Рішення

від 02.10.2024 по справі 918/823/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа № 918/823/24

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Щадей Н.В. (ордер серія АТ № 1079129 від 09.09.2024 року);

від відповідача: Гаврилюк Я.В. (самопредставництво).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі Відповідач) в якому просить стягнути заборгованість за Договором поставки № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року у розмірі 917 050,72 грн з ПДВ.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.01.2023 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та ТОВ "ВУДЛЕР" укладено Договір поставки №53-122-01-23-12876, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та цінами, що передбачені у специфікації №1. За змістом п. 2.1, п. 2.2 Договору, загальна вартість продукції становить 928 262,80 грн, з яких 154 710,48 грн ПДВ.

Позивач вказує, що між сторонами за результатами часткової поставки товару за договором складено видаткові накладні №РН-0000060 від 15.05.2023 р. на суму 871 159,07 грн. з ПДВ та №7 від 05.06.2023 року на суму 45891,65 грн з ПДВ. Відповідно до п. 6.1. Договору поставки, оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021… за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН.

Позивач зазначає, що 19.05.2023 р. замовником надано ярлик на придатну продукцію №Я-4,5-121 відповідно до умов Договору поставки. На підставі рішення суду, контролюючим органом було зареєстровано податкову накладну № 4 від 15.05.2023 р. та податкову накладну № 1 від 05.06.2023 р. Таким, чином, ТОВ "ВУДЛЕР" здійснило поставку товару згідно з Договором поставки № 53-122-01-23-12876 від 31.03.2023 р. на загальну суму 917 050,72 грн з ПДВ. Станом на момент подання позовної заяви вказаний борг відповідачем не сплачено.

25.09.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказує, що між ТОВ "ВУДЛЕР" та ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС" був укладений договір поставки № 53-122-01-23-112876 від 31.01.2023 року. Станом на 17.09.2024 р. у відповідача існує заборгованість перед позивачем зі сплати основного боргу у розмірі 879 503,01 грн, які визнаються відповідачем. Відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за договором у розмірі 879 503,01 грн, у зв`язку з чим просить суд застосувати частину 1 статті 130 ГПК України та вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору.

Відповідач зазначає, що до відкриття провадження у справі, 11.09.2024 року відповідачем було здійснено часткову оплату в розмірі 37 547,71 грн. Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 37 547,71 грн основного боргу не підлягає задоволенню, у зв`язку з відсутністю предмету спору, та просить вирішити питання стосовно розподілу судового збору в цій частині.

Відповідач вказує, що позивачем було надмірно сплачено судовий збір, а саме, 1,5 % від ціни позову. Позивачем подано позовну заяву в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, проте не застосовано коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору. Відтак, розмір судового збору, який мав би бути сплачений позивачем становить 11 004,61 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд при вирішенні питання розподілу судового збору, врахувати, що з відповідача може бути стягнено 50 % судового збору виходячи із суми 11004,61 грн з врахуванням 563,22 грн, що не підлягають стягненню з відповідача (у випадку закриття провадження у справі в частині сплаченого основного боргу в розмірі 37547,71 грн, тобто, 5 502,30 грн (що становлять 50% від 11004,61) 563,22 грн = 4939,08 грн судового збору.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу в якому з врахуванням необґрунтованості ряду послуг, що містяться в додатку та акті, неспівмірність заявленої суми, просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.09.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР" до Державного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення коштів, залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР" 5-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, визначитись із стороною у судовому процесі - відповідачем, зазначивши повне (правильне) найменування відповідача у вступній та прохальній частинах позовної заяви, та подати до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи призначити на "02" жовтня 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.09.2024 року заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "02" жовтня 2024 р. об 11:30 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.09.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "02" жовтня 2024 р. об 11:30 год. провести в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 02.10.2024 року позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.10.2024 року позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 879 503,01 грн визнав та просив суд вирішити питання стосовно судового збору з підстав, зазначених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

31.01.2023 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" (Замовник) (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") від імені якого діє ВП "Рівненська атомна електрична станція" та ТОВ "ВУДЛЕР" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 53-122-01-23-12876 (далі - Договір) (протокол розбіжностей за договором поставки № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору) (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що предметом поставки по даному договору є продукція: 44110000-4 Лінолеум, яка передбачена специфікацією № 1 (додаток № 1 до даного Договору).

Відповідно до п. 2.1. - п. 2.3. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 773 552,40 грн, крім того ПДВ 154 710,48 грн. Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 928 262,88 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору).

Згідно з п. 2.4. - п. 2.5. Договору, ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за виключенням умов передбачених в п. 13.10. даного договору. До ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" та інші понесені постачальником витрати на умовах поставки DDP згідно "Інкотермс - 2010".

Згідно з п. 3.1. Договору, сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс - 2010". Місце поставки та "Вантажоодержувач" - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору (п. 4.1. Договору).

Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного Договору) і підтверджується документацією про якість (п. 4.2. Договору).

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору сторони передбачили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 8.4. - п. 8.5. Договору, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

У випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань по Договору (п. 9.1. Договору).

Згідно з п. 9.2. Договору, сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 3 (три) роки.

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим (п. 9.4. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 30.12.2023 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1. Договору).

Відповідно до п. 12.2. Договору, укладений сторонами договір оприлюднюється на веб порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення замовником договору про закупівлю на веб порталі Уповноваженого органу.

Згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору поставки № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року) сторони погодили поставку товару (Лінолеум ПВХ на теплоізоляційній основі) на загальну суму 928 262,88 грн.

Крім того, між сторонами підписано технічну специфікацію (додаток № 2 до договору поставки № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року).

Вказаний Договір, специфікація № 1 та технічна специфікація підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 917 050,72 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000060 від 15.05.2023 р. на суму 871 159,07 грн та № 7 від 05.06.2023 року на суму 45 891,65 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Відповідач листом № 9997/041 від 24.05.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року продукція, отримана згідно накладної № РН-0000060 від 15.05.2023 р., пройшла вхідний контроль. До вказаного листа долучено скан - копію ярлику № Я-4,5-121 від 19.05.2023 р.

Відповідач листом № 11621/041 від 15.06.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року продукція, отримана згідно видаткової накладної № 7 від 05.06.2023 року, пройшла вхідний контроль. До вказаного листа долучено скан - копію ярлику № Я-4,5-144 від 14.06.2023 р.

Враховуючи умови п. 6.1. Договору, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок з оплати за поставлену продукцію в розмірі 917 050,72 грн.

Позивачем подано суду лист - претензію (вих. № 05/08-1 від 05.08.2024 р.), яка була 07.08.2024 року направлена відповідачу та в якій зазначено, що станом на 17.07.2024 року ТОВ "ВУДЛЕР" виконало всі свої зобов`язання як постачальник: здійснило постачання продукції згідно умов договору на суму 917 050,72 грн з ПДВ; здійснило реєстрацію податкових накладних у ЄРПН. У вказаному листі претензії ТОВ "ВУДЛЕР" вимагало негайно сплатити належну грошову суму у розмірі 917 050,72 грн.

Відповідачем відповідно до платіжної інструкції № 9870 від 11.09.2024 року перераховано на рахунок позивача 37 547,71 грн, призначення платежу оплата за лінолеум згідно видаткової накладної № РН-0000060 від 15.05.2023 по договору № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 р. втч. ПДВ 6 257,95.

До прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, заборгованість за поставлену продукцію становить - 879 503,01 грн. Доказів сплати позивачу вартості переданої згідно Договору продукції на суму 879 503,01 грн суду не подано.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що позивачем у визначеному порядку та строки поставлено відповідачу продукцію, обумовлену Договором поставки № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року, вартість якої останнім сплачено лише частково. За таких обставин, враховуючи, що факт поставки товару підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав і відповідач визнає позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 879 503,01 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР" 879 503,01 грн заборгованості.

Крім того, судом встановлено, що частина суми яка включена позивачем до позовних вимог (37 547,71 грн), відповідачем сплачена в добровільному порядку до прийняття позовної заяви до розгляду судом та відкриття провадження у справі.

На думку відповідача, яка викладена у відзиві на позов та підтримана представником позивача, присутнім в судовому засіданні, вказана обставина свідчить про відсутність предмету спору та є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Однак суд не погоджується з вказаною позицією сторін, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданої відповідачем до відзиву на позов копії платіжної інструкції № 9870, відповідач 11.09.2024 року здійснив часткову оплату за отриману за Договором № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 р. продукцію у розмірі 37 547,71 грн.

Разом з тим, провадження у справі відкрито 12.09.2024 року про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі (зокрема) якщо відсутній предмет спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

В даному випадку предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за отриману продукцію згідно договору поставки № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Водночас, у спірних правовідносинах предмет спору в частині стягнення заборгованості у розмірі 37 547,71 грн станом на день відкриття провадження у справі був відсутній, однак позивач не відмовився у встановленому порядку від позовних вимог в цій частині (зокрема шляхом їх зменшення), а відтак суд надає оцінку таким позовним вимогам в контексті їх обгрунтованості, доведеності та підтвердження наявними у справі доказами.

За таких обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати заборгованості у розмірі 37 547,71 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовна заява була подана через підсистему "Електронний суд", заявником необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 11 004,61 грн (917 050,72 х 1,5 % х 0,8).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом частково, судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі по сплаті судового збору, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, становлять 10 554,04 грн.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом частково, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті в частині суми боргу у розмірі 879 503,01 грн, судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі по сплаті судового збору у розмірі 5 277,02 грн покладаються на відповідача у справі. Разом з тим, керуючись ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд дійшов висновку про повернення позивачу з Державного Бюджету України 50 % судового збору (5 277,02 грн) від суми основного боргу, яку визнано відповідачем.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР" зазначено, що сума орієнтованих витрат на правничу допомогу становить 40 000,00 грн. На час подання позову, адвокатським об`єднанням надано, а ТОВ "ВУДЛЕР" оплачено послуги в розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договору про надання правничої допомоги № 2023/06-18 від 28.06.2023 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням "КЕЙ ПАРТНЕРС" (Об`єднання) та ТОВ "ВУДЛЕР" (Клієнт); Додатку № 5 від 05.08.2024 року до Договору про надання правової допомоги № 2023/06-18; Акту наданих послуг від 09.09.2024 року за Договором про надання правничої допомоги № 2023/06-18; платіжної інструкції № 155 від 06.09.2024 року на суму 20 000,00 грн; ордеру серії АТ № 1079129 від 09.09.2024 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги № 2023/06-18 від 28.06.2023 року, в порядку та умовах, визначених цим договором, об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу в рамках будь яких справ, що стосуються діяльності клієнта, зокрема, з питань здійснення захисту, представництва, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги № 2023/06-18 від 28.06.2023 року, цей договір укладений на строк один рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік у випадку, якщо після спливу строку дії договору сторони фактично продовжують виконувати обов`язки за цим договором і жодна із сторін не заявила про його припинення.

Пунктом 4.2. Договору про надання правничої допомоги № 2023/06-18 від 28.06.2023 року, сторони передбачили, що розмір гонорару об`єднання, окрім випадку, встановленому п. 4.3. Договору, визначається за домовленістю сторін, про що складається Акт наданих послуг. Акт наданих послуг розробляється об`єднанням щомісячно. В акті наданих послуг наводиться детальний опис послуг, наданих згідно договору, а також вказуються реквізити, згідно яких проводиться оплата. Акт наданих послуг від імені об`єднання підписується керуючим партнером.

У випадку, якщо розмір гонорару та умови його виплати визначається додатком до даного договору, клієнт здійснює виплату гонорару не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання такого додатку, якщо інше не передбачене самим додатком (п. 4.3. Договору про надання правничої допомоги № 2023/06-18 від 28.06.2023 року).

Згідно п. 1 п. 4. Додатку № 5 від 05.08.2024 року до Договору про надання правової допомоги № 2023/06-18, сторони домовились, що у межах договору клієнт уповноважує об`єднання надати наступні послуги щодо: консультування з приводу стягнення заборгованості з Державного підприємства (товариства) "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі контрагент) у розмірі 917 050,72 грн з ПДВ, що виникла на підставі Договору № 53-122-01-23-12876 від 31.01.2023 року; підготовка проекту претензії до контрагента щодо сплати заборгованості; за необхідності, підготовка позовної заяви та всіх необхідних процесуальних документів до господарського суду з метою стягнення вищевказаної заборгованості (або її частини у разі часткового погашення заборгованості); за необхідності представництво інтересів клієнта в судах господарської юрисдикції з метою стягнення заборгованості. Вартість послуг, що передбачені цим додатком, складає: щодо послуг, визначених у пп.1.1. цього додатку 2000,00 гривень; щодо послуг, визначених у пп.1.2. цього додатку 3000,00 гривень; щодо послуг, визначених у пп.1.3. цього додатку 15 000,00 гривень; щодо послуг, визначених у пп. 1.4. цього додатку 20 000,00 гривень. Клієнт зобов`язаний оплатити вартість послуг, зазначених в пп. 2.1. 2.3. цього додатку, до моменту подання позовної заяви, щодо послуг визначених пп. 2.2. цього додатку до моменту завершення розгляду справи у суді першої інстанції. Вартість послуг є фіксованою та не залежить від обсягу затраченого часу об`єднання.

ТОВ "ВУДЛЕР" відповідно до платіжної інструкції № 155 від 06.09.2024 року перераховано Адвокатському об`єднанню "КЕЙ ПАРТНЕРС" 20 000,00 грн, призначення платежу сплата згідно з додатком № 5 від 05.08.2024 р. до Договору про надання правової допомоги № 2023/06-18 від 28.06.2023 р. без ПДВ.

Відповідно до п. 1 п. 3 Акту наданих послуг від 09.09.2024 року за Договором про надання правничої допомоги № 2023/06-18, об`єднанням надано, а клієнтом прийнято послуги: надання консультаційних послуг щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства (товариства) "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі контрагент) 3 год.; підготовка та формування претензії до контрагента про стягнення заборгованості у розмірі 917 050,72 грн з ПДВ 5 год.; підготовка проекту позовної заяви до господарського суду про стягнення заборгованості з контрагента у розмірі 917 050,72 грн з ПДВ 10 год. Вартість послуг, згідно з договором про надання правової допомоги № 2023/06-18 від 28.06.2023 р., та пп. 2.1. 2.3. Додатком № 4 до договору, складає 20 000,000 грн без ПДВ. Строк оплати: до 10.09.2024 р.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу зазначено, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними, з врахуванням необґрунтованості ряду послуг, що містяться в додатку та акті, просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Дослідивши детальний опис наданих послуг представника позивача, суд не знаходить підстав для повного покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з Акту наданих послуг представника позивача, надання консультаційних послуг, підготовка та формування претензії до контрагента, та підготовка проекту позовної заяви до господарського суду про стягнення заборгованості, не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів, а також не потребувала витрачання значного часу адвокатом.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом враховано якість наданих послуг та надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на зазначене, оцінюючи витрати позивача, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг б витратити адвокат, з урахуванням критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу та їх пропорційності з предметом спору, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 8 000,00 грн компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу. Решта заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу судом покладається на позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР" (77304, Івано - Франківська обл., м. Калуш, вул. Незалежності, буд. 6, кв. 306, код ЄДРПОУ 40569800) 879 503,01 грн (вісімсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот три гривні 01 копійку) заборгованості, 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу та 5 277,02 грн (п`ять тисяч двісті сімдесят сім гривень 02 копійки) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР" (77304, Івано - Франківська обл., м. Калуш, вул. Незалежності, буд. 6, кв. 306, код ЄДРПОУ 40569800) з Державного бюджету України 50 % судового збору в розмірі 5 277,02 грн (п`ять тисяч двісті сімдесят сім гривень 02 копійки), сплаченого при поданні позовної заяви згідно платіжної інструкції № 158 від 06.09.2024 року.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУДЛЕР" (77304, Івано - Франківська обл., м. Калуш, вул. Незалежності, буд. 6, кв. 306, код ЄДРПОУ 40569800).

Відповідач (боржник): Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04 жовтня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк