Рішення

від 27.06.2024 по справі 757/10392/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10392/24-ц

Пр. № 2-5388/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Остапчук Т.В при секретарі Андрієнко І.І розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2024 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 вересня 2020 року громадянка України ОСОБА_1 позичила громадянину України ОСОБА_2 суму у розмірі 30 000, 00 доларів США, строком до 16.03.2021 року, на підтвердження чого між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір №02-16/09 про надання позики від 16.09.2020 року та була видана письмова розписка від 16.09.2021 року на суму 30 000, 00 $ (тридцять тисяч доларів США 00 центів). Відповідно до п.1.1. Договору, Позикодавець зобов`язується передати у власність Позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах визначених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування грошовими коштами в порядку та на умовах, визначених Договором. Згідно п. 2.2. Договору, проценти за надання позики та користування позикою встановлюються в розмірі 6 (шість) % від загальної суми позики, що визначена п. 2.1. Договору, за 1 (один) календарний місяць користування позикою, яку Позичальник, відповідно до п. 4.1. Договору, має повернути в строк до 01 березня 2021 року. Пунктом 4.2 Договору, було встановлено порядок сплати процентів за користування позикою: Позичальник зобов`язується сплачувати Позикодавцю проценти 1 (один) раз на 3 (три) місяці в наступному порядку: - 5400, 00 $ (п`ять тисяч чотириста доларів США) в строк до 16.12.2020 року; - 5400, 00 $ (п`ять тисяч чотириста доларів США) в строк до 16.03.2021 року. 16.12.2020 між Позивачем та Відповідачем була підписана додаткова угода. Позичальник повернув Позикодавцеві проценти за період до 16.12.2020 в розмірі 5400 доларів США. У зв`язку з не виконанням грошового зобов`язання відповідачем, позивач звернувся до суду з позов у зв`язку з порушенням його права та просить сягнути кошти за договором позики в судовому порядку. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті та витребувано оригінал договору позики. Позивач у судове засідання не з`явилася, однак надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, у заяві позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслала. Про причину неявки суд не повідомила, відзиву та інших заяв з процесуальних питань від неї до суду не надходили. Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом установлено, що 16 вересня 2020 року громадянка України ОСОБА_1 , позичила громадянину України ОСОБА_2 суму у розмірі 30 000, 00 доларів США, строком до 16.03.2021 року, на підтвердження чого між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір №02-16/09 про надання позики від 16.09.2020 року та була видана письмова розписка від 16.09.2021 року на суму 30 000, 00 $ (тридцять тисяч доларів США 00 центів).. Згідно з умовами вказаного договору позики позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 35 000 доларів CША, а позичальник зобов`язався, зокрема, повернути позикодавцеві таку ж суму позики в порядку та у строк, що визначені договором. Відповідно до п.1.1. Договору, Позикодавець зобов`язується передати у власність Позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах визначених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування грошовими коштами в порядку та на умовах, визначених Договором. Згідно п. 2.2. Договору, проценти за надання позики та користування позикою встановлюються в розмірі 6 (шість) % від загальної суми позики, що визначена п. 2.1. Договору, за 1 (один) календарний місяць користування позикою, яку Позичальник, відповідно до п. 4.1. Договору, має повернути в строк до 01 березня 2021 року. Пунктом 4.2 Договору, було встановлено порядок сплати процентів за користування позикою: Позичальник зобов`язується сплачувати Позикодавцю проценти 1 (один) раз на 3 (три) місяці в наступному порядку:

- 5400, 00 $ (п`ять тисяч чотириста доларів США) в строк до 16.12.2020 року;

- 5400, 00 $ (п`ять тисяч чотириста доларів США) в строк до 16.03.2021 року. У зв`язку з чим було підписано додаткову угоду до Договору від 16.12.2024, якою було змінено п.2.1 та п. 4.2. Договору, і з моменту її підписання загальна сума Позики стала - 35 000, 00 доларів США, а Позичальник мав сплатити вже інші проценти за Договором до 16 березня 2021 року у розмірі 6 300, 00 доларів США, однак ні тіло боргу - 35000, доларів США, ні проценти за Договором погашені не були. Таким чином, в Відповідача утворилася заборгованість перед Позивачем у загальному розмірі 41 300, 00 доларів США. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга цієї статті). Як свідчать матеріали справи, на підтвердження укладання договору позики, позивач надав договір №02-16/09 про надання позики від 16.09.2020 року та була видана письмова розписка від 16.09.2021 року на суму 30 000 доларів США. Відповідно до ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із 29.02.2024 5 сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Укладений між сторонами договір позики, який оформлено у вигляді розписки від 24.09.2021 року, обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені зазначеним договором, вбачається, що при оформлені розписки відповідач погодився з його умовами, факт передачі грошових коштів здійснено під час оформлення розписки. Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14- 53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов`язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України. Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України). Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16)». Таким чином, слід дійти висновку про стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість у валюті, визначеній договором. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 12200 грн. Що стосується заявленого позивачем відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного. Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується копію Акту виконаних робіт №001133 від 28.06.2024 року на суму 30 000,00 грн., в якому детально зазначено, які саме роботи були виконані при наданні правової допомоги за Договором №207 від 26.02.2024 та їх вартість: підготовка та подача позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором позики №02-16/09 від 16.09.2020 року, прибуття до Печерського районного суду міста Києва для участі у підготовчому судовому засідання - 02.04.2024, прибуття до Печерського районного суду міста Києва для участі у підготовчому судовому засідання - 17.04.2024, відправлення рекомендованим повідомленням судових повісток у справі, прибуття до Печерського районного суду міста Києва для участі у підготовчому судовому засідання - 28.05.2024, прибуття до Печерського районного суду міста Києва для участі у підготовчому судовому засідання - 02.04.2024, підготовка та подача клопотання про закінчення підготовчого провадження у справі, прибуття до Печерського районного суду міста Києва для участі у судовому засідання -12.06.2024, прибуття до Печерського районного суду міста Києва для участі у судовому засідання - 27.06.2024. Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини першої ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача. У зв`язку із задоволенням позову судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 30220 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись ст. ст. 192, 193, 524, 526, 530, 545, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 44 972,31(долари США) (сорок чотири тисячі дев`ятсот сімдесят два долари США 31 цент), яка складається з: суми основного боргу 35 000,00 $ (тридцять п`ять тисяч доларів США 00 центів); заборгованості із сплати процентів, відповідно до умов п. 4.2. Договору - 6 300, 00 $ (шість тисяч триста доларів США 00 центів ) та трьох відсотків річних, що були нараховані відповідно до умов Договору та статті 625 ЦК України - 3 672,31 $ (вісім тисяч п`ятсот сімдесят чотири долари США 55 центів). Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса АДРЕСА_2 ) витрати з оплати судового збору в розмірі 12200 грн. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30220 грн. Заочне рішення може бути переглянуто Печерським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Печерського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач : ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 Відповідач : ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 Повний текст судового рішення складено 16 липня 2024 року.

Суддя Т.В.Остапчук