Рішення

від 04.10.2024 по справі 904/3356/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3356/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості в розмірі 20153,90грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення №784 від 20.02.2023 в частині відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги за період з червня 2023 року по жовтень 2023 року.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

22.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в позові повністю.

В своїх запереченнях зазначає, що сума грошових коштів у розмірі 62610,55грн, яка визначена сторонами у договорі, була сплачена позивачу, заборгованість у розмірі 20153,90грн, яку просить стягнути позивач, не погоджена сторонами в договорі є такою, що утворилась у зв`язку з перевищенням об`ємів споживання, не може бути сплачена відповідачем, оскільки відповідач є бюджетною установою і для її сплати повинно бути відповідне фінансування. Крім того, зазначає, що позивач не надавав відповідачу копії рахунків, виставлених постачальними організаціями, як того вимагають приписи пункту 3.4 договору №27/07.5-22 від 27.07.2022.

02.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що позивачем були надані відповідачу акти прийому-передачі відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, які є підставою для проведення оплати. Відповідачем був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, згідно якого кінцеве сальдо становить 20153,90грн.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, тому суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

27.02.2022 між Міжрегіональним центром професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі - сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі сторона 2) та Квартиро-експлуатаційним відділом м. Дніпро (зараз Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління, надалі сторона 3) укладено договір №27/07.5-22 про безоплатне тимчасове користування нерухомим майном (далі договір №27/07.5-22).

Відповідно до пункту 1.1 договору №27/07.5-22 сторона 1, яка є власником нерухомого майна, визначеного у цьому пункті договору, надає стороні 2 можливість на спільне безоплатне тимчасове користування нерухомим та іншим майном, що знаходиться в приміщені, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ушакова, буд. 4 (далі майно).

Сторона 2 вступає у спільне використання майна у строк, указаний у цьому договорі

(пункт 2.1 договору №27/07.5-22).

Пунктом 3.1 договору №27/07.5-22 передбачено, що спільне користування майном стороною 2 здійснюється на безоплатній основі.

Згідно з пунктом 3.3 договору №27/07.5-22 всі компенсації за отримані комунальні послуги сторони 2 за цим договором сплачуються стороною 3, але виключно після погодження розрахунків із нею.

Приписами пункту 6.1 договору №27/07.5-22 встановлено, що цей договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передачі від 27.05.2022 та укладений на період дії воєнного стану і протягом чотирьох місяців після його припинення чи скасування. У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України даний договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися до моменту його укладання, а саме з 27.05.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 01.01.2023 до договору №27/07.5-22).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №27/07.5-22 від 27.02.2022 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди нерухомого майна від 27.05.2022 позивач передав стороні 2 (військовій частині НОМЕР_1 ) об`єкт оренди, а саме: дев`ятиповерховий гуртожиток (5 поверхів площею 2004,8кв.м.), їдальня (площею 469,8кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 для використання майна для власних потреб (а.с. 10 том 1).

20.02.2023 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпра (далі сторона 1) та Міжрегіональним центром професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі сторона 2) укладено договір №784 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення (далі договір №784).

Відповідно до пункту 1.1 договору №784 сторона 2 зобов`язується забезпечити сторону 1 послугами з централізованого водопостачання та водовідведення, а сторона 1 приймає на себе зобов`язання своєчасно відшкодувати стороні 2 витрати по водопостачанню та водовідведенню по об`єкту, які займає сторона 1 за адресою АДРЕСА_1 (далі майно), а саме: дев`ятиповерховий гуртожиток (5 поверхів - площею 2004,8кв.м.), загальною площею.

Ціна договору, виходячи з розрахунку, згідно додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною, складає 19600,00грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 3266,67грн. Ціна договору може коригуватися у відповідності до фактично наданих послуг та/або зміни тарифів на комунальні послуги (пункт 2.1 договору №784).

Пунктом 3.1 договору №784 визначено, що сторона 2 надає стороні 1 акт про надання послуг та рахунок вартості водопостачання та водовідведення, складений на підставі знятих показників приладів обліку, в якому зазначається сума до сплати за спожиті послуги.

Приписами пункту 3.2 договору №784 встановлено, сторона 1 приймає до виконання подані стороною 2 документи та сплачує їх протягом 10 днів з моменту отримання рахунку.

Згідно з пунктом 4.2.2 договору №784 сторона 1 зобов`язується своєчасно оплачувати отримані рахунки вартості з водопостачання, не пізніше десяти днів після його отримання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 2.

Відповідно до пункту 6.1 договору №784 цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. Сторони цього договору домовилися, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання і діють до 01.01.2023 по 31.12.2023 включно.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №784 від 20.02.2023 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Між сторонами укладено додаток №1 до договору №784 (а.с. 7 том 1) згідно з яким, планове споживання водопостачання та водовідведення з 01.01.2023 по 31.12.2023 складає:

- витрати водопостачання та водовідведення: 624,84м.куб.;

- сума відшкодування з урахуванням ПДВ 62610,55грн (з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.05.2023 до договору №784).

Позивач зазначає, що за періоди з 01.06.2023 по 31.07.2023 та з 01.10.2023 по 31.10.2023 відповідач акти приймання-передачі водопостачання та водовідведення до договору №784 приймав без зауважень та підписував.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наведену обставину не заперечує та не спростовує.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №784 ним було надано документи на оплату, а саме:

- акт №784-06 від 30.06.2023 приймання-передачі водопостачання та водовідведення до договору №784 за червень 2023 року на суму 3466,13грн, який підписаний та скріплений печаткою відповідача (а.с. 21 том 1);

- акт №784-07 від 31.07.2023 приймання-передачі водопостачання та водовідведення до договору №784 за липень 2023 року на суму 8563,46грн, який підписаний та скріплений печаткою відповідача (а.с. 22 том 1);

- акт №784-10/1 від 31.10.2023 приймання-передачі водопостачання та водовідведення до договору №784 за жовтень 2023 року на суму 8124,31грн, який підписаний та скріплений печаткою відповідача (а.с. 23 том 1).

Як зазначає позивач, відповідач вказані вище акти надання послуг підписав без зауважень та в порушення умов договору не здійснив оплату. У зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість у загальній сумі 20153,90грн.

31.12.2023 позивачем та відповідачем погоджено акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 по договору №784 від 21.12.2023 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, згідно з яким сальдо кінцеве становить 20153,00грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було пред`явлено претензію №35 від 18.01.2024, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 17, 18 том 1).

Відповідач заперечує наявність зазначеної заборгованості, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності/відсутності настання строку виконання зобов`язань з оплати та виконання/невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з оплати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Пунктом 3.2 договору №784 передбачено, що сторона 1 приймає до виконання подані стороною 2 документи та сплачує їх протягом 10 днів з моменту отримання рахунку.

Згідно з пунктом 3.3 договору №27/07.5-22 всі компенсації за отримані комунальні послуги сторони 2 за цим договором сплачуються стороною 3, але виключно після погодження розрахунків із нею.

Підставою для компенсації стороною 3 за сторону 2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги стороні 1 та за тарифами, діючими на момент виставлення рахунків. З метою компенсації комунальних послуг сторона 1 зобов`язана виставити рахунки стороні 3 та надати копії рахунків, що виставлені стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги (пункт 3.4 договору №27/07.5-22).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.2 договору №784 та у пунктах 3.3, 3.4 договору №27/07.5-22 порядок розрахунків за водопостачання та водовідведення, а саме - здійснення відшкодування витрат за водопостачання та водовідведення протягом десяти днів після отримання акту прийому-передачі водопостачання та водовідведення і рахунку, що виставлені позивачу постачальними організаціями, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

- 10.07.2023 за актом №784-06 від 30.06.2023 приймання-передачі водопостачання та водовідведення до договору №784 за червень 2023 року на суму 3466,13грн, прострочення з 11.07.2023;

- 10.08.2023 за актом №784-07 від 31.07.2023 приймання-передачі водопостачання та водовідведення до договору №784 за липень 2023 року на суму 8563,46грн, прострочення з 11.08.2023;

10.11.2023 за актом №784-10/1 від 31.10.2023 приймання-передачі водопостачання та водовідведення до договору №784 за жовтень 2023 року на суму 8124,31грн, прострочення з 11.11.2023.

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати вартості витрат за водопостачання та водовідведення в загальній сумі 20153,90грн відповідач на момент розгляду спору не надав.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України )

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на те, що строк оплати за надані послуги не настав у зв`язку з не наданням позивачем копій рахунків, виставлених постачальними організаціями, господарський суд зазначає наступне.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.04.2020 по справі №915/641/19 зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Враховуючи викладене, ненадання позивачем рахунку, виставленого постачальними організаціями, які надають комунальні послуги, не є відкладальною умовою, у зв`язку з чим, строком оплати є десять днів після отримання акту прийому-передачі водопостачання та водовідведення.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем за подання позову судовий збір у сумі 3028,00грн повністю покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості в розмірі 20153,90грн задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (50025, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ушакова, буд. 4, ідентифікаційний код 05536113) 20153,90грн - основного боргу та 3028,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 04.10.2024.

Суддя В.О. Татарчук