Рішення

від 02.10.2024 по справі 910/9210/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2024Справа № 910/9210/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Вокзальна, 11/1, селище Глеваха, Фастівський район, Київська обл., 08631; ідентифікаційний код 44668713)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінор ЛТД» (вул. Велика Васильківська, буд. 131, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40050885)

про стягнення 18 662, 67 грн

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернувся Інститут механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі за текстом - Інститут, Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінор ЛТД» (далі за текстом - ТОВ «Мінор ЛТД», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором зберігання майна № 0108/2020 від 01.08.2020 в розмірі 16 027, 25 грн, нараховані 3 % річних - 856, 56 грн та інфляційні втрати - 1 778, 86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним належним чином виконано зобов`язання за Договором та надано Відповідачу послуги зі зберігання, які Відповідачем оплачені не в повному обсязі.

За неналежне виконання Відповідачем грошового зобов`язання Позивачем на підставі статті 625 ЦК України здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 позовну заяву Інституту залишено без руху, встановлено Позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу Відповідача засобами поштового зв`язку листом з описом вкладення; уточненої позовної заяви з вірно зазначеною ціною позову та загальною сумою стягнення в прохальній частині позову.

30.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

06.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Суд зазначає, що ухвала суду від 29.07.2024 надсилалась Відповідачу поштовим повідомленням № 0600281188035 на офіційну адресу місцезнаходження, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «За закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/9210/24 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.08.2020 між Позивачем (Зберігач) та Відповідачем (Поклажодавець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання майно (далі - Майно), а саме:

1. Сівалка Great Plains;

2. Автомобіль Renault Premium НОМЕР_1 та причеп Вест;

3. Автомобіль Renault Premium НОМЕР_2 та причеп Вест;

4. Автомобіль Renault Premium НОМЕР_3;

5. Комбайн MASSEY FERGUSON MF9690;

6. Трактор Case;

7. Самохідний обприскувач.

Відповідно до пункту 1.2. Договору місцем зберігання майна визначене окреме індивідуально визначене майно:

- частина приміщення у виробничому корпусі 1 загального площею 288 кв.м.;

- відкритий майданчик з твердим покриттям загальною площею 468 кв.м.

Пунктом 2.1. Договору закріплено, що строк зберігання встановлюється з моменту фактичної передачі майна Зберігачеві до 31.08.2023.

Відповідно до пункту 2.2 Договору якщо після закінчення зазначеного у п. 2.1 терміну Майно не буде витребуване Поклажодавцем, умови Договору зберігають чинність протягом фактичного знаходження Майна на зберіганні, крім випадків, передбачених законом та Договором.

Згідно пункту 3.2. Договору Зберігач має право на одержання плати протягом усього строку зберігання.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за зберігання Майна встановлюється у розмірі:

- за частину приміщення у виробничому корпусі 1 площею 288 кв.м - 13780,80 грн. (Тринадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 80 коп.) з ПДВ;

- за частину відкритого майданчика без твердого покриття площею 468,0 кв.м. - 3538,08 (три тисячі п`ятсот тридцять вісім гривень 08 коп.) з ПДВ.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що оплата за зберігання Майна здійснюється Поклажодавцем шляхом перерахування коштів на рахунок Зберігача протягом п`яти днів з дати підписання відповідного акту.

01.08.2020 Поклажодавець передав на відповідальне зберігання Зберігачу майно визначене у п. 1.1. Договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2020 року.

30.09.2021 року Зберігачем повернуто Поклажодавцю майно зі зберігання, а саме: 1. Сівалку Great Plains; 2. Комбайн MASSEY FERGUSON MF9690; 3. Трактор Case, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) від 30.09.2021 року.

01.10.2021 року між Зберігачем та Поклажодавцем укладена додаткова угода № 1 до Договору зберігання, відповідно до якої п. 1.2. та 6.1. Договору зберігання викладені у наступній редакції:

1.2. Місцем зберігання Майна визначене окреме індивідуально визначене майно, зокрема: - частина приміщення у виробничому корпусі 1 загальною площею 288,0 кв.м.

6.1 Оплата за зберігання Майна встановлюється у розмірі: - за частину приміщення у виробничому корпусі 1 площею 288 кв.м - 13 780,80 грн. з ПДВ.

01.11.2022 року Зберігачем повернуто Поклажодавцю усе майно зі зберігання, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) від 01.11.2022 року.

Згідно доводів Позивача, вартість послуг за зберігання майна за період із 01.08.2020 року по 30.09.2021 року склала 242 464, 32 грн, яка розрахована наступним чином: 17 318, 88 грн. (оплата за зберігання за один місяць) х 14 (кількість місяців за період із 01.08.2020 року по 30.09.2021 року) = 242 464,32 грн.

За період із 01.10.2021 року по 31.10.2022 року склала 179 150,40 грн , яка розрахована наступним чином: 13 780, 80 грн. (оплата за зберігання за один місяць) х 13 (кількість місяців за період із 01.10.2022 року по 01.11.2022 року) = 179 150,40 грн.

Загальна вартість послуг за зберігання майна склала 421 614,72 грн. (242 464,32 + 179 150,40 = 421 614,72).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Відповідачем, ним на виконання умов Договору із 01.08.2020 року станом на дату звернення до суду з позовом сплачено грошові кошти на загальну суму 492 173,22, що підтверджується виписками з рахунка, які наявні в матеріалах справи.

Згідно доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем, останньому було повернуто помилково перераховані грошові кошти у сумі 86 585, 75 грн., що підтверджується наступними документами, а саме:

1) Випискою з рахунка від 29.01.2021 року на суму 34 634,30 грн.;

2) Платіжним дорученням № 462 від 18.05.2021 року на суму 34 634,30 грн;

3) Платіжним дорученням № 881 від 19.08.2021 року на суму 17 317,15 грн.

Отже, сума оплат Відповідача по Договору зберігання склала 405 587,47 грн у зв`язку з чим заборгованість Відповідача станом на дату звернення до суду з позовом становить 16 027, 25 грн.

При цьому суд зазначає, що надання послуг зберігання майна за вересень жовтень 2022 підтверджується Актами надання послуг № 137 від 30.09.2022 та № 266 від 31.10.2022, які підписані сторонами без зауважень, однак докази їх повної оплати Відповідачем не надано.

Згідно доводів Позивача, остаточний розрахунок за зберігання майна Відповідач відповідно до п. 6.2. Договору повинен був здійснити до 06.11.2022 року, чого в свою чергу вчинено не було.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач 05.07.2024 направив Відповідачу вимогу про оплату заборгованості за вих. № 249 від 04.07.2024 року по Договору зберігання майна.

Згідно інформації з сайту Укрпошта вимога про оплату заборгованості за вих. № 249 від 04.07.2024 Відповідачем отримано не було, а поштове повідомлення повернуто Позивачу із зазначенням причин: «За закінченням терміну зберігання».

За прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання Позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:

- договір № 02/02-2024 про надання правової допомоги від 02.02.2024, пунктом 4.2. якого встановлено погодинну оплати роботи адвоката - 1 000 грн за годину, а згідно пункту 4.6. факт надання правової допомоги підтверджується Актами надання правової допомоги, які є підставою для сплати гонорару;

- акт надання правової допомоги № 7 від 26.07.2024 на суму 6 000 грн, підписаний обома сторонами (клієнтом та адвокатом) без зауважень та заперечень;

- рахунок на оплату № 1 від 24.07.2024 на суму 6 000 грн;

Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень чи то доказів належного виконання умов Договору на спростування заявлених вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

За приписами частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

За приписами статті 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом вище, згідно доводів Позивача, які не заперечуються Відповідачем, Позивачем прийнято на зберігання майно, яке перебувало у Позивача на з 01.08.2020 по 01.11.2022.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що оплата за Договором здійснюється Поклажодавцем шляхом перерахування коштів на рахунок Зберігача протягом п`яти днів з дати підписання відповідного акту.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи відсутність заперечень Відповідача, суд дійшов висновку, що послуги зі зберігання Відповідачем оплачені не в повному обсязі, що свідчить про обґрунтованість вимог Позивача в частині суми основного боргу.

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, судом не вбачається за можливе встановити порядок зарахування коштів, а відтак і підстав нарахування окремо на суму 13 779, 07 грн та на суму 2 339, 07 грн 3 % річних.

Відтак, враховуючи відсутність обґрунтувань та пояснень від Позивача в цій частині, суд дійшов висновку, що правомірним буде нарахування на загальну суму боргу (16 025, 25 грн) 3 % річних за період з 06.11.2022 по 24.07.2024 та інфляційних втрат за період з 06.11.2022 по 30.06.2024, що за підрахунками становить 825, 21 грн - 3 % річних та 1 778, 86 грн - інфляційні втрати.

Що стосується заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із критеріями визначеними в частині 4 статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що Відповідачем не надано заперечень щодо заявленої Позивачем до відшкодування суми судових витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Дослідивши надані Позивачем докази в цій частині суд зазначає, що адвокатом та клієнтом (Позивачем) погоджено погодинну форму оплати роботи адвоката, яка у даній справі становить 6 годин вартістю 6 000 грн.

З огляду на викладене вище, виходячи із предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг в межах розгляду даної справи, складність останньої, заявлення Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн на переконання суду є обґрунтованим, а враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума витрат, яка підлягає відшкодуванню Відповідачем становить - 5 989, 92 грн.

При цьому, суд зазначає що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині строків оплати наданих Позивачем послуг, а відтак допущено прострочення грошового зобов`язання, що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінор ЛТД» (вул. Велика Васильківська, буд. 131, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40050885) на користь Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Вокзальна, 11/1, селище Глеваха, Фастівський район, Київська обл., 08631; ідентифікаційний код 44668713) суму основного боргу - 16 027 (шістнадцять тисяч двадцять сім) грн 25 коп, 825 (вісімсот двадцять п`ять) грн 21 коп - 3 % річних та 1 778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн 86 коп - інфляційні втрати., судовий збір - 2 418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн 33 коп, та витрати на професійну правничу допомогу - 5 989 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 92 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 02.10.2024

Суддя Антон ПУКАС