Рішення

від 24.09.2024 по справі 910/4676/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2024Справа № 910/4676/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Панасюк Ю.М. розглянувши матеріали справи

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер»

до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1

третя особа Військова частина НОМЕР_2

за участі Офісу Генерального прокурора

про стягнення 10025535 грн,

за участі представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача 1 - ОСОБА_1 (уповноважений представник);

від відповідача 2 - Герчак Ю.М. (уповноважений представник);

від третьої особи - не з`явився;

від прокуратури - Толстореброва О.О. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України про стягнення 10025535 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.10.2018 внаслідок надзвичайної ситуації, а саме вибухів боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони України поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області виникла пожежа на комплексі будівель елеватора, який належить позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду в сумі 10 025 535,00 грн.

Відповідачі заперечили проти задоволення позову, вказавши, що позивачем не надано доказів належності йому на праві власності знищеного (пошкодженого) майна, причинного зв`язку між пожежею 09.10.2018, яка спричинила вибухи боєприпасів на території військової частини НОМЕР_1 та збитками, що завдала пожежа на території СТОВ «Інтер», що виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у даній справі. Також відповідачі вказали, що незавершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018270320000021 від 09.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.113 КК України (диверсія) та відсутність вироку суду у кримінальній справі, яким встановлені винні посадові особи, може негативно вплинути на встановлення обставин, які мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Крім того, відповіді заперечили проти заявленого розміру збитків.

Прокуратура зазначила, що у поданих позивачем документах міститься лише посилання на ймовірність виникнення пожежі внаслідок вибуху боєприпасів.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь СТОВ «Інтер» 7123914,33 грн збитків, 9806,40 грн витрат на проведення судової експертизи, 106858,71 грн судового збору за подання позовної заяви, 160288,07 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.04.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/4676/19 скасовано, а справу №910/4676/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

В ході розгляду справи судом було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

Під час нового розгляду позивачем подано до суду пояснення у яких він зазначив, що доказів виникнення або дії інших причин, внаслідок яких могли б утворитися спірні пошкодження у період з 09.10.2018 до 12.10.2018 відповідачам не надано, а тому обставини пошкодження майна позивача та причинно-наслідкового зв`язку між надзвичайною ситуацією на арсеналі відповідача та спірними пошкодженнями є повністю доведеними. Крім того, позивач зазначив, що в матеріалах справи наявні докази, зокрема, на підтвердження належності йому на праві власності знищеного (пошкодженого) майна.

Відповідачі та прокуратура у своїх пояснень вказали, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказів, які б підтверджували, що належне СТОВ «Інтер» майно було знищено в результаті пожежі, яка виникла в результаті вибухі боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони України поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області, тим самим, вказали на відсутність доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та заподіяною шкодою СТОВ «Інтер».

Крім того, в ході розгляду справи судом 25.11.2021 було призначено по справі №910/4676/19 судову експертизу та на вирішення експерта поставлено наступні питання:

- Яка причина виникнення пожежі 09.10.2018 на території Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» за адресою: Чернігівська обл., м. Ічня, вулиця Бунівка, 166 А?

- Який механізм виникнення пожежі 09.10.2018 на території Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» за адресою: Чернігівська обл., м. Ічня, вулиця Бунівка, 166 А?

- Який розмір матеріальних збитків понесених підприємством Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» внаслідок повного знищення належного майна, зокрема: зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72 (1 шт.) 2014 р.в. в складі трьох суміжних камер у вигляді вертикальних шахт: камера гарячого теплоносія, камера сушильна, камера відпрацьованого теплоносія; криші зерносушарки; Конвеєру ТСЦ-400/28м (1 шт.) 2014 р.в.; Конвеєру ТСЦ-400Н/13,5м10*; (1 шт.) 2014 р.в. станом на час проведення експертизи?

Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

22.12.2023 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов Висновок експертів за результатами проведення судової пожежно-технічної та товарознавчої експертизи у господарській справі №910/4676/19 від 30.10.2023 №67/22-46/68/22-54.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідачів та прокурор проти позову заперечили, просили суд відмовити в повному обсязі.

Третя особа 1 уповноваженого представника в судове засідання не направила.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2018 відбулось дві надзвичайні події, а саме вибухи боєприпасів на території 6-го арсеналу міністерства оборони України поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області, а також пожежа на комплексі будівель елеватора, який належить позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Ічнянської районної державної адміністрації від 09.10.2018 №234 у зв`язку з ускладненням пожежної обстановки на арсеналі боєприпасів в/ч НОМЕР_1 та з метою здійснення заходів щодо організованого вивезення/виведення населення з зони можливого ураження оголошено з 09.10.2018 на території Ічнянського району проведення тимчасової загальної евакуації населення.

З повідомлення про виникнення надзвичайної ситуації Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 09.10.2018 №21-11/1509 вбачається, що місцем виникнення надзвичайної ситуації (далі - НС) є АДРЕСА_3 арсенал боєприпасів в/ч НОМЕР_1 ; початок НС - 09.10.2018.

Також у вказаному Повідомленні зазначено, що на території арсеналу боєприпасів в/ч НОМЕР_1 сталися вибухи боєприпасів, що призвело до загорання та руйнування будівель та споруд на території м. Ічня та населених пунктах Ічнянського району, зокрема, внаслідок попадання вибухонебезпечних предметів виникло 4 пожежі, одна з яких на об`єкті (зерносушильна установка на території СТОВ «Інтер» (АДРЕСА_1).

За твердженням позивача, пожежа є прямо пов`язаною з вибухами боєприпасів та фактично спричинена ними і в результаті вказаної події за твердженнями позивача повністю знищено:

- зерносушарку Brice-Baker SCN-16/72 (1 шт.), 2014 року випуску в складі трьох суміжних камер у вигляді вертикальних шахт: камера гарячого теплоносія, камера сушильна, камера відпрацьованого теплоносія, криші зерносушарки;

- конвеєр ТСЦ-400/28м (1 шт.) 2014 року випуску;

- конвеєр ТСЦ-400Н/13,5м

- оперативну ємкість для зерна місткістю 120 т.;

- 200 т. кукурудзи урожаю 2018, яка була завантажена до сушильної камери та оперативної ємкості зерна.

Позивачем на підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи додано, зокрема, акт про пожежу від 12.10.2018, акт про надзвичайну подію (пожежу) від 12.10.2018, довідку від 22.10.2018 №21-06/1576, акт про пошкодження майна від 23.10.2018, експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.10.2018 серії ЧН №049374 з додатком, акт №02-15.10/2 виконання робіт з розмінування місцевості від 15.10.2018, схему місця виявлення вибухонебезпечного предмета, а також акт списання №СпТ-002381 від 12.10.2018, акт №ЛНА-000002 на списання основних засобів від 12.10.2018, акт виконання робіт за січень 2019 року.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 1166 ЦК України визначено загальне положення про цивільно - правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв`язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У свою чергу, відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України особа, що володіє джерелом підвищеної небезпеки та здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язана відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто незалежно від наявності вини.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Правовий статус Збройних Сил України визначено у статті 17 Конституції України окремо від Міністерство оборони України. На законодавчому рівні розмежовано та визначено окремі повноваження Міністерства оборони України та Збройних Сил України, які організаційно складаються з: органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України").

Статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами абзацу другого статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, саме вони несуть відповідальність згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України.

Протиправність поведінки відповідача 2 полягає у незабезпеченні збереження та утримання арсеналу боєприпасів, що створило небезпеку як для нього, так і для інших осіб.

Таким чином, керуючись положеннями ст. 1187 Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, саме відповідач 2 - військова частина НОМЕР_1 , яка володіла військовим майном, яке спричинило пожежу, є особою відповідальною за завдані позивачу збитки.

Також, згідно із ч. 1 ст. 1174 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Зазначені норми дають підстави дійти висновку, що шкоду, яку було спричинено позивачу внаслідок надзвичайної події на території військовій частині НОМЕР_1 повинна відшкодовуватися державою в особі відповідача 2 незалежно від наявності або відсутності вини.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач, посилаючись на експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.10.2018 серії ЧН №049374, зазначає, що загальна вартість матеріалах збитків, понесених позивачем становить 10025535 грн, що складається з вартості збитків знищеного обладнання у розмірі 9125535 грн, а також пошкодженої кукурудзи у розмірі 900000 грн.

Разом з тим, з висновку експертів від 30.10.2023 №67/22-46/68/22-54 за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 пожежно-технічної експертизи та товарознавчої експертизи, вбачається, що розмір матеріальних збитків понесених підприємством Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» внаслідок повного знищення належного майна, зокрема: зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72 (1 шт.) 2014 р.в. в складі трьох суміжних камер у вигляді вертикальних шахт: камера гарячого теплоносія, камера сушильна, камера відпрацьованого теплоносія; криші зерносушарки; Конвеєру ТСЦ-400/28м (1 шт.) 2014 р.в.; Конвеєру ТСЦ-400Н/13,5м10*; (1 шт.) 2014 р.в. станом на час проведення експертизи становить 8596036,97 грн.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів, які б однозначно свідчили про факт завантаження/перебування кукурудзи урожаю 2018 року саме у кількості 200 т. в сушильній камері та оперативній ємкості для зерна станом на момент виникнення спірної події.

Наданий позивачем Акт списання №СпТ-002381 складений працівниками підприємства позивача 12.10.2018 (тобто після виникнення спірної події) не є та не може бути єдиним доказом на підтвердження вказаних обставин, а повинен оцінюватися в сукупності із первинно-обліковими документами, втім, інших доказів матеріали справи не містять.

Таким чином, огляду на викладені обставини, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та висновок експертів від 30.10.2023 №67/22-46/68/22-54, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача 2 підлягають стягненню збитки у розмірі 8596036,97 грн

Доводи відповідачів щодо відсутності доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та заподіяною шкодою СТОВ «Інтер» спростовуються вищевикладеними обставинами та відхиляються судом з огляду на таке.

За результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 пожежно-технічної експертизи та товарознавчої експертизи, експертом зроблено висновок, що оскільки у наданих на дослідження матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б дозволили експерту зробити однозначний висновок про розташування осередку пожежі (місця виникнення первинного горіння) та природу джерела запалювання, причини та механізму виникнення пожежі, яка відбулася 09.10.2018 на території Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» за адресою: АДРЕСА_1 не видається можливе.

З наявних в матеріалах справи акту про пожежу від 12.10.2018, звіту про причину виникнення пожежі зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72 (СТОВ «Інтер») від 12.10.2018 та акту про надзвичайну подію (пожежу) від 12.10.2018 вбачається, що ймовірною причиною пожежі є - вибух/вибухи боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області.

У вказаному звіті також зазначено 3 версії виникнення пожежі: версія №1 - попадання вибухонебезпечного предмету в конструкцію зерносушарки, з подальшим її горінням; версія №2 - порушення технологічного регламенту; версія №3 - підпал, а також вказано, що найбільш ймовірною причиною пожежі є версія №1.

Окрім того, у вказаному звіті встановлено, що технологічний регламент зерносушарки працівники підприємства не порушували, до моменту надзвичайної ситуації на в/ч НОМЕР_1 , працювали в штатному режимі.

У наявній в матеріалах справи довідці Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 22.10.2018 №21-06/1576 зазначено, що ймовірною причиною пожежі є вибух (попадання вибухонебезпечного предмету в конструкцію зерносушарки) в результаті надзвичайної ситуації, яка сталась на в/ч НОМЕР_1 .

Крім того, з наявного в матеріалах справи Акту виконання робіт з розмінування місцевості від 15.10.2018 №02-15.10/2 вбачається, що 15.10.2018 було виконано роботи з розмінування місцевості від ВНП відповідно звернень громадян, комунальних служб та інших організацій за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно вказаного Акту на момент обстеження було вилучено ВНП: артилерійський снаряд 122 мм (РСЗО «Град») - 3 од.

Також, у висновку експертів від 30.10.2023 №67/22-46/68/22-54 встановлено, що 09.10.2018 під час вибухів боєприпасів у арсеналі в/ч НОМЕР_1 на територію СТОВ «Інтер» за адресою АДРЕСА_1 був приліт вибухонебезпечних предметів.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Доказів того, що пожежа 09.10.2018 на об`єкті СТОВ «Інтер» та пошкодження (знищення) належного позивачу майна виникли з інших причин, матеріали справи не містять.

Зроблений висновок експертів від 30.10.2023 №67/22-46/68/22-54 інформації про наявність інших причин виникнення пожежі 09.10.2018 на об`єкті СТОВ «Інтер» також не містить.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наявних у справі доказів у сукупності, суд приходить до висновку, що пожежа 09.10.2018 на об`єкті СТОВ «Інтер» та пошкодження (знищення) належного позивачу майна, сталося внаслідок попадання вибухонебезпечного предмету в конструкцію зерносушарки в результаті надзвичайної ситуації, яка сталась на в/ч НОМЕР_1 .

Доводи відповідачів щодо відсутності доказів належності позивачу на праві власності знищеного (пошкодженого) майна, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо об`єкта нерухомого майна (земельна ділянка) №225742174217; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо нерухомого майна №280041074217 (комплекс будівель елеватора) невід`ємними частинами, якого є, зокрема, оперативна ємкість для зерна місткістю 120 т. в кількості 1 шт., зерносушарка в кількості 1 шт.: складовою та невід`ємною частиною зерносушарки «І» є обладнання у кількості 3 найменувань, а саме зерносушарка Brice-Baker SCN-16/72 (1 шт.) 2014 р.в., конвеєр ТСЦ-400/28м (1 шт.) 2014 р.в.; конвеєр ТСЦ-400Н/13,5м10*; (1 шт.) 2014 р.в. та свідоцтвом від 31.01.2015 №32967969 про право власності на нерухоме майно - комплекс будівель елеватора за адресою: АДРЕСА_1 ;

Вказане право власності щодо нерухомого майна №280041074217 зареєстровано 29.01.2014 за №4470131; підставою виникнення право власності є свідоцтво про право власності, серія та номер: 32967969, виданий 31.01.2015, видавник: Реєстраційна служба Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області; форма власності - приватна; власник - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер»

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копію видаткової накладної №223 від 16.06.2014 щодо отримання товару - зерносушарка Brice-Baker SCN-16/72, згідно якої - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер» є Одержувачем, а також додано копію Акту виконаних робіт №3 до Договору підряду №220414М від 30.04.2014, відповідно до якого підрядник - ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» виконав роботи з монтажу та пусконалагоджувальні роботи зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72 - 1 шт. в повному обсязі.

Також позивачем до матеріалів справи додано Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.10.2015 (номер в реєстрі 1391).

Посилання відповідачів на незавершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018270320000021 від 09.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.113 КК України (диверсія) та відсутність вироку суду у кримінальній справі, судом відхиляється з огляду на таке.

У силу статті 113 Кримінального кодексу України диверсія є злочином проти основ національної безпеки України, за який встановлена кримінальна відповідальність.

Факт того, чи мало місце діяння та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, встановлюється судом при ухваленні вироку.

За відсутності вироку суду, в якому встановлено обставини щодо виникнення пожежі саме через диверсію, факт наявності диверсії є недоведеним.

За умови недоведеності на момент розгляду цієї справи факту наявності диверсії є неможливим звільнення Військової частини НОМЕР_1 від відповідальності за завдану шкоду, як це передбачено частиною п`ятою статті 1187 ЦК України.

Встановлення у межах кримінального провадження факту наявності диверсії, може розглядатися судом за умови подачі особою заяви у порядку глави 3 розділу IV ГПК України.

Всі інші доводи і заперечення сторін судом було розглянуто, проте відхилено, оскільки вони не впливають на результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» (16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, вул.Бунівка, будинок 166; ідентифікаційний код 30148677) збитки в розмірі 8596036 (вісім мільйонів п`ятсот дев`яносто шість тисяч тридцять шість) грн 97 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 128940 (сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок) грн 55 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17148 (сімнадцять тисяч сто сорок вісім) грн 29 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.10.2024

Суддя Я.В. Маринченко