Рішення

від 04.10.2024 по справі 910/7231/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2024Справа № 910/7231/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медиторія"

до Фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 40 145,57 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Медиторія" (далі - ТОВ "Медиторія", позивач) до Фізичної особи ОСОБА_1 , яка на час спірних правовідносин мала прізвище ОСОБА_1 та була зареєстрована фізичною особою - підприємцем (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення 40 145,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором № 2 від 03.08.2022, а саме - не надав у повному обсязі інформаційно-консультатиційні послуги з питань інформатизації на суму перерахованої позивачем попередньої оплати.

У позові ТОВ "Медиторія" просить стягнути з відповідача попередню оплату у сумі 38 700,00 грн., інфляційні втрати у сумі 937,59 грн., 3 % річних у сумі 507,98 грн., що разом становить 40 145,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, від відповідача повернувся конверт № 0600273275808 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2022 між ТОВ "Медиторія" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (яка змінила прізвище на ОСОБА_1) (виконавець) був укладений договір № 2 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації (п. 1.1).

Оплата послуг проводиться замовником шляхом перерахування 100 % вартості послуг, вказаної в п. 3.1 договору, на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку (акту виконаних робіт) впродовж 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку (акту виконаних робіт) (п. 3.2 договору).

Після закінчення місячного терміну надання послуг виконавець протягом 7 календарних днів з дня закінчення місяця надає замовнику акт прийому-передачі наданих послуг, який замовник повинен підписати, поставити печатки та повернути впродовж 14 календарних днів з дати його підписання (п. 3.6 договору).

У разі неотримання акту прийому-передачі наданих послуг виконавцем у визначений договором термін послуги вважаються наданими, а замовник претензій щодо наданих послуг немає (п. 3.7 договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання та скріплення печатками (за наявності) двома сторонами. Дія договору припиняється після повного виконання сторонами взаємних зобов`язань (п. 7.2).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що визначені договором.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує, що на виконання умов договору відповідач надав інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 152 975,00 грн., на підтвердження чого надав акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.08.2022, № 2 від 30.09.2022, № 3 від 31.10.2022, № 4 від 30.11.2022, № 5 від 09.12.2022, № 6 від 20.01.2022, № 7 від 27.01.2022, № 8 від 03.02.2022, № 9 від 10.02.2022, № 10 від 17.02.2022, № 11 від 24.02.2022, № 12 від 10.03.2022, № 13 від 17.03.2022, № 14 від 24.03.2022, № 15 від 31.03.2022, № 16 від 07.04.2022, № 17 від 14.04.2022, № 18 від 21.04.2022, № 19 від 28.04.2022, № 20 від 05.05.2022, № 21 від 12.05.2022, № 22 від 19.05.2022.

Позивач, у свою чергу, оплатив надані послуги на суму 191 675,00 грн., про що свідчить банківська виписка з рахунку позивача за період з 01.08.2022 по 31.07.2023, платіжні доручення № 538 від 04.08.2022, № 551 від 02.09.2022, № 571 від 07.10.2022, № 584 від 04.11.2022, № 602 від 09.12.2022, № 625 від 20.01.2023, № 627 від 27.01.2023, № 636 від 03.02.2023, № 638 від 10.02.2023, № 645 від 17.02.2023, № 648 від 24.02.2023, № 658 від 10.03.2023, № 666 від 17.03.2023, № 668 від 24.03.2023, № 674 від 31.03.2023, № 677 від 07.04.2023, № 687 від 14.04.2023, № 690 від 21.04.2023, № 698 від 28.04.2024, № 703 від 05.05.2023, № 704 від 12.05.2023, № 716 від 19.05.2023, № 722 від 26.05.2023, № 733 від 02.06.2023, № 734 від 09.06.2023, № 741 від 15.06.2023, № 746 від 23.06.2023, № 753 від 30.06.2023, № 758 від 06.07.2023, № 767 від 14.07.2023, № 768 від 21.07.2023.

Отже, на думку позивача, відповідачем не було надано послуги на суму попередньої оплати 38 700,00 грн.

Листами № 14 від 03.08.2023, № 15 від 03.11.2023 позивач звертався до відповідача з вимогами надати первинні бухгалтерські документи на перераховану суму попередньої оплати 38 700,00 грн. (акти наданих послуг та/або рахунки на сплату послуг), а у випадку ненадання таких документів, просив повернути вказану суму попередньої оплати.

Також у листі № 15 від 03.11.2023 просив у актах виправити рік надання послуг, а саме - 2022 на 2023, зокрема, у актах наданих послуг № 6 від 20.01.2022, № 7 від 27.01.2022, № 8 від 03.02.2022, № 9 від 10.02.2022, № 10 від 17.02.2022, № 11 від 24.02.2022, № 12 від 10.03.2022, № 13 від 17.03.2022, № 14 від 24.03.2022, № 15 від 31.03.2022, № 16 від 07.04.2022, № 17 від 14.04.2022, № 18 від 21.04.2022, № 19 від 28.04.2022, № 20 від 05.05.2022, № 21 від 12.05.2022, № 22 від 19.05.2022. Проте, відповідач залишив вказані вимоги позивача без відповіді та виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, суд не погоджується з доводами позивача про надання відповідачем послуг на суму 152 975,00 грн., оскільки, за перерахунком судом сум зазначених у актах № 1 від 31.08.2022, № 2 від 30.09.2022, № 3 від 31.10.2022, № 4 від 30.11.2022, № 5 від 09.12.2022, № 6 від 20.01.2022, № 7 від 27.01.2022, № 8 від 03.02.2022, № 9 від 10.02.2022, № 10 від 17.02.2022, № 11 від 24.02.2022, № 12 від 10.03.2022, № 13 від 17.03.2022, № 14 від 24.03.2022, № 15 від 31.03.2022, № 16 від 07.04.2022, № 17 від 14.04.2022, № 18 від 21.04.2022, № 19 від 28.04.2022, № 20 від 05.05.2022, № 21 від 12.05.2022, № 22 від 19.05.2022 (на які посилається позивач), послуги були надані відповідачем на більшу суму - 157 975,00 грн.

При цьому, суд враховує зазначені позивачем пояснення щодо помилковості року 2022, замість - 2023, вказаного у актах № 6 від 20.01.2022, № 7 від 27.01.2022, № 8 від 03.02.2022, № 9 від 10.02.2022, № 10 від 17.02.2022, № 11 від 24.02.2022, № 12 від 10.03.2022, № 13 від 17.03.2022, № 14 від 24.03.2022, № 15 від 31.03.2022, № 16 від 07.04.2022, № 17 від 14.04.2022, № 18 від 21.04.2022, № 19 від 28.04.2022, № 20 від 05.05.2022, № 21 від 12.05.2022, № 22 від 19.05.2022.

Отже, враховуючи, що послуги позивачем були оплачені на більшу суму (191 675,00 грн.), то суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню попередня оплата у сумі 33 700,00 грн. (191 675,00 грн. - 157 975,00 грн.). Доказів надання послуг на цю суму відповідач не надав, у тому числі і на вимогу позивача.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Медиторія" в частині стягнення попередньої оплати підлягають частковому задоволенню, у встановленій судом сумі - 33 700,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 937,59 грн. та 3 % річних у сумі 507,98 грн. за період з 11.11.2023 по 18.04.2024, нараховані на суму попередньої оплати 38 700,00 грн., суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

У даному випадку позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати і 3 % річних на суму коштів попередньої плати, які є грошовою сумою та які перераховуються згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за послуги, що мали б бути надані. Отже, оскільки правовідношення, в якому у відповідача (виконавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати, є грошовим зобов`язанням, то на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вказані висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 885,48 грн. та 3 % річних у сумі 442,35 грн., тобто, у менших сумах, ніж просить позивач, враховуючи встановлену судом суму попередньої оплати 33 700,00 грн., на яку має здійснюватись нарахування матеріальних втрат за період з 11.11.2023 по 18.04.2024.

Отже, позов ТОВ "Медиторія" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медиторія" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 40 145,57 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медиторія" (04136, м. Київ, вул. І. Виговського, 3, офіс 309, ідентифікаційний код 43312140) попередню оплату у сумі 33 700 (тридцять три тисячі сімсот) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 885 (вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 48 коп., 3 % річних у сумі 442 (чотириста сорок дві) грн. 35 коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 641 (дві тисячі шістсот сорок одна) грн. 99 коп.

У решті вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 04 жовтня 2024

Суддя Борисенко І. І.