Рішення

від 09.09.2024 по справі 908/1720/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/136/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 Справа № 908/1720/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Місцеві дороги Запорізької області" (69095, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 159-Б, код ЄДРПОУ 42698149)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроммакс" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 15, код ЄДРПОУ 42560050)

про стягнення 37910,43 грн.

за участю представників:

від позивача: Бондаренко А.О., довіреність б/н від 19.02.2024

від відповідач: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Місцеві дороги Запорізької області" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроммакс" про стягнення 37910,43 грн збитків, понесених позивачем в результаті завищення відповідачем вартості наданих послуг за договором № 22/11-ОЗЕЛЗап4 від 22.11.2021.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1720/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позов обґрунтовано внесенням відповідачем недостовірних даних до актів виконаних робіт за грудень 2022 року в частині включення єдиного податку за ставкою 5%, замість 2%, що призвело до незаконних витрат та збитків позивача за договором № 22/11-ОЗЕЛЗап4 від 22.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1720/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/136/24. Судове засідання для розгляду справи призначено на 10.07.2024.

Ухвалою суду від 10.07.2024 відкладено розгляд справи на 05.08.2024.

В судовому засіданні 05.08.2024 оголошено перерву до 09.09.2024.

09.09.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано суду клопотання, до якого долучено Аудиторський звіт за результатами державного фінансового аудиту діяльності Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» за період з 01.01.2020 по 30.06.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання 09.09.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не прибули, відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надали, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомили, правову позицію у справі не висловив.

Ухвала суду від 19.06.2024 про відкриття провадження у цій справі, у зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в системі "Електронний суд", була надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 15. Поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці АТ "Укрпошта": "за закінченням терміну зберігання".

Про розгляд справи відповідач також був повідомлений шляхом розміщення відповідного оголошення в мережі Інтернет на сайті "Судова влада України".

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи. Суд враховує, що неотримання відповідачем ухвали суду в цій справі та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

В засіданні 09.09.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

22.11.2021 між Державним підприємством "Місцеві дороги Запорізької області" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія КУБ" (відповідач, підрядник) укладено договір № 22/11-ОЗЕЛЗапп34, за умовами якого (п. 1.1) підрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик у строк, обумовлений п. 5.1 договору, надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.2 договору, найменування послуг: послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Запорізької області (послуги з озеленення, Запорізький район) (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (далі - послуги).

Ціна цього договору, згідно п. 3.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2021), за результатами аукціону та згідно з договірною ціною становить 1325782,36 грн. без ПДВ. Фінансування договору здійснюється з обласного бюджету Запорізької області та інших місцевих бюджетів, як співфінансування на договірних засадах.

Відповідно до п. 3.2. договору ціна договору є динамічною. Ціна цього договору може бути змінена у таких випадках: погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни обсягу та якості послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника; зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до змін таких ставок та/або пільг з оподаткування; зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

У разі настання випадків, передбачених абзацами 5 та 6 п. 3.2. цього Договору Підрядник повинен письмово звернутися до Замовника щодо перегляду ціни Договору з наданням підтверджуючих документів та відповідних розрахунків. (п. 3.3).

Перегляд ціни договору оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 3.4).

За умовами п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3).

У пункті 4.2 сторонами встановлено, що при виявленні у розрахунках за виконані послуги (форми КБ-2В «Актів приймання виконаних будівельних робіт» та КБ-3 «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які були відповідно оформлені та оплачені у попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних послуг підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

Згідно п. 11.1, договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Протягом часу від дати укладання Договору до дати подання позову відповідачем (ЄДРПОУ 42560050) були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, а саме: змінилась назва з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КУБ» на Тоариство з обмеженою відповідальністю «Будпроммакс»; змінилась коротка назва з ТОВ «Компанія КУБ» на ТОВ «Будпроммакс»; змінився керівник з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ; змінилась адреса з АДРЕСА_1 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на момент подання тендерних пропозицій та укладення цього договору, повідомив позивача листом від 15.09.2021 вих. № 204, що ТОВ "Компанія КУБ" є платником податків за спрощеною системою оподаткування зі ставкою 5% єдиного податку.

Між сторонами в справі 21.12.2022 підписаний акт форми № КБ-2в № 1-ОЗЕЛЗап4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 на суму 1238407,36 грн. в якому включено єдиний податок за ставкою 5%.

Сума 1238407,36 грн перерахована позивачем на рахунок відповідача згідно з платіжним дорученням № 188 від 21.12.2022.

Як слідує з запиту Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 28.11.2023 № 35, в ході проведеного державного фінансового аудиту діяльності позивача було встановлено, що ТОВ "Компанія КУБ" в акті приймання виконаних будівельних робіт за договором № 22/11-ОЗЕЛЗап4 застосовано єдиний податок за ставкою 5%, замість 2%, який в подальшому пред`явлено до оплати ДП "МДЗО". Недостовірне включення до актів приймання виконаних будівельних робіт по договору сум єдиного податку призвело до незаконних витрат фінансово-господарської діяльності. Запропоновано розглянути питання щодо стягнення суми з підрядної організації.

У листі ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.10.2023 зазначено, що ТОВ "Компанія КУБ" за період з 01.04.2022 по 30.06.2023 перебувало в якості платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки.

04.12.2023 позивач надіслав відповідачу листом з описом вкладення претензію від 30.11.2023 вих. № 10/782, якою вимагав повернення на вказаний рахунок суми 37910,43 грн завищеної вартості наданих послуг за договором № 22/11-ОЗЕЛЗапп3. До претензії був доданий розрахунок завищеної вартості виконаних робіт.

Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України слідує, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

За змістом статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, пов`язане з обмеженням його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке проявилося у здійснених ним витратах, в утраті або пошкодженні його майна або у втраті доходів, які він повинен був отримати.

При вирішенні спорів про відшкодування збитків доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов`язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону.

Як встановлено судом, при укладенні договору № 22/11-ОЗЕЛЗап4 відповідач письмово повідомив позивача, що він є платником податку за спрощеною системою оподаткування зі ставкою 5% єдиного податку. Саме ця ставка: 5% була включена до наданого відповідачем акту форми № КБ-2в, який підписаний сторонами 21.12.2022, та оплачено позивачем.

Однак, як вбачається з листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.10.2023, ТОВ "Компанія КУБ" за період з 01.04.2022 по 30.06.2023 перебувало в якості платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки.

Матеріали справи не містять виконання відповідачем п.п. 3.3, 4.2 договору, а саме: письмового звернення до позивача щодо перегляду ціни договору в зв`язку зі зміною ставки податку з 5% на 2%, уточнення вартості виконаних підрядних послуг.

Згідно розрахунку позивача та матеріалів справи, останнім був оплачений на користь відповідача податок за ставкою 5% у сумі 61920,37 грн. Вказана суми податку була включена до акту форми № КБ-2в.

Разом з тим, оскільки відповідач станом на час виконання робіт та підписання акту форми № КБ-2в був платником податку за ставкою 2%, позивач мав сплатити податок у сумі 24009,94 грн.

Таким чином, позивачу було завдано збитків у вигляді переплаченої суми податку в розмірі 37910,43 грн. (61920,37 грн (сума сплаченого податку) - 24009,94 грн (сума податку, яка мала бути сплачена) = 37910,43 грн.).

За змістом ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Здійснивши аналіз наявних у справі документів суд дійшов висновку, що у даному випадку позивачем доведено належними доказами існування усіх чотирьох елементів, що утворюють склад правопорушення.

Таким чином, позов судом задовольняється, з відповідача на користь позивача стягується 37910,43 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3028,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроммакс" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 15, код ЄДРПОУ 42560050) на користь Державного підприємства "Місцеві дороги Запорізької області" (вул. Поштова, буд. 159-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69095, код ЄДРПОУ 42698149) - 37910 (тридцять сім тисяч дев`ятсот десять) грн 43 коп. та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.10.2024.

Суддя Т.А. Азізбекян