Рішення

від 04.10.2024 по справі 904/3327/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3327/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурспромсталь", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 260 000 грн 00 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурспромсталь" заборгованість в сумі 485 000 грн 00 коп., відповідно до умов договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 4101512 від 16.10.2023.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині своєчасної оплати за надані послуги.

01.08.2024 від позивача електронним засобом зв`язку надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.09.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурспромсталь" заборгованість в сумі 440 000 грн 00 коп.

03.10.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурспромсталь" заборгованість у сумі 260 000 грн 00 коп.

В обґрунтування поданих заяви позивач вказує про те, що відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість у сумі 225 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Проаналізувавши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог на 225 000 грн 00 коп., оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, та заяву подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка задоволена судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованість в сумі 260 000 грн 00 коп.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/3327/24, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 05.08.2024 до електронного кабінету позивача та відповідача 05.08.2024 (а.с. 59-60).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурспромсталь" (клієнт) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 4101512 (а.с. 12-16 ), відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених умовами цього договору послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Розрахунки здійснюються на умовах 100% передоплати відповідно до виставлених експедитором рахунків шляхом безготівкового переказу з рахунку клієнта на рахунок експедитора протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання рахунку електронною поштою (п. 4.1 договору).

Рахунок експедитора, надісланий за допомогою електронних засобів зв`язку, вважається належним чином отриманий клієнтом і приймається для оплати (п. 4.2 договору).

Експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт наданих послуг і надає його клієнту. Клієнт протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту наданих послуг повинен підписати його, завірити печаткою і відправити експедитору, або надати протягом п`яти робочих днів з моменту відмови. Після закінчення зазначеного строку, якщо акт не буде підписано або не буде надано мотивовану відмову, акт наданих послуг вважається прийнятим., підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень (п. 4.8 договору).

Сума цього договору визначається як сума всіх платежів, здійснених в його рамках у відповідності до додатків (заявок до цього договору та на підставі відповідних документів (рахунки/акти тощо) (п. 4.14 договору).

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до 31.12.2023. При відсутності пропозиції про розірвання цього договору за 20 (двадцять) календарних днів до терміну припинення його дії, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 10.2 договору).

Докази припинення або розірвання договору в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Сторонами до договору транспортно-експедиторського обслуговування ТЕО 4101512 від 16.10.2023 укладено заявки на перевезення, а саме:

- заявка № 1 від 25.10.2023, якою сторони погодили дані по відправці, а також вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу, яка складає суму еквівалентну 3000 дол. США. Вартість послуг експедитора, сплачується в гривнях за міжбанківським курсом, встановленим на день виставлення рахунку (а.с. 17);

- заявка № 2 від 02.11.2023, якою сторони погодили дані по відправці, а також вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу, яка складає суму еквівалентну 3400 дол. США. Вартість послуг експедитора, сплачується в гривнях за міжбанківським курсом, встановленим на день виставлення рахунку (а.с. 18);

- заявка № 3 від 05.12.2023, якою сторони погодили дані по відправці, а також вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу, яка складає суму еквівалентну 15250 дол. США. Вартість послуг експедитора, сплачується в гривнях за міжбанківським курсом, встановленим на день виставлення рахунку (а.с. 19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі спірного договору надано відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування на загальну суму 573 857 грн 50 коп., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 544 від 16.12.2024.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 544 від 07.12.2024 на суму 573 857 грн 50 коп.

Відповідачем частково здійснено оплату на загальну суму 313 857 грн 50 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Таким чином, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 260 000 грн 00 коп.

27.03.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих.№27.03.2024-1А від 27.03.2023, яка вручена останньому 08.04.2024, та залишена відповідачем без відповіді.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

При цьому, частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Приписами частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтею 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав відповідачу послуги, обумовлені договором на загальну суму 573 857 грн 50 коп., які були оплачені частково відповідачем, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 260 000 грн 00 коп.

Доказів оплати заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Оскільки відповідачем своєчасно не сплачено вартість наданих позивачем послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 260 000 грн 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, заявлених у розмірі 40 000 грн 00 коп., господарський суд виходить з такого.

Так, статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п.12 ч.3 ст.2, ст.123, ч.2 ст126 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги № 01112023 від 01.11.2023, додаткова угода № 3 від 12.04.2024 до договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000862 від 24.02.2020.

Так, 01.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна" (далі клієнт) та адвокатським об`єднанням «Фещенко та партнери» (далі адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правничої допомоги № 01112023, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в повному обсязі та на умовах, передбачених даним договором та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 (п. 2.1 договору).

За правничу допомогу клієнт сплачує АО гонорар, що узгоджується окремо. В ціну договору не включені фактичні витрати АО щодо виконання ним зобов`язань за договором (п. 3.1 договору).

Пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 12.04.2024 до вказаного договору сторони погодили, що для представництва клієнта перед його контрагентом, судами, державними органами щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Ресурспромсталь», адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту в вигляді та обсязі визначених в даній додатковій угоді.

Сторони погодили, що за надання правової допомоги в обсязі, передбаченому п. 1 цією додатковою угодою, клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар в розмірі 40 000 грн 00 коп., в безготівковій формі протягом 5 днів з дня виставлення рахунку (п. 2 додаткової угоди).

На підтвердження здійснення оплати за надану правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію № 44295063 від 12.04.2024 на суму 40 000 грн 00 коп.

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості розміру заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, доходить висновку про неприйнятність заявленого до стягнення фіксованого розміру цих витрат у розмірі 40 000 грн 00 коп., у зв`язку з їх неспівмірністю та нерозумністю, з огляду на таке.

У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, тому не вимагала від адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, значних професійних зусиль для належного представництва інтересів позивача у справі.

Підготовка позовної заяви у спорі, що виник між сторонами, не потребує тривалого часу для аналізу договору, первинних документів: заборгованість відповідача стосується неналежного виконання відповідачем договору транспортно-експедиторського обслуговування в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Отже, з урахуванням характеру, предмета та складності спору (спір є стандартним-типовим, витікає з договору транспортно-експедиторського обслуговування), кількості його учасників (два учасника), обсягом матеріалів справи (не великий обсяг первинних документів), господарський суд не може стверджувати, що спір у даній справі вимагав від адвоката аналізу значного обсягу джерел права, судової практики та значних затрат часу на його врегулювання.

Таким чином, суд вважає прийнятною фіксовану суму за надання адвокатом у справі професійної правничої допомоги у розмірі 12 000 грн. 00 коп.

З огляду на задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна" відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн 00 коп.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем даний позов подано до суду через систему «Електронний суд».

Згідно платіжної інструкції № 44295296 від 29.07.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7 275 грн 00 коп.

В подальшому, позивачем зменшено розмір позовних вимог, у зв`язку з чим судовий збір повинен складати 3 120 грн 00 коп. (260 000 грн 00 коп. * 1,5% *0,8).

Разом з заявою про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі та з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 4 137 грн 00 коп.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурспромсталь" (49106, м. Дніпро, б-р Слави, буд. 23, код ЄДРПОУ 41015212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 103, кв. 27, код ЄДРПОУ 44703904) 260 000 грн 00 коп. основного боргу, 3 120 грн 00 коп. - витрати по сплаті судового збору та 12 000 грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

У решті заявлених витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 103, кв. 27, код ЄДРПОУ 44703904) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 137 грн 00 коп. (чотири тисячі сто тридцять сім гривень 00 коп.), сплачений у складі судового збору у сумі 7 275 грн 00 коп., згідно платіжної інструкції № 44295296 від 29.07.2024.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.10.2024.

Суддя І.А. Рудь