Рішення

від 25.09.2024 по справі 363/1735/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.09.2024 Справа № 363/1735/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25вересня2024року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Василенко Г.В., за участю прокурора Кривошея С.В., представника відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою-,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2023року керівникВишгородської окружноїпрокуратури звернувсядо Вишгородськогорайонного судуіз данимпозовом,в якомупросив: усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом визнання недійсними розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації від 06.10.2011 № 1795 № 1793; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50813553 від 25.01.2020, № 50813472 від 25.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0301 та про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0300; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3221885200:20:283:0301, 3221885200:20:283:0300, шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_6 ; стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 1795 від 06.10.2011 ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,1200 га, що розташована в адміністративних межах с. Лютіж Вишгородського району Київської області. На підставі вищевказаного розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯМ № 086383 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221885200:20:283:0301, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області. В подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 25 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалією І.В., продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221885200:20:283:0301 ОСОБА_6 , рішення про державну реєстрацію права власності № 50813553 від 25.01.2020.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 1793 від 06.10.2011 ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,1200 га розташована в адміністративних межах с. Лютіж Вишгородського району Київської області. На підставі вищевказаного розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯМ № 086384 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221885200:20:283:0300, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області. В подальшому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 24 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалією І.В., продала належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3221885200:20:283:0300 ОСОБА_6 , рішення про державну реєстрацію права власності № 50813472 від 25.01.2020. Водночас установлено, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 06.10.2011 № 1795 № 1793 прийняті з порушеннями земельного та лісового законодавства, оскільки земельні ділянки, які зазначені в розпорядженнях, відносяться до земель лісового фонду, у зв`язку з чим, розпорядження Вишгородської місцевої державної адміністрації є незаконними, а рішення про державну реєстрацію підлягають скасуванню, та земельні ділянки підлягають поверненню у державну власність.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.06.2024 р. підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі. Вказав, що на час звернення до суду прокурором був обрано спосіб захисту шляхом пред`явлення до суду негаторного позову, однак окільки практика ВС постійно змінюється на даний час позов є вендикаційним. Заяву про зміну підстав позову не було подано, оскільки стадія судового розгляду була ним пропущена.

Представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Купрієнко В.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що не вірно вибраний спосіб захисту. Крім того, 29.02.2024 року ОСОБА_3 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що Вишгородська РДА Київської області була поважним органом державної влади щодо вилучення спірних земельних ділянок та діяла у межах і у спосіб визначений законодавством. В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів фізичних осіб, під час приватизації земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу. Тому вимога про витребування земельних ділянок на користь держави не ґрунтується на вимогах закону, є не обґрунтованим і не підкріплене належними доказами. Крім того у 2022 році керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» звертався до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням земельною ділянкою. Але рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.08.2023 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Тим самим судовим рішенням уже перевірялась законність набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221885200:20:283:0301, площею 0,1200 га, видана йому на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1795 від 06.10.2011 року з тих самих підстав.

Представник ОСОБА_6 адвокат Мельниченко Ю.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовної заяви, просив застосувати строки давності та вказав на невірний спосіб захисту. Крім того, 22.05.2024 року в судовому засіданні був долучений відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що Вишгородська РДА Київської області була повноважним органом державної влади щодо вилучення спірних земельних ділянок, а тому розпорядження від 06.10.2011 року № 1795 та № 1793 прийнято з дотриманням норм законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідачі в установленому законом порядку реєстрували право власності на спірні земельні ділянки. З матеріалів справи вбачається, що питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться. В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів під час приватизації земельних жділянок та укладення договору купівлі-продажу, тому вимога прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками не ґрунтується на вимогах закону, є необґрунтованим і не підкріплене належним чином.

Інші сторониу судовезасідання нез`явилися,про місце,час тадату розглядусправи булиповідомлені належнимчином,а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, заяви про розгляд справи за їх відсутністю до суду не надходило.

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що розпорядженнями Вишгородської районної державної адміністрації №1793 від 06.10.2011р. та №1795 від 06.10.2011р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було безоплатно передано у власність земельні ділянки площею 0.1200 га для ведення садівництва у садівничому товаристві «Майдан» на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області. Вказані розпорядження були прийняті за результатами розгляду заяв гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 18-19).

На підставі вказаних розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯМ №086384 на право власності на земельну ділянку площею 0.1200 га, для ведення садівництва, кадастровий номер 3221885200:20:283:0300, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯМ №086383 на право власності на земельну ділянку площею 0.1200 га, для ведення садівництва, кадастровий номер 3221885200:20:283:0301, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області (т. 1 а.с. 16-17).

25.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалією І.В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки від, що зареєстрований в реєстрі за № 25, згідно якого ОСОБА_3 продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221885200:20:283:0301 ОСОБА_6 , рішення про державну реєстрацію права власності № 50813553 від 25.01.2020 (т. 1 а.с. 21-22). Це також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 319497417 від 03.01.2023 (т.1 а.с. 23).

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 24 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалією І.В., продала належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3221885200:20:283:0300 ОСОБА_6 , рішення про державну реєстрацію права власності № 50813472 від 25.01.2020 (т. 1 а.с. 20-21). Це також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 319498597 від 03.01.2023 (т.1 а.с. 24).

З листа ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» від 05.09.2017 № 189 вбачається, що ДП «Київська ЛНДС» не надавала погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3221885200:20:282:0247, 3221885200:20:283:0300, 3221885200:20:283:0301, 3221885200:20:283:0302 на території Лютізької сільської ради Вишгородського району (т. 1 а.с. 25).

Так, згідно листа Українського державного проектного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 456 від 13 вересня 2017 року та наданих ним же фрагментів публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів № 1,2 і межами їх таксаційних виділів Старопетрівського лісництва Київської ЛДНС відповідно до матеріалів лісовпорядкування2003, 2014 років, земельні ділянки, зокрема, з кадастровими номерами 3221885200:20:282:0300, 3221885200:20:282:0301 повністю або частково накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», а саме на 17,19 виділ 2 кварталу Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (т. 1 а.с. 26-27).

Українським державним проектним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» листом № 278 від 10.05.2018 повідомлено, що складені планшети 1993, 2014 років (викопіювання із планово-картографічних матеріалів) погоджувались в органах землевпорядкування, при проведенні розширеного бнзперервоного лісовпорядкування в 2003 році і оновленні матеріалів лісовпорядкування планшети в органах землекористування не погоджувались (т. 1 а.с. 28).

Згідно планшету № 2 (лісовпорядкування 1993 року) Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова-науково дослідна станція» та планшету № 2 (лісовпорядування 2003 року) Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова-науково дослідна станція» площа та контури 17, 19 виділ 2 кварталу Старопетрівського лісництва не змінились (т. 1 а.с. 29-30).

Також, згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції 2004 року (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) земельні ділянки передані у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі 06 жовтня 2011 року, №1795 від 06 жовтня 2011 року, є земельними ділянками лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю та мали відповіднітаксаційні характеристики (т. 1 а.с.31).

З листа Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 11 січня 2018 року № 04-48/78 вбачається, що управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3221885200:20:283:0300, 3221885200:20:283:0301, 3221885200:20:283:0302, 3221885200:20:283:0247 (т. 1 а.с. 32).

Вишгородською окружною прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації направлено лист від 14.12.2022 № 54-5159вих-22, в якому викладено виявлені порушення вимог законодавства щодо незаконності відведення спірних земельних ділянок лісового фонду, запропоновано вжити заходи реагування до усунення цих порушень і повернення земельних ділянок у розпорядження держави або повідомити про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку (т. 1 а.с. 34).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.06.2019 року по справі № 363/5297/18 у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації та державних актів на право власності на земельну ділянку відмовлено (т. 1 а.с. 191-201).

Постановою Київського апеляційного суду від 21.11.2019 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 1 а.с. 202-204).

Постановою Верховного суду від 14.12.2022 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року в мотивувальних частинах щодо наведених правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимогзаступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратурив інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року в резолютивних частинах щодо відмови в задоволенні вказаних позовних вимог залишено без змін. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах Державного підприємства «Київська лісованауково-дослідна станція», скасувано. Позов у цій частині залишено без розгляду (т. 1 а.с. 205).

Матеріали справи містять проект організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції (т. 1 а.с. 31), проект організації і розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції (т. 1 а.с. 33), довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості (т. 1 а.с. 37), лист Вишгородської оклуржної прокуратури від 30.03.2023 № 54-2167вих-23 (т. 1 а.с. 30), листи (т. 1 а.с. 189-190).

Згідно зіст.13 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Відповідно дост.1 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 19 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі лісогосподарського призначення.

Відповідно дост.20 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно зіст.55 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно дост.3 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечатьЗК України.

У п.2ст.5 ЛК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зіст.8 ЛК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ч.4ст.17 ЛК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п.5Прикінцевих положень ЛК України)

Пунктом «ґ» частини 4статті 84 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За приписамист. 12 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу.

За змістомст. 13 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно достатті 149 ЗК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та впорядку, передбаченихцим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевихдержавних адміністрацій,сільських,селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимогстатті 150 цього Кодексу.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад,які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті, крімвипадків,визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Обласні державніадміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласногозначеннятазамежами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної РеспублікиКрим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, у межах сіл, селищ, міст та за їх межамидлявсіх потреб, крім випадків, визначених частинамип`ятою,дев`ятоюцієїстатті, а також погоджує вилучення таких земель районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповіднодо Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначенихстаттею 150 цього Кодексу.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до вимогст. 149 ЗК України(в редакції на час спірних правовідносин) сільські, селищні ради не наділені повноваженнями на вилучення із державної власностіземель лісового фонду взагалі.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Крім того, згідностатті 59 ЛК України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) переведення земельнихлісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства запогодженнямз органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальнимиорганами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

В матеріалах справи рішення уповноважених органів лісового господарства Київської області про переведення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду до категоріїземель нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, відсутні.

Разом з тим, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позовних вимог про визнання рішення селищної ради недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем та її повернення на користь Київської обласної державної адміністрації не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування/витребування спірної земельної ділянки. Більше того, він призведе до необхідності пред`явлення нового позову за захистом речового права.

Витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевого набувача треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння»). Подібний висновок є також у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 84).

У той же час, в п.п. 52-53 постанови ВПВС від 23 листопада 2021 року справі №359/3373/16-ц зазначено, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

Водночас володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166,1167,1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не створює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20).

Отже, суд доходить висновку про те, що заявлені в цій справі позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за відповідачами та їх повернення на користь Київської обласної державної адміністрації є вимогами негаторного позову.

Такі позовні вимоги, у разі їх доведення, жодним чином не відновлюють права позивача на користування земельною ділянкою.

У той же час, вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння позивач не заявляв, суд же повинен діяти відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства і розглядати справи не інакше як за зверненням особи (частина перша статті 13 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах ВП ВС від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, КЦС ВС від 20 липня 2022 року у справі №638/2422/19, ВС від 31 травня 2023 року у справі №363/849/21 та КЦС ВС від 03 квітня 2024 року у справі 363/3808/22).

Відтак, враховуючи, що позивачем обрано невірний спосіб судового захисту, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, за приписами ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 04.10.2024 року.

Позивач: Вишгородська окружна прокуратура (код ЄДРПОУ: 02909996, адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 00022533, адреса: 01196, м. Київ, площа Л. Українки, 1)

Відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ: 23569369, адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шевченка, 1),

ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

Головуючий: М.Б.Баличева