Рішення

від 16.09.2024 по справі 911/1397/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/1397/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глас Темпл» (69068, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Аваліані, будинок 3Г, квартира 1, код ЄДРПОУ 43614832)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон - К» (07403, Київська область, місто Бровари, вулиця Олега Оникієнка, будинок 125, офіс 15, код ЄДРПОУ 36630287)

про стягнення заборгованості за договором поставки №17/09/21-1 від 17.09.2021,

за участю представників:

позивача: не з`явились;

відповідача: Турка-Романюк Аліна Сергіївна,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Глас Темпл до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон - К» про стягнення заборгованості за договором поставки №17/09/21-1 від 17.09.2021.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 398596,11 грн, що складається з суми попередньої оплати за договором поставки у розмірі 165015,58 грн, суму трьох відсотків річних у розмірі 11943,41 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 57609,45 грн та суму пені у розмірі 164027,67 грн.

Господарський суд ухвалою від 06.06.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 26.06.2024 на 14:00. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 26.06.2024 суд встановив строк для подання відповіді на відзив (у разі надходження відзиву) до 11.07.2024, а заперечень до 22.07.2024 та відклав судове засідання на 22.07.2024.

До суду 09.09.2024 через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 22.07.2024 був присутній представник позивача та в залі суду представник відповідача. Судом прийнято до матеріалів справи відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон - К».

Також в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Глас Темпл» заявила клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, яке судом задоволено.

Враховуючи клопотання представника позивача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті і відсутність заперечень від представника відповідача, суд вважав за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 06.08.2024 на 16:30 в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 06.08.2024, яке відбулось за участі представників позивача та відповідача було оголошено перерву на стадії дослідження доказів до 27.08.2024 на 17.00.

Враховуючи надходження до суду відповіді на відзив у судовому засіданні 27.08.2024 з розгляду справи по суті суд повторно встановив відповідачу строк для подання заперечень до 30.08.2024. В засіданні оголошена перерва до 03.09.2024.

Судове засідання 03.09.2024 у справі не відбулося, незважаючи на підключення уповноваженого представника позивача у режимі відеоконференції та явку уповноваженого представника відповідача до суду особисто. Причиною неможливості проведення судового засідання стало вимкнення світла у приміщенні суду станом на момент початку запланованого засідання о 14:00.

Тож суд ухвалою повідомив учасників справи, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 16.09.2024 о 14:00.

У судовому засіданні 16.09.2024 брала участь представник відповідача. Заслухавши заключний виступ адвоката відповідача, судом прийнято рішення.

Фактичні обставини справи

З наявних у справі матеріалів вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки № 17/09/21-1, що датований 17.09.2021. Відповідно преамбули договору ТОВ «Еталон-К» виступає у цих відносинах постачальником, а ТОВ «Глас Темпл» - покупцем.

Судом досліджено надану до справи копію договору та встановлено, що розділом 1 сторони узгодили предмет договору. Пунктом 1.1 зафіксовано, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1.2 ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент товару, що поставляється за цим договором, та строк поставки товару, вказуються сторонами у Специфікації (додаток до цього Договору). Кожна наступна специфікація не відміняє та/або не призупиняє дію попередніх Специфікацій, якщо в ній не вказано інше.

Статтею 1 специфікації до договору визначено найменування (номенклатуру) товару, його опис, технічні характеристики, кількість та вартість. Вбачається, що сторони узгодили поставку керамогранітної плитки, виробником якої є компанія Coverlam (Іспанія) на загальну суму 3928561,00 грн з ПДВ.

Статтею 2 специфікації визначено порядок розрахунків:

на 1 етапі здійснюється авансовий платіж у розмірі 70% - 2749992,70 грн протягом 3 банківських днів з дати підписання договору (пункт 2.1);

на 2 етапі платіж залишку 30% вартості товару, що становить 1187568,30 грн з ПДВ покупець перераховує за три банківських дні до дати поставки другої партії товару на підставі письмового повідомлення від постачальника про проходження товару митного кордону України (пункт 2.2).

Статтею 3 специфікації визначено строк і порядок поставки товару. Вказано, що товар поставляється партіями (контейнерами) в наступні строки:

перша партія (1 контейнер, розмір плитки 120*120 - 1555,2 кв.м) за умови здійснення оплати авансового платежу поставляється до 29.11.2021 включно;

друга партія (2 контейнер, розмір плитки 120*120 - 1555,2 кв.м) поставляється до 29.12.2021;

третя партія (3 контейнер, розмір плитки 120*260 - 142 шт. та 120*120: 918,72 кв. м) у розмірі 30% від загальної кількості товару поставляється не пізніше 29.01.2022 за умови оплати покупцем грошових коштів згідно пункту 2.2 специфікації.

До справи долучено копію платіжної інструкції № 407 від 22.09.2021, що підтверджує перерахунок покупцем на рахунок постачальника 2749992,70 грн, а відтак виконання умов пункту 2.1 специфікації щодо проведення авансового платежу у розмірі 70% від вартості всього товару.

З долучених до справи копій видаткових накладних та товарно-транспортних накладних вбачається, що постачальником 28.10.2021 було здійснено поставку плитки на суму 1343583,92 грн та 12.01.2022 на суму 1241393,20 грн. Суд констатує, що фактично було поставлено товар, що відповідає зазначеним у специфікації обсягом поставки контейнеру 1 та 3. Загальна вартість поставленого товару становить 2584977,12 грн, що не перевищує авансового платежу.

Аргументація позивача та заперечення відповідача

Позивач акцентував увагу на тому, що з січня 2022 року по дату звернення до суду зобов`язання постачальника в частині поставки другої партії товару (контейнеру 2), не виконані. Покупцем, у свою чергу, виконані всі свої зобов`язання за договором, як щодо суми попередньої оплати так і стосовно оплати фактично поставленого товару. У зв`язку з тим, що здійснений 22.09.2021 покупцем авансовий платіж у розмірі 2749992,70 грн з ПДВ перевищує вартість фактично поставленого товару на 165015,58 грн, тобто утворилась переплата, яку постачальнику необхідно повернути.

Стосовно поставки контейнеру 2 відповідачем повідомлялась орієнтовна дата доставки у м. Запоріжжя 12-13 січня 2022 року. Позивач відзначив, що в порушення договірних зобов`язань, ані 29.12.2021 року, ані 12-13.01.2022, ані станом на дату подання - контейнер 2 поставлений позивачу не був. Тому на адресу відповідача позивачем було направлено лист від 24.01.2022 № 2401/1 щодо необхідності внесення змін до договору, шляхом виключення поставки товару, у поставці якого у позивача відпала необхідність та з вимогою з приводу повернення суми переплати за даний товар у розмірі 165015,59 грн. Згодом позивач заявив претензію від 25.01.2024 № 2501/1, з вимогою повернути суму попередньої оплати за договором, проте відповідач відмовився від перерахування коштів, які були сплачені як попередня оплата за товар, що не був поставлений.

При цьому позивач одразу повідомив суд підстави нездійснення покупцем оплати залишку 30% від загальної вартості. Позивач відзначив, що оскільки відповідно до пункту 2.2 специфікації покупець перераховує наведений залишок за 3 банківських дні до дати поставки другої партії товару на підставі письмового повідомлення від постачальника про проходження товару митного кордону України, позивач вважає, що дане зобов`язання ним порушене не було, оскільки обов`язок щодо здійснення оплати не настав, з об`єктивних причин, адже дата поставки йому не була відома, контейнер 2 не був поставлений взагалі і покупець здійснює оплату на підставі письмового повідомлення від постачальника про проходження товару митного кордону України, яке саме з таким змістом, отримане не було.

Відповідач в свою чергу стверджував, що виконав вимоги пункту 2.2 специфікації та проінформував позивача про проходження товаром митного кордону України. Також відповідач зазначив, що у нього не виникає обов`язку здійснювати поставку товару доки позивачем не буде виконано обов`язку зі 100% оплати за товар, а в силу пункту 5.3. договору відповідач має право зупинити поставку товару до моменту виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

У відзиві відповідач наполягав на тому, що позивач вводить суд в оману стверджуючи, що він не міг здійснити оплату за три банківські дні до дати поставки, оскільки дата поставки йому не відома, оскільки відповідачем було виконано умови договору та поінформовано позивача про проходження товару митного кордону України, однак, позивач навмисно не відповідає на листи відповідача та не повідомляє про дату, коли він готовий прийняти третю партію товару, з метою створення штучних підстав для ухилення від обов`язку оплати 30% від загальної вартості товару.

Також відповідач послався на те, що у позивача відсутнє право на розірвання договору в односторонньому порядку, право на односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 ГК України визначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Розглядаючи справу, суд звертає увагу сторін на те, що крім визначених у специфікації умов поставки та розрахунків, пунктом 2.4 самого договору сторони визначили наступне: оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах цього договору, у наступному порядку:

2.4.1. покупець здійснює попередню оплату у розмірі 70% вартості товару протягом трьох банківських днів з дати підписання сторонами специфікації;

2.4.2. остаточний розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом трьох банківських днів з дати інформування покупця про проходження товару митного кордону України.

У пункті 3.1.4 специфікації зазначено, що згідно пункту 2.4.2 договору інформування покупця про точну дату поставки надсилається письмово на електронні адреси glasstemple.alum@gmail.com, e.sapiga@etalonk.com.

Перевіряючи дотримання сторонами узгоджених ними договірних зобов`язань, суд з`ясував, що після поставки та прийняття контейнерів 1 та 3, покупець надіслав постачальнику лист № 2401/1, що датований 24.01.2022 де вказав: "у зв`язку з істотною зміною обставин (зокрема внесенням змін у проектну документацію) терміново повідомляємо вас, що відпала необхідність у постачанні третьої партії товару (п. 3.13 Специфікації № 1 від 17.09.2021р. до Договору), всі підтвердні документи щодо внесення змін у проектну документацію надамо за вашою першою вимогою."

Також покупець запропонував наступне: "керуючись п. 5.3 договору, пропоную зупинити поставку товару та привести умови договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. шляхом виключення п. 3.1.3 із Специфікації № 1 від 17.09.2021 до договору або ж у інший, зручний для Вас спосіб, та повернути покупцеві суму переплати за другу партію Товару у розмірі 165015,59 грн."

Суд зазначає, що пунктом 5.3 договору узгоджено, що якщо покупцем порушено строк оплати товару, встановлений п. 2.4 цього договору, то постачальник має право збільшити строк поставки товару на відповідну кількість днів або зупинити поставку товару до моменту виконання покупцем вимог пункту 2.4, що не буде вважатися простроченням зі сторони постачальника, останній звільняється від відповідальності за порушення строків поставки товару.

Постачальник листом №8 від 27.01.2022 інформував покупця, що з 21.01.2022 товар пройшов митний кордон України. Товар який поставляється за договором виготовлено виробником під замовлення покупця та постачальника в повному обсязі, оплачено виробнику за цей товар, відмовитися від прийняття товару неможливо. Тож постачальник просив здійснити оплату товару відповідно до специфікації та повідомити дату, коли покупець готовий прийняти товар. При цьому постачальник відмітив недопустимість односторонньої відмови від договору.

Суд, перевіривши умови договору, вважає за необхідне зазначити, що розділом 8 договору поставки узгоджено порядок його зміни і розірвання:

пункт 8.1 - договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе зобов`язань сторін;

пункт 8.2 - зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору;

пункт 8.3 - зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками Сторін (за наявності);

пункт 8.4 - одностороння відмова від договору не допускається, крім випадків прямо передбачених чинним законодавством України та цим Договором;

пункт 8.5 - розірвання цього договору здійснюється лише за згодою сторін шляхом підписання сторонами повідної додаткової угоди до цього Договору.

Суд відмічає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про досягнення сторонами згоди про розірвання договору, внесення до нього чи до специфікації змін в частині зменшення обсягу поставки. При цьому суд вказує, що за наведених обставин судом не встановлено факту порушення відповідачем своїх обов`язків з поставки, адже у відповідності до процитованого вище пункту 5.3 договору постачальник володіє правом збільшити строк поставки чи зупинити строк поставки до моменту виконання покупцем вимог пункту 2.4. Пункт 2.4 передбачає, що остаточний розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом трьох банківських днів з дати інформування покупця про проходження товару митного кордону України. Остаточного розрахунку за товар, що мав поставлятися у обсягах, що визначені специфікацією до договору, здійснено не було. Разом з тим, дослідивши долучені до відзиву докази наявності між сторонами електронного листування між поштовими скриньками, які зазначені у договорі, суд констатує, що поставка не була здійснена з огляду на відсутність кінцевої оплати та відповіді покупця про місце і дату розвантаження останньої партії товару, який доставлений на територію України на склад постачальника, а відтак є таким, що пройшов митний контроль.

Суд погоджується з позицією відповідача, що передумовою виконання відповідачем обов`язку з поставки останньої партії товару є саме виконання обов`язку з оплати 30% від загальної вартості товару, що прямо передбачено пунктом 2.4 договору та п. 2.2 Специфікації та прямо корелюється з положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України та положеннями ч. 3 ст. 538 ЦК України.

Судом встановлено, що ініціатива позивача щодо необхідності внесення змін до договору шляхом зменшення обсягу поставки є односторонньою та не погоджена сторонами.

Так, частиною 1 статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. При цьому ані у листі від 24.01.2022 про зупинення поставки за договором, ані у претензії від 25.01.2024 позивач не посилався на порушення постачальником своїх обов`язків щодо поставки, а лише зазначав, що обов`язок щодо оплати залишку 30% від загальної вартості товару не настав, оскільки постачальником не було поставлено останньої партії товару. Позивач відзначав, що всі визначені договором зобов`язання ним були виконані, а тому вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 165015,58 грн.

Суд констатує, що позивачем не враховано положення ст. 613 ЦК України, які надають відповідачу право відстрочити виконання зобов`язання до моменту виконання позивачем його обов`язку з оплати решти 30% ціни договору та не враховано правові наслідки, які настають для позивача в разі настання факту його прострочення у зобов`язанні, який було встановлено судом в межах даного провадження.

Беручи до уваги висловлені у заявах по суті спору посилання позивача на те, що продукція була поставлена не у черговості, що визначена специфікацією, суд звертає увагу на те, що долучені до відзиву докази листування сторін з приводу виконання договору, а саме знімки екрану листування з електронної поштової скриньки відповідача з позивачем між електронними адресами, що зазначені у Специфікації та є такими що погоджені сторонами, свідчать про те, що відповідач повідомив замовника про затримку доставки контейнерів 2 та 3, а також про те, що дана затримка сталась не з вини відповідача, позаяк мав місце страйк у порту, на що відповідач жодним чином вплинути не міг.

Так, відповідачем було долучено повідомлення, яке адресоване ТОВ «Еталон К» від Jose Montoro компанії Mercury про те, що контейнер від постачальника Grespania S.A. затримується. Затримка пов`язана з безперервними страйками в порту Piraeus, внаслідок чого судно CSCL JUPITER не може дістатись порту Валенсія. Вказано, що початкова дата виходу судна з порту Валенсія - 27.11.2021. Починаючи з 20.11.2021 постійно зміщувалась дата виходу судна з порту Валенсія.

Відтак, суд враховує, що зміщення строків поставки сталось не з вини відповідача, про що відповідач повідомив позивача, а позивач натомість жодним чином не скористався своїм правом на відмову від договору з підстав зміни строків поставки, а отже погодився зі зміною строків поставки.

Варто звернути особливу увагу, що знімки екрану електронного листування вказують на те, що станом на 19.10.2021 відповідач повідомив позивача, що друга та третя партії товару повністю виготовлені заводом виробником та готові до відправки, а також вказав на можливість, в разі потреби, змінити черговість поставки контейнерів (партій) листом від 19.10.2021.

Електронним листом від 22.10.2024 позивач у відповідь на лист відповідача від 19.10.2021 висловив бажання змінити послідовність поставки та вказав на зміну послідовності поставки товару - третій контейнер (третя партія товару згідно специфікації) в першу чергу, а другий (друга партія товару згідно специфікації) - третім.

В подальшому позивач, без жодних заперечень щодо черговості та строків поставки, прийняв 12.01.2022 товар, який мав бути поставлений у третій партії, проте за наслідками проведених сторонами погоджень щодо зміни черговості поставок був поставлений у другій партії.

Наведене свідчить про те, що визначена у специфікації черговість поставки товарів була змінена за згодою сторін.

Судом також встановлено, що згідно з листом надісланим відповідачем позивачу з використанням визначених у договорі та специфікації електронних адрес, відповідач 11.01.2022 повідомив позивача, що друга партія очікується в Запоріжжі 13.01.2022, а третя партія в запоріжжі очікується на 14.01.2022 або на 17.01.2022. Також в даному листі відповідач повідомив позивача про необхідність провести оплату решти 30% вартості ціни договору.

Вбачається, що після отримання вказаного листа позивачем не було здійснено оплату решти 30% вартості ціни договору так само, як і не було здійснено її оплату ні 12.01.2022, тобто в день прийняття другої партіїї товару (після зміни черговості поставок мала асортимент третьої партії за спеціфікацією), ні протягом трьох днів після її прийняття не дивлячись на те, що факт її прийняття позивачем на території України свідчить про те, що другою партією товару було пройдено митний кордон України, як то визначено п. 2.2 Спеціфікації (додаток 1 до договору).

Водночас, вбачається, що будучи обізнаним про те, що третя партія товару готова до передачі у визначені в електронному листі строки, які не перевищували строки визначені в специфікації, позивач 24.01.2022 направив відповідачу електронною поштою лист від 24.01.2022 "Щодо зупинення поставки за договором", яким просив зупинити поставку товару посилаючись на істотну зміну обставин, зокрема аргументуючи це тим, що було внесено зміни в проектну документацію у зв`язку з чим відпала необхідність у постачанні третьої партії товару. При цьому, в листі позивач керуючись п. 5.3 договору просив привести умови договору у відповідність з обставинами, що склались та просив повернути 165 015, 59 грн.

Листом від 27.01.22 відповідач повідомив позивача, що розірвання договору здійснюється лише за згодою сторін та повідомив про необхідність здійсниити оплату решти 30% ціни договору та повідомити дату, коли позивач готовий прийняти товар.

Відтак, суд підкреслює, що сторони не погодили зміни умов договору щодо зменшення обсягів товару визначених підписаним сторонами договором.

Принагідно суд звертає увагу позивача, що за наслідками встановлених судом обставин обов`язок позивача оплатити та прийняти законтрактований товар продовжує існувати станом на момент розгляду даного спору в суді.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд акцентує увагу на тому, що право відмовитись від прийняття виконання у позивача виникає лише за умови посилання у цій відмові на зустрічне прострочення контрагента та за умови існування факту такого прострочення. Посилання у відмові від прийняття виконання зобов`язання на будь-які інші обставини не призводить до правових наслідків визначених положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України. Водночас у своїх листах позивач посилається виключно на те, що він змінив проектну документацію і суд наголошує, що з огляду на зміст даного листа дана обставина залежала виключно від волі і дій самого позивача, спрямованих на здешевлення проекту.

У позові не доведено факту невиконання чи неналежного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки, не доведено, що прострочення поставки певної партії товару призвело до негативних наслідків, внаслідок чого у покупця виникло право відмовитися від поставки решти товару, номенклатура і характеристики якого визначена у специфікації. Натомість, на підставі з`ясованих обставин, суд приходить до висновку, що відповідач на законних підставах у визначений договором спосіб застосував можливість відстрочити поставку, як передбачено пунктом 5.3 договору та унормовано положеннями ч. 2 ст. 613, ч. 3 ст. 538 та ч. 1 ст. 693 ЦК України, з огляду на невиконання покупцем обов`язку з остаточної оплати товару, що поставляється.

Тож, оскільки пропозиція позивача зменшити об`єми поставки не була акцептована, відповідно позивачем не доведено перед судом підстав для повернення відповідачем частини вартості товару, що була готова до передачі у встановлені договором строки та не прийнята позивачем з підстав, які договором та законом не передбачені як такі, що дають право на відмову від прийняття виконання.

Зважаючи на це, суд відмовляє у задоволенні позову щодо стягнення основної заборгованості у вигляді переплати за поставлений товар.

З приводу похідних вимог про стягнення відсотків річних, інфляційних та пені, суд зазначає, що їх задоволення прямо залежить від задоволення первісної вимоги про стягнення заборгованості.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки судом не стягнуто заборгованість за договором у вигляді різниці між сумою поставленого товару та обсягом переплати, то суд відмовляє і у задоволенні похідних вимог про стягнення інфляційних та відсотків річних.

Щодо стягнення пені, суд зазначає, що вказана вимога заявлена на підставі пункту 5.4, де зафіксовано, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період порушення зобов`язання, від вартості непоставленого Товару.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд звертає увагу позивача на те, що останній заявляючи стягнення пені за прострочення поставки товару нараховує пеню на визначену ним вартість Контейцнера №2 стверджуючи, що останній не був поставлений ні 30.12.2021, ні в інші дати, в тому числі і станом на момент розгляду справи в суді.

Водночас, суд наголошує, що позивач не враховує ту обставину, що як було встановлено судом вище, саме з ініціативи позивача було змінено черговість поставки Контейнеру №2 (друга партія згідно специфікації) та Контейнеру №3 (третя партія згідно специфікації), чим відповідно було змінено і дати їх поставок.

Відтак, оскільки Контейнер №2 позивачем за погодженням з відповідачем було вирішено отримувати останнім, що було погоджено в електронній переписці та кінцево закріплено фактом прийняття позивачем Контейнеру №3 за видатковою накладною, як другої партії товару то суд констатує, що присічною датою поставки останнього контейнера (контейнера №2) є саме 29.01.2022 року, як то визначено в Специфікації для останньої партії товару.

Суд наголошує, що листом від 27.01.2022 відповідач вкотре просив виконати умови договору в частині оплати решти 30% ціни договору та просив позивача повідомити дату готовності прийняти останню партію товару, проте лист залишився без відповіді.

Відтак, не здійснивши оплату решти 30% вартості товару після отримання другої партії товару позивач не врахував, що в силу положень п. 5.3 договору, ч. 2 ст. 613, ч. 3 ст. 538 та ч. 1 ст. 693 ЦК України у відповідача виникло право на притримання поставки останньої партії товару до моменту надходження такої оплати, що унеможливлює покладення на відповідача такої міри відповідальності, як стягнення пені за прострочення поставки останньої партії товару, якою є Контейнер №2, з підстав прострочення самого позивача.

Суд вчергове зазначає, що розглядаючи справу, не встановив порушень зобов`язання з поставки останньої партії товару, зважаючи на те, що на підставі вже згаданого вище пункту 5.3 договору постачальник наділений правом зупинити або збільшити строк поставки товару до моменту виконання покупцем вимог з оплати що визначені у пункті 2.4 договору. Оскільки сторонами не вносились зміни до договору в цій частині, не зменшувався об`єм поставки, а позивачем не було проведено остаточну оплату 30% залишкової суми, то відповідач у визначеному договором та чинним законодавством порядку міг не здійснювати остаточне передання товару покупцю. При цьому про добросовісність дій постачальника свідчить також його письмова пропозиція допоставити покупцю товар у разі повідомлення можливої дати та місця прийняття товару покупцем та постійна комунікація з останнім з питань руху законтрактованого товару від заводу виробника до території України.

Тож, з урахуванням наведеного вказана вимога залишається судом без задоволення.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач просив суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу. На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу до клопотання від 03.09.2024 долучені копії договору про надання правової допомоги № 81/24 від 19.06.2024 та угоди № 1 про встановлення гонорару, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

З договору про надання правової допомоги, що датований 19.06.2024 вбачається, що Адвокатське об`єднання "Український дім права" та ТОВ "Еталон-К" уклали договір, відповідно до якого об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову допомогу у справі № 911/1397/24 у вигляді консультацій з правових питань, роз`яснень, підготовки та складання будь-яких юридично-значимих документів, представництво за захист інтересів у суді, надання інших видів правової допомоги.

Угодою № 1 до договору від 10.07.2024, про встановлення гонорару сторони узгодили, що надання правничої допомоги клієнту у справі № 911/1397/24, участь у судових засіданнях та підготовка усіх необхідних процесуальних документів під час розгляду справи у суді першої інстанції складає 25000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Досліджуючи наданий до суду детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, що подавався представником відповідача разом з клопотанням від 16.09.2024 про долучення доказів, суд з`ясував, що адвокат зафіксував, що ним були виконані такі роботи: участь у судовому засіданні 26.06.2024; надання загальної юридичної консультації, ознайомлення з текстом позовної заява та додатками до неї, визначення переліку документів, які необхідні для надання правової допомоги Клієнту у справі №911/1397/24; складення тексту відзиву на позовну заяву; формування пакету документів та подання відзиву на позовну заяву; участь в судовому засіданні 22.07.2024; участь в судовому засіданні 06.08.2024; участь в судовому засіданні 27.08.2024; складання тексту заперечень на відповідь на відзив та їх відправка до суду; участь в судовому засіданні 16.09.2024.

Частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 статті 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що визначений сторонами фіксований розмір гонорару відповідає критерію співмірності, пропорційності та розумності, беручи до уваги складність справи, об`єм документів, що готувався стороною для подання до суду, а також ціну позову. Суд вважає за можливе покласти на позивача витрати відповідача на отримання правової допомоги у справі у розмірі 25000,00 грн.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Принагідно, враховуючи обставини даної справи, а також обставини, що склались на території Україні у зв`язку з неспровокованою збройною агресією з боку сусідньої держави та враховуючи територіальне місцезнаходження замовника за договором (позивача) та специфіку і призначення товару, який постачався за договором, суд вважає за доцільне вкотре наголосити сторонам на їхнє право щодо укладення мирової угоди.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глас Темпл» (69068, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Аваліані, будинок 3Г, квартира 1, код ЄДРПОУ 43614832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон - К» (07403, Київська область, місто Бровари, вулиця Олега Оникієнка, будинок 125, офіс 15, код ЄДРПОУ 36630287) 25000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз