Рішення

від 04.10.2024 по справі 910/8431/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2024Справа № 910/8431/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 56856,28 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖБУДЮГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (далі - відповідач) про стягнення 56856, 28 грн, з яких: 2152,43 грн штраф, 32488,92 грн пеня, 11900,50 грн інфляційних втрат, 7314,43 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором транспортного експедирування та перевезення вантажів автотранспортом № 0911-ТЕО-М від 09.11.2022.

Ухвалою суду від 26.07.2024 відкрито провадження у справі №910/8431/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу на його електронний кабінет в ЄСІТС, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 27.07.2024.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (замовник) було укладено Договір транспортного експедирування та перевезення вантажів автотранспортом № 0911-ТЕО-М (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого експедитор зобов`язується перевозити належним йому транспортом вантажі замовника та/або надавати замовнику від власного імені, за плату, в інтересах та з рахунок замовника послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів замовника транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, а замовник зобов`язується оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, надані послуги в порядку та на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що невід`ємною частиною Договору є Додаток №1 "Заявка на транспортно-експедиційне обслуговування", в якій визначаються конкретні умови кожного окремо взятого перевезення вантажу.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір плати експедитору узгоджується сторонами в замовленні, що є невід`ємною частиною даного Договору. Сторони мають право додатково, до плати замовника, узгодити в замовленні чи в окремій угоді умови відшкодування експедитором окремих витрат з виконання чи організації виконання перевезення вантажу та/або додаткову плату за окремі транспортно-експедиторські послуги у зв`язку з виконанням окремого (-их) замовлення (-нь) та/або Договору в цілому.

Згідно з п. 3.2 Договору після видачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача експедитор зобов`язується протягом 5 календарних днів надати замовнику акт приймання-передачі послуг з додаванням наступних документів: оригіналів належно оформлених товаросупровідних документів, що відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення відповідно до замовлення, з відміткою вантажоодержувача, а в разі залучення третіх осіб до перевезення вантажу: інші документи - на підтвердження узгоджених в порядку п. 3.1 Договору окремих витрат, транспортно-експедиційних послуг.

Оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок експедитора не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за умови передання разом з актом відповідних товарно-транспортних накладних з відміткою про отримання вантажу.

16.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" було укладено Замовлення (заявку) № 2 до Договору (далі - Замовлення), з такими умовами перевезення:

маршрут: смт. Ярмолинці, Україна - Дьомаендрьод, Угорщина;

дата подачі під завантаження: 18.11.2022;

дата прибуття на розмитнення: 24.11.2022;

найменування товару: насіння соняшнику врожаю 2022 року, в біг-бегах, в середньому - 22 тон/авто;

адреса завантаження: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1;

адреса розвантаження: H-5500, Gyomaendrхd, Ipari Park, Hungary;

сума фрахту, строки оплати: 135 доларів США/тона за курсом НБУ на день вивантаження. 50% оплата по завантаженню та 50% по вивантаженню та отриманню оригіналів документів.

Крім того, у Замовленні визначено плату за простій авто більше ніж 48 годин: по території України - 50 Євро/доба, по території інших держав - 100 Євро/доба.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав умови Договору та Замовлення та здійснив перевезення вантажу відповідно до узгоджених умов, на підтвердження чого надав складені копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) № 0001619 та № 133426 та докази їх направлення відповідачу.

03.12.2022 сторонами було підписано та скріплено печатками Акти надання послуг №220 на суму 120810,76 грн та №221 на суму 117355,02 грн.

Позивач зазначає, що 17.01.2023 відповідачем було сплачено 20000 грн згідно платіжного доручення №4641.

08.02.2023 сторони уклали Додаткову угоду № 08-02/ВВТ до Договору, у п. 1 якої погодили здійснення відповідачем оплати позивачу заборгованості за Договором у розмірі 218165,78 грн відповідно до затвердженого графіку.

Додаткова угода було виконана лише частково, 16.02.2023 згідно платіжного доручення відповідач сплатив 30000 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 08-02/ВВТ від 08.02.2023 до Договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником строків оплати встановлених підпунктами 1.1 - 1.11 пункту 1 цієї Додаткової угоди на строк понад 3 календарні дні, експедитор має право вимагати від замовника повної оплати суми, вказаної у п. 1 даної Додаткової угоди (218165,78 грн чи залишку від зазначеної суми, з врахування здійснених замовником платежів в рамках даної Додаткової угоди), а замовник зобов`язується оплатити таку суму повністю у строк не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання такої вимоги від експедитора.

02.05.2023 позивач направив відповідачу вимогу № 01/05/23-1 від 01.05.2023, у якій, на підставі п. 2 Додаткової угоди № 08-02/ВВТ від 08.02.2023 до Договору, просив погасити в повному обсязі заборгованість за Договором в сумі 188165,78 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за послуги з перевезення вантажу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 188165,78 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/8069/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення 188165,78 грн, що складається з: 165242 грн 78 коп. заборгованості за надані послуги по Договору та 22923 грн плати за простій, задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 вказане вище рішення у справі №910/8069/23 залишено без змін.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/8069/23 встановлено факт порушення відповідачем свого обов`язку з оплати наданих позивачем послуг за Договором та Замовленням, враховуючи Додаткову угоду у сумі 165242,78 грн.

Позивач зазначає, що відповідач добровільно рішення суду у справі №910/8069/23 не виконав, що стало підставою для примусового стягнення боргу. Та в межах виконавчого провадження №75245484 12.06.2024 стягнуто 209804,54 грн, з яких 165242,78 грн це заборгованість за виконане перевезення.

Оскільки відповідачем було сплачено послуги за перевезення за Договором із порушенням узгоджених між сторонами строків, що було встановлено рішенням від 22.01.2024 у справі №910/8069/23, позивачем було нараховано 2152,43 грн штрафу, 32488,92 грн пеня, 11900,50 грн інфляційних втрат, 7314,43 грн 3% річних на суму боргу та пред`явлено цей позов.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

До матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції №4279 від 12.06.2024, якою підтверджується стягнення з відповідача в межах виконавчого провадження №75245484 на суму 209804,54 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних у сумі 7314,43 грн (нараховані на залишкову суму боргу 165242,78 грн у період з 21.12.2022 по 11.05.2024) та інфляційних втрат у сумі 11900,50 грн (нараховані на залишкову суму боргу 165242,78 грн у період з січня 2023 року по травень 2024 року).

Судом перевірено надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснено арифметично правильно, а тому з відповідача підлягає стягненню 11900,50 грн інфляційних втрат. Натомість, розрахунок 3% річних є невірним, за перерахунком суду, з відповідача підлягає стягнення 6894,55 грн 3% річних, у решті заявленої суми суд відмовляє.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язанняКількість днів у періоді сумаз 21/12/2022 до 31/12/2023 165242,78 x 3 % x 376 : 365 : 1003765106,68 грнз 01/01/2024 до 11/05/2024 165 242,78 x 3 % x 132 : 366 : 1001321787,87 грнОкрім 3% річних та інфляційних втрат позивач нараховує штраф та пеню посилаючись на умови Договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі несвоєчасного здійснення замовником своїх зобов`язань щодо оплати, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення виконання зобов`язання більше ніж на 10 (десять) днів, замовник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 1% від загальної суми договору.

Так, як грошове зобов`язання відповідачем прострочене більш як на десять днів, згідно п. 4.6 Договору відповідачу нарахований штраф у розмірі 1% від загальної суми Договору. Загальна сума договору (вартість спірного перевезення) становить 215242,78 грн 1% від вказаної суми складає 2152,43 грн.

Позивачем на суму 215242,78 грн нарахована пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення. Пеня нарахована з дати виникнення заборгованості 21.12.2022 по 16.01.2023 дату, яка передувала першому платежу у сумі 20000 грн (5811,48 грн пені).

На суму 195242,78 грн, яка винила після часткової оплати перевезення (у сумі 20000 грн) нарахована пеня. Пеня нарахована з дати оплати 20000 грн 17.01.2023 по 15.02.2023 дату, яка передувала платежу у сумі 30000 грн (5857,20 грн пені).

На суму 165242,78 грн, яка винила після часткової оплати вартості перевезення (у сумі 30000 грн) нарахована пеня. Пеня нарахована з дати оплати 30000 грн 16.02.2023 по 20.06.2023 - дату, якою завершується шестимісячний строк нарахування пені (20820,24 грн пені).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 2152,43 грн штрафу, 32488,92 грн пені, 11900,50 грн інфляційних втрат та 6894,55 грн 3% річних, у стягненні 419,88 грн 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогами.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9300 грн та 2000 грн гонорар адвоката, а разом 11300 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до позовної заяви надано копії:

- договору про правову допомогу від 26.06.2024 укладеного між Адвокатом Лоза В.М. та позивачем;

- довіреність від 26.06.2024;

- квитанція до прибуткового касового ордера №01-07 від 01.07.2024;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 01.07.2024 на суму 9300 грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 2.1 Договору про правову допомогу довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 9300 грн за послуги вказану у п. 1.1 цього Договору.

При задоволенні позову повірений отримує премію (гонорар успіху) у сумі 2000 грн.

З долученого до справи акта приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2024 вбачається, що адвокатом було надано позивачу наступні послуги:

- збір, огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (витрачений час 3 год.05 хв.);

- здійснення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет боргу (витрачений час 0 год. 20 хв.);

- аналіз судової практики (витрачений час 0 год. 40 хв.);

- проведення арифметичних розрахунків (витрачений час 4 год. 20 хв.);

- підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви (витрачений час 8 год. 00 хв.);

- вчинення інших дій необхідних для повного юридичного супроводу справи в суді та на завершальній стадії під час примусового виконання судового рішення (витрачений час 3 год. 00 хв.).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.

Відповідачем жодних заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу не було надано.

При вирішенні питання щодо покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу, судом взято до уваги, що у акті приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2024 вказано, що адвокат позивача надає такі послуги як: вчинення інших дій необхідних для повного юридичного супроводу справи в суді та на завершальній стадії під час примусового виконання судового рішення (витрачений час 3 год. 00 хв.).

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав стягувати з відповідача за послуги, які фактично не могли бути надані, оскільки стадія виконання рішення не стосується розгляду спору по суті.

Крім того, суд враховує, що арифметичні розрахунки були здійснені частково невірно, що вплине на суму витрат на правову допомогу.

З огляду на наведені положення процесуального законодавства, правові висновки Верховного Суду та дослідивши питання відповідності розміру заявлених позивачем витрат критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, враховуючи, що справа є малозначною, спір щодо основної заборгованості вже було вирішено в межах іншого судового провадження, а предметом цього спору є лише нарахування штрафних санкцій, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, суд вважає доцільною сумою щодо витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням гонорару успіху - 5000 грн, враховуючи, що позов задоволено частково, то з урахуванням пропорції з відповідача підлягає стягненню 4963,07 грн, а решта заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу залишається за позивачем та йому не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 86, 129, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 41, літера А, офіс 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг" (03134, м. Київ, Кільцева дорога, 22; ідентифікаційний код 40400087) 2152 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн 43 коп. штрафу, 32488 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 92 коп. пені, 11900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) грн 50 коп. інфляційних втрат, 6894 (шість тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн 55 коп. 3% річних, 3005 (три тисячі п`ять) грн 64 коп. судового збору, а також 4963 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені розділом IV ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.