Ухвала
від 25.09.2024 по справі 454/2459/17
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/2459/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1147/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року уколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги цивільного відповідача ЦМЛ Червоноградської МР, обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , прокурора у25вересня 2024року кримінальному провадженні ОСОБА_8 зі змінами на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 04.08.2023 року у кримінальному провадженні № 12015140150001862 стосовно :

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Полонне Хмельницької області та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, не судимого, працюючого завідувачем пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 140, ч.1 ст. 366 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженцята жителя АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, не судимого згідно ст. 89 КК України, працюючого лікарем акушер-гінекологом пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, не судимого, працюючого лікарем акушер-гінекологом пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 140, ч.1 ст. 366 КК України,

за участю:

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_11 ,

представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_13 ,

захисників -адвокатів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

встановила:

Представник цивільного відповідача, обвинувачені та прокурор подали апеляційні скарги на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 04.08.2023 року яким

ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.140 КК України, та призначено йому покарання за ч.1 ст.140 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст. ст.74 п.5, 49 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання у зв`зку із закінченням строків давності.

ОСОБА_7 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.140 та ч.1 ст.366 КК України, та призначено йому покарання

за ч.1 ст.140 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі;

за ч.1 ст. 366 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді 1 року 8 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки. На підставі ст. ст.74 п.5, 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 140 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України за недоведеністю наявності у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 366 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України за недоведеністю наявності у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 до Червоноградської центральної міської лікарні про відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням задоволено частково.

Стягнуто з Червоноградської центральної міської лікарні в користь ОСОБА_12 600 000 гривень як відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний відповідач в апеляційній скарзі просить замінити цивільного відповідача в цивільному позові ОСОБА_12 , з Червоноградської центральної міської лікарні на комунальне підприємство «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» у зв`язку з реорганізацією. Вирок Сокальського районного суду Львівської області в справі № 454/2459/17 від 04 серпня 2023 року скасувати частково та ухвалити новий вирок, яким виправдати всіх обвинувачених і відмовити в задоволенні цивільного позову в повному обсязі. Вважає вирок, в частині задоволення цивільного позову, незаконним і необгрунтованим, так як суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, шо мають значення для справи, а також у зв`язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції при визначені моральної шкоди, не зазначив з чого виходив при визначені саме такого розміру відшкодування моральної шкоди. Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 01.03.1995 № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Також не зрозумілою є мотивація наведена на арк. 25 вироку суду, щодо методу запропонованого автором методики ОСОБА_17 оскільки 29.01.2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України вищевказана Методика була внесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури. Крім того цивільним позивачем не надано жодних доказів її моральних страждань, у справі, не проведена психологічна експертиза та позивач не звернулася до суду з клопотанням про призначення судово-психологічної експертизи.

Апелянт зазначає, що при визначені розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA. № 68490/01. § 62. ССПЛ, 12 липня 2007 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Даною постановою Верховного Суду розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі по 150000.00 гри кожному із позивачів встановлений «....внаслідок яких позивачі втратили близьку їм людину, то завдало їм моральної шкоди...».

При визначенні розміру моральної шкоди в сумі 600 000 грн судом не взято до уваги розмежування понять «дитина» та «плід». У цьому кримінальному провадженні тяжким наслідком була загибель плода, проте на арк. 24 вироку, суд вказує: «судом встановлено, що у зв`язку зі смертю дитини потерпілої ОСОБА_12 ...». З точки зору права, суспільно небезпечного наслідку, як смерть дитини немає, і не може бути, оскільки не відбулося живонародження та трансформації плоду у людину, що безумовно теж впливає на розмір компенсації.

Стягнення моральної шкоди у розмірі 600 000 грн є явно завищений та нічим необгрунтований, а також, без сумніву, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості, а також поставить у вкрай скрутне становище юридичну особу, зважаючи на обмежене фінансування закладу охорони здоров`я, який надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу населенню району, заборгованості по зарплаті. Крім того це розмір зарплати лікаря за 12 років.

Апелянт зазначає, що суду першої інстанції були подані документи про реорганізацію Червоноградської центральної міської лікарні, а саме копії рішення Червоноградської міської ради від 19.04.2018 року №838. Виписки - з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але суд першої інстанції не звернув увагу на заміну цивільного відповідача.

Даний вирок оскаржив обвинувачений ОСОБА_6 , який просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок котрим виправдати ОСОБА_6 повністю і відмовити цивільному позивачу у задоволенні цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину у повному обсязі пред`явлених позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Вважає зазначений вирок незаконним, оскільки при винесенні вироку суд не вірно врахував всі обставини справи, докази здобуті при досудовому та судовому слідстві. Під час досудового та судового слідства не здобуто жодного належного та допустимого доказу вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 т. 140 КК України.

Апелянт покликається, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ст. 94, 370 КПК України, внаслідок чого він дійшов необгрунтованих висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого судом були необгрунтовано відкинуті доводи захисту та обвинуваченого ОСОБА_6 . При обгрунтуванні невинуватості ОСОБА_9 судом не надавалася оцінка всіх доказів в сукупності, а лише повністю «зацитовано» виступ в дебатах адвоката ОСОБА_14 . Крім того у вироку суд доказування вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і доказування невинуватості ОСОБА_9 обгрунтовує одними і тими ж доказами. При цьому суд проводить аналіз двох судово-медичних експертиз, які були проведені на досудовому слідстві та констатує, що висновки цих експертиз базуються на недіючих (втративших чинність) наказах МОЗ України. Тобто суд справедливо константував те, що дві проведені судово-медичні експертизи містять суперечливі та інколи взаємо-виключні твердження. На підставі цього суд двічі виносив ухвали про призначення повторної судово-медичної експертизи проведення якої доручав Головному судово-медичному бюро України. Двічі Головним бюро СМЕ України було відмовлено в проведенні повторної експертизи з підстав того, що експертам необхідно було надати достовірну інформацію (верифікацію подій) на підставі яких можливо було б надати справедливий та достовірний висновок експертизи. Незважаючи на ці обставини суд не визнає ці експертизи недопустимими та неналежними доказами, а проводить їх аналіз.

Апелянт наголошує,що судпершої інстанції дійшов висновкущо лікарі ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 повинні буликеруватися локалинимипротоколами,які булинадані врозпорядження суду.При оглядів судіцих локальнихпротоколів захисником ОСОБА_6 увагу судубуло звернутона явнуфальсифікацію цихдокументів.Так влокальному протоколі«дистрес плодапри пологах»вказано ,що затвердженийвін наказомвід 24жовтня 2013року,але завіренийголовним лікарем24.02.2014року,та натитульному листімається напис«Червоноград 2014».Окрім цьогона останнійсторінці цьогопротоколу відсутніпідписи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,а затемається підпислікаря ОСОБА_18 ,яка впологовому відділенніпрацює з2016року.Крім цьогов судголовним лікаремЧервоноградської центральноїлікарні буланадана завіренакопія Локальногопротоколу,який маваналогічні суперечності,а натитульній сторінціпротоколу маєтьсянапис «Червоноград2017р».Інші локальніпротоколи,а саме«нормальні пологи»,«кесарів розтин»також містятьаналогічні суперечностіпо датіїх видання.Жоден зцих локальнихпротоколів непогоджений директоромдепартаменту здоров`яЛьвівської ОДА,хоча такепогодження передбаченона титульнійсторінці.Зазначене очевидносвідчить провидання цихпротоколів вжев ходідосудового чиможливо судовогослідства.Тому судповинен бувдати оцінкутакому документута визначитисячи можецей документбути належнимта допустимимдоказом.З точки зору захисту такий документ є неналежним доказом.

Апелянт зазначає, що саме ОСОБА_9 проводить огляд таких вагітних і саме тому особисто Поведа в 12 годині 25.09.2015 р виставив діагноз «прелемінарний період», що підтвердив своїм підписом та печаткою в історії хвороби. Діагноз прелемінарний період означає те, що вагітна ще не перебуває в родах. При виставлені такого діагнозу обовязковий огляд черговим лікарем не пізніше 8 годин після виставлення такого діагнозу. Тобто ОСОБА_6 мав оглянути вагітну не пізніше 20 години., В судових засіданнях однозначно встановлено що черговий лікар ОСОБА_6 . оглядав ОСОБА_12 (проводив внутріакушерське дослідження) о 18 год 30 хвилин, тобто через 6,5 год. Це видно із показів свідка ОСОБА_19 , допиту потерпілої ОСОБА_20 та її посилання на телефонні дзвінки де зафіксовано їх час. Окрім того за станом Хміль спостерігали акушерки. Отже лікар ОСОБА_6 своїми діями не порушував жодних нормативних документів, якими врегульовано його дії. Видається що суд взагалі прийшов до висновку, що завідувач пологового відділення не повинен надавати медичну допомогу як лікуючий лікар.

Апелянт наголошує, що завідувач пологового відділення не міг не знати того, що черговий лікар ОСОБА_6 двічі 25 вересня 2015 року приймав пологи у вагітних. Історії хвороби вказаних породіль (Поради та ОСОБА_21 ) є в матеріалах провадження та досліджувалися в судовому засіданні. Достовірно встановлено судом, що на момент здачі чергування ОСОБА_6 плід в роділлі ОСОБА_22 був живий. Це підтверджено всіма без винятку свідками, потерпілою, даними оглядів, технічними записами кардіотоккограми та в сукупності всіма наявними доказами. Однозначно відомо що станом на 22 год, на 23:50, та і перед самим початком операції біля 01:00 26.09.2015 року плід був живий.

Обов`язковою умовою для настання кримінальної відповідальності за ст. 140 ч.1 КК України є спричинення тяжких наслідків для хворої. Які тяжкі наслідки для Хміль настали від дій ОСОБА_6 якщо при здачі чергування ОСОБА_6 плід ОСОБА_22 був живий? Цьому факту суд взагалі не дав оцінки бо інакше мав прийти до висновку про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_6 .

Апелянт покликається,що судом першоїінстанції необгрунтовано вирішено цивільний позов. Так суд у вироку задовільнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_22 частково та вирішив стягнути з Червоноградської центральної міської лікарні 600 000 гривень. Відповідно в подальшому ЧЦМЛ має право звернутися з регресним позовом до осіб, які будуть визнані винними в даній справі. У пред`явленому цивільному позові цивільний позивач ОСОБА_12 просила стягнути вказану вище суму грошових коштів як компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду, однак, остання не надалі суду жодних належних та допустимих доказів в обгрунтування розміру моральної шкоди. Розмір моральної шкоди визначений судом 600 000 грн, це заробітна плата лікаря приблизно за 12 років, що є явно за межами розумності, виваженості та справедливості.

Даний вирок оскаржив обвинувачений ОСОБА_7 , який просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок котрим виправдати ОСОБА_7 повністю. Відмовити цивільному позивачу у задоволенні цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину у повному обсязі пред`явлених позовних вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю та недоведеністю .Вважає зазначений вирок незаконним, оскільки при винесенні вироку суд не вірно врахував всі обставини справи, докази здобуті при досудовому та судовому слідстві. Під час досудового та судового слідства не здобуто жодного належного та допустимого доказу вини ОСОБА_7 ,- у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 140 КК України.

Апеляційні вимоги ОСОБА_7 є ідентичними вимогам обинуваченого ОСОБА_6 .

Крім того апелянт зазначив, що діагностування дистресу плода відбулося із певним запізненням. Згідно висновку додаткової експертизи №275 від 31 жовтня 2016 року (який, як визначено вище є імовірним, та неналежним доказом) однозначне діагностування дистресу плода могло відбутися орієнтовно за 2 год 49 хв до операції (а це орієнтовно о 21 год 50 хв (22 год 11 хв)), тобто у момент вилиття навколоплідних вод. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 з 22 год 12 хв намагався повідомити про необхідність операції завідувача відділенням та зібрати операційну бригаду. Однак таке запізнення у початку операції, яка повинна бути розпочата за 15 хв з моменту діагностування, вочевидь не вплинуло на життєдіяльність плода, оскільки серцебиття прослуховувалося, згідно даними справи, до початку кесаревого розтину (приблизно до 01.00 год 26 вересня 2015 року). Щодо часу, коли лікуючим лікарем у Хміль був ОСОБА_7 , як: черговий лікар. Якщо покази свідків в справі можуть бути суб`єктивними то є докази, які зафіксовані технічно, та які досліджувалися в судових засіданнях. Але в вироку суд не дав оцінку цим доказам. Апелянт ретельно похвилинно описав час спілкування з лікарями щодо організації бригади для кесаревого розтину породіллі ОСОБА_12 .

Судом першої інстанціїне надано оцінки тогочи є наслідкомзв`язку смертьплода із бездіяльністю лікаря-анестезіолога, який відмовився прибути на операцію. Своєчасне прибуття анестезіолога могло вплинути на кінцевий результат. Адже якщо б початок операції не затягнувся до 1 години то очевидно що дитина була б живою, хоча жодна з експертиз не дала відповідь на таке питання.

Слід відмітити, що при бездіяльності необхідно, окрім встановлення обов`язку діяти, встановити також реальну можливість діяти. Якщо суб`єкт не має можливості попередити шкідливі наслідки через те, що на нього не покладений обов`язок вчинити потрібні дії, це виключає його відповідальність за відсутністю причинного зв`язку між порушенням та наслідком . У вказаній ситуації очевидно, що в ОСОБА_23 ОСОБА_24 не було реальної можливості розпочати операцію, оскільки не було на місці операційної бригади (зокрема, анестезіолога). Врешті, це і підтверджено висновком експертизи від 31 жовтня 2016 року (п. 6). Відповідно ж до посадової Інструкції лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги пологового ОСОБА_25 . Мазура (затверджена головним лікарем ЧЦМЛ від 15 грудня 2012 року) лікар акушер-гінеколог зобов`язаний своєчасно інформувати завідувача відділенням про стан важких пацієнтів, про екстраординарні випадки. Таким чином, ОСОБА_23 Мазур після діагностування дистресу плода, маючи обов`язок ургентно протягом 15 хв розпочати операцію кесаревого розтину, не мав реальної можливості здійснити такий захід (у зв`язку з відсутністю операційної бригади). ОСОБА_26 діяв відповідно до посадових обов`язків - повідомив завідуючого відділення, в обов`язки якого власне входить: організація роботи відділення (п. 1.2); контролювати оптимальність розподілу штатного персоналу за місцем праці, складати та контролювати виконання графіків роботи (п. 2.2.); забезпечувати готовність відділення до надання невідкладної акушерсько- гінекологічної допомоги (п. 2.4), за викликом чергового лікаря за виникнення складної ситуації прибути у неробочий час в установу і надати кваліфіковану допомогу (п. 2.5 посадової Інструкції завідувача пологовим відділенням ОСОБА_27 Поведи (затверджена головним лікарем ЧЦМЛ від 2 січня 2013 року)). Окрім цього, у п. А.4.2.1 Наказу МОЗ України від 27.12.2011 року № 977 «Клінічний протокол з акушерської допомоги «Кесарів розтин»» (Наказ не діючий, але іншого нормативного акту не видано) серед вимог для установ, які надають стаціонарну допомогу, зокрема виділено кваліфікаційні вимоги. Йдеться про цілодобову наявність персоналу (акушер-гінеколог, анестезіолог, неонатолог, акушерка, медичні сестри, лаборант), який пройшов навчання і володіє технологіями виконання та анестезіологічного забезпечення КР, ведення післяопераційного періоду, надання екстреної акушерської, та неонатальної допомоги. Вочевидь, особою, відповідальною за роботу відділення, такої кваліфікаційної вимоги у ЧЦМЛ витримано не було.

Відтак про відповідальність ОСОБА_7 за загибель плода можна було б гіпотетично говорити лише у випадку, коли настання смерті плода відбулось у проміжку між відходженням вод, коли можна було б діагностувати дистрес плода, та моментом, коли ОСОБА_28 . Мазур фактично діагностував такий, та при наявності можливості розпочати операцію кесаревого розтину. Однак, з матеріалів справи вбачається, що плід в окресленому проміжку часу і навіть значно довше (орієнтовно до 01.00 год) залишався живим, Отож, між неналежним виконанням обов`язків ОСОБА_7 та настанням смерті плода не має безпосереднього причинного зв`язку. Така поведінка виступає лише умовою для діянь іншої особи, яка безпосередньо спричиняє злочинний результат.

Обов`язковою умовою для настання кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України є спричинення тяжких наслідків для хворої. Які тяжкі наслідки для ОСОБА_12 настали від дій ОСОБА_7 якщо при виявленні дистресу плоду, він фактично зібрав операційну бригаду, з 23:50 год в якості лікуючого лікаря вже був ОСОБА_9 та плід на цей час був живий.

Щодо незаконності вироку по ч.1 ст. 366 КК України, то апелянт обгрунтовує наступним.

ОСОБА_7 по проханню ОСОБА_29 дійсно вносив зміни в історію хвороби ОСОБА_30 . І своєму рішенні суд прийшов до висновку, що «у діях ОСОБА_9 не було жодного умислу на підробку документів, адже наказ МОЗ України №977 на момент надання допомоги втратив чинність, а локальні протоколи не містили жодних вказівок на проведенні операції протягом 15 хвилин».

Однак суд не дає оцінку тому, що всім лікарям та врешті і експертам, які проводили комісійну судово-медичну експертизу, на досудовому слідстві не було відомо про не чинність наказів, тому керувалися протоколами, які затверджені наказами МОЗ України .А протоколи МОЗ передбачали розпочати операцію через 15 хвилин після постановки діагнозу. Саме тому лише ОСОБА_9 , який прибув у пологове відділення о 23:50 год необхідно, щоб операція розпочалася в межах 15 хвилин, адже на момент його прибуття плід ОСОБА_22 був живий. Саме тому пропонувалося пізніше ОСОБА_31 брати до уваги «локальні протоколи», які очевидно «коректувалися» щодо дати їх видання. Разом з цим слід відмітити те, що із-за неприбуття чергового анестезіолога операція не могла розпочатися допоки не приїхав лікар ОСОБА_32 , який викликаний з дому саме це на думку захисту виключає відповідальність ОСОБА_9 також.

Аналіз посадової Інструкцію лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги пологового ОСОБА_25 (затверджена головним лікарем ЧЦМЛ від 15 грудня 2012 року) дає підстави для однозначного висновку про те, що ані організаційно-розпорядчих, ані адміністративно-господарських обов`язків в ОСОБА_23 Мазура немає. Отож, ОСОБА_7 не є службовою особою, а слідом, суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Нелогічним є рішення суду в частині виправдання ОСОБА_33 за ч.1 ст. 366 КК України і засудження ОСОБА_7 за ч.1 ст. 366 КК України. Що стосується Поведи, то суд вказав, що : «в обвинувальному акті зазначено «Поведа являючись посадовою особою, відповідальною за складання та ведення медичної документації вніс ....» (арк.3 обвинувального акту). Водночас в кваліфікації вчиненого Поведою діяння зазначається «таким чином ОСОБА_9 підозрюється у внесенні службовою особою...»

Тобто суд прийшов до висновку що поняття посадова особа і службова особа не є тотожними і посилається на це як один з доказів невинуватості Поведи. Разом з тим коли це саме зазначено в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 суд не дає цьому аналогічної оцінки. Черговий лікар ОСОБА_7 не є службовою особою, а слідом, суб`єктом злочину передбаченого ч.1 ст.366 І КК України.

Апелянт наголошує на необгрунтовуваності вирішення цивільного позову. Так суд у вироку задовільнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_22 частково та вирішив стягнути з Червоноградської центральної міської ліікарні 600 000 гривень. Відповідно в подальшому ЧЦМЛ має право звернутися з регресним позовом до осіб, які будуть визнані винними в даній справі. У пред`явленому цивільному позові цивільний позивач ОСОБА_12 , просила стягнути вказану вище суму грошових коштів як компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду, однак остання не надали суду жодних належних та допустимих доказів в обгрунтування розміру моральної шкоди.

У рішенні суду є посилання на визначення суми відшкодування по методиці Ерделевського. Однак крім констатування факту, що є така методика, суд нічого не досліджував за допомогою цієї методики. Незрозуміло для чого взагалі у вироку є упоминания такої методики, яка на даний час визнана недієвою. Розмір моральної шкоди визначений судом 600 000 грн, це заробітна плата лікаря приблизно за 12 років, що є явно за межами розумності, виваженості та справедливості.

Даний вирок оскаржив прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , який подав апеляційну скаргу зі змінами та просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині визнання невинуватим вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 140, ч.1 ст. 366 КК України та виправданні ОСОБА_9 за цими статтями.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним та засудити за ч.1 ст. 140 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

Згідно зі ст. 49 КК України звільнити від призначеного покарання ОСОБА_9 у зв`язку із закінченням строків давності.

Визнати ОСОБА_9 винним та засудити за ч.1 ст. 366 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік та позбавити права займатися діяльністю, пов`язаною з наданням акушерсько-гінекологічної допомоги на строк 3 роки.

В частині засудження ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вирок не оскаржується.

Цивільний позов потерпілої задоволити повністю.

Долю речових доказів, прошу вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, а долю процесуальних витрат - відповідно до ст. 124 КПК України.

Прокурор вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги мотивує наступним.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд серед мотивів виправдання ОСОБА_9 по ст. 140 КК України зазначив, що ОСОБА_9 не був лікуючим лікарем ОСОБА_12 , він не був у графіку чергуючих лікарів, а також те, що експерти в висновку комісійної судово-медичної експертизи №123 від 04.07.2016 та додаткового висновку комісійної судово-медичної експертизи №275 від 30.12.2016 посилались на те, що ОСОБА_9 порушив вимоги Клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затверджений наказом МОЗ №977 та порушив вимоги Клінічного протоколу з акушерської допомоги «Нормальні пологи», затвердженого наказом МОЗ №624, які втратили чинність на момент пологів тобто на 25.09.2015.

Разом з тим, 25.09.2015 о 23:18 годині ОСОБА_9 , будучи поставлений до відома черговим лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_7 про виставлення діагнозу роділлі Хміль 1.1. «Дистрес плоду» всупереч Наказу №977 МОЗ України від 27.12.2011 «Клінічний протокол з акушерської допомоги «Кесарив розтин» щодо проведення операції не пізніше ніж через 15 хв., з моменту виставлення вказаного діагнозу, прибув у пологове відділення Червоноградської ЦМЛ 25.09.2015 о 23:50 годин.

Наразі діє наказ МОЗ, в якому зазначено, що після встановлення вказаного діагнозу операція повинна бути проведена «терміново» та локальний протокол Червоноградської ЦМЛ «Дистрес плода при пологах» №294, затверджений головним лікарем 21.10.2013, що не виключає швидке прийняття рішення і проведення операції кесарський розтин як можна швидше.

Також прокурор наголошує на тому, що якщо на час розгляду в суді кримінального провадження за ст. 140 КК України змінився клінічний протокол надання медичної допомоги «Кесарів розтин», затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.2011 № 977, яким передбачено продовження часу для надання медичної допомоги в подібних випадках, то це не впливає на висновок суду про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого цією статтею з бланкетною диспозицією. (Постанова ВС від 09.06.2022 у справі № 718/933/20 )

ОСОБА_9 достовірно знаючи, про встановлення, під час спільного огляду Хміль 1.1. 25.09.2015 близько 12:00 год. ним та лікарем ОСОБА_6 діагнозу «Прелімінарний період» та несучи персональну відповідальність, як завідувач відділення за забезпечення, організацію та участь у наданні якісної і кваліфікованої медичної допомоги вагітним, роділля та породіллям у відділенні, а також оптимальних, безпечних умов в проведенні оперативних втручань, пологів у роділлі ОСОБА_12 та її плоду, недбало відносячись до своїх професійних обов`язків, з 23:50 год. 25.09.2015 до 01:00 год. 26.09.2015 не зумів організувати своєчасний збір працівників операційної бригади пологового відділення Червоноградської ЦМЛ, що призвело до запізнілого проведення ним та лікарем ОСОБА_7 операції ургентного кесарського розтину Хміль 1.1., в результаті якої 26.09.2015 о 01:10-01:15 год. добуто мертвий плід жіночої статі.

З урахуванням вищевказаного, смерть плода ОСОБА_12 знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із неналежним виконанням завідувачем пологового відділення Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_9 своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого до них ставлення, щодо своєчасної та необхідної медичної допомоги, відсутності контролю за здійсненням, черговими лікарями, динамічного спостереження за роділлю ОСОБА_12 та її плодом впродовж їх перебування в стаціонарі, а також організації своєчасного збору працівників операційної бригади поголовного відділення Червоноградської ЦМЛ.

Таким чином, суд не взяв до уваги докази сторони обвинувачення наведені вище та допустив невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК України.

Апелянт зазначає, що суд виправдав ОСОБА_9 за ч.1 ст. 366 КК України, посилаючись на те що він не підписував документів, зокрема історії пологів ОСОБА_12 №597, а також те, що не проведено судово-почеркознавчу експертизу, однак суд не взяв до уваги, і жодним чином не обґрунтував чому він відхиляє покази обвинуваченого ОСОБА_7 , який неодноразову в ході судового розгляду вказував, що він за вказівкою ОСОБА_9 переписував історію пологів ОСОБА_12 , в частині проведення ретельного динамічного обстеження за станом плода та матки роділлі, після чого ОСОБА_9 також підписував таку історію хвороби.

Прокурором у провадженні до суду першої інстанції було подано клопотання про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, яке судом безпідставно відхилено, у зв`язку із чим суд допусти неповноту судового розгляду, п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК України.

Прокурор вважає, що суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України, оскільки судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання, хоча і в матеріалах провадження наявна заява потерпілого про проведення засідання без її участі, позиції такої в судових дебатах не вислухано, від участі в таких вона не відмовлялась. Також судовий розгляд вказаного провадження відбувався без участі представника потерпілого, адвоката ОСОБА_34 , хоча такий заяви на проведення судового слухання провадження буз його участі не писав.

Поряд з цим, суд зазначив, що суд безпосередньо в суді дослідив наступні докази: показання обвинувачених, потерпілої, свідків, однак рішення про засудження ОСОБА_9 не прийняв.

Отже, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки щодо визнання ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, з метою дотримання прав потерпілої на справедливий розгляд, судове рішення підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з ухваленням нового вироку, яким ОСОБА_9 слід визнати винним та засудити за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 140, ч.1 ст. 366 КК України.

Апелянт вважає, що в ході перегляду судового рішення необхідно дати оцінку вищезазначеним доводам, а тому необхідно дослідити:

- висновок КЕК в ДОЗ ДОЗА від 22.02.2016, згідно якого є причинно наслідковий зв`язок між смертю плода ОСОБА_12 та діями лікарів ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 ;

- додатковий висновок комісійної СМЕ № 275 від 30.12.2016;

- допитати потерпілу ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_35 , обвинувачених, свідків ОСОБА_36 ,, ОСОБА_37 ,, ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 ; допитати експертів ОСОБА_43 ,, ОСОБА_44 ; дослідити письмові докази медичні документи: історію пологів, протокол анатомічного розтину, посадові інструкції та ін.

Судом першої інстанції зазначено у вироку, що органом досудового слідства обвинувачений ОСОБА_9 обвинувачується в тому , що являючись медичним працівником, згідно наказу № 251-к від 20.11.1996 року перебував на посаді завідувача пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні за спеціальністю лікар-акушер-гінеколог екстерної допомоги пологового відділення. Відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики лікаря-акушера-гінеколога, затвердженої наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002 року та посадової інструкції завідувача пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні , затвердженої 02.01.2013 року головним лікарем Червоноградської центральної міської лікарні , ОСОБА_9 зобов`язаний здійснювати щоденний контроль за якістю надання медичної допомоги вагітним, роділля, породілля, проводити заходи щодо раціональної організації праці, забезпечувати, організовувати та брати участь у наданні якісної і кваліфікованої медичної допомоги вагітним , роділля, породіллям у відділенні , а також оптимальних безпечних умов в проведенні оперативних втручань, пологів, забезпечувати готовність відділення до надання невідкладної акшерсько-гінекологічної допомоги, однак останній, під час проведення допологової підготовкита приймаючи пологи у роділлі ОСОБА_12 , неналежно виконував свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що лежить в причинному-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків для ОСОБА_12 , а саме інтранальної смерті плода, тобто в загибелі плода, що настала в пологах, під час проведення операції кесарського розтину.

Так, 25.09.2015 року о 04:45 год. вагітна ОСОБА_12 поступила у пологове відділення Червоноградської центральної міської лікарні , що у АДРЕСА_3 , де їй, після огляду був виставлений діагноз «Перша вагітність 39-40 тижнів. Передвісники пологів . Загально-рівномірно звужений таз 1 ст.»

25.09.2015 року о 05:08 год. у ОСОБА_12 розпочалась пологова діяльність та остання переведена у пологовий стаціонар Червоноградської ЦМЛ , де в подальшому була прийнята на лікування лікарем акушер -гінекологом пологового відділення ОСОБА_6 , згідно затвердженого графіку роботи акушер-гінекологів пологового відділення Червоноградської ЦМЛ.

25.09.2015 року близько 12 години завідувачем пологового відділення Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_9 та лікарем ОСОБА_6 проведено спільний огляд вагітної ОСОБА_12 , після чого у відповідності до Наказу №624 МОЗ України від 03.11.2008 року "Клінічний протокол з акушерської допомоги "Нормальні пологи" виставлено діагноз "Прелімінарний період".

У подальшому лікарем ОСОБА_6 всупереч вимог зазначеного наказу не здійснено постійного належного спостереження за розвитком пологової діяльності у ОСОБА_12 для встановлення змін шийки матки і визначення наявності хибних перейм або латентної фази першої фази пологів.

Завідувач пологового відділення ОСОБА_9 , будучи зобов`язаний здійснювати щоденний контроль за якістю надання медичної допомоги вагітним, роділля, породілля неналежно виконуючи свої професійніобов"язки в частині контролю за медичним персоналом, не переконавшись в проведенні ретельного динамічного обстеження за станом плода та матки роділлі ОСОБА_12 , після завершення робочого дня пішов додому.

25.09.2015 року о 23:18 годині Поведа будучи поставленим до відома черговим лікарем акушер-гінеколом ОСОБА_7 про виставлення діагнозу роділлі ОСОБА_12 «Дистрес плоду» всупереч Наказу №977 МОЗ України від 27.12.2011 року «Клінічний протокол з акушерської допомоги «Кесарив розтин»» щодо проведення операції не пізніше ніж 15 хвилин з моменту виставлення вказаного діагнозу, прибув у пологове відділення Червоноградської ЦМЛ 25.09.2015 року о 23:50 годин.

ОСОБА_9 достовірно знаючи , про встановлення , під час спільного огляду ОСОБА_12 25.09.2015 року близько 12:00 год. ним та лікарем ОСОБА_6 діагнозу "Прелімінарний період" та несучи персональну відповідальність, як завідувач відділення та забезпечення , організацію та участь в наданні якісної і кваліфікованої медичної допомоги вагітним , роділля, породіллям у відділенні , а також оптимальних, безпечних умов в проведенні оперативних втручань , пологів у роділлі ОСОБА_12 та її плоду , недбало відносячись до своїх професійних обов"язків , порушуючи вимоги Наказу №900 МОЗ від 27.12.2006 року" Клінічний протокол з акушерської допомоги. Дистрес плоду при вагітності та під час пологів", Наказу №624 МОЗ України від 03.11.2008 року "Клінічний протокол з акушерської допомоги "Нормальні пологи", Наказу №977 МОЗ України від 27.12.2011 року " Клінічний протокол з акушерської допомоги "Кесарив розтин", а також ст.ст. 6,58 ,п"а" ч.1 ст.78 "Основ законодавства України про охорону здоров"я", з 23:50 год. 25.09.2015 року до 01:00год. 26.09.2015 року не зумів організувати своєчасний збір працівників операційної бригади пологового відділення Червоноградської ЦМЛ, що призвело до запізнілого проведення ним та лікарем ОСОБА_7 операції ургентного кесарського розтину ОСОБА_12 , в результаті якої 26.09.2015 року о 01:10-01:15 год. добуто мертвий плід жіночої статі.

З врахуванням вищевказаного смерть плода ОСОБА_12 знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із неналежним виконанням завідувачем пологового відділення Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_9 своїх професійних обов`язків , внаслідок недбалого до них ставлення , щодо своєчасної та необхідної медичної допомоги, відсутності контролю за здійсненням черговими лікарями , динамічного спостереження за роділлю ОСОБА_12 та її плодом впродовж їх перебування в стаціонарі, а також організації своєчасного збору працівників операційної бригади пологового відділення Червоноградської ЦМЛ.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає , що встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_9 у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого , тобто у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

Крім цього, ОСОБА_9 , являючись медичним працівником, згідно наказу №251-к від 20.11.1996 перебував на посаді завідувача пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні за спеціальністю лікар-акушер-гінеколог екстреної допомоги пологового відділення. Відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики лікаря-акушера-гінеколога, затвердженої наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002 та посадової інструкції завідувача пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні, затвердженої 02.01.2013 головним лікарем Червоноградської центральної міської лікарні, ОСОБА_9 зобов`язаний здійснювати щоденний контроль за якістю надання медичної допомоги вагітним, роділля, породілля, проводити заходи щодо раціональної організації праці, забезпечувати, організовувати та брати участь у наданні якісної і кваліфікованої медичної допомоги вагітним, роділля та породіллям у відділенні, а також оптимальних, безпечних умов в проведенні оперативних втручань, пологів, забезпечувати готовність відділення до надання невідкладноїакушерсько-гінекологічної допомоги, однак останній, під час ведення допологової підготовки та приймаючи пологи у роділлі ОСОБА_12 , неналежно виконував свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що лежить в причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків для ОСОБА_12 , а саме інтранатальної смерті плода, тобто в загибелі плода, що настала в пологах, під час проведення операції кесарського розтину.

Діючи з метою уникнення кримінальної відповідальності завідувач пологового відділення Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_9 , являючись посадовою особою, відповідальною за ведення та складання медичної документації умисно вніс до історії пологів №597, заведеної працівниками приймального відділу пологового відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , 25.09.2015 о 04:15 годин на ОСОБА_12 , завідому неправдиву інформацію, в частині проведення ретельного динамічного обстеження за станом плода та матки роділлі за 26.09.2015 та в «Протокол операції №140» щодо часу початку та завершення проведення операції кесаревого розтину, з метою відповідності складеної медичної документації вимогам наказу №977 МОЗ України від 27.12.2011 «Клінічний протокол з акушерської допомоги«Кесарив розтин», так як при існуванні загрози життю матері та/або плоду операція повинна бути розпочата не пізніше ніж через 15 хвилин від визначення показань.

Таким чином, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

15 лютого 2017 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.140 КК України.

Так, ОСОБА_6 , являючись медичним працівником, згідно наказу №399-к від 29.12.2012 перебував на посаді лікаря акушер-гінеколога пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні за спеціальністю лікар-акушер-гінеколог пологового відділення. Відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики лікаря-акушера-гінеколога, затвердженої наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002 та посадової інструкції лікаря-акушер-гінеколога екстреної допомоги пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні, затвердженої головним лікарем Червоноградської центральної міської лікарні, ОСОБА_6 зобов`язаний надавати якісну і кваліфікаційну медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям у відділенні, однак останній, під час ведення допологової підготовки, неналежно виконував свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що лежить в причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків для ОСОБА_12 , а саме інтранатальної смерті плода, тобто в загибелі плода, що настала в пологах, під час проведення операції кесарського розтину.

Так, 25.09.2015 о 04:45 годин вагітна ОСОБА_12 поступила у пологове відділення Червоноградської центральної міської лікарні, що у АДРЕСА_3 , де їй після огляду був виставлений діагноз «Перша вагітність 39-40 тижнів. Передвісники пологів. Загально-рівномірно звужений таз 1 ст.».

25.09.2015 о 05:08 годині у ОСОБА_12 , розпочалась пологова діяльність та остання переведена у пологовий стаціонар Червоноградської ЦМЛ, де в подальшому була прийнята на лікування лікарем-акушером-гінекологом пологового відділення ОСОБА_6 , згідно затвердженого графіку роботи акушер-гінекологів пологового відділення Червоноградської ЦМЛ.

25.09.2015 близько 12 години завідувачем пологового відділення Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_9 та лікарем ОСОБА_6 проведено спільний огляд вагітної ОСОБА_12 , після чого у відповідності до Наказу №624 МОЗ України від 03.11.2008 «Клінічний протокол з акушерської допомоги «Нормальні пологи» виставлено діагноз «Прелімінарний період».

Такі дії ОСОБА_6 призвели до того, що станом на 20:00 годину 25.09.2015 в умовах пологового відділення Червоноградської ЦМЛ не було діагностовано дистрес плода в пологах у ОСОБА_12 , хоча можна було діагностувати.

О 20:00 годині ОСОБА_6 завершивши денне чергування, передав роділлю наступному черговому лікарю ОСОБА_7 без проведення, перед передачею роділлі щодо неї всіх необхідних вище зазначених медичних обстежень, що в подальшому призвело до несвоєчасного діагностування дистресу плоду, на фоні виливання навколоплідних вод, яке відбулось о 21:50 годин 25.09.2015, і як наслідок до запізнілого проведення операції ургентного кесарського розтину, проведеного ОСОБА_7 та завідувачем пологовим відділенням Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_9 , в результаті якої 26.09.2015 добуто мертвий плід жіночої статі, що в свою чергу спричинили ОСОБА_12 тяжкі наслідки.

З урахуванням вищевказаного смерть плода ОСОБА_12 знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із неналежним виконанням лікарем акушер-гінекологом Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_6 своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, щодо надання своєчасної та необхідної медичної допомоги, а також не здійснення динамічного спостереження за роділлю ОСОБА_12 та її плодом впродовж їх перебування в стаціонарі, що спричинили тяжкі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_6 ґрунтовно підозрюється у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України.

10 лютого 2017 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.140, ч.1 ст. 366 КК України.

Так, ОСОБА_7 , являючись медичним працівником, згідно наказу №381 від 15.12.2014 перебував на посаді лікаря акушер-гінеколога пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні за спеціальністю лікар акушер-гінеколог екстреної допомоги пологового відділення. Відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики лікаря-акушера-гінеколога, затвердженої наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002 та посадової інструкції лікаря-акушер-гінеколога екстреної допомоги пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні, затвердженої 15.12.2015 головним лікарем Червоноградської центральної міської лікарні, ОСОБА_7 зобов`язаний надавати якісну і кваліфікаційну медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям у відділенні, однак останній, під час ведення допологової підготовки та приймаючи пологи у роділлі ОСОБА_12 , неналежно виконував свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що лежить в причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків для ОСОБА_12 , а саме інтранатальної смерті плода, тобто в загибелі плода, що настала в пологах, під час проведення операції кесарського розтину.

Так, 25.09.2015 о 04:45 годин вагітна ОСОБА_12 поступила у пологове відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 , що у АДРЕСА_3 , де їй, після огляду був виставлений діагноз «Перша вагітність 39-40 тижнів. Передвісники пологів. Загально-рівномірно звужений таз 1 ст.».

25.09.2015 о 05:08 годині у ОСОБА_12 розпочалась пологова діяльність та остання переведена у пологовий стаціонар Червоноградської ЦМЛ, де в подальшому була прийнята на лікування лікарем акушером-гінекологом пологового відділення ОСОБА_6 , згідно затвердженого графіку роботи акушер-гінекологів пологового відділення Червоноградської ЦМЛ.

В подальшому лікарем ОСОБА_6 всупереч вимог зазначеного наказу не здійснено постійного належного спостереження за розвитком пологової діяльності у ОСОБА_12 для встановлення змін шийки матки і визначення наявності хибних перейм або латентної фази першої фази пологів.

О 20:00 годині ОСОБА_6 завершивши денне чергування, передав роділлю наступному черговому лікарю ОСОБА_7 без проведення, перед передачею роділлі, щодо неї, всіх необхідних вище зазначених медичних обстежень.

Продовжуючи спостереження за роділлею ОСОБА_7 несучи персональну відповідальність, як черговий лікар за проведення обстеження, лікування та спостереження у роділлі ОСОБА_12 та її плоду, недбало відносячись до своїх професійних обов`язків, порушуючи вимоги: Наказу №900 МОЗ України від 27.12.2006 «Клінічний протокол з акушерської допомоги. Дистрес плоду при вагітності та під час пологів», Наказу №624 МОЗ України від 03.11.2008 «Клінічний протокол з акушерської допомоги «Нормальні пологи», Наказу №977 МОЗ України від 27.12.2011 «Клінічний протокол з акушерської допомоги «Кесарив розтин», а також ст.ст.6, 58, п.«а» ч.1 ст.78 «Основ законодавства України про охорону здоров`я», з 20:00 год. 25.09.2015 не проводив ретельного динамічного обстеження за станом плода та матки роділлі, а тому не зміг своєчасно діагностувати дистресу плоду, на фоні виливання навколоплідних вод, яке відбулось о 21:50 годин 25.09.2015, що в свою чергу призвело до запізнілого проведення операції ургентного кесарського розтину, проведеного ним та завідувачем пологовим відділенням Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_9 , в результаті якої 26.09.2015 о 01:10-01:15 хвилин добуто мертвий плід жіночої статі, що в свою чергу спричинили ОСОБА_12 тяжкі наслідки.

З урахуванням вищевказаного смерть плода ОСОБА_12 знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із неналежним виконанням лікарем акушер-гінекологом Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_7 своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, щодо надання своєчасної та необхідної медичної допомоги, а також не здійснення динамічного спостереження за роділлю ОСОБА_12 та її плодом впродовж їх перебування в стаціонарі, що спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_7 ґрунтовно підозрюється у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , являючись медичним працівником, згідно наказу №381 від 15.12.2014 перебував на посаді лікаря акушер-гінеколога пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні за спеціальністю лікар акушер-гінеколог екстреної допомоги пологового відділення. Відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики лікаря-акушера-гінеколога, затвердженої наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002 та посадової інструкції лікаря-акушер-гінеколога екстреної допомоги пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні, затвердженої 15.12.2015 головним лікарем Червоноградської центральної міської лікарні, ОСОБА_7 зобов`язаний надавати якісну і кваліфікаційну медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям у відділенні, однак останній, під час ведення допологової підготовки та приймаючи пологи у роділлі ОСОБА_12 , неналежно виконував свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що лежить в причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків для ОСОБА_12 , а саме інтранатальної смерті плода, тобто в загибелі плода, що настала в пологах, під час проведення операції кесарського розтину.

Діючи з метою уникнення кримінальної відповідальності лікар акушер-гінеколог ОСОБА_7 , являючись посадовою особою, відповідальною за ведення та складання медичної документації умисно вніс до історії пологів №597, заведеної працівниками приймального відділу пологового відділення Червоноградської ЦМЛ на ОСОБА_12 , за період 25.09.2015 та 26.09.2015 завідомо неправдиву інформацію щодо проведення ретельного, динамічного обстеження за станом плода, роділлі, часу встановлення дистресу плоду у ОСОБА_12 , а також часу проведення операції, з метою відповідності складеної медичної документації вимогам наказу №977 МОЗ України від 27.12.2011 «Клінічний протокол з акушерської допомоги «Кесарив розтин», так як при існуванні загрози життю матері та/або плоду операція повинна бути розпочата не пізніше ніж через 15 хвилин від визначення показань.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

На подані апеляційні скарги обвинуваченими та цивільним відповідачем захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_14 подано заперечення в яких просить оцінити критично апеляційні скарги зокрема обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в частині мотивації, апеляційну скаргу цивільного відповідача залишити без задоволення в частині суми відшкодувань, а вирок суду першої інстанції залишити без змін в частині виправдання ОСОБА_9 .

Заслухавши доповідача, міркування прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , про задоволення апеляційної скарги зі зміна прокурора та часткове задоволення апеляційної скарги представника цивільного відповідача в частині зміни назви установи, апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 залишити без задоволення; думку представника потерпілої адвоката ОСОБА_13 , який просив частково задовольнити апеляційні вимоги цивільного відповідача в частині зміни назви установи, апеляційну скаргу прокурора зі змінами підтримав повнястю та просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 ; думку цивільного відповідача головного лікаря ОСОБА_11 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу, інші апеляційні скарги залишити без задоволення; думку обвинуваченого ОСОБА_9 , підтриману його захисниками адвокатами ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , які просили, кожен окремо, апеляційну скаргу прокурора зі змінами залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника цивільного відповідача задовольнити, апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали частково, оскільки заперечили в частині мотивації; думки обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх захисника адвоката ОСОБА_16 , які, кожен окремо, просили задовольнити апеляційні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , апеляційну скаргу зі змінами подану прокурором залишити без задоволення, апеляційну скаргу цивільного відповідача підтримали в повному обсязі; вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 55Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

У відповідності до положеньст.124 Конституції Українизабезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Свідченням справедливого судочинства, на думку Європейського суду, є дотримання національними судами вимоги щодо вмотивованості судових рішень. Ця вимога стосується рівною мірою усіх видів українського судочинства, в тому числі і кримінального процесу.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За ч. 2ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Суд досліджує докази безпосередньо.

Відповідно до ст.ст. 91, 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. За загальним правилом обов`язок доказування в суді обставин, передбаченихст. 91цього Кодексу, покладається на прокурора.Обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Стороникримінального провадження мають право під час судового розгляду подаватиклопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

На думку колегії суддів, зазначені вимоги судом першої інстанції виконано в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, на основі логічного аналізу зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності встановлено наступне.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, його вина в даному кримінальному правопорушенні стверджується показами потерпілої, свідків, протоколами слідчих дій та іншими письмовими доказами, що є в матеріалах кримінального провадження.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 140, ч.1 ст. 366 ч КК України, його вина в даному кримінальному правопорушенні стверджується показами потерпілої, свідків, протоколами слідчих дій та іншими письмовими доказами, що є в матеріалах кримінального провадження.

Дослідивши докази по справі, представлені органом досудового слідства, та докази здобуті під час судового слідства в суді першої інстанції, вислухавши покази обвинувачених, потерпілої, свідків, суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення за ч.1 ст. 366 КК України не знайшло свого підтвердження, оскільки фактичні обставини справи, встановлені судом, не відповідають тим, що викладені в обвинувальному акті .

Апеляційні вимоги зі змінами прокурора ОСОБА_8 в частині скасування вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , якого виправдано, та призначення йому покарання за ч.1 ст. 140 КК України не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Покликання прокурора про наявність неповноти судового розгляду як підстави для апеляційного розгляду лише через відмову суду першої інстанції в призначенні повторної комісійної судово- медичної експертизи, є безпідставним, оскільки ухвалами суду першої інстанції в повному обсязі розписано підставу такої відмови, зокрема зауваження експертів, що їм для проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи необхідні в наявності справжні, повноцінні медичні документи, що містять вичерпну інформацію. Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про верифікацію «підробки документів» (не з`ясовано яким чином відбулося підроблення, який текст був до виправлення і який став після виправлення), а вирішення цих питань до компетенції судово-медичних експертів не входить, у зв`язку з чим було повернуто матеріали в суд для ідентифікації підробок, встановлення їх характеру, або визначення доцільності проведення судово-медичної експертизи за «підробленими документами»». Відтак судові експерти вдруге вказали про недоцільність проведення експертизи по підробленій документації.

Апеляційні вимоги прокурора в частині невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є необгрунтованими, оскільки прокурор не вказує, які ж висновки суду не підтверджені доказами, не наводить жодного доказу, який суд не взяв до уваги, як і не вказує у чому ж, на його думку, полягають суперечності в доказах. Апелянт без жодної аргументації викладає загальні положення в апеляційній скарзі щодо підстав скасування вироку, не вказує тих доказів, які, на його думку, суд першої інстанції не дослідив та не дав їм оцінку, адже таких не було в цій справі. Суд першої інстанції мотивував прийняте рішення оціненими доказами у справі, а твердження сторони обвинувачення, викладені в апеляційній скарзі, мають виключно обвинувальний характер.

Суд першої інстанції у вироку надав оцінку висновку судово-медичної експертизи № 123 та додаткової експертизи № 275 та чітко вказує, що не зрозуміло, які ж саме дії ОСОБА_9 є неналежними та є в прямому причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, що настали для ОСОБА_12 і з яких міркувань, всупереч матеріалам кримінального провадження. ОСОБА_9 позначено черговим лікарем, якщо відповідно до графіку чергувань він у цей день не був черговим лікарем. Отже, на відміну від вимог зазначених прокурором в апеляційній скарзі суд першої інстанції належним чином обгрунтував свої висновки, які не викликають суперечності в трактуванні.

Покликання прокурора на порушення вимог ст. 412 КПК України, оскільки суд першої інстанції завершив судовий розгляд без участі потерпілої ОСОБА_12 є безпідставними так, як в матеріалах справи наявна заяво потерпілої датована 15.03.2023 де зазначено, що потерпіла за вісім років втратила всю надію на справедливість, тому просить подальші судові засідання здійснювати без її участі. Однак судом першої інстанції і дальше повідомлялось потерпілу про розгляд справи та їй було скеровано копію вироку, яку вона не оскаржила.

Відповідно в цій частині апеляційні вимоги сторони обвинувачення не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З врахуванням зазначеного апеляційні вимоги прокурора зводяться до переоцінки доказів та незгоди сторони обвинувачення з висновками суду першої інстанцій щодо встановлених обставин справи.

З дня вчинення злочину до дня ухвалення вироку минуло майже 8 років і в суд цілком виправдано застосував положення ст. 49 КК України і звільнив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання у зв`язку з закінченням строків давності.

В змінах до апеляційної скарги прокурор не оскаржує вирок стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відтак доводи прокурора зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанцій щодо встановлених обставин справи.

З виправдання обвинуваченого ОСОБА_9 , за ч.1 ст. 140 КК України, сторона обвинувачення не погоджується оскільки ставить під сумнів мотиви виправдання ОСОБА_9 , наполягаючи, що він був поставлений до відома черговим лікарем ОСОБА_7 про виставлення діагнозу роділлі ОСОБА_12 «Дистрес плоду». Суд першої інстанції чітко встановив, що ОСОБА_45 не був ні лікуючим, ні червовим лікарем ОСОБА_12 . На думку сторони обвинувачення, не важливо чи лікар черговий, чи просто інформований черговим лікарем і можна притягати до кримінальної відповідальності.

У п. 2 «Підсумки» Висновку експерта №123 зазначено: «спостереження за ОСОБА_12 під час перебування в пологовому відділенні Червоноградської ЦМЛ в нічний час маю проводитись черговим лікарем, а в інші години призначеним лікуючим лікарем, згідно графіку роботи медичного персоналу». Натомість у п. 22 «Підсумки» Висновку експерта №123 експерти взяли на себе нехарактерні функції і призначили винних у справі: «смерть плода ОСОБА_12 знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із діями лікарів, які згідно графіку чергувань, мають здійснювати спостереження за роділлею ОСОБА_12 впродовж її перебування в стаціонарі і надавати їй своєчасну медичну допомогу: ОСОБА_9 . ОСОБА_6 і ОСОБА_7 » Водночас у матеріалах кримінального провадження є лист Червоноградської центральної міської лікарні від 11.03.2016 № 1676. надісланий старшому слідчому СВ Червоноградського ВП ГУНІІ у Львівській області майору поліції ОСОБА_46 , який був досліджений судом першої інстанції. У вказаному листі, зокрема, йдеться про те, що до нічного чергування за 25.09.2015 з 20.00 до 08.00 були залучені лікар ОСОБА_7 , акушерка ОСОБА_47 , ургентний неонатолог ОСОБА_48 та сестра медична палатна для обслуговування новонароджених дітей Фарина. Як бачимо, у списку осіб, які чергувати уніч на 26.09.2015. відсутнє прізвище ОСОБА_9 . Крім того, в матеріалах кримінального провадження міститься такий документ як графік роботи акушер-гінекологів, де чітко відображено, що 25 вересня 2015 р. вдень (08.00 -20.00 год.) працює лікар акушер-гінеколог ОСОБА_6 , а в ночі (20.00 - 08.00 год.) - ОСОБА_7 .

Відтак, покликання у висновку експерта незрозуміло чому ОСОБА_9 віднесений до списку лікарів, які згідно з графіком чергувань мали здійснювати спостереження за роділлею ОСОБА_12 .

В цій частині висновку суд першої інстанції критично оцінив зазначене, оскільки він суперечить матеріалам кримінального провадження. Суд першої інстанції цілком обгрунтовано у вироку вказав, що ОСОБА_9 , як завідувач відділення ніс відповідальність у денний час, тобто тоді, коли згідно з графіком роботи виконував свої посадові обов`язки. Настання тяжких наслідків для ОСОБА_12 не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із діянням завідувача відділення ОСОБА_9 в денний час.

Щодо порушення ОСОБА_9 вимог Клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарський розтин», затвердженого наказом МОЗ України №977, та вимог Клінічного протоколу з акушерської допомоги «Нормальні пологи», затвердженого наказом МОЗ України №624 то такі не знайшли підтвердження як в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій.

Покликання прокурора на проведення операційного втручання зокрема кесарський розтин, протягом 15 хв. з моменту встановлення дистресу плода, як було визначено в наказі МОЗ України №977, є небгрунтованими, оскільки в обґрунтування об`єктивної сторони вчиненого ОСОБА_9 злочину стороною обвинувачення було використано такі нормативні документи МОЗ України:

- клінічний протокол з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затверджений наказом МОЗ України № 977 від 27.12.2011;

- клінічний протокол з акушерської допомоги «Нормальні пологи», затверджений наказом МОЗ України № 624 від 03.11.2008.

Однак з листа МОЗ України від 27.10.2016 №04.02.24-17/1394/ЗПІ-16, який є в матеріалах кримінальної справи вбачається, що обидва нормативні документи втратили чинність за півтора роки (08.05.2014) до події, а не як зазначено в апеляційній скарзі, що зміни відбулись «на час розгляду в суді кримінального провадження за ст. 140 КК України»

Колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачення не може грунтуватись на законодавстві, яке втратило чинність за півтора роки до надання медичної допомоги ОСОБА_12 , як і лікарі не мають права надавати медичну допомогу на підставі стандартів, які втратили чинність на момент надання допомоги.

Покликання прокурора в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_9 , знаючи про встановлення ОСОБА_12 діагнозу «прелімінарний період» не організував своєчасний збір працівників операційної бригади пологового відділення Червоноградської ЦМЛ, що призвело до запізнілого проведення ним і лікарем ОСОБА_7 . ургентного кесарського розтину, також немає законодавчих підстав., оскільки таке спростовується матеріалами справи дослідженими в суді першої інстанції .

Згідно з листа-відповіді з Червоноградської ЦМЛ від 31.01.2018 р. № 340, при виникненні невідкладних станів в пологовому відділенні з необхідністю проведення оперативного втручання в нічний час, анестезію здійснює черговий лікар-анестезіолог BAIT. Одночасно викликається ургентний лікар-анестезіолог BAIT для забезпечення надання медичної допомоги у відділенні, згідно з наказом по ЧЦМЛ від 02.01.2015 №24.

З допиту свідка ОСОБА_49 (судове засідання від 05.12.2018) на запитання адвоката ОСОБА_14 вбачається, що відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров`я, затвердженого Наказом МОЗ №117 від 29.03.2002, лікар-акушер-гінеколог повинен знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я. З-поміж завдань та обов`язків визначено: керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги населенню.

Отже ОСОБА_9 не мав права керуватись стандартами у сфери охорони здоров`я, які не були чинними на день надання медичної допомоги ОСОБА_12

ОСОБА_9 у своїй діяльності був зобов`язаний керуватись локальними протоколами, які були чинними на день надання медичної допомоги ОСОБА_12 та керувався ними. Зокрема, локальним протоколом вторинної стаціонарної та екстреної медичної допомоги, що адаптований до умов роботи пологового відділення Червоноградської ІДМЛ «Дистрес плода при пологах», затвердженим головним лікарем 21.10.2013 № 294, в якому зазначено, що при визначені дистресу плода є необхідним термінове оперативне розродження, проте не вказано чітко протягом якої кількості хвилин. Як тільки в операційній з`явився лікар-анестезіолог, відразу розпочалась операція у ОСОБА_12 , що було встановлено при розгляді справи в суді першої інстанції. Оперативне втручання розпочалось о 0 год. 34 хв. 26.09.2015. дитина народилась за 5 хв. Лікар-неонаголог провів реанімацію відчаю, оскільки не було жодної з ознак живонародження. Оперативне втручання завершилось о 1 год 55 хв. 26.09.2015. Тобто протягом двох годин лікарі вчиняли всі можливі дії для реанімування дитини та надання медичної допомоги породіллі.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що оперативне втручання не могло бути розпочате через відсутність лікаря-анестезіолога. Анестезіолога немає в штаті пологового відділення і не підпорядковується ОСОБА_9 , атому забезпечення анестезіологічної допомоги при операції покладається на завідувача BAIT.

Апеляційні вимоги прокурора щодо наявності в діях ОСОБА_9 причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) ти смертю плода ОСОБА_12 не знайшли підтвердження ні в суді першої, ні в апеляційній інстанції .

З врахуванням зазначеного вище колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки стороною обвинувачення не доведено, що ним вчинено злочини, передбачені ч. 1 ст. 140 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України.

Апеляційні вимоги обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 висловлені ними в апеляційних скаргах про необхідність скасування вироку суду першої інстанції та виправдання їх в повному обсязі не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

На думку колегії суддів судом першої інстанціїв повномуобсязі,з врахуванням пред`явленого обвинувачення,досліджених всудовому засіданнідоказів,показів допитаних свідків та потерпілої,прийшов до обгрунтованого,законного висновкупро винуватість обвинувачених,зокрема ОСОБА_6 ,у вчиненнікримінального правопорушення зач.1ст.140КК України тапризначенням йому покаранняу виді1 року 6 місяцівобмеження волі;на підставіст.ст.74п.5,49КК Українизвільнено ОСОБА_6 від відбуванняпризначеного судомпокарання узв`зку іззакінченням строківдавності;а також про винуватість ОСОБА_7 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.140 та ч.1 ст.366 КК України, та призначено йому покарання: за ч.1 ст.140 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі; за ч.1 ст. 366 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді 1 року 8 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки. На підставі ст. ст.74 п.5, 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Апеляційні вимоги цивільного відповідача стосовно неправильного зазначення в резолютивній частині назви медичного закладу знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Щодо апеляційних вимог цивільного відповідача у визначенні розміру моральної шкоди потерпілій ОСОБА_12 в сумі 600 000 грн., яка на думку апелянта є завищеною і нічим не обгрунтованою, з врахуванням того , що суд першої інстанції не взяв до уваги розмежування термінів «дитина» і «плід», то такі не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст.127, ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Судом першої інстанції зазначене вище було в повному обсязі враховано при прийняті рішення стосовно задоволення цивільного позову потерпілої від скоєного злочину у зв`язку зі смертю дитини потерпілої ОСОБА_12 , яка стала наслідком неналежного виконання лікарями акушер гінекологами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своїх професійних обов`язків. При цьому було враховано, що позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась в душевних стажданнях, оскільки позивач з нетерпінням чекала народження дитини, однак у зв`язку із її смертю перебуває у постійному неспокої, тривозі за майбутнім, досі відчуває біль за втраченою дитиною. Весь цей час поруч з дружиною був її чоловік, який заспокоював та розраджував її. Чоловікові довелося стати опорою для дружини, підбадьорювати її, дбати про неї та при цьому долати внутрішні емоційні збої, звинувачуючи себе, що не вберіг обох. Він з тривогою спостерігав за дружиною, її неможливістю повернутися до звичного способу життя, замкнутістю, невпевненістю страхом. Також суд врахував характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, їх тривалість, що становить більше 8 років, а також, з урахуванням глибини душевних страждань, неможливість незалежно від часу та зусиль відновити попередній стан позивача, разом з тим те, що матір дитини зазнала ще й моральних страждань пов`язаних з завданням шкоди її здоров`ю, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості було визначено саме суму відшкодувань за моральні страждання в розмірі 600000 гривень.

З таким рішення суду першої інстанції в цій частині погоджується і суд апеляційної інстанції.

З врахуванням зазначеного вище колегія суддів вважає, що судовий розгляд судом першої інстанції проведено повно та всебічно щодо всіх фактичних обставин справи, досліджено наявні в матеріалах кримінального провадження докази та їм надано належну правову оцінку.

Подані апеляційні скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, які викладені у вироку по даній справі.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено, а відтак не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг поданих прокурором, обвинуваченими, та задовольняє апеляційну скаргу цивільного відповідача лише в частині відшкодування цивільного позову, а саме у зміні назви медичної установи.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним й обґрунтованим, відповідно підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419, 424 КПК України,колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу цивільного відповідача КП «ЦМЛ Червоноградської МР» - задовольнити частково.

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу зі змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Сокальськогорайонного суду Львівськоїобласті від04.08.2023року, укримінальному провадженні№ 12015140150001862,яким виправдано ОСОБА_9 , за ч.1 ст. 140, ч.1 ст. 366 КК України, та засуджено ОСОБА_7 , за ч.1 ст. 140, ч.1 ст. 366, ч.1 ст.70 КК України, ОСОБА_6 , за ч.1 ст. 140 КК України, із застосуванням до них ст. 74, п.5 ст. 49 КК України - змінити в частині відшкодування цивільного позову.

Стягнути з комунального підприємство «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» в користь ОСОБА_12 600 000 гривень, як відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.

У решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий:

Судді:


Суд	Львівський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	25.09.2024
Оприлюднено	07.10.2024
Номер документу	122086379
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Злочини проти життя та здоров'я особи Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником

Белена А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 25.09.2024 по справі 454/2459/17ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —454/2459/17

Ухвала від 25.09.2024

Ухвала
від 25.09.2024 по справі 454/2459/17
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД