Рішення

від 26.09.2024 по справі 909/386/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/386/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕР-ПРОДАКТС",

вул. Заньковецької, 85/28, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ковтуна Станіслава Анатолійовича,

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 69 345,88 грн.

за участю:

представники сторін в судове засідання не з`явились

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕР-ПРОДАКТС" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковтуна Станіслава Анатолійовича про стягнення заборгованості в сумі 69 345,88 грн, з яких: 48 200, 00 грн - основної заборгованості 17 609,24 грн - інфляційні втрати та 3 536,64 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань в частині поставки позивачу товару визначеного в рахунку-фактурі №27 від 15.09.2021.Просить суд стягнути з відповідача сплачену ним попередню оплату за товар в розмірі 48 200,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 17 609,24 грн та 3 536,64 грн - 3% річних за неналежне виконання зобов`язань . Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України.

Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить Протокол судового засідання в режимі конференції №3300453 від 05.09.2024. В цьому судовому засіданні з участю позивача судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті . Заперечень останній не заявляв. Клопотань про проведення судового засідання 26.09.2024 в режимі відеоконференції- не подав, як і не подав клопотань про відкладення розгляду справи чи будь-яких інших.

Додатково про дату розгляду справи по суті суд повідомив сторін ухвалою-повідомленням від 05.09.2024, яка доставлена, зокрема і позивачу через його електронний кабінет 06.09.2024, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка про доставку електронного листа від 11.09.2024.

Відповідач в судове засідання в черговий раз не з`явився та повноважного представника не забезпечив. Відзив на позов та клопотань про відкладення розгляд справи не подав. Копія ухвали-повідомлення від 05.09.2024 про призначення розгляд справи по суті на 26.09.2024 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві та яка відповідає адресі, зазначеній у ЄДРЮОФОПтаГФ (відповідь №675086 від 03.07.2024). Копія ухвали повернулась до суду із відміткою поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

При цьому суд зазначає, що про розгляд судом позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача про стягнення заборгованості, останній (відповідач) обізнаний, про що вказує подане ним клопотання про відкладення розгляд справи (вх.№11012/24 від 04.07.2024), яке долучене до матеріалів справи.

Відповідно до ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов`язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника позивача та відповідача за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає в позові відмовити.

Фактичні обставини справи вказують на те, що у вересні 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕР-ПРОДАКТС" (по справі позивач ) та фізичною особи-підприємцем Ковтуном Станіславом Анатолійовичем (по справі відповідач) досягнуто усної домовленості щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб на поставку товару підшипник 80BER19X P4 у кількості дві штуки та підшипник ХСВ71912 Р4 у кількості одна штука.

15.09.2021 фізична особа-підприємець Ковтун Станіслав Анатолійович направив товариству з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕР-ПРОДАКТС" рахунок фактуру №27 для здійснення часткової попередньої оплати за товар (підшипник 80BER19X P4 у кількості дві штуки та підшипник ХСВ71912 Р4 у кількості одна штука (далі - продукція)) в сумі 48 200,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень №401 від 16.09.2021 на суму 29200,00 грн, №427 від 18.10.2021 на суму 15000,00 грн та №427 від 21.10.2024 на суму 4000,00 грн (призначення платежів згідно рахунку №27 від 15.09.2021) позивач перерахував на рахунок відповідача оплату зазначеного рахунку-фактури на загальну суму 48200,00 грн.

Претензійним листом №2 від 23.11.2021 та №3 від 06.12.2021 позивач звернувся до відповідача про повернення відповідачу попередньої оплати в розмірі 48200,00 грн (докази направлення містяться в матеріалах справи), а 11.12.2023 позивачем направлено відповідачу вимогу про поставку вказаної вище продукції, визначивши термін поставки 19.12.2023 (копія вимоги та докази направлення знаходяться в матеріалах справи).

Претензійним листом №1 від 28.01.2024 в черговий раз позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення попередньої оплати в сумі 48200,00 грн ( наявна копія в матеріалах справи).

Із листа вих.№04 від 05.02.2024 відповідача (наданого позивачем до матеріалів позовної заяви), адресованого позивачу у відповідь на претензійний лист №1 від 28.01.2024, останній (відповідач) повідомив про те, що товар поставлений 29.10.2021 разом з накладними, згідно товаро-транспортної накладної №59000744638374 (первізник Нова пошта) та отриманий співласником ТзОВ "Інженер-Продактс" - Миколою Миколайовичем Нестором, з яким в одноосібному порядку проводились переговори з приводу поставки продукції.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 69 345,88 грн, з яких: 48200,00 грн - попередня оплата за товар, 17 609,24 грн інфляційні витрати та 3536,64 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 вказаного вище кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст. 206 ЦКУ).

Надаючи оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, підтвердженням чого є рахунок-фактура №27 від 15.09.2021 та платіжні доручення №401 від 16.09.2021 на суму 29200,00 грн, №427 від 18.10.2021 на суму 15000,00 грн та №427 від 21.10.2024 на суму 4000,00 грн( копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи)

Про факт укладення у спрощений спосіб договору поставки підтвердив в судовому засіданні і представник позивача . Одночасно таке вбачається і із листа-відповіді відповідача вих.№04 від 05.02.2024 на претензійний лист позивача №1 від 28.01.2024.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України до договору поставки не встановлена спеціальна форма (письмова, усна, нотаріальна), а тому сторони вправі укладати у тій формі, в якій вони домовились це зробити.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом на виконання усних договірних зобов`язань позивач здійснив попередню оплату на підставі рахунку-фактури №27 від 15.09.2021, про що свідчать долучені до справи платіжні доручення на загальну суму 48200грн.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач заявив позов до суду про повернення йому попередньої оплати, мотивуючи неотриманням від відповідача товару (продукції), яка зазначена у Рахунку-фактурі №27 від 15.09.2021.

Водночас з листа відповідача вих.№04 від 05.02.2024 вбачається, що товар поставлений ним 29.10.2021 оформлений товаро-транспортною накладною №59000744638374 (перевізник Нова пошта) та отриманий співласником ТзОВ "Інженер-Продактс" - Миколою Миколайовичем Нестором. У відповіді ЄДРЮОФОПтаГФ №807485 від 25.09.2024 серед переліку засновників (учасників) ТОВ "Інженер-Продакст" зазначено ОСОБА_1 .

Крім того, в судовому засіданні 04.07.2024 представник позивача і одна із засновників товариства ОСОБА_2 визнала отримання товару ОСОБА_1 , однак зазначила, що товар надійшов без упаковки тощо, тому його повернуто відповідачу. Доказів повернення товару суду не надано.

Належними доказами, які б підтвердили право позивача на повернення коштів у цій справі,мали б бути докази в підтвердження факту відсутності отримання чи повернення товару. Натомість позивачем факт поставки товару співласнику ОСОБА_1 не заперечується, а аргументи стосовно повернення (в т. ч. навіть неякісного товару) не доведено будь-яким доказом.

Виходячи з аналізу правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичним обставинам справи, достовірно встановленими судом на підставі документальних доказів і не може грунтуватись на припущеннях.

За наведеного вище та поданими суду доказами у справі, суд не може прийти до однозначного висновку про задоволення позовних вимог в частині повернення (стягнення) позивачу за рахунок відповідача попередньої оплати в розмірі 48200,00 грн, як і не може достовірно встановити факт не поставки відповідачем чи повернення позивачем вказаного товару (продукції) через суперечність доказів.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем документально не підтверджено своє право на повернення 48200,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар, а наслідком є відмова в позові в цій частині. Недоведеність перед судом вимоги про повернення оплати за не поставку товару унеможливлює покладення на відповідача і додаткових юридичних обов`язків, тому відсутні і правові підстави для стягнення інфляційних витрат та 3% річних, які заявлені позивачем на підставі приписів ст. 625 ЦК України.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку в позові відмовити в повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського кодексу України та результату розгляду справи (в позові відмовлено), судовий збір по справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕР-ПРОДАКТС" до Фізичної особи-підприємця Ковтуна Станіслава Анатолійовича про стягнення заборгованості в сумі 69 345,88 грн - відмовити.

Судовий збір по справі залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 04.10.2024

Суддя С. М. Кобецька