке обласне державне виробниче господарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" зареєстровано в ЄДРПОУ 29.07.1996 за ідентифікаційним кодом 00476576.

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №855 від 29.07.1998 року, прийнято рішення про приватизацію Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу підприємства "Вінницярибгосп".

Згідно із рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №954 від 27.09.1998 року, шляхом перетворення Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу підприємства "Вінницярибгосп" створено СВАТ "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" як юридичну особу.

Відповідно до довідки Вінницького обласного управління статистики від 28.12.1998 р. СВАТ "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" Барською районною адміністрацією 24.12.1998 р. зареєстровано як юридичну особу та 28.12.1998 р. включено до ЄДРПОУ за номером 30072357, яке надалі реорганізовано у СТОВ "ПРОГРЕС".

Зокрема, державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН №001602 виданий Гармаківською сільською радою народних депутатів 02.04.1996 року на підставі рішення Гармаківської сільської ради від 11.09.1995 року, а саме після видачі Міністерством рибного господарства наказу №120 від 31.07.1995 року.

Відтак, на думку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вказана обставина вказує на законність постійного користування земельною ділянкою Барським рибцехом з 02.04.1996 року, що унеможливлює припинення права на постійне користування земельними ділянками.

Також відповідач заявляє про пропуск прокурором позовної давності на звернення із відповідним позовом до суду.

У відповіді на відзив прокурор зазначає, що Міністерство рибного господарства (як центральний орган державної виконавчої влади, як орган управління майном та власник майна від імені держави) своїм наказом №120 від 31.07.1995 ліквідував як юридичну особу Об`єднання "Вінницярибгосп", а також інші підприємства, які входили до Об`єднання та мали статус юридичної особи, а саме: Вінницьку, Уланівську, Тиврівську рибоводно-меліоративні станції та пересувну механізовану колону №4.

Отже, при ліквідації Об`єднання "Вінницярибгосп" ліквідовувався і його структурний підрозділ Барський виробничий цех. При цьому інститут правонаступництва, як це випливає з положень Цивільного кодексу УРСР та Закону України "Про підприємства в Україні" (які діяли на час спірних правовідносин), стосується виключно підприємств - юридичних осіб.

Цим же наказом №120 від 31.07.1995 на базі майна господарств Об`єднання "Вінницярибгосп" - рибокомбінату, Вінницької, Уланівської, Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та пересувної механізованої колони №4 - вирішено створити Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп" з правом юридичної особи з 10.08.1995 (Підприємство "Вінницярибгосп").

Іншим наказом №123 від 31.07.1995 Міністерство рибного господарства на базі іншого майна об`єднання - Ольгопільської та Бершадської рибоводно-меліоративних станцій, які входили до ліквідованого Об`єднання "Вінницярибгосп", створило Ольгопільське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство.

Незважаючи на те, що Міністерство рибного господарства у наказі зазначило про створення Підприємства "Вінницярибгосп" з правом юридичної особи з 10.08.1995, керівництво Об`єднання "Вінницярибгосп" своєчасно його не виконало.

Зі Статуту Підприємства "Вінницярибгосп" від 29.12.1995 вбачається, що Підприємство є новоствореною юридичною особою та не є правонаступником Об`єднання "Вінницярибгосп".

Ліквідація Об`єднання "Вінницярибгосп" є юридичним фактом для припинення права на постійне користування земельними ділянками його структурним підрозділом - Барським виробничим рибцехом Об`єднання "Вінницярибгосп", якому видано державний акт на право постійного користування землею №001602 на вищезазначену спірну земельну ділянку.

Оскільки Об`єднання "Вінницярибгосп" було припинено шляхом ліквідації, а новостворене Підприємство "Вінницярибгосп" не стало його правонаступником, що випливає зі статуту останнього, права Об`єднання, у т.ч. право постійного користування земельною ділянкою площею 462,4 га, не перейшли до Підприємства.

Крім того, прокурор вказує, що з приватизаційної справи Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп", що зберігається в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, роздільний акт (баланс) при відокремленні Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп", який би передбачав передачу прав користування земельними ділянками від Підприємства "Вінницярибгосп" його структурному підрозділу - Барському рибоводному цеху, не складався, відтак права на користування земельними ділянками останньому не перейшли і надалі не могли перейти СВАТ "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" та відповідно СТОВ "Прогрес", яке є відповідачем.

Пропуск позовної давності на звернення із відповідним позовом до суду прокурор заперечує, оскільки на негаторний позов не поширюються вимоги позовної давності.

Третя особа у своєму поясненні підтримує позицію відповідача по суті спору, що Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство створено на базі господарств об`єднання "Вінницярибгосп". При цьому акцентує увагу, що реорганізація державного підприємства шляхом перетворення в ході проведення приватизації не мала наслідком припинення діяльності такого підприємства, а мала наслідком перетворення, що передбачає відповідно до умов законодавства повне правонаступництво останнім всього майна, прав та обов`язків реорганізованої юридичної особи.

Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп" також зазначає, що прокуратурою не наведено доказу внесення до державного реєстру запису про припинення Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" шляхом ліквідації з одночасним виключенням його з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення реєстрації Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" з тотожним кодом ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 462,4 га з кадастровим номером 0520281200:01:001:0034 для рибогосподарських потреб. Підставою для реєстрації за СТОВ "Прогрес" права постійного користування на вказану земельну ділянку (спірна земельна ділянка) слугував Державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН №001602, виданий 02.04.1996 Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" (номер запису про інше речове право 44353633 від 07.10.2021). Вказана земельна ділянка належить на праві комунальної власності Барській міській раді.

Згідно наявних в справі матеріалів у 1991 році як юридичну особу створено Вінницьке державне обласне виробниче об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" (Об`єднання "Вінницярибгосп"). Відповідно до статуту Об`єднання "Вінницярибгосп", затвердженого Міністерством рибного господарства України 29.12.1991 року, до його складу як структурний підрозділ, який не мав статусу юридичної особи, входив Барський виробничий рибцех.

02.04.1996 Барському рибцеху виробничого Об`єднання "Вінницярибгосп" видано Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ВН № 001602 від 02.04.1996 для внутрігосподарських потреб на території Гармаківської сільської ради щодо земельної ділянки загальною площею 462,4 га та зареєстровано держаний акт в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 78.

У державному акті на право постійного користування землею серії 1-ВН № 001602 від 02.04.1996 року зазначено, що земельну ділянку надано у постійне користування для внутрігосподарських потреб відповідно до рішення 5 сесії 22 скликання Гармаківської сільської Ради народних депутатів від 11 вересня 1995 року.

Відповідно до наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995 ліквідовано як юридичну особу Вінницьке об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", а також інші підприємства, які входили до Об`єднання та мали статус юридичної особи, а саме: Вінницьку, Уладівську, Тиврівську рибоводно-меліоративні станції та пересувну механізовану колону № 4.

Цим же наказом на базі майна ліквідованих юридичних осіб вирішено створити Вінницьке обласне державне виробниче підприємство "Вінницярибгосп" з правом юридичної особи з 10.08.1995.

Поряд з цим лише 25.06.1996 керівництвом Об`єднання "Вінницярибгосп" видано наказ №82 (на виконання наказу Міністерства рибного господарства № 120), у якому зазначено про необхідність звільнення його працівників, знищення печаток, закриття рахунків ліквідованих підприємств, письмового повідомлення державних органів про ліквідацію Об`єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп".

Цим же наказом №82 затверджено структуру новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп", у складі якого на правах структурних підрозділів без права юридичної особи створено 11 виробничих рибоводних цехів, у тому числі Барський виробничий рибоводний цех.

Згідно із довідкою Вінницького обласного управління статистики від 01.08.1996 Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне Підприємство "Вінницярибгосп" районною державною адміністрацією 29.07.1996 зареєстровано як юридичну особу та 01.08.1996 включено до ЄДРПОУ.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Статуту Підприємства "Вінницярибгосп" від 29.12.1995 права і обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Джерелами формування майна Підприємства є майно, передане йому органами державного управління, доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян, придбання майна іншого підприємства, організації, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством (п. 4.3 ст. 4 Статуту).

За змістом листа Антимонопольного комітету України від 17.03.1997 останній надав погодження на одержання статусу юридичної особи та приватизацію окремим майновим комплексом Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп" на підставі рішення Міністерства рибного господарства та у відповідності з Положенням про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць № 43/79/5 від 20.04.94.

У пункті 5.4 вищевказаного Положення передбачено, що при здійсненні поділу чи відокремлення до новостворених підприємств згідно з чинним законодавством переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки.

Як підтверджується матеріалами приватизаційної справи Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп", що зберігається в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, роздільний акт (баланс) при відокремленні Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп" не складався, будь-які майнові права на земельні ділянки не передавались.

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 855 від 29.07.1998 прийнято рішення про приватизацію Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп", який, в свою чергу, не мав права юридичної особи.

Згідно із рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 954 від 27.09.1998, шляхом перетворення Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп" створено СВАТ "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" як юридичну особу.

Відповідно до довідки Вінницького обласного управління статистики від 28.12.1998 СВАТ "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" Барською районною державною адміністрацією 24.12.1998 зареєстровано як юридичну особу та 28.12.1998 включено до ЄДРПОУ, яка надалі реорганізована у СТОВ "Прогрес".

Прокурор акцентує увагу, що Об`єднання "Вінницярибгосп" було припинено шляхом ліквідації, а новостворене Підприємство не стало його правонаступником, права Об`єднання, у тому числі право постійного користування земельною ділянкою площею 462, 4 га не перейшли до Підприємства "Вінницярибгосп", а відтак і не перейшли до СВАТ "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива", яке реорганізоване в СТОВ "Прогрес". Тобто реєстрація за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" права постійного користування земельною ділянкою площею 462,4 га з кадастровим номером 0520281200:01:001:0034 для рибогосподарських потреб відбулася без належних на те правових підстав.

Наведене слугувало підставою для звернення прокурора із негаторним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Положеннями ст. 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19, від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18, від 14.07.2021 у справі № 922/1125/19.

Спір у справі виник за фактом набуття у постійне користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" земельної ділянки площею 462,4 га з кадастровим номером 0520281200:01:001:0034 для рибогосподарських потреб без належних на те, на думку прокурора, правових підстав.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про усунення перешкод в здійсненні Барською міською радою права користування та розпорядження водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування на такі об`єкти за Сільськогосподарським товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес", а також зобов`язання повернути зазначені об`єкти в комунальну власність територіальної громади в особі Барської міської ради.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 діючій на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п`ятою цієї статті.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Обласна, Київська, Севастопольська міська Рада народних депутатів вирішує у місячний строк питання про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання земель провадиться Верховною Радою України, подає проектні матеріали і свій висновок до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали і вносить у місячний строк свої пропозиції до Верховної Ради України.

Згідно із ст. 78 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.

За приписами ст. 79 Земельного кодексу України в тій же редакції на землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.

Порядок використання земель водного фонду визначається законодавством України.

Отже, вказаними положеннями Земельного кодексу України визначались правові підстави та умови набуття підприємствами, установами, організаціями права користування на земельні ділянки. Такими підставами слугували відповідні рішення ради народних депутатів, прийняті в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Прийняттю такого рішення передувала визначена законом процедура внесення на розгляд компетентного органу відповідної заяви, замовлення та виготовлення проекту відведення земельної ділянки, його погодження компетентними органами.

Як встановлено судом, згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ВН № 001602 спірну земельну ділянку надано у постійне користування для внутрігосподарських потреб відповідно до рішення 5 сесії 22 скликання Гармаківської сільської Ради народних депутатів від 11 вересня 1995 року.

Поряд з цим згідно із ст. 19 Земельного кодексу України у сільських, селищних Рад народних депутатів були відсутні повноваженнями на надання земель за межами населених для внутрішньогосподарських потреб.

Більше того, повноваження щодо розпорядження землями водного фонду за межами населених пунктів належали до компетенції, у випадках передбачених ст. 79 Земельного кодексу України - Районних рад народних депутатів (щодо водогосподарських підприємств і організацій), у всіх інших випадках - Обласної Ради народних депутатів.

Так, вирішуючи питання про встановлення правових підстав набуття відповідачем права постійного користування земельною ділянкою, суд враховує висновки, викладені в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення.

Усталена судова практика свідчить, що при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності, реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи змінюються речові права (аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 20.05.2020 у справі №911/1902/19).

Отже, факт державної реєстрації за відповідачем права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001602 від 02.04.1996 може свідчити про наявність такого права постійного користування земельною ділянкою лише за наявності інших доказів, у сукупності з ними.

Поряд з цим у державному акті на право постійного користування землею серії 1-ВН № 001602 від 02.04.1996 року зазначено, що земельну ділянку надано у постійне користування для внутрігосподарських потреб відповідно до рішення 5 сесії 22 скликання Гармаківської сільської Ради народних депутатів від 11 вересня 1995 року. Однак, в силу приписів ст. 19 Земельного кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у сільської Ради народних депутатів були відсутні повноваженнями на надання земель за межами населених для внутрішньогосподарських потреб. Така обставина свідчить про протиправність рішення 5 сесії 22 скликання Гармаківської сільської Ради народних депутатів від 11 вересня 1995 року як підстави для видачі акту на право постійного користування землею серії 1-ВН № 001602 від 02.04.1996 року.

Більше того, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України одержати земельні ділянки в постійне користування мали право громадяни, підприємства, установи, організації, а також інші землекористувачі, вказані в ст. 7 цього кодексу, тобто надання земельних ділянок в постійне користування структурним підрозділам підприємств чинне на той час земельне законодавство не передбачало, а відтак Барський рибцех Об`єднання "Вінницярибгосп" (як структурний підрозділ) не міг бути окремо наділений правом користування земельними ділянками.

Окрім того, право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства (ст. 27 Земельного кодексу України в редакції від 22.06.1993).

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995 ліквідовано як юридичну особу Вінницьке об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", а також інші підприємства, які входили до Об`єднання та мали статус юридичної особи, а саме: Вінницьку, Уладівську, Тиврівську рибоводно-меліоративні станції та пересувну механізовану колону № 4.

Цим же наказом на базі майна ліквідованих юридичних осіб вирішено створити Вінницьке обласне державне виробниче підприємство "Вінницярибгосп" з правом юридичної особи з 10.08.1995.

Поряд з цим лише 25.06.1996 керівництвом Об`єднання "Вінницярибгосп" видано наказ №82 (на виконання наказу Міністерства рибного господарства № 120), у якому зазначено про необхідність звільнення його працівників, знищення печаток, закриття рахунків ліквідованих підприємств, письмового повідомлення державних органів про ліквідацію Об`єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп".

Цим же наказом №82 затверджено структуру новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп", у складі якого на правах структурних підрозділів без права юридичної особи створено 11 виробничих рибоводних цехів, у тому числі Барський виробничий рибоводний цех.

Згідно із довідкою Вінницького обласного управління статистики від 01.08.1996 Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне Підприємство "Вінницярибгосп" районною державною адміністрацією 29.07.1996 зареєстровано як юридичну особу та 01.08.1996 включено до ЄДРПОУ.

Зі Статуту Підприємства "Вінницярибгосп" від 29.12.1995 слідує, що Підприємство є новоствореною юридичною особою та не є правонаступником Об`єднання "Вінницярибгосп".

Так, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Статуту права і обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Згідно із п. 4.3 ст. 4 Статуту джерелами формування майна Підприємства є майно, передане йому органами державного управління, доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян, придбання майна іншого підприємства, організації, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством.

Поряд з цим 02.04.1996 Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ВН № 001602 від 02.04.1996 для внутрігосподарських потреб на території Гармаківської сільської ради щодо земельної ділянки загальною площею 462,4 га видано саме Барському рибцеху виробничого Об`єднання "Вінницярибгосп", яке було ліквідовано.

Суд акцентує увагу, що матеріалами справи підтверджується обставини правонаступництва Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" від Вінницького обласного державного виробничого підприємства "Вінницярибгосп" як новоствореного підприємства.

Суд бере до уваги суперечливий характер змісту наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995, оскільки перша частина наказу передбачає перетворення підприємств (об`єднання "Вінницярибгосп", рибокомбінату, Вінницької, Уланівської та Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПМК-4) шляхом їх злиття та створення на їх базі об`єднання "Вінницярибгосп" Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства з покладенням на нього завдань об`єднання, а друга частина - про одночасну ліквідацію цих підприємств без зазначення про їх злиття, про що зазначалося у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 902/930/21.

Поряд з цим зміст наказу керівництва Об`єднання "Вінницярибгосп" №82 від 25.06.1996 (виданого на виконання наказу Міністерства рибного господарства № 120), підтверджує саме факт ліквідації Об`єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп". У цьому наказі зазначено про необхідність звільнення його працівників, знищення печаток, закриття рахунків ліквідованих підприємств, письмового повідомлення державних органів про ліквідацію, а також затверджено структуру новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп", у складі якого на правах структурних підрозділів без права юридичної особи створено 11 виробничих рибоводних цехів, у тому числі Барський виробничий рибоводний цех.

Як підтверджується матеріалами приватизаційної справи Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп", що зберігається в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, роздільний акт (баланс) при відокремленні Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп" не складався, будь-які майнові права на земельні ділянки не передавались.

Отже, підсумовуючи викладене, оскільки Об`єднання "Вінницярибгосп" було припинено шляхом ліквідації, то в силу ст. 27 Земельного кодексу України право користування Об`єднання "Вінницярибгосп" спірною земельною ділянкою також було припинено. Доказів набуття права користування на таку земельну ділянку новоствореним підприємством - Вінницьким обласним державним виробничим підприємством "Вінницярибгосп" матеріали справи не містять.

Таким чином, хоча до відповідача відбувся перехід прав та обов`язків від Вінницького обласного державного виробничого підприємства "Вінницярибгосп", однак прав на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0520281200:01:001:0034 площею 462,4 га Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" не набуло, тому таке право не могло перейти до відповідача як правонаступника.

Обставини, на які посилається відповідач із вказівкою на висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №906/620/19, 902/930/21, 902/9/23, 906/706/19, що реорганізація державного підприємства шляхом перетворення в ході проведення приватизації не мала наслідком припинення діяльності такого підприємства, а мала наслідком перетворення, що передбачає відповідно до умов законодавства повне правонаступництво останнім всього майна, прав та обов`язків реорганізованої юридичної особи, є відмінними і не можуть братися судом до уваги у цій справі, оскільки в межах розгляду вказаних справ не надавалася оцінка перетворенню Об`єднання "Вінницярибгосп" у Підприємство "Вінницярибгосп", а лише встановлювалося перетворення і правонаступництво, починаючи від новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп". При цьому зміст наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995 в сукупності із наказом керівництва Об`єднання "Вінницярибгосп" №82 від 25.06.1996 підтверджує саме факт ліквідації Об`єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп".

Що стосується тверджень представниці відповідача, що відбулася реорганізація (перетворення) Об`єднання "Вінницярибгосп", а не ліквідація, оскільки відсутні докази внесення відповідного запису про його припинення до Державного реєстру, то, на думку суду, такі твердження жодним чином не можуть беззаперечно підтвердити ці обставини. Адже державна реєстрація юридичних осіб є похідною дією і її нездійснення чи відсутність доказів здійснення такої, не спростовує факту ліквідації Об`єднання на підставі відповідних наказів Міністерства і створення при цьому в подальшому нового суб`єкта господарювання.

Крім того, надані відповідачем докази щодо права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельні ділянки, також не спростовують обґрунтованість позовних вимог і водночас не позбавляють можливості оформити в силу приписів Земельного кодексу України відповідні права на земельну ділянку для обслуговування нерухомого майна.

Державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку водного фонду, яка згідно вимог ст. 92 Земельного кодексу України не може перебувати у постійному користуванні у відповідача) за особою, яка не має на нього жодних прав, є перешкодою в реалізації територіальною громадою речових прав на зазначений об`єкт.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Зазначені положення кореспондуються з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову до СТОВ "Прогрес" про усунення перешкод територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою водного фонду під ним площею 462,4 га з кадастровим номером 0520281200:01:001:0034 шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування СТОВ "Прогрес" спірною земельною ділянкою та її повернення. Водночас обґрунтованість позовних вимог підтверджується матеріалами справи.

Суд також враховує, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати па предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40 - 43)).

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСГІЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Водний кодекс України визначає, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

Користування водним об`єктом із зайнятою ним земельною ділянкою водного фонду, всупереч встановленому законодавством порядку, суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів.

Отже, правовідносини, пов`язані з користуванням земельними ділянками водного фонду беззаперечно становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконне користування ними такому суспільному інтересу не відповідає.

Так, усунення перешкод територіальній громаді в особі Барської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою з водним об`єктом, яку незаконно переданій відповідачу у постійне користування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення територіальній громаді земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, які відповідач використовує з порушенням закону.

В даному випадку суспільний інтерес однозначно переважає над приватно-правовим інтересом окремого суб`єкта господарювання (відповідача). При цьому територіальна громада в особі Барської міської ради могла б забезпечити власні матеріальні інтереси, зокрема, за рахунок орендних платежів, надаючи спірну земельну ділянку у тимчасове платне користування. Наявність зареєстрованого права постійного користування на відповідні об`єкти за відповідачем без належних на те правових підстав є перешкодою для наповнення бюджету.

Водночас відповідач не позбавлений права та можливості отримати в користування спірну земельну ділянку з водним об`єктом на засадах загальної рівності з іншими суб`єктами господарювання.

Визначаючись щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Барської міської ради, суд враховує таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначила, що сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з цим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці європейського суду з прав людини.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зазначено зокрема про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З метою здійснення представництва інтересів держави у суді Вінницькою обласною прокуратурою у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Барську міську раду про намір звернутися із відповідним позовом до суду (лист вих. №12-244вих-24 від 29.02.2024).

Такому повідомленню передувало звернення Вінницької обласної прокуратури на отримання інформації з метою з`ясування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Листом вих. №03/138 від 18.01.2024 Барська міська рада повідомила про відсутність наміру здійснювати захист порушених прав територіальної громади з підстави обмеженого фінансування.

Суд враховує, що обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Водночас протягом розгляду даної справи Барська міська рада не заперечила щодо здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурором та не повідомила про намір самостійно звернутися з позовом до суду.

Отже, наявні підстави вважати, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову повністю з вищенаведених мотивів.

При постановлені цього рішення, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Водночас суд зазначає, що інші доводи відповідача жодним чином не спростовують викладених судом підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Окрім того, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення (висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 серпня 2023 року у справі № 922/1832/19).

Отже, у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 6056 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Б. Претвича, буд. 39, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ 30072357) на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0520281200:01:001:0034 площею 462,4 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2473780405060), припинивши право постійного користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0520281200:01:001:0034.

3. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Б. Претвича, буд. 39, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ 30072357) повернути територіальній громаді в особі Барської міської ради (вул. Героїв Майдану, 6, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ 04051017) водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду під ним з кадастровим номером 0520281200:01:001:0034 площею 462,4 га, розташовану на території Барської міської ради.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Б. Претвича, буд. 39, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ 30072357) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909) 6056 грн - витрат на сплату судового збору.

5. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 04 жовтня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.