Рішення

від 24.09.2024 по справі 903/430/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2024 року Справа № 903/430/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТО ГРУП», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський завод спеціального технічного обладнання», м.Луцьк

про розірвання договору оренди

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Олійник М.М.

встановив: в позовній заяві від 26.04.2024 №1 (вх.№01-52/468/24) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТО ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський завод спеціального технічного обладнання» позивач просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №8 від 13.07.2022, укладений між сторонами починаючи з 01.04.2023 та покласти судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп. на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням умов договору орендодавцем в частині незабезпечення відповідачем норм енергетичної потужності, необхідної позивачу як орендарю для використання об`єкта оренди.

Ухвалою суду від 03.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28 травня 2024 року на 11:00 год.

Ухвалами суду від 23.05.2024 та 27.05.2024 постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

20.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

27.05.2024 на адресу суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в яких представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТО ГРУП» зазначив, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 03.05.2024. та не надано суду копій технічної документації, що підтверджує факт підключення до ліній електропостачання та потужність ліній електропостачання до приміщення, розміщеного за адресою: місто Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 25, що знаходиться на 1 поверсі будівлі виробничої №3 літ Х-2, приміщення №58 (площею 244,7 м. кв.), приміщення №59 (площею 428,7 м. кв.), та цокольному поверсі будівлі виробничої приміщення №9 (площею 206,9 м. кв ), №11 (площею 34.4 м. кв.) станом на 13 липня 2022 року та копії технічної документації, що підтверджує факт підключення до ліній електропостачання та потужність ліній електропостачання до приміщення, розміщеного за адресою: місто Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 25, що знаходиться на 1 поверсі будівлі виробничої №3 літ Х-2, приміщення №58 (площею 244,7 м.кв.), приміщення №59 (площею 428,7 м. кв.), та цокольному поверсі будівлі виробничої приміщення №9 (площею 206,9 м. кв ), №11 (площею 34.4 м. кв.) станом на 20 лютого 2024 року

Ухвалою від 28.05.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 11.06.2024 на 12.10 та запропоновано відповідачу виконати вимоги ухвали суду від 03.05.2024 в частині надання суду витребуваних документів.

05.06.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський завод спеціального технічного обладнання» надійшли додаткові пояснення у справі з додатками (копіями документів).

Ухвалою суду 06.06.2024 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 11.06.2024 просив суд розгляд справи відкласти для надання можливості ознайомитися з адодатковими поясненнями та долучених копіями документів до матеріалів справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський завод спеціального технічного обладнання».

Ухвалою суду 11.06.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 02 липня 2024 на 10:20 год.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шума М.С. з 02.07.2024 по 22.07.2024 судове засідання по справі №903/430/24, що призначено на 16.07.2024, не відбулося.

Ухвалою суду від 23.07.2024 справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 30 липня 2024 року на 12:20 год.

29.07.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТО ГРУП» надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача

Суд протокольною ухвалою від 30.07.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 03.09.2024 о 10:15 год.

Ухвалою суду від 13.08.2024 постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

Представники сторін в судове засідання 03.09.2024 не з`явилися, додаткових пояснень, заяв суду не надали.

Ухвалою суду від 03.09.2024 розгляд справи по суті відкладено на 24.09.2024 на 11:30 год.

Ухвалою суду від 18.09.2024 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання 24.09.2024 не направив, додаткових пояснень, заяв, клопотань суду не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.09.2024 надав суду пояснення, доводи, висловив свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «НОВОВОЛИНСЬКИЙ ЗАВОД СПЕЦІАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» ( Орендодавець, Відповідач) та ТОВ «ЮТО ГРУП» (Орендар, Позивач) 13.07.2022 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8.

Відповідно до пунктів 1.1-1.4 Договору сторони погодили, що Орендодавець зобов`язувався передати в тимчасове платне користування нерухоме майно, а Орендар, зобов`язаний прийняти вказане приміщення за актом приймання - передачі та своєчасно сплачувати орендну плату в порядку та на умовах передбачених Договором.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що об`єкт оренди є частина виробничої будівлі розміщеної за адресою місто Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 25, що знаходиться на 1 поверсі будівлі виробничої №3 літ Х-2, приміщення мають №58 (площею 244,7 м. кв.), приміщення №59 (площею 428,7 м. кв.), та цокольному поверсі будівлі виробничої приміщення №9 (площею 206,9 м. кв.), №11 (площею 34.4 м. кв.), коридор (площею ЗО м кв.). Загальна площа приміщення становить 944,7 м. кв.

Відповідно до п. 9.1. Договір дійсний з 01.09.2022 по 31.08.2025 включно.

13.07.2022 відповідно до п. 4.1. Договору сторони підписали акт приймання-передачі приміщення (а.с. 18).

Договір підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина друга статті 202 ЦК України).

У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною другою статті 11 ЦК України єпідставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.

Відтак у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини сторін, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, моменту виникнення зобов`язання.

Отже, визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.

Предметом даного спору, як визначив позивач є дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення на підставі ст. 651 ЦК України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Згідно з статтею 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За змістом частини першої статті 760 цього Кодексу предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями частини 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою статті 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (стаття 631 ЦК України).

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом( стаття 181 ГК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (стаття 283 ГК України).

Частиною 1 статті 284 ГК України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: строк, на який укладається договір оренди.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, істотними умовами договору найму (оренди) є предмет, строк такого договору і плата за користування майном.

Сторони підписуючи спірний договір, усвідомлювали можливі ризики господарської діяльності, при реалізації даного договору та про те, що Договір може бути розірвано достроково на вимову однієї із сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором (пункт 9.6 Договору).

Позивач в позовній заяві підставою вказав, що орендоване приміщення за договором оренди від 13.07.2022 № 8 не можливо було використовувати для ведення господарської діяльності, оскільки Станок ТПЧ - 320 (тиристорний перетворювач частот) , який використовує у своїй діяльності ТОВ «ЮТО ГРУП» не можливо використовувати в орендованому приміщенні, так як лінії електропостачання орендованого приміщення не відповідають технічним вимогам потужності придбаного обладнання, а тому монтаж його не можливий .

Згідно з положеннями частини 2 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).

У разі прийняття пропозиції договір вважається розірваним за згодою сторін (про що інша сторона повідомляється письмово або сторонами складається єдиний документ).

Позивач листом № б/н повідомив відповідача про намір достроково розірвати договір оренди з 15.11.2023, оскільки не планує використовувати у своїй господарській діяльності приміщення, що є предметом договору (а.с.104).

Відповідач листом від 25.10.2023 за №24 повідомив Орендаря про відсутність підстав для розірвання договору оренди нежитлового приміщення за № 8 від 13.07.2022, оскільки ТОВ «НОВОВОЛИНСЬКИЙ ЗАВОД СПЕЦІАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» виконало всі умови Договору по передачі майна в оренду, що підтверджується підписаним без зауважень між сторонами Акту прийому - передачі приміщення від 13.07.2022.

Додатково у відзиві представник Відповідача зазначив, що 11.11.2022 Договір на постачання електричної енергії був укладений між ТзДВ"Оснастка - Маркет", як орендаря приміщення та ТзОВ "Захід Енерго Збут", як постачальником. Відповідно з Додатком №1 до договору дозволено потужність 2000 кВт з переліком ЕІС - кодів точок комерційного обліку з під`єднанням всіх споживачів електроенергії становить 30000 кВт в місяць.

Тобто, надання дозволеної потужності 2000 кВТ для ведення діяльності ТОВ «ЮТО ГРУП» в орендованому приміщенні по вул. Луцькій, буд. 25 у м. Нововолинськ.

Як вбачається із ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Передумовою дострокового розірвання договору оренди є необхідність направлення ініціюючою стороною іншій стороні пропозиції про дострокове припинення договірних відносин. Така пропозиція повинна бути зроблена за 20 календарних днів до запланованої дати розірвання, якщо інший строк не встановлений у самому договорі. Додатком до

пропозиції повинна бути додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди, якою визначатимуться усі істотні умови повного припинення господарських зобов`язань між сторонами.

У відповідності до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Чинне в Україні законодавство розділяє підстави дострокового розірвання договору на дві групи:- перша пов`язана із істотним порушенням умов договору;- друга пов`язана із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України (на яку посилається позивач, як правову підставу позову для розірвання договору через істотне порушенням умов договору) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, від 31.07.2018 у справі №922/3248/18.

Тобто, аналізуючи можливість дострокового розірвання договору з підстав істотного порушення його умов, суд звертає увагу, що пропозиція про дострокове припинення договірних відносин (яку направлятиме ініціююча сторона) повинна містити посилання на конкретну обставину, що вказує на порушення іншою стороною своїх зобов`язань за договором. Така підстава повинна бути очевидною та обґрунтованою. Обґрунтованість підстави може підтверджуватися відповідними документами (наприклад, акт виявлення порушень), які можуть бути складені ініціюючою стороною в односторонньому порядку із зазначенням відмови іншої сторони від підписання таких документів.

Водночас, Позивач обґрунтовуючи пропозицію про дострокове розірвання договору підставою вказав відсутність потреби в орендованому майні, що на переконання суду не є посиланням на конкретну обставину, що вказує на порушення іншою стороною своїх зобов`язань за договором.

Щодо посилань Позивача вже у позовній заяві (а не у пропозиції на розірвання договору), що Відповідачем було порушено істотні умови договору, а саме, що лінії електропостачання орендованого приміщення не відповідають технічним вимогам потужності придбаного обладнання, судом відхиляються, так як Позивач звертався до Відповідача з пропозицією щодо припинення договору оренди №8 від 14.11.2022 , оскільки мав вже нове приміщення, а саме, що з 01.09.2023 ТОВ «ЮТО ГРУП» укладено договір оренди нежитлового приміщення №17/23, яке знаходиться за адресою 03028, м. Київ, пр. Науки, будинок № 41 (а.с. 3).

З огляду на вищенаведене, та те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для розірвання Договору від 13.07.2022 оренди нежитлового приміщення № 8, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується

і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частин 1. 2, 3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встазякі не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про дострокове розірвання договору оренди не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

У позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

02.10.2024

СуддяМ. С. Шум