Рішення

від 04.10.2024 по справі 910/3865/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2024Справа № 910/3865/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ"

до ОСОБА_1

про стягнення 6610,27 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" (далі - позивач) 6610,27 грн заборгованості за договором суборенди №83 від 01.05.2017.

Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Позивач звертаючись до суду із даним позовом, зазначив, що відповідач на момент укладення договору суборенди №83 від 01.05.2017 мав статус фізичної особи-підприємця, разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент звернення із позовом, ОСОБА_1 припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець 01.02.2021 за власним рішенням.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі (м. Київ, вул. Йорданська, 8, гуртожиток).

Проте, до суду повернувся конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2017 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди № 83 на оренду нежилого приміщення №704 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,1 кв.м. (надалі - Об`єкт оренди та/або Приміщення) (далі - Договір).

Вказане приміщення знаходилось у користуванні позивача на підставі договору оренди №19 від 28.04.2017 укладеного між позивачем та ТОВ "ТМО "Ліко-Холдинг" за умовами якого позивач має право передавати приміщення в суборенду.

Відповідно до п. 3.1 Договору, строк дії Договору починає свій перебіг з дати його підписання та діє до 31.12.2018.

Згідно до п. 3.2 Договору строк дії цього Договору може бути змінено за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою сторін.

Пунктом 1 Додаткового договору №1 від 01.01.2018 укладеного до Договору сторони погодили змінити строки дії договору, відповідно виклали пункт 3.1 в наступній редакції:

« 3.1. Строк дії цього Договору починає свій перебіг з дати його підписання сторонами та діє до 30.04.2020».

Відповідно до пункту 4.1 та підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4 Договору орендна плата за один календарний місяць становить:

4.1 Орендна плата за 1(один) календарний місяць становить:

4.1.1. З моменту підписання Акту приймання-передачі Приміщення по 31 грудня 2017 року - 7 513,08 грн., (сім тисяч п`ятсот тринадцять гривень 08 копійок) у тому числі ПДВ 20% - 1 252,18 грн.

Додатковим договором №1 від 01.01.2018 року укладеного до Договору сторони погодили змінити орендну плату, а саме починаючи:

З 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 9045,29 грн. (дев`ять тисяч сорок п`ять гривень 29 копійок), у тому числі ПДВ 20% -1507,55 грн.

Додатковим договором №2 від 01.04.2018 року укладеним до сторони погодили змінити орендну плату, а саме починаючи:

4.1.1. З 01 квітня 2018 року по 30 квітня 2018 року - 3 989,99 грн. (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 99 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 665,00 грн. (Шістсот шістдесят п 'ять гривень 00 копійок).

4.1.2. З 01 травня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 9 045,29 грн. (Дев`ять тисяч сорок п`ять гривень 29 копійок), у тому числі ПДВ 20%о - 1 507,55 грн. (Одна тисяча п`ятсот сім гривень 55 копійок).

Додатковим договором №3 від 01.06.2018 року укладеним до Договору сторони погодили змінити орендну плату, а саме починаючи:

« 4.1. Орендна плата за 1(один) календарний місяць становить:

4.1.1. З 01 червня 1018 року по 31 грудня 2018 року - 4 522,64 грн. (чотири тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 64 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 753,78 грн. (сімсот п`ятдесят три гривні 78 копійок).

Додатковим договором №4 та Додатковим договором №6 до Договору сторони погодили збільшити орендну плату до 9045 грн. 29 коп. з ПДВ на місяць, але сторони не застосовували умови вказаних додаткових договорів, тому не збільшували орендну плату до вказаної суми.

Додатковим договором №5 від 28.12.2018 укладеним до Договору сторони погодили збільшити орендну плату, а саме починаючи:

« 4.1 Орендна плата за І (один) календарний місяць становить:

4.1.1. З 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 5343,00 грн. (п`ять тисяч триста сорок три гривні 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 890,50 грн. (сімсот дев`яносто гривень 50 копійок).

Додатковим договором №7 від 01.06.2019 укладеним до Договору сторони погодили збільшити орендну плату, а саме починаючи:

« 4.1 Орендна плата за 1(один) календарний місяць становить:

З 01 червня 2019 року - 28 лютого 2020 року -11100 грн. 29 коп. (одинадцять тисяч сто гривень 29 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 1 850,05 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 05 копійок).

Відповідно до п. 4.3 Договору орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендаря, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 4.5 Договору в розмір орендної плати не включені комунальні та інші послуги, які необхідні для забезпечення діяльності суборендаря (плата за користування електро-, теплоенергією, та іншими комунальними послугами), які відшкодовуються ним окремо на підставі показників лічильників та виставлених орендодавцем рахунків, або на підставі відповідних Договорів, укладених, з письмового дозволу орендодавця, з постачальниками послуг.

Комунальні послуги, відшкодовуються суборендарем окремо на підставі виставлених Орендарем рахунків, показників лічильників та рахунків, виставлених постачальниками послуг.

Відповідно до п. 4.6 Договору факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг, підписаного сторонами. Суборендар, що користується приміщенням, не вправі відмовитися від підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно здійснювати орендні платежі та відшкодовувати вартість комунальних послуг.

Як зазначає позивач, відповідач не дотримувався взятих на себе договірних грошових зобов`язань в частині строків щомісячної оплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг, зокрема за лютий 2020 року, що підтверджується актами наданих послуг оренди та відшкодування комунальних послуг, відповідно до умов Договору, та виписками банківської установи про часткову оплату вказаних послуг за лютий 2020 року.

Акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки містять інформацію щодо нарахування суборендної плати за суборенду нежитлового приміщення, а також про відшкодування за комунальні послуги, які складаються з відшкодування електроенергії, холодного водопостачання, теплопостачання та інших комунальних послуг на підставі показників лічильників та виставлених рахунків.

Згідно звірки розрахунків позивача, в строк дії Договору позивачем по факту передано послуг, а відповідачем прийнято вказаних вище послуг на суму 345678 грн. 66 коп. з ПДВ, при цьому відповідачем сплачено лише 352288 грн. 93 коп. з ПДВ.

Позивач зазначає, що за весь час дії Договору відповідач оплатив орендну плату та відшкодував позивачу за надані комунальні послуги лише на суму 352288 грн. 93коп. з ПДВ, а тому станом на день подання позову відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 6610,27 грн.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження наявності у нього права вимоги до відповідача щодо сплати заборгованості у сумі 6610,27 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням Договору.

Відповідачем у свою чергу не надано жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин.

Матеріли справи також не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем боргу у сумі 6610,27 грн станом на день ухвалення цього рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись 86, 129, ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , гуртожиток; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" (03189, м. Київ, вул. Здановської Юлії, будинок 58-А; ідентифікаційний код 40782610) 6610 (шість тисяч шістсот десять) грн 27 коп. боргу, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.