Ухвала

від 04.10.2024 по справі 907/822/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" жовтня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/822/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття", м.Ужгород, від 02.10.2024 (вх.№02.3.1-05/876/24 від 02.10.2024)

про забезпечення позову до подачі позовної заяви

до особи, яка може отримати статус учасника справи відповідача Приватного підприємства "Вітана", м. Ужгород,

без повідомлення (виклику) осіб, які можуть отримати статус учасника справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/822/24 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024.

Заявник зазначає, що він планує звернутися до суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Вітана" про витребування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" з володіння Приватного підприємства "Вітана" наступного нерухомого майна:

- вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 6659721101, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, буд. 17;

- вбудовані приміщення літ. А І-поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 98842921000, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, буд. 17.

З посиланням на статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) просить заявник просить суд:

- накласти арешт та заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 6659721101, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Корзо, буд. 17 та зареєстровані на праві власності за Приватним підприємством "Вітана" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 4, код ЄДРПОУ 31072269);

- накласти арешт та заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна вбудовані приміщення літ. А І-поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 98842921000, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м,Ужгород, вул. Корзо, буд. 17 та зареєстровані на праві власності за Приватним підприємством "Вітана" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 4, код ЄДРПОУ 31072269).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" є дійсним власником зазначеного вище нерухомого майна, спір щодо витребування якого на користь заявника було остаточно вирішено Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області рішенням від 18.03.2014 в межах розгляду справи № 308/12227/13-ц.

При цьому вказує, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 24.09.2024 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Вітана" та фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 у справі № 308/12227/13-ц, а отже на сьогодні власником майна є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття".

Водночас наголошує, що через довготривалий перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 у справі № 308/12227/13-ц в апеляційному та касаційному порядку, право власності на спірне нерухоме майно було відчужено відповідачами (фізичними особами) у справі № 308/12227/13-ц Приватному підприємству "Вітана".

Заявник відзначає, що оскільки на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесені відомості про право власності Приватного підприємства "Вітана" щодо спірного нерухомого майна, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" та вибуло з володіння останнього поза його волею, а право власності останнього на таке майно не припинялось, то між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" та Приватним підприємством "Вітана" виник спір щодо вказаного нерухомого майна.

У зв`язку із наведеним зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" не може відновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на спірне нерухоме майно, оскільки таке майно було витребувано від фізичних осіб відповідачів у справі № 308/12227/13-ц, які на момент вирішення судового спору в березні 2014 року були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власниками такого майна, а відповідно його незаконними володільцями.

При цьому заявник вважає обґрунтованими припущення відносно того, що уразі незастосування заходу забезпечення позову у виді арешту нерухомого майна, Приватне підприємство "Вітана" може відчужити спірне нерухоме майно, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття", за захистом яких заявник планує звернутися до суду.

Також, за доводами заявника, у разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно спірного нерухомого майна на підставі будь-якого правочину чи іншій підставі, позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення законних прав та/або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття".

Згідно з частиною 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі (подібний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №910/15043/21 (910/11194/23)).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі №920/622/18, від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Якщо позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21 (910/10070/22)).

Питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Судом встановлено, що у цій справі заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони органам та суб`єктам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна.

Також судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:

- 21.04.2023 за Приватним підприємством "Вітана" зареєстровано право власності на вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 6659721101, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, буд. 17;

- 19.12.2023 за Приватним підприємством "Вітана" зареєстровано право власності на вбудовані приміщення літ. А І-поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 98842921000, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, буд. 17.

Так, згідно з положеннями частини 1, 3 статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Щодо арешту майна суд враховує, що за своєю суттю арешт майна це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23, від 28.08.2024 у справі № 910/19228/23.

Відносно такого виду забезпечення як заборона вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна суд враховує таке.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

При цьому згідно із частиною 2 цієї статті Закону судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (постанови Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/15043/21 (910/10070/22), від 28.08.2024 у справі № 910/19228/23).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що судове рішення про витребування майна із незаконного володіння відповідача може бути виконано лише у випадку, якщо на дату його виконання право власності буде зареєстровано за відповідачем. Таким чином, у випадку відчуження Приватним підприємством "Вітана" спірного нерухомого майна позивач не матиме можливості виконати судове рішення, а, отже, і захистити порушені права без нових звернень до суду.

У заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" доводить, що можливістю внесення записів щодо державної реєстрації спірного нерухомого майна за Приватним підприємством "Вітана" стало те, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 у справі № 308/12227/13-ц неодноразово скасовувалось постановами Закарпатського апеляційного суду, які згодом були скасовані Верховним Судом, а тому не зумовили жодних правових наслідків.

При цьому судом встановлено, що нерухоме майно, щодо якого заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, безпосередньо стосується предмету спору майбутнього позову. Водночас у цивільній справі № 308/12227/13-ц у спорі Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" з фізичними особами про витребування спірного нерухомого майна, Приватне підприємство "Вітана" вчиняло дії щодо оскарження відповідного судового рішення, що опосередковано може свідчити про невизнання Приватним підприємством "Вітана" відповідного права Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" на таке нерухоме майно.

З огляду на наведене, господарський доходить висновку про існування взаємозв`язку між обраними заявником заходами забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони органам та суб`єктам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна до набрання рішенням у справі № 907/822/22 законної сили.

Згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Судом встановлено, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" до заяви про забезпечення позову докази є належними, достатніми та допустимими доказами на підтвердження відповідних обставин.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

При цьому, згідно з рішенням ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ також вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

З урахуванням наведеного вище, господарський суд виснує, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі і особи, яка може отримати статус учасника справи відповідача Приватного підприємства "Вітана", а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому суд враховує, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на спірне нерухоме майно та встановлення заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дії щодо цього майна також не є перешкодою у здійсненні Приватним підприємством "Вітана" господарської діяльності та не обумовлюють настання для останнього негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від вжиття судом таких заходів забезпечення позову. В той час вжиття цих заходів забезпечення позову забезпечить існування становища учасників судового спору (балансу інтересів сторін) до остаточного вирішення питання власності щодо спірного майна та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Наведене, з урахуванням приписів статей 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" про забезпечення позову.

Згідно з частинами 5, 6 статті 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 статті 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Зважаючи на вжиті судом заходи забезпечення позову, з урахуванням встановлених судом обставин, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття", м. Ужгород, від 02.10.2024 (вх.№02.3.1-05/876/24 від 02.10.2024) задовольнити.

2. Накласти арешт на наступне нерухоме майно:

вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 6659721101, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, буд. 17 та зареєстровані на праві власності за Приватним підприємством "Вітана" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 4, код ЄДРПОУ 31072269);

вбудовані приміщення літ. А І-поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 98842921000, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, буд. 17 та зареєстровані на праві власності за Приватним підприємством "Вітана" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 4, код ЄДРПОУ 31072269).

3. Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна:

вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 6659721101, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, буд. 17 та зареєстровані на праві власності за Приватним підприємством "Вітана" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 4, код ЄДРПОУ 31072269);

вбудовані приміщення літ. А І-поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 98842921000, які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, буд. 17 та зареєстровані на праві власності за Приватним підприємством "Вітана" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 4, код ЄДРПОУ 31072269).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Франка, 1Б/6, код ЄДРПОУ 13599139).

Боржник: Приватне підприємство "Вітана" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 4, код ЄДРПОУ 31072269).

Ця ухвала набирає законної сили з 04.10.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання у строк, передбачений статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 04.10.2024.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Д. Є. Мірошниченко