Ухвала

від 01.10.2024 по справі 922/2119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність

"01" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2119/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання: Черновій В.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за участю:

боржника : ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Харківським РВ ГУ МВС України в Харківській області 12.08.2008

арбітражного керуючого : Волторніст С.І.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов`язання перед кредиторами у загальному розмірі 1 989 216,27 грн, просить суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Волторніста С.І.

Ухвалою суду від 17.07.2024 прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, призначено проведення підготовчого засідання по справі на 20.08.2024, зобов`язано боржника надати суду додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).

Ухвалою від 26.08.2024 суд повідомив боржника та арбітражного керуючого Волторніста С.І., що в зв`язку з перебуванням судді у відпустці, судове засідання призначене на 20.08.2024 не відбулось; наступне підготовче засідання у справі відбудеться 03.09.2024 року

Ухвалою суду від 03.09.2024, у зв`язку із неявкою боржника, підготовче засідання у справі відкладено на 01.10.2024.

В судовому засіданні боржник підтримав подану заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, заслухавши його пояснення, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.

Відповідно до ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Системний аналіз ст.113, ч.1, ч.2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Отже, у підготовчому засіданні, суд перевіряє відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства та з`ясовує на підставі поданих заявником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 902/227/20, від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20, від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).

Суд зазначає, що фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про свою неплатоспроможність, в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник посилається на те, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов`язання у сумі 1989219,27 грн. перед: ТОВ "ФК "Форінт" у розмірі 1803405,79 грн, АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 63823,80 грн; АТ "Сенс Банк" у розмірі 121989,68 грн. Боржник зазначає, що зазначені грошові зобов`язання не можуть бути виконані через скрутне фінансове становище та відсутність достатніх коштів та майна, які можуть бути направлені на погашення вимог кредиторів.

Так, в поданій заяві боржник зазначає, що працює на посаді директора ТОВ "Сід Оіл Іст" та отримує заробітну плату у розмірі 2500,00 грн. В нього відсутнє нерухоме майно, яке належить йому на праві власності.

Також повідомляє, що в його власності перебуває лише автомобіль, марки АУДІ, модель 100, 1993 року випуску, місцезнаходження даного транспортного засобу невідомо, оскільки даний автомобіль із 2001 року перебуває в розшуку через його викрадення. Проте, заявником не надано жодних доказів, які підтверджують, що даний автомобіль перебуває в розшуку (заява боржника до правоохоронних органів; відкрите кримінальне провадження; інформація про те, що авто внесено до Бази розшуку МВС).

Також боржник зазначає, що він є засновником ТОВ "Укрспецторг", код ЄДРПОУ 32071554, з часткою у статутному капіталі 25%, втім відповідних доказів, які підтверджують дану інформацію (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Укрспецторг"), заявником не надано.

Суд звертає увагу, боржник, як ініціатор справи про свою неплатоспроможність, має надати повну та вичерпну інформацію про майно, яке належить йому на праві власності. При цьому зазначені відомості повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-77 ГПК України.

Крім того, згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов`язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Крім того, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Подання декларації про майновий стан боржником надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період.

Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

Абзацом 2 ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

В поданих до заяви деклараціях про майновий стан за 2021,2022,2023 та 2024 рік (станом на 31.05.2024) боржник зазначив, що членами родини ОСОБА_1 є: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

У розділу ІІ "Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім`ї з усіх джерел в України, у тому числі одержані (нараховані) за межами України" декларацій за 2021 - 2024 рік (станом на 31.05.2024) щодо доходів членів сім`ї боржника, останнім проставлено прочерк "-", що вказує на те, що члени сім`ї ОСОБА_1 не отримали жодних доходів (заробітна плата, пенсія, спадщина, стипендія, дивіденди, проценти, спадщина, дохід від відчуження нерухомого та рухомого майна, дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, дохід в передачу в оренду майна, інші види доходів/грошові виплати) за майже чотири роки.

Крім того, ОСОБА_1 в поданих до суду деклараціях (розділ V) зазначає про відсутність у членів сім`ї боржника будь-якого рухомого майна, грошових коштів.

Проте, заявником не надано обґрунтованих доказів, які підтверджують відсутність доходів та рухомого майна у членів сім`ї боржника. Також ОСОБА_1 не обґрунтував об`єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів його сім`ї, а саме дружини та доньок доходів, рухомого майна, витрат тощо.

До того ж, в судовому засіданні 01.10.2024 року боржник зазначив, що саме його донькою, ОСОБА_4 , були надані йому кошти для сплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 45420,00 грн, що ставить під сумнів, інформацію зазначену в деклараціях боржника про відсутність будь-яких доходів, грошових коштів у членів сім`ї боржника, зокрема у доньки ОСОБА_4 .

Також в судовому засіданні 01.10.2024 року ОСОБА_1 зазначив, що не може надати інформацію про доходи дружини, ОСОБА_2 , оскільки вони наразі розлучені. Втім, відповідних доказів, а саме свідоцтва про розірвання шлюбу, заявником до суду не надано. Згідно до ч. 5.ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства визначенор, що до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 124 КУзПБ.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов`язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.

Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.

Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов`язань) у межах об`єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов`язання.

Суд вважає, що боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов`язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.

Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.

До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що загальна сума заборгованості складає 1 989 216,27 грн., доходи, які боржник отримує 2500,00 грн., розмір суми на задоволення побутових потреб 2000,00 грн. та розмір суми, що буде видалятися щомісячно на погашення вимог кредиторів 500,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 124 КУзПБ розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб має становити не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Згідно зі ст. 7 "Про Державний бюджет на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Отже, заявником невірно, визначений розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб та за умови, отримання боржником доходу (заробітна плата) лише у розмірі 2500,00 грн., вказана сума повинна повністю залишиться у ОСОБА_1 на власні потреби. З наведеного слідує, що розмір суми, що буде видалятися щомісячно на погашення вимог кредиторів становить 0,00 грн.

Отже, план реструктуризації ОСОБА_1 не містить умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Запропонований проєкт плану реструктуризації по суті є списанням заборгованості боржника.

Суд зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ.

Вказане вище не може залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

На думку суду, за поданим боржником планом реструктуризації основною метою погашення боргу перед кредитором є його фактичне списання, що не узгоджується з правовою природою процедури реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника, шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань перед кредиторами за планом реструктуризації, а лише може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про його неплатоспроможність за формальними ознаками та створення умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу з боржника.

Крім того, судом було встановлено, що заборгованість заявника перед ТОВ "ФК "Форінт" у розмірі 1803405,79 грн, підтверджується рішенням Ленінського районного суду від 06.05.2011 року по справі №2-596/2011, яке набрало законної сили.

В наданому до суду проєкті плану реструктуризації, боржник зазначає, що ним, починаючи з 2011 року не було здійснено жодного погашення встановленої у рішенні суду заборгованості навіть у розмірі 500,00 грн. (як зазначено заявником у плані реструктуризації заборгованості), що ставить під сумнів намір його виконання. При цьому, замість того, щоб збільшити свої доходи та здійснення дієвих заходів щодо пошуку роботу із більш високою заробітною платою, з метою погашення заборгованості перед ВАТ "Райффайзен банк Аваль" (в подальшому ТОВ "ФК "Форінт"), боржник в подальшому уклав інші кредитні договори, ще з двома фінансовими установами.

Наведені обставини в сукупності не свідчать про добросовісність поведінки боржника, а також те, що останній буде демонструвати дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживати заходів до задоволення їх вимог.

Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Суд роз`яснює боржнику, що згідно із частиною 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Ухвала підписана 04.10.2024.

СуддяМіньковський С.В.