Ухвала

від 03.10.2024 по справі 158/3091/24

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3091/24

Провадження № 1-кс/0158/1206/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Ківерці

Слідчий суддя Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у зв`язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №4202403201000129 від 19.06.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и в :

01 жовтня 2024 року до слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області надійшло клопотання слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №4202403201000129 від 19.06.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках:

НОМЕР_1 ,

НОМЕР_2 ,

НОМЕР_3 , емітовані АТ КБ «Приват Банк».

Клопотання мотивує тим, що 19.06.2024р. на адресу Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури надійшла ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/11039/24 про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України на підставі заяви ОСОБА_5 від 07.05.2024р.

19.06.2024 року відомості про дане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202403201000129 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В ході проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні було встановлено, що ОСОБА_6 , який являється засновником та власником ТОВ «ВудВізардс Ю.А.» (юридична адреса АДРЕСА_1 , код ЄРДПОУ НОМЕР_4 ), не сплатив грошові кошти в сумі 6 тис. євро за поставлену продукцію три палети паркетної дошки, чим завдав майнової шкоди ФОП ОСОБА_5 .

22.08.2024р. до начальника СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області звернулась ОСОБА_5 із клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить гр. ОСОБА_6 , а саме на банківські рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , оскільки останній має намір покинути територію України зняти грошові кошти із рахунків та їх закрити.

Оскільки ненакладення арешту на вищевказане майно може призвести до настання наслідків втрати слідової інформації про обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, просить клопотання задовольнити та накласти арешт на вищезазначене майно.

На підставі ч. 2 ст. 163 КПК України, просить розгляд даного клопотання здійснюється без виклику представника АТ КБ «Приват Банк» та гр. ОСОБА_6 .

В судове засідання слідча СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 не з`явилась, подав до суду заяву про підтримання клопотання з підстав викладених у ньому, просить розгляд справи проводити у її відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводилося.

Дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.07.2024р. вбачається, що 19.06.2024р. на адресу Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури надійшла ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/11039/24 про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України на підставі заяви ОСОБА_5 від 07.05.2024р. та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №4202403201000129 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

При цьому з клопотання слідчої вбачається, що вищевказане кримінальне провадження розпочате за ч. 4 ст. 190 КК України та внесено відомості до ЄРДР за ч. 4 ст. 185 КК України.

З протоколу допиту потерпілої ОСОБА_5 від 31.07.2024р. вбачається, що між нею та гр. ОСОБА_6 , який є засновником та власником ТОВ «ВудВізардс Ю.А.» (юридична адреса АДРЕСА_1 , код ЄРДПОУ НОМЕР_4 ) було укладено договір про співпрацю, відповідно до якого останньому згідно товарної накладної, було відвантажено три палети паркетної дошки на суму 6 тисяч євро, яку він отримав, однак оплату не здійснив.

На підставі клопотання потерпілої ОСОБА_7 від 22.08.2024р., слідча СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області звернулась до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, які належать гр. ОСОБА_6 та знаходяться на банківських рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , емітовані АТ КБ «Приват Банк».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України визначено, що арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 41 Конституції України, передбачено, що кожен має право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном і ніхто не може бути протизаконно обмежений в реалізації свого законного права власності.

Статтями 7, 16 КПК України установлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів (у цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу); 2) спеціальної конфіскації (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України); 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна); 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження).

З аналізу вищевказаних процесуальних норм вбачається, що сторона кримінального провадження повинна довести конкретну мету накладення арешту на майно. Також доведеними повинні бути і ризики, передбачені ст. 170 КПК України.

Окрім цього, приписами ст. ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки суб`єкт, який ініціює будь-яке обмеження права власності, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Слідчим у клопотанні не доведено та не надано беззаперечних доказів щодо підставності його задоволення.

Вирішуючи питання про забезпечення кримінального провадження вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити є співмірним зі збитками завданими потерпілій особі, а також, яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття та запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити, за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, на переконання слідчого судді, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у зв`язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №4202403201000129 від 19.06.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1