Рішення

від 01.10.2024 по справі 910/7260/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2024Справа № 910/7260/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФРОТАРА ПЛЮС"</a> (ТОВ "ГОФРОТАРА ПЛЮС") (81700, Львівська обл., Жидачівський р-н, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ДРУКАРСЬКА, будинок 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС 2016"</a> (ТОВ "АГРОТРАНС 2016") (01024, місто Київ, вул.Банкова, будинок 2, офіс 10)

про стягнення 668 100,27 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМ АГРО 1111" (ТОВ "ДІМ АГРО 1111") Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОФРОТАРА ПЛЮС"</a> (ТОВ "ГОФРОТАРА ПЛЮС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС 2016"</a> (ТОВ "АГРОТРАНС 2016" про стягнення 668 100,27 грн, з яких 441 077,01 грн - заборгованість за договором, пеня - 108 906,30 грн, штраф - 89 663,63 грн, 3 % річних - 10 108,96 грн, інфляційні витрати - 18 344,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФРОТАРА ПЛЮС"</a> залишено без руху.

26.06.2024 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 відкрито провадження у справі №910/7260/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

15.07.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача 693 140,23 грн, з яких 441 077,01 грн - заборгованість за договором, пеня - 119 882,77 грн, штраф - 89 663,63 грн, 3 % річних - 11 335,66 грн, інфляційні витрати - 31 181,16 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

У силу ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Враховуючи наведене, суд приймає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФРОТАРА ПЛЮС"</a> про збільшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи здійснює з її врахуванням.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.07.2024 року була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується рекомендованим повідомленням 09.07.2024 вручена уповноваженій особі відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС 2016"</a> є 01024, місто Київ, вул. Банкова, будинок 2, офіс 10.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/7260/24 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС 2016"</a>, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС 2016" (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОФРОТАРА ПЛЮС" (далі-постачальник) укладено договір №2405/1/2023, за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити і поставити продукцію, а покупець - прийняти її і оплатити відповідно до умов даного Договору.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунках, яка додається до Договору. Продукція, виготовлена за цим Договором, відвантажується автотранспортом постачальника (п. 3.1-3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунок за цим Договором між постачальником і покупцем здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 50% попередньої оплати та 50% відтермінування платежу протягом 30 календарних днів з дати відвантаження продукції.

Згідно до п. 6.3 Договору, покупець за Договором несе наступну, відповідальність:

6.3.1. За протермінування термінів оплати, обумовлених у цьому Договорі, покупець повинен оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування.

6.3.2. У випадку протермінування оплати більше 20 днів покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від протермінованої заборгованості.

Усі спори між сторонами, з яких не було досягнено згоди, розв`язуються у відповідності з чинним законодавством в Господарському суді (п. 7.1 Договору).

Даний Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023р., після чого буде продовжуватися з року в рік, якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри припинити його дію за 60 днів до прогнозованого закінчення дії Договору, та до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору, ТОВ "ГОФРОТАРА ПЛЮС" поставило товар на загальну суму 2 312 059,12 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

№62 від 08.06.2023 на суму 49 223,99 грн.;

№72 від 16.06.2023 на суму 53 625,60 грн.;

№93 від 04.07.2023 на суму 87 671,52 грн.;

№105 від 12.07.2023 на суму 89 235,22 грн.;

№134 від 24.07.2023 на суму 239 030,12 грн.;

№193 від 12.08.2023 на суму 296 720,03 грн.;

№198 від 16.08.2023 на суму 151 760,04 грн.;

№231 від 25.08.2023 на суму 304 225,70 грн.;

№386 від 19.10.2023 на суму 299 489,89 грн.;

№441 від 03.11.2023 на суму 262 824,48 грн.;

№621 від 18.12.2023 на суму 314 266,58 грн.;

№214 від 11.03.2024 на суму 163 985,95 грн.;

Покупцем здійснено часткові оплати на загальну суму 1 870 982.11 грн., що підтверджується фільтрованою випискою Приватбанку з 23.05.2023 по 24.05.2024, а саме:

06.06.2023 оплата на суму 25 000.00 грн. (призначення: Рахунок №61 від 29.05.2023);

23.06.2023 оплата на суму 26 812.80 грн. (призначення: Рахунок №75 від 15.06.2023);

11.07.2023 оплата на суму 40 000.00 грн. (призначення: Рахунок №86 від 23.06.2023);

24.07.2023 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: Рахунок №145 від 24.07.2023);

04.08.2023 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: Рахунок №145 від 24.07.2023);

11.08.2023 оплата на суму 77 849.59 грн. (призначення: Рахунок №61 від 29.05.2023, рахунок №75 від 15.06.2023);

22.08.2023 оплата на суму 100 000.00 грн. (призначення: Рахунок №86 від 23.06.2023, Рахунок №104 від 10.07.2023);

05.09.2023 оплата на суму 149 124.06 грн. (призначення: Рахунок №145 від 24.07.2023);

13.10.2023 оплата на суму 200 000.00 грн. (призначення: Рахунок №194 від 09.08.2023);

30.10.2023 оплата на суму 200 000.00 грн. (призначення: Рахунок №194 від 09.08.2023);

28.11.2023 оплата на суму 200 000.00 грн. (призначення: ВН №231 від 25.08.2023);

1010

22.12.2023 оплата на суму 300 000.00 грн. (призначення: ВН №386 від 19.10.2023);

05.01.2024 оплата на суму 152 195.66 грн. (призначення: ВН №386 від 19.10.2023);

02.02.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023);

14.02.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023);

21.02.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023);

29.02.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023);

05.03.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023);

18.03.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023);

Відповідно до актів звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2023 - 31.10.2023, 01.01.2024, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №2405/1/2023 від 24.05.2023, яка на дату звернення із даним позовом становить - 441 077,01 грн.

13.05.2024 позивач звернувся до відповідача із листом вих. № 1305/1, в якому повідомив останнього про заборгованість за Договором №2405/1/2023 від 24.05.2023 в розмірі 441 077,01 грн та просив покупця її погасити до 31.05.2024 року, надати відповідь на даний гарантійний лист. Також, позивач повідомив про наслідки порушення строку розгляду даної претензії або залишення її без відповіді.

16.05.2024 покупець надав відповідь на лист від 13.05.2024, в якому зазначив про зміну керівництва ТОВ "АГРОТРАНС 2016", колишній директор підприємства не передав ОСОБА_1 (новообраному директору) документи первинного бухгалтерського, податкового обліку, статутні документи, печатки та штампи. Також, відповідач повідомив про ігнорування Оборою С. запитів щодо надання господарських документів ТОВ "АГРОТРАНС 2016". Крім того, ОСОБА_1 просив позивача надати копії документів, які підписні сторонами, для аналізу наявності/відсутності заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено строк виконання зобов`язання за укладеним між сторонами спору договору №2405/1/2023, в частині повної та своєчасної оплати за почавлений товар, що призвело до звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача 693 140,23 грн, з яких 441 077,01 грн - заборгованість за договором, пеня - 119 882,77 грн, штраф - 89 663,63 грн, 3 % річних - 11 335,66 грн, інфляційні витрати - 31 181,16 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов Договору, ТОВ "ГОФРОТАРА ПЛЮС" поставило товар на загальну суму 2 312 059,12 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №62 від 08.06.2023 на суму 49 223,99 грн.; №72 від 16.06.2023 на суму 53 625,60 грн.; №93 від 04.07.2023 на суму 87 671,52 грн.; №105 від 12.07.2023 на суму 89 235,22 грн.; №134 від 24.07.2023 на суму 239 030,12 грн.; №193 від 12.08.2023 на суму 296 720,03 грн.; №198 від 16.08.2023 на суму 151 760,04 грн.; №231 від 25.08.2023 на суму 304 225,70 грн.; №386 від 19.10.2023 на суму 299 489,89 грн.; №441 від 03.11.2023 на суму 262 824,48 грн.; №621 від 18.12.2023 на суму 314 266,58 грн.; №214 від 11.03.2024 на суму 163 985,95 грн.;

Покупцем здійснено часткові оплати на загальну суму 1 870 982.11 грн., що підтверджується фільтрованою випискою Приватбанку з 23.05.2023 по 24.05.2024, а саме: 06.06.2023 оплата на суму 25 000.00 грн. (призначення: Рахунок №61 від 29.05.2023); 23.06.2023 оплата на суму 26 812.80 грн. (призначення: Рахунок №75 від 15.06.2023); 11.07.2023 оплата на суму 40 000.00 грн. (призначення: Рахунок №86 від 23.06.2023); 24.07.2023 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: Рахунок №145 від 24.07.2023); 04.08.2023 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: Рахунок №145 від 24.07.2023); 11.08.2023 оплата на суму 77 849.59 грн. (призначення: Рахунок №61 від 29.05.2023, рахунок №75 від 15.06.2023); 22.08.2023 оплата на суму 100 000.00 грн. (призначення: Рахунок №86 від 23.06.2023, Рахунок №104 від 10.07.2023); 05.09.2023 оплата на суму 149 124.06 грн. (призначення: Рахунок №145 від 24.07.2023); 13.10.2023 оплата на суму 200 000.00 грн. (призначення: Рахунок №194 від 09.08.2023); 30.10.2023 оплата на суму 200 000.00 грн. (призначення: Рахунок №194 від 09.08.2023); 28.11.2023 оплата на суму 200 000.00 грн. (призначення: ВН №231 від 25.08.2023); 22.12.2023 оплата на суму 300 000.00 грн. (призначення: ВН №386 від 19.10.2023); 05.01.2024 оплата на суму 152 195.66 грн. (призначення: ВН №386 від 19.10.2023); 02.02.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023); 14.02.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023); 21.02.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023); 29.02.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023); 05.03.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023); 18.03.2024 оплата на суму 50 000.00 грн. (призначення: ВН №621 від 18.12.2023);

Відповідно до актів звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2023 - 31.10.2023, 01.01.2024, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №2405/1/2023 від 24.05.2023, яка на дату звернення із даним позовом становить - 441 077,01 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів повної оплати (2 312 059,12 грн - 1 870 982.11 грн) поставленого товару на суму 441 077,01 грн, а відтак а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача пені - 119 882,77 грн, штрафу - 89 663,63 грн, 3 % річних - 11 335,66 грн, інфляційних витрат - 31 181,16 грн.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до п. 6.3 Договору, покупець за Договором несе наступну, відповідальність:

6.3.1. За протермінування термінів оплати, обумовлених у цьому Договорі, покупець повинен оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування.

6.3.2. У випадку протермінування оплати більше 20 днів покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від протермінованої заборгованості.

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №204/5406/17.

Зазначення в угоді неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов`язання (сплати коштів). Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, процентів річних, інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються проценти річних та інфляційні втрати, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями), а також постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020 року, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 року, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 року, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент ухвалення рішення у цій справі відмінений, відтак, строк нарахування пені, який був продовжений на строк дії карантину, після завершення карантину не є продовженим та подальше нарахування пені протирічить приписам чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені є 87 523,05 грн,, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "ГОФРОТАРА ПЛЮС" в частині стягнення з ТОВ "АГРОТРАНС 2016" підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 89663,63 грн підлягають задоволенню.

Також за результатами перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних витрат за прострочення оплати виконаних за Договором №2405/1/2023, суд дійшов висновку в їх необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, а тому заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 3 % річних - 8 785,01 грн. та інфляційні витрати - 24 697,69 грн.

Стаття 8 Конституції України передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Для України вона набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства.

Для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється ЄСПЛ, що передбачено статтею 19 Конвенції.

У статті 32 Конвенції зазначено, що юрисдикція ЄСПЛ поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34, 46 і 47.

Так, суд, в контексті способу обраного позивачем способу захисту, вважає за необхідне врахувати і його ефективність, що також наголошується і у статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно зі статтею 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", заява № 37801/97, п. 36).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України" (Заява № 4241/03) зазначено, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27.10.1993 року в справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, № 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року в справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити суми заборгованості.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФРОТАРА ПЛЮС"</a> задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС 2016"</a> (01024, місто Київ, вул.Банкова, будинок 2, офіс 10; код ЄДРПОУ 40529616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФРОТАРА ПЛЮС"</a> (81700, Львівська обл., Жидачівський р-н, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ДРУКАРСЬКА, будинок 4; код ЄДРПОУ 43571975) заборгованість за договором - 441 077 грн. (чотириста сорок одну тисячу сімдесят сім) 01 коп., пеню - 87 523 грн. (вісімдесят сім тисяч п`ятсот двадцять три) 05 коп., штраф - 89 663 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят три) 63 коп., 3 % річних - 8 785 грн. (вісім тисяч сімсот вісімдесят п`ять) 01 коп., інфляційні витрати - 24 697 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот дев`яносто сім) 69 коп. та витрати по сплаті судового збору - 8 432 грн. (вісім тисяч чотириста тринадцять дві) 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено: 01.10.2024.

Суддя М.Є.Літвінова