Рішення

від 01.10.2024 по справі 910/6345/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2024Справа № 910/6345/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло"

до Моторно (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 77 451,32 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі-відповідач) про стягнення 77 451,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста від 29.05.2024 позовну заяву Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" залишено без руху.

06.06.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 про відкриття провадження у справі №910/6345/24 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/6345/24 (суддя Літвінова М.Є.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету, дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони: 11.06.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 11.06.2024.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2023 року о 20 год. 30 хв., Бердімурадов А., керуючи автомобілем «NISSAN» д.н. НОМЕР_1 в м. Києві на вул. О.Теліги, 12А, не обрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення із перешкодою, а саме електроопорою, що призвело до механічних пошкоджень автомобіля та пошкоджень електроопори з матеріальними збитками.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.05.2023 у справі №758/2516/23 Бердімурадова Алишіра було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрити провадження в справі, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

На дату вчинення ДТП, відповідальність водія ТЗ Nissan д.н. НОМЕР_2 не була застрахована в силу положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

03.07.2023 позивач звернувся до відповідача із повідомленням № 053/286-3496-07.1/2023 про дорожньою-транспорту пригоду та заявою №053/286-3497-07.01/2023 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

На підтвердження вартості пошкодженого об`єкта, позивачем долучено наступні документи, а саме:

- копія акту обстеження засобів та обладнання зовнішнього освітлення (елементів благоустрою), пошкоджених (знищених) внаслідок ДТП від 14.02.2023 на 1 арк;

- копія акту про демонтаж матеріалів, виробів, конструкцій внаслідок ДТП від 14.02.2023 р. - кронштейн (1 шт) та світильник світлодіодний ІТW SYSTEMS PARK LED-135W/740-I/W 01 (15500Лм 134Вт 145/мм), на 1 арк.;

- копія відомості обсягів робіт та матеріальних ресурсів внаслідок пошкодження мережі зовнішнього освітлення в результаті ДТП по вул. О. Теліги, 12 А (постійне відновлення), затверджена 30.05.2023, на 1 арк.;

- копія зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва (відновлення мереж зовнішнього освітлення, які були пошкоджені внаслідок ДТП, по вул. О. Теліги, 12А в Шевченківському районі м. Києва) станом на 16.06.2023, загальна сума - 81,69181 тис.грн., на 1 арк;

- копія локального кошторису на будівельні роботи № 02-001 (пошкодження мережі зовнішнього освітлення в результаті ДТП по вул. О. Теліги) станом на 16.06.2023 на 3 арк;

- копія відомості ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва 2 арк.

Листом від 03.07.2023 вих. № 053/286-3487-07.01/2023 головного бухгалтера підприємства повідомлено, що пошкоджений об`єкт перебуває на балансі Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло".

29.08.2023 відповідач на адресу позивача скерував лист, в якому повідомив про виплату страхового відшкодування в розмірі 4240,49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 975076 від 29.08.2023.

31.08.2023 підприємство звернулось до МТСБУ із листом про надання інформації/документів, в якому просило відповідача ознайомити позивача з відповідними нормативно-правовими актами, на підставі яких було обчислена регламентна виплата та з порядком обчислення регламентної виплати, надати інформацію/документи щодо страхового відшкодування: засвідчені копії документів, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди та здійснено страхове відшкодування - звіту про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку завданого об`єкту оцінки та висновку про розмір матеріального збитку; страхового акту.

06.09.2023 у відповідь на лист від 21.08.2023 МТСБУ надано копію звіту про незалежну оцінку вартості майнового збитку, завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень і знаходиться за адресою: м. Києві на вул. О.Теліги, буд. 12-а

Разом з тим, Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" не погоджується з виплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування, оскільки вважає її заниженою, посилаючись на звіт про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку завданого об`єкту оцінки, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди становить 4240,49 грн. Враховуючи викладене, позивач у рамках даної справи заявляє вимогу про стягнення з МТСБУ 77 451,32 грн (81691,81 грн - 4240,49 грн) матеріальної шкоди.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди (ст. 1166 ЦК України). Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 названого Закону).

Згідно зі ст. 6 названого Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Статтею 28 названого Закону визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За приписами ст. 29 названого Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Дії страховика після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, регламентуються ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати визначені ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання приписів ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, відповідач, як страховик, розпочав її розслідування.

03.07.2023 позивач звернувся до відповідача із повідомленням №053/286-3496-07.1/2023 про дорожньою-транспорту пригоду та заявою №053/286-3497-07.01/2023 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Враховуючи пошкодження об`єкта, який знаходиться на балансі Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло", позивач посилається на положення статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та вимоги Методики визначення відновної вартості об`єкта благоустрою, затвердженої наказом

Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 326 від 03.11.2008.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі:

1) протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою;

2) пошкодження чи знищення елементів благоустрою при:

а) ліквідації аварій на інженерних мережах та інших елементах благоустрою;

б) здійсненні ремонту інженерних мереж;

в) видаленні аварійних сухостійних дерев та чагарників;

г) прокладанні нових інженерних мереж;

ґ) виконанні інших суспільно необхідних робіт.

Частиною 3 статті 19 даного Закону, у випадках пошкодження чи знищення елементів благоустрою, визначених пунктом 2 частини другої цієї статті, винна юридична чи фізична особа усуває пошкодження (відновлює елементи благоустрою) власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості. Порядок визначення відновної вартості об`єктів благоустрою затверджується Кабінетом Міністрів України.

На підтвердження вартості пошкодженого об`єкта, позивачем долучено наступні документи, а саме:

- копія акту обстеження засобів та обладнання зовнішнього освітлення (елементів благоустрою), пошкоджених (знищених) внаслідок ДТП від 14.02.2023 на 1 арк;

- копія акту про демонтаж матеріалів, виробів, конструкцій внаслідок ДТП від 14.02.2023 р. - кронштейн (1 шт) та світильник світлодіодний ІТW SYSTEMS PARK LED-135W/740-I/W 01 (15500Лм 134Вт 145/мм), на 1 арк.;

- копія відомості обсягів робіт та матеріальних ресурсів внаслідок пошкодження мережі зовнішнього освітлення в результаті ДТП по вул. О. Теліги, 12 А (постійне відновлення), затверджена 30.05.2023, на 1 арк.;

- копія зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва (відновлення мереж зовнішнього освітлення, які були пошкоджені внаслідок ДТП, по вул. О. Теліги, 12А в Шевченківському районі м. Києва) станом на 16.06.2023, загальна сума - 81,69181 тис.грн., на 1 арк;

- копія локального кошторису на будівельні роботи № 02-001 (пошкодження мережі зовнішнього освітлення в результаті ДТП по вул. О. Теліги) станом на 16.06.2023 на 3 арк;

- копія відомості ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва 2 арк.

На дату вчинення ДТП, відповідальність водія ТЗ Nissan д.н. НОМЕР_2 не була застрахована в силу положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З метою оцінки матеріальної шкоди, завданої балансоутримувачу пошкодженого об`єкту, внаслідок ДТП 14.02.2023 на замовлення відповідача через ТОВ «СОС Сервіс Україна», суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «АЙ ЕКСПЕРТ» О.О. Михайлюком був складений звіт. №230719-263480 94267 від 10.08.2023.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оцінювач Михайлюк О.О. має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№7033 від 11 липня 2009 року, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 8382 від 05.08.2010, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ 8581-ПК від12.04.2023 та ТОВ «АЙ ЕКСПЕРТ» має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 724/21 ФДМ України від 30.09.2021.

На підставі виконаних досліджень оцінювачем Видутою Д.Ю. у звіті № 230719-263480 94267 від 10.08.2023 зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, завданої балансоутримувачу пошкодженого об`єкту, внаслідок ДТП 14.02.2023, становить 4240,49 грн.

29.08.2023 відповідач на адресу позивача скерував лист, в якому повідомив про виплату страхового відшкодування в розмірі 4240,49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 975076 від 29.08.2023.

Отже, виходячи з положень наведених вище норм та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача відповідають вимогам законодавства, він, як страховик позивача, належним чином виконав свої зобов`язання, виплативши позивачу суму страхового відшкодування у порядку та в спосіб, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає, зокрема, свої вимоги щодо предмета спору та обставини, якими ці вимоги обґрунтовані з одночасним зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною 2 ст. 164 ГПК України закріплений обов`язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У силу ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип допустимості доказів, закріплений ст. 77 ГПК України, полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 названого Кодексу).

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписами ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо (ч. 3 ст. 164 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з аналізу наведених процесуальних норм слідує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах принципу змагальності, який не лише наділяє сторін відповідними правами, але і покладає на них тягар доказування, тобто обов`язок довести ті обставини, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу, а лише, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав та обов`язків, передбачених наведеними нормами ГПК України.

Як уже зазначалося, джерелом відомостей про вартість матеріального збитку, завданого балансоутримувачу пошкодженого майна, внаслідок ДТП 14.02.2023, на замовлення відповідача через ТОВ «СОС Сервіс Україна», суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «АЙ ЕКСПЕРТ» О.О. Михайлюком був складений звіт №230719-263480 94267 від 10.08.2023.

Заперечуючи результати оцінки та наполягаючи на заниженні вартості матеріального збитку, позивач акцентує увагу на тому, що звіт відрізняється від наданих позивачем документів. Крім того, позивач вказує, що у звіті наданому МТСБУ в розділі Локальний кошторисний розрахунок на будівельні роботи №02-001 зазначається «Установлення світильників з люмінесцентними або ртутними лампами», «світильники вуличного освітлення», хоча знищено світильники світлодіодні ITW Systems Park Led-135W/740-I/W-01 (15500Лм 134 Вт 1451мм), а тому звіт МТСБУ є невірним, оскільки прорахунок було здійснено на невідповідне пошкоджене майно.

Однак, усупереч обов`язку доказування, Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" не довело факту невідповідності звіту №230719-263480 94267 від 10.08.2023 вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і наявності в ньому таких недоліків, що вплинули на достовірність оцінки, шляхом звернення до ФДМ України чи відповідних приватних установ із запитом про рецензування вищевказаного звіту, виконаного О.О. Михайлюком, на замовлення відповідача.

Клопотання про призначення судом у даній справі рецензування звіту №230719-263480 94267 від 10.08.2023 про визначення вартості матеріального збитку, завданого балансоутримувачу пошкодженого майна, внаслідок ДТП 14.02.2023, складеного на замовлення відповідача, позивачем також не заявлялось.

Таким чином, позивачем не спростовано належності, достовірності та допустимості звіту №230719-263480 94267 від 10.08.2023, як доказу у даній справі.

Разом з тим, оцінюючи вказаний висновок експерта, суд зауважує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Сам по собі висновок експерта про «ймовірний» розмір матеріального збитку не дає підстави однозначно та беззаперечно стверджувати про те, що мало місце заниження вартості матеріального збитку МТСБУ, як на тому помилково наполягає позивач.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За встановленого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло".

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано: 01.10.2024.

Суддя М.Є. Літвінова